Яка закономірність підвищення активності ферментів характерна для загострення хронічного гепатиту?

A. ЛДГ>АсАТ>АлАТ.

B. АсАТ>АлАТ>ЛДГ.

C. АлАТ>АсАТ>ЛДГ.

D. АсАТ>ЛДГ>АлАТ.

E. ЛДГ>АлАТ>АсАТ.

38. Підвищення активності якої фракції ЛДГ у сироватці крові свідчить про наявність гострого інфаркту міокарда до електрокардіографічного підтвердження (у передінфарктний період)?

A. Ізоферменту ЛДГ2.

B. Ізоферменту ЛДГ1.

C. Ізоферменту ЛДГ4.

D. Ізоферменту ЛДГ3.

E. Ізоферменту ЛДГ5.

В який період від початку нападу у хворих на інфаркт міокарда відмічається підвищення активності й досягнення максимальних значень ЛДГ у сироватці крові?

A. Початок підвищення активності ЛДГ виявляється через 2–4 години від початку нападу, максимуму значень досягає на 2-гу добу.

B. Початок підвищення активності ЛДГ відмічається через 12–24 годин від початку нападу, максимуму значень досягає на 2–3-тю добу.

C. Початок активності та максимум значень ЛДГ відмічається через 10 годин від початку нападу.

D. Початок активності ЛДГ виявляється через 10 годин від початку нападу, максимуму значень досягає на 5-ту добу.

E. Початок підвищення активності ЛДГ відмічається через 36–48 годин від початку нападу, максимуму значень досягає на 10-ту добу.

40. Підвищення активності ГГТП у сироватці крові спостерігається при усіх зазначених патологічних станах, окрім:

A. Інфекційного гепатиту.

B. Гострого панкреатиту.

C. Полікістозу нирок.

D. Холестазу.

E. Механічної жовтяниці.

У пацієнта діагностовано рак передміхурової залози. Активність якого ферменту підвищується в сироватці крові при цьому захворюванні?

A. α-Амілази.

B. КК.

C. ЛФ.

D. КФ.

E. АлАТ.

42. Як змінюється активність α-амілази в крові та сечі хворих із нефрозами та гломерулонефритами?

A. У крові активність α-амілази збільшена, у сечі – без змін.

B. У крові активність α-амілази збільшена, а у сечі – різко знижена.

C. У крові активність α-амілази знижена, а у сечі – не визначається.

D. Активність α-амілази в крові та сечі підвищена.

E. Активність α-амілази в крові та сечі знижена.

43. Зниження активності α-амілази в крові спостерігається при усіх перелічених нижче патологічних станах, окрім:

A. Цирозу печінки.

B. Гострого холециститу.

C. Цукрового діабету.

D. Отруєння барбітуратами.

E. Панкреонекрозу.

Для діагностики якого захворювання визначення активності трансамідинази є специфічною ферментною пробою?

A. Колагенозу з ураженням нирок.

B. Гострої ниркової недостатності.

C. Гострого панкреонекрозу.

D. Сечокам’яної хвороби.

E. Обтураційної жовтяниці.

45. Активність трансамідинази в сечі підвищується при загостренні усіх перелічених захворювань, окрім:

A. Гломерулонефриту.

B. Нефрозу.

C. Туберкульозу нирок.

D. Нефротичного синдрому.

E. Ниркової коліки.

46. Для якого патологічного процесу характерна така динаміка змін активності ліпази: швидке збільшення активності ферменту (впродовж декількох годин після нападу); максимум підвищення – через 12 – 24 години; залишається підвищеною впродовж 10 – 12 днів?

A. Гострого гепатиту.

B. Цирозу печінки.

C. Печінкової коми.

D. Гострого панкреатиту.

E. Раку підшлункової залози.

47. Для дослідження ферментів сироватки крові використовуються усі наведені методи, крім:

A. Спектрофотометрії.

B. Фотоелектроколориметрії.

C. Кондуктометричного методу.

D. Електрофорезу.

E. Полум’яної фотометрії.

Який із наведених факторів не призводить до підвищення активності ферментів у сироватці крові при патологічних станах?

A. Підвищення проліферації клітин із прискоренням клітинного циклу (пухлинний ріст).

B. Підвищення проникності клітинних мембран і руйнування клітин, що синтезують ферменти.

C. Посилення органного кровообігу.

D. Підвищення синтезу ферментів.

E. Підвищення кліренсу ферментів.

Для якого органа характерна найбільша активність АлАТ?

A. Міокарда.

B. Печінки.

C. Скелетних м’язів.

D. Нирок.

E. Підшлункової залози.

Для захворювань якого органа характерно підвищення активності СДГ у сироватці крові?

A. Серця.

B. Печінки.

C. Скелетних м’язів.

D. Легенів.

E. Підшлункової залози.

Для захворювань якого органа характерно підвищення активності гістидази у сироватці крові?

A. Серця.

B. Печінки.

C. Скелетних м’язів.

D. Нирок.

E. Підшлункової залози.

52. Зазначте ізофермент ЛДГ, активність якого у кардіоміоциті найбільша:

A. ЛДГ1.

B. ЛДГ2.

C. ЛДГ3.

D. ЛДГ4.

E. ЛДГ5.

53. Зазначте ізофермент ЛДГ, активність якого у гепатоцитах найбільша:

A. ЛДГ1.

B. ЛДГ2.

C. ЛДГ3.

D. ЛДГ4.

E. ЛДГ5.

54. Зазначте фермент, визначення активності якого в сечі має діагностичне значення для виявлення патології канальцевого епітелію нирок:

A. N-ацетил-D-глюкозамінідаза.

B. Урокіназа.

C. КК.

D. 5’-нуклеотидаза.

E. СДГ.

55. У хворого з гострим болем у грудній клітці та животі відмічене підвищення активності ферментів сироватки крові: АлАТ > ГГТП >> АсАТ > амілаза >> КК. Визначте найбільш імовірний діагноз:

A. Гострий панкреатит.

B. Ниркова коліка.

C. Гепатоцелюлярна патологія.

D. Інфаркт міокарда.

E. Емболія легеневої артерії.

Підвищення активності якого ферменту є найбільш показовим при посиленні резорбції кістки?

A. ЛФ.

B. АсАТ.

C. Каталази.

D. Тартратрезистентної кислої фосфатази.

E. ЛДГ.

Визначення активності якого ферменту має найбільше значення для ранньої діагностики інфаркту міокарда?

A. ЛДГ.

B. ХЕ.

C. α-Амілази.

D. КК.

E. ЛФ.

58. Зазначте фермент, активність якого в сироватці крові знижується при хронічному гепатиті:

A. АсАТ.

B. ГГТП.

C. ХЕ.

D. ЛДГ.

E. СДГ.

Активність якого ферменту, як правило, підвищена у сироватці крові в переджовтяничний період гострого вірусного гепатиту?

A. ЛДГ.

B. α-Амілази.

C. КФ.

D. АлАТ.

E. ХЕ.

 

Визначення активності якого з перелічених ферментів у сироватці крові є найбільш чутливим тестом при діагностуванні обтураційної жовтяниці?

A. ХЕ.

B. Ізоферментів ЛДГ.

C. Амінотрансфераз.

D. ГГТП.

E. Ізоферментів КК.

Визначення активності якого ферменту в сироватці крові є найбільш чутливим при діагностуванні обтураційної жовтяниці у хворих із метастазами в кістки або у хворих на рахіт?

A. КФ.

B. 5’-нуклеотидази.

C. Амінотрансфераз.

D. СДГ.

E. ГлДГ.

62. При ураженні скелетних м’язів характерно підвищення активності усіх перелічених ферментів, окрім:

A. КК.

B. ФДФА.

C. ЛДГ.

D. АсАТ.

E. Трансамідинази.

63. Підвищення активності КК у сироватці крові відмічається при усіх перелічених станах, окрім:

A. Травми м’язів.

B. Алкогольної інтоксикації.

C. Тиреотоксикозу.

D. Важкого фізичного навантаження.

E. Міодистрофії Дюшена.

64. Зазначте маркери холестазу:

A. АсАТ, АлАТ.

B. Ізоферменти ЛДГ та КК.

C. Гістидаза, урокіназа, СДГ.

D. 5-нуклеотидаза, ГГТП, ЛФ.

E. Трансамідиназа, СОД.

Активність якого із зазначених ферментів підвищується в сироватці крові при панкреатитах?

A. Урокінази.

B. ГлДГ.

C. ГГТП.

D. ЛФ.

E. Ліпази.

66. Зазначте ферментний спектр для виявлення хронічного гепатиту:

A. АлАТ, АсАТ, ГГТП, ХЕ, ЛФ.

B. ЛДГ, КК, α-ГБДГ, еластаза, арилсульфатаза.

C. Ізоферменти ЛДГ та КК.

D. КФ, ЛФ, ЛДГ, АлАТ.

E. Урокіназа, трансамідиназа, амілаза, СДГ.

67. При якому захворюванні відношення активності АсАТ/АлАТ (коефіцієнт де Рітіса) знижується?

A. Гострому вірусному гепатиті.

B. Інфекційному мононуклеозі.

C. Внутрішньопечінковому холестазі.

D. Важкій жировій дистрофії печінки.

E. Інфаркті міокарда.

У якому біологічному матеріалі рекомендується визначати активність ЛФ?

A. Сироватці крові.

B. Оксалатній плазмі.

C. Цитратній плазмі.

D. Сечі.

E. Гепаринізованій крові.

69. При підготовці зразків крові для визначення активності ЛДГ правильним є все перелічене, крім:

A. Можна використовувати гемолізовану сироватку.

B. Активність ЛДГ може збільшуватися на 25 % за 1 годину, якщо сироватка крові не відділена від згустку.

C. Сироватка крові не може зберігатися в холодильнику більше трьох днів.

D. Заморожування зразків призводить до значної втрати активності ферменту.

E. Оксалат і цитрат інгібують активність фермента.

70. Визначення активності АлАТ у сироватці крові буде недостовірним під впливом усіх перелічених факторів, окрім:

A. Зберігання сироватки при кімнатній температурі впродовж двох днів.

B. Зберігання сироватки в холодильнику при +4 ºС упродовж тижня.

C. Заморожування зразків більше двох разів.

D. Гемолізу.

E. Використання плазми гепаринізованої крові.