Ресурси комерційного банку, їх склад та структура.

Ресурси комерційного банку, їх склад та структура.

Ресурси КБ - це сукупність грош коштів, які знаходяться у розпоря-дженні банку і використовуються ним для здійснення кредитних, інвестиційних та ін активних операцій. Банківські ресурси з точки зору джерел утворення поділяються на власні і залучені. До власних коштів банку належать статутний капітал, резервний та інші фонди, резерви на покриття різноманітних ризиків і нерозподілений прибуток. До залучених коштів відносяться кошти на депозитних рахунках банківських клієнтів, позики, отримані від інших банків, і кошти, отримані від інших кредиторів. Головним джерелом банківських ресурсів є залучені кошти, частка яких в середньому по банківській системі України складає 80% від загальної величини ресурсів, а решта (20%) припадає на власний капітал. Структура ресурсів окремих комерційних банків є індивідуальною і залежить від ступеня їх спеціалізації, особливостей їх діяльності, стану ринку кредитних ресурсів та інших факторів. Так, універсальні комерційні банки, які здійснюють переважно операції з короткострокового кредитування, як основний вид залучених ресурсів використовують короткотермінові депозити, а іпотечні банки, які займаються довгостроковим кредитуванням під заклад нерухомості, мобілізують кошти шляхом випуску та реалізації довгострокових зобов'язань (іпотечних облігацій).Операції за допомогою яких КБ формують свої ресурси, називаються пасивними. Пасивні операції забезпечують формування ресурсів банку, необхідних йому зверх власного капіталу для здійснення нормальної діяльності, забезпечення ліквідності та одержання доходу. Пасивні операції банку можуть здійснюватись у формі: -залучення коштів на депозитні рахунки - поточні, строкові, ощадні та інші;-недепозитного залучення коштів: одержання позичок на міжбанківському ринку, позичок НБУ, випуск банківських облігацій, векселів та інших зобов'язань.

Основний вид пасивних операцій - залучення коштів на банківські рахунки всіх видів: поточні, строкові, ощадні, валютні та інші. Всі кошти, залучені на банківські рахунки, прийнято називати депозитами, а ці операції - депозитними.

 

Значення грошей як засобу обігу та платежу.

Засіб обігу - це функція, в якій гроші виступають як посередник в обміні товарів і забезпечують їх обіг.

Функцію засобу обігу гроші виконують миттєво, тобто в момент сплати покупцем за отриманий товар. Ось чому для продавця байдуже, чи мають вартість отримані гроші, адже метою продавця є не гроші, а інший товар. Тому для виконання функції засобу обігу не має значення, в якій формі виступають гроші - повноцінних золотих чи срібних монет, розмінних чи нерозмінних знаків вартості. Виконувати цю функцію можуть не лише повноцінні гроші, а й такі, що не мають внутрішньої вартості. Тобто виступати посередником при обміні товарів можуть і неповноцінні паперово-кредитні гроші.

Тісно пов'язана з функцією грошей як засобу обігу функція грошей як засобу платежу.

Функція засобу платежу полягає в обслуговуванні грошима погашення різних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин, що виникають у процесі розширеного відтворення. Тому гроші як засіб платежу виконують надзвичайно важливу роль у ринковій економіці.

Гроші виступають засобом сплати боргового зобов'язання і починають виконувати функцію засобу платежу з виникненням кредитних відносин між товаровиробниками. Отже, у функції засобу платежу гроші виступають у тих випадках, коли товари продаються в кредит, тобто в борг. Неоднакова тривалість періодів виробництва і обігу товарів зумовлюють необхідність їх відчуження з відстрочкою платежу. В момент погашення боргу гроші й виступають як засіб платежу. При цьому грошові платежі не супроводжуються одночасним зустрічним рухом товарів. Тож ознаками виконання грішми платіжної функції є однобічний рух і наявність розриву в часі між передачею товару покупцеві і отриманням грошей продавцем та розрахунок реальними грошима.

З функції грошей як засобу платежу виникають кредитні гроші, що з'являються в процесі кредитних операцій - векселі, банкноти, чеки. Кредитні гроші (векселі, банкноти, чеки) - важливі елементи функціонування сучасного ринку, вони активно використовуються в ринковому господарському механізмі.

 

В якій формі залуч і розм вільні рес кред інст на міжб ринку

Міжбанківський ринок відіграє важливу роль у забезпеченні нормальних умов функціонування грошового ринку. Він є об'єктом державного регулювання, служить механізмом впливу державних органів на діяльність комерційних банків, стан грошово-кредитної і валютної системи і безпосередньо на економіку в цілому.

Міжбанківський ринок – частина фінансового ринку, де тимчасово вільні грошові ресурси кредитних установ залучаються і розміщуються банками між собою переважно у формі міжбанківських депозитів на короткі терміни.

Міжбанківські депозити, які надаються в межах кореспондентських відносин між банками, відіграють роль інструмента налагодження тісніших і довірливіших відносин між банками. Тимчасово вільні кошти у банку виникають через, відсутність необхідного попиту на фінансовому ринку або невигідність розміщення кредитних ресурсів серед клієнтів.

Найпоширеніші терміни депозитів – один, три і шість місяців, граничні – від одного дня до двох років. Засоби міжбанківського ринку використовуються комерційними банками не тільки для короткострокових, а й для середньо- і довгострокових активних операцій, регулювання балансів, виконання вимог центральних банків. Відсоткові ставки враховують власні витрати банків, прийнятий ними кредитний ризик, співвідношення попиту і пропозиції та інші фактори.

Міжбанківські депозити пов'язані з активними депозитними операціями банків, тобто вкладенням тимчасово вільних коштів одних банків у інші кредитні установи, у тому числі Центральний банк. Внесення депозитів комерційними банками у Центральний банк у межах обов'язкових резервів є одним із методів регулювання сукупного грошового обігу країни. Відповідно до чинного законодавства, в Україні комерційні банки мають право на одержання від НБУ, як банку останньої інстанції, кредитів через кредитні аукціони, ломбардні операції, переоблік векселів на умовах двосторонніх угод.

 

Поняття та види інвестицій.

Інвестиції господарські операції, яка передбачають придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

Інвестиції - вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення.

Фінансове визначення -активи (кошти), що вкладаються в господарчу діяльність з метою отримання доходу. Економічне визначення - видатки на створення, розширення, реконструкцію та технічне переозброєння основного капіталу, а також на пов'язані з цим зміни оборотного капіталу, оскільки зміни у товарно-матеріальних запасах здебільшого залежать від руху видатків на основний капітал. За об'єктами вкладень розрізняють реальні(вкладення коштів у реальні активи: як матеріальні, так і нематеріальні (інноваційні інвестиції)) та фінансові інвестиції (вкладення коштів у різні фінансові активи, серед яких найбільш значну частку посідають вкладення у цінні папери) За характером участі в інвестуванні розрізняють прямі(безпосереднє вкладення коштів інвестором в об'єкти інвестування) і непрямі (опосередковане іншими особами) За періодом інвестування розрізняють короткострокові та довгострокові інвестиції. За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції приватні (акціонерні), державні, іноземні та спільні.

За регіональною ознакою розрізняють: внутрішньодержавні (вкладення коштів у об'єкти інвестування, розміщені в межах даної країни) та закордонні інвестиції вкладення коштів у об'єкти інвестування, розміщені за межами даної країни.

 

Що таке грошова система?

Грошова система – це встановлена державою форма організації грош обороту в країні. Вона є складовим елементом господарс механізму і регулюється законами, встановленими державою. Включає такі елементи: грош одиницю;види держ грош знаків;масштаб цін; валютний курс; порядок готівк й безготівк емісії та обігу грош знаків; регламентацію безготівк грош обігу; правила вивозу й ввезення нац валюти та організації міжн розрахунків; держ орган, який здійснює грошово-кредитне й валютне регулювання. Оскільки грошові системи-це складні ек системи, що перебувають у стані розвитку і змін, то їх слід розглядати з різних боків: залежно від панівних ек відносин можна визначити два типи грош систем: a) ринкового типу, який характеризується вільним функціонуванням грошей, грошово-кредитним регулюванням на рівні банківської системи, використання переважно ек важелів підтримання стабільно-сті грош обігу; b) неринкова грош система, властиві адміністративно -командні методи і важелі управлінням в-цтвом та обміном, а панівним було регулювання виробництва і обміну для зближення і витіснення Товар — Гроші — Виробництво і грошового обігу; залежно від рівня входження національної економіки у світовій ринок і глибини міжнародного поділу праці виділяють: a) грошові системи відкритого типу — відсутні оближення у формуванні валютних курсів та обмінних операцій, вільне переміщення грошових ресурсів до країни та за її межі, в обігу перебуває вільно конвертована валюта, діють інші важелі підтримання національного грошового обігу як інтегрованої частини світового господарського і грошового обігу; b) грошові системи закритого типу. В них переважно панують адміністративно — командні важелі управління суспільним виробництвом, відсутня вільна конвертованість національної грошової одиниці на іноземні валюти, діють численні обмеження у валютних операціях тощо.залежно від форми грошей у обігу є 2 типи грошових систем:a) грошові системами металевого обігу. b) система обігу кредитних і паперових грошей

 

Ек суть кредитів НБУ

НБУ виступає у якості "банку банків" і є для КБ останнім кредитором. Через закриті кредитні аукціони, кредитування під заставу державних цінних паперів:- на макрорівні - через кредитування ком банків здійснюється емісія грошей в обіг і розширюється обсяг сукупної грошової маси в економіці, що створює додаткові умови для кредитної експансії банків. Рефінансування активних операцій через переоблік векселів господарських суб'єктів, стабілізаційний кредит: - на мікрорівні -кредити НБУ КБ сприяють підтриманню КБ ліквідності, зміни структури активів на користь позичкових операцій, а також розширенню, при необхідності, обсягу кредитної допомоги клієнтам.

На початку розвитку кредитних відносин між НБУ та КБ першим застосовувались такі види кредитування:- кредити для завершення розрахунків шляхом заліку взаємної заборгованості;- кредити для покриття дефіциту державного бюджету;- кредити для надання кредитної допомоги підприємствам окремих галузей народного господарства;- відкриті кредитні аукціони.Такі кредити надавалися на емісійній основі, як правило, за пільговою процентною ставкою та, переважно, неплатоспроможним клієнтам. Між КБ ресурси розподілялись з урахуванням розміру статутного капіталу, мережі банківських установ.Подібні методи кредитування НБУ економіки - безпосередньо, або через комерційні банки - мали адміністративний характер і негативно впливали на інфляційні процеси. Тому НБУ поступово перейшов до ринкового механізму регулювання грошово-кредитних відносин із комерційними банками та іншими кредитними установами.

 

Грошова система — це запроваджена державою форма організації грошового обігу в країні. Грошова система складається історично, її зміст і структурні елементи відображають досягнутий соціально-економічний рівень розвитку країни. Вона є складовим елементом господарського механізму і регулюється законами, встановленими державою.

Основними елементами грошової системи є:

— грошова одиниця (встановлений у законодавчому порядку грошовий знак; призначений для вимірювання цін товарів і послуг);

— масштаб цін (законодавча фіксація вагової кількості монетарного металу (золота чи срібла), що закріплюється державою за певною грошовою одиницею);

— емісійна система (установи, які здійснюють випуск грошей і цінних паперів та визначають порядок емісії);

— форми грошей (матеріалізована в певному типі загального еквівалента вартість, яка забезпечує стабільність обігу товарів і є стабільним платіжним засобом у готівковому обігу. До основних форм грошей належать банківські білети, казначейські білети та розмінні монети. Суттєвою відмінністю видів грошових знаків е механізм їх емісії);

— валютний курс (співвідношення між грошовими одиницями різних країн, що використовується для обміну валют під час здійснення валютних та інших економічних операцій. Виступає як ціна валюти однієї країни, виражена у валюті іншої країни);

— регламентація готівкового та безготівкового обігу (охоплює визначення сфер готівкових та безготівкових розрахунків і режиму використання грошей на рахунках, форми розрахунків, порядок платежів тощо).

 

Контокорентний кредит.

Контокорентний рахунок - це єдиний рахунок клієнта в банку за яким на підставі дії договору здійснюються як кредитні так і розрахункові операції. Цей вид кредиту надається клієнтам, що мають у даному банку поточний рахунок. Контокор кредит поєднує кредитне і розрахунково-касове обслуг клієнта на основі відкр єдиного активно-пасивного контокорентного рахунка.Обсяг і строки контокор кредиту визначаються госп потребами клієнта, але в межах встановленого в кредитному договорі ліміту. Ліміт кредит для кожного позичальника встан індив залежно від його фін стану і репутації. У межах ліміту кредитування позичальник отримує широкі можливості для маневрування обіговими коштами. Клієнт на основі контокорентного кредиту може оперативно без узгодження з банком поповнювати свій поточний рахунок відповідною сумою грошей.

На контокор рахунку періодично може виникати як дебетове, так і кредитове сальдо. Дебетове сальдо (овердрафт) свідчить про нестачу власних коштів на рахунку клієнта, що означає надання банком контокорентного кредиту. Кредитове сальдо означає, що клієнт має на контокорентному (поточному) рахунку певну суму власних коштів.

Основними умовами контокорентного кредитування, що відображ у договорі є:

- макс сума кред, тобто дебетового залишку по контокорентному рахунку (овердрафту);

- макс термін наявності за контокорентним рахунком дебетового сальдо

- величина процентної ставки за корист контокорентним кредитом та комісійних платежів (оборотної комісії);

- забезп контокорентного кредиту.

 

 

Вексельні кредити.

Вексельними кредитами є банківські операції по врахуванню (дисконту) векселів і видачі позичок до запитання під забезп векселів. Бух облік їх здійснюється окремо.Врах векселів і позички під заставу векселів є акт операціями банку і їх суми входять у визначення відп норм коеф.Вексельні кредити проводяться у формі врах векселів і у формі спец позикового рахунку під забезп векселів. Вексельні кредити діляться на постійні та одноразові. Кредити обліку векселів можуть бути представницькими і векселедательскімі Перший відкривається для обліку переданих клієнтами банку векселів. Векселедательскій кредит надається клієнтам, які видають цей кредит під векселі на оплату товарно-матеріальних цінностей, робіт і послуг, що надаються іншим п-вам та особам Останні представляють такі векселі до банку, що пересилає їх для обліку в банк векселедавця за рахунок відкритого йому векселедавцем кредиту. Векселі приймаються до обліку тільки в розмірі вільного залишку кредиту. Для визначення цього залишку ведеться спец позасист облік - «клієнта обліго». Обліго служить для довідок про те, що не перевищує чи сума векселів, предявлених клієнтом або врахованих за його вексельного кредиту іншими предявника, розміру відкр йому кредиту, і який ще вільний залишок кредиту Процентна ставка по обліку векселів та розрахунок суми, що підлягає утриманню на користь банку проводиться банком самост.

Кредит у формі врахування векселів надається шляхом:

-перерах на поточний рах пред'явника у строк, установлений у договорі про врахування, суми, що належить до сплати пред'явнику векселя;

-сплати кред заборг пред'явника іншим кредиторам за умови подання док, що підтв на­явність такої заборг у межах суми, яка належить до сплати пред'явнику векселя.

 

Факторинг.

Факторинг – придбання банком права вимоги щодо виплат за фінансовими зобов'язаннями, скупленими в різних осіб. Здебільшого банк купує дебіторські рахунки на поставлені товари чи надані послуги.

Метою факторингового обслуговування є своєчасне інкасування боргів для скорочення втрат унаслідок затримки платежів, що пов'язує цю операцію з різновидом торговельно-комісійних операцій банків. З кредитною операцією факторинг пов'язує те, що постачальник отримує попередню оплату боргової вимоги у формі короткострокового кредиту.

Операція вважається факторингом, коли вона відповідає, як мінімум, двом із чотирьох ознак:

-наявності кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог;

-ведення бухгалтерського обліку реалізації продукції;

-інкасування заборгованості (управління кредитом);

-страхування постачальника від кредитного ризику.

Факторинг конвенційний - це універсальна система факторингового кредиту, який виконує всі чотири вищезазначені функції.

Розрізняють ще такі види факторингових операцій:

-за місцем проведення - внутрішні та міжнародні;

-за видом зобов'язань - прості та вексельні;

-за способом кредитування постачальника - попередня оплата й оплата на певну дату;

-за участі боржників в угоді - відкриті, закриті, інші.

Кожен банк, що займається факторингом, розробляє умови цього кредитування у своєму внутрішньому положенні про кредитування.

Клієнтами факторингових фірм виступають найчастіше малі та середні торговельно-промислові компанії, торговельні агенти, дилери.

Взаємовідносини між банком-фактором і клієнтом-постачальником регулюються угодою про факторингове обслуговування.

Використання факторингу для постачальника вигідне тим, що:

- прискорюється товарообіг;

- зменшується ризик неплатежів;

- поліпшується процес інкасування боргів;

Лізинг

Серед орендних операцій найбільше поширення в міжнародній торговій практиці одержали лізингові операції. Лізинг являє собою дещо середнє між кредитом і орендою, тому він схожий і з кредитом, і з орендою.
Економічна суть лізингу полягає в передачі одною стороною другій стороні матеріальних цінностей в тимчасове користування з виплатою вартості послуг лізингоодержувача у відсотках за кредит.
Таким чином, одним із завдань лізингової операції являється кредитування зданого в оренду об'єкта. Звідси схожість лізинга з кредитом. Лізинг має ряд спільних рис з традиційною орендою. Разом з тим, на відміну від традиційної оренди, він має свої особливості:
-здача об'єкта лізингу в оренду, як правило, здійснюється фінансовими закладами;
- тривалість лізингу менше періоду зношення об'єкта лізингу. Він відповідає терміну налогової амортизації (3-7 років);
- на відміну від традиційної оренди, в лізинговій операції приймають участь, як правило, 3 суб'єкта:
1) орендодавець;
2) орендатор;
3) продавець, постачальник.

Лізинг являється міжнародним, коли лізингова компанія і орендатор, лізингова компанія і постачальник чи всі три учасники операції знаходяться в різних країнах.
В рамках міжнародного лізингу виділяють прямий лізинг, тобто орендну угоду між юридичними особами різних країн, непрямий іноземний лізинг, в якому орендатор і орендодавець являються юридичними особами одної країни.

Прямий лізинг поділяється на експортний та імпортний. Розрізняють два основних види лізингу - оперативний і фінансовий.
Оперативний лізинг характеризується здачею предмета оренди на період, значно менший повного терміну амортизації.
Фінансовий лізинг характеризується середнім і довготривалим характером договору, амортизацією повної чи більшої частини об'єкта.

 

 

Кредити на приватизацію

Приватизація це створення нових недерж форм власності, зокрема перехід власності в індивідуальне і колективне володіння. Але держ власність не ліквідується, лише значна частина держ майна буде вилучена з держ власності. Способами приватизації є:

• продаж державного майна на аукціоні та за конкурсом;

• куп-прод часток держави за конкурсом та на аукціоні;

• викуп майна трудових колективів;

• перетворення державних підприємств в акціонерні товариства з приватним володінням акцій і т. д.

Однією з найважливіших переваг приватизації є протиінфляційний ефект. Споживач надає перевагу акції, а не товару. Акції завжди можна обміняти на гроші, а товар не завжди. Перемикання грошових доходів на здобуття акцій знижує попит на ринках товарів та послуг, що є досить важливим в інфляційних ситуаціях.Умови приватизації:

• існування суб'єктів держ власності - установ, які за законом мають право на продаж чи купівлю акцій державних підприємств.

• існування розвинутої ринкової інфраструктури.

• достатня ємність фінансових ринків, які повинні "опрацювати" багато акцій тих підприємств, що приватизуються.

• розподіл власності, яка приватизується.

• розподіл повноважень між центр. і місц. органами держ влади.

• створення правової основи приватизації.

Суб'єкти - окремі органи, фіз та юр особи, а також різні продавці та покупці держ майна і посередники. Держ органи - Фонд державного майна Укр та його регіональні відділення і представництва.Для придбання об'єктів приватизації покупці можуть викор. власні та позичені кошти, кошти з приватизац. рахунків та приватизац. папери у готівковій формі. Покупці можуть викор. кредити кб, при цьому кб не мають права надавати кредити на приватизацію за рахунок кредитних ресурсів, одержаних від НБУ та з бюджету. Кошти готівкою для оплати за придбані об'єкти приватизації викор. громадяни України, іноз. гром., особами без громадянства після зарахування на іменні рахунки, відкриті в банках України.

Розрах. за об'єкти приватизації у вільно конвертованій валюті здійснюються через валютні рахунки у кб Укр. в порядку, визначеному НБУ.

Іпотечний кредит

Іпотека - це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна. Позичальниками можуть бути юр та фіз особи, у власності яких є об'єкти нерухомості або які мають поручителів, що надають під заставу об'єкти нерухомості на користь позичальника. Предметом іпотеки при наданні кредиту можуть бути: жилі будинки, квартири, виробничі споруди, магазини, земельні ділянки тощо, що є власністю позичальника і не є об'єктом застави за іншою угодою. Ознакою іпот. кредиту є залишення заставного майна у боржника. Боржник може експлуатувати об'єкти, що передані у заставу. Іпотека дає право кредитору переважного задоволення своїх вимог до боржника в межах суми зареєстрованої застави. У процесі дії кредитної угоди кредитор має право і повинен перевіряти наявність, розмір, умови експлуатації об'єкта застави і т. д. До іпотеки банки вдаються при великих розмірах кредиту, але частіше іпот кредит надається спеціалізованими іпотечними банками, фінансовими компаніями, земельними банками і т. д. Ресурси для його надання можуть бути з двох джерел: залучені ресурси кб та кошти, отримані за рахунок реалізації іпотечних облігацій - довгостр. цп, які емітуються фін і нефін інститутами під забезп. нерухомістю, і приносять твердий %. Механізм надання кредиту такий: позичальник звертається до банку за кредитом під забезпечення нерухомості, землі. Банк вимагає від клієнта виписку з реєстру для того, щоб дізнатись про вартість застави і наявність чи відсутність інших заставних прав на неї. Такий реєстр, в якому фіксується інформація про власників майна, землі, зміни у власності, про видані та погашені іпотечні кредити, ведеться державними органами. Задоволення вимог кредиторів відбувається у порядку черговості запису їх номерів у реєстрі. Важливо правильно оцінити вартість застави, щоб за рахунок реалізації майна можна було погасити заборгованість. Проблемами іпот кредитув. є: недост. ресурсна база банків, що має в основі низький платоспроможний попит на нерухомість, відсутність у банків досвіду розміщення коштів на строки понад один рік, а також високий рівень інфляції. Кред періодом для клієнтів - до 3 років. Для банків проблемою ліквідності є розрив між строками залучення короткостр ресурсів і довгими строками розміщення ресурсів при іпот кредитуванні.

Ресурси комерційного банку, їх склад та структура.

Ресурси КБ - це сукупність грош коштів, які знаходяться у розпоря-дженні банку і використовуються ним для здійснення кредитних, інвестиційних та ін активних операцій. Банківські ресурси з точки зору джерел утворення поділяються на власні і залучені. До власних коштів банку належать статутний капітал, резервний та інші фонди, резерви на покриття різноманітних ризиків і нерозподілений прибуток. До залучених коштів відносяться кошти на депозитних рахунках банківських клієнтів, позики, отримані від інших банків, і кошти, отримані від інших кредиторів. Головним джерелом банківських ресурсів є залучені кошти, частка яких в середньому по банківській системі України складає 80% від загальної величини ресурсів, а решта (20%) припадає на власний капітал. Структура ресурсів окремих комерційних банків є індивідуальною і залежить від ступеня їх спеціалізації, особливостей їх діяльності, стану ринку кредитних ресурсів та інших факторів. Так, універсальні комерційні банки, які здійснюють переважно операції з короткострокового кредитування, як основний вид залучених ресурсів використовують короткотермінові депозити, а іпотечні банки, які займаються довгостроковим кредитуванням під заклад нерухомості, мобілізують кошти шляхом випуску та реалізації довгострокових зобов'язань (іпотечних облігацій).Операції за допомогою яких КБ формують свої ресурси, називаються пасивними. Пасивні операції забезпечують формування ресурсів банку, необхідних йому зверх власного капіталу для здійснення нормальної діяльності, забезпечення ліквідності та одержання доходу. Пасивні операції банку можуть здійснюватись у формі: -залучення коштів на депозитні рахунки - поточні, строкові, ощадні та інші;-недепозитного залучення коштів: одержання позичок на міжбанківському ринку, позичок НБУ, випуск банківських облігацій, векселів та інших зобов'язань.

Основний вид пасивних операцій - залучення коштів на банківські рахунки всіх видів: поточні, строкові, ощадні, валютні та інші. Всі кошти, залучені на банківські рахунки, прийнято називати депозитами, а ці операції - депозитними.