Тема 2.1. Емпіричні методи педагогічного дослідження

Метод педагогічного дослідження. Шлях, спосіб вивчення педагогічних процесів і явищ, розв’язання науково-педагогічних проблем. Класифікація методів наукових досліджень. Взаємозв’язок теоретичних та емпіричних методів наукового дослідження. Емпіричні методи в педагогіці. Пізнання педагогічної дійсності.

Вивчення інформаційних науково-педагогічних джерел. Пошук інформаційних джерел. Види джерел: навчальна література, словники, довідники, каталоги, монографії, брошури, збірники статей, збірники матеріалів наукових конференцій, періодичні видання. Дисертації та автореферати дисертацій. Етапи роботи з науковою літературою: пошук інформації (загальне ознайомлення),оброблення (критичний аналіз, узагальнення, співставлення), обґрунтування основних напрямів власного дослідження. Укладання бібліографічного списку, його самостійне пізнавальне значення.
Зворотно-хронологічне ознайомлення з літературою. Засоби накопичення наукової інформації. Правила запису вихідних даних джерела. Теоретична робота з уточнення педагогічних понять. Спрямування на види робіт із джерелом інформації залежно від мети: загальне ознайомлення, виділення окремих фрагментів, детальне вивчення.

Педагогічне спостереження. Використання у педагогіці як самостійного методу та складової частини інших дослідницьких методів. Розроблення програми та фіксування даних про педагогічні явища. Протокол спостереження. Особливості позитивні (надається фактичний матеріал про перебіг педагогічних процесів) і негативні (суб’єктивність інтерпретації даних, невелика кількість досліджуваних). Види спостережень: безпосереднє та опосередковане, відкрите та приховане, неперервне та дискретне, довготривале та короткотермінове, самоспостереження.

Методи педагогічного опитування. Бесіда, інтерв’ю, анкетування. Переваги опитування як методу збирання інформації: 1) вербальна інформація (більш багатовимірна, ніж невербальна); 2) можливість кількісного оброблення даних; 3) невеликі економічні витрати; 4) отримання інформації з різних сфер педагогічної дійсності: використання як розвідувальних (на початку дослідження) і уточню вальних (у його підсумку) технологій.

Інтерв’ю – метод збирання інформації у процесі усного безпосереднього спілкування.

Переваги бесіди: живий контакт дослідника з респондентами; індивідуалізація запитань, їх варіювання, додаткові уточнення; оперативна діагностика достовірності й повноти відповідей.

Анкетування – опитування у письмовій формі за допомогою попередньо підготовлених бланків. Структура анкети.

Вивчення педагогічної документації та результатів педагогічної діяльності. За формою фіксації інформації документи поділяються на: письмові, архіви емпіричних даних у машиночитабельних формах; іконографічну документацію; фонетичні документи. безпосереднє чи опосередковане відображення педагогічних, соціальних. Психологічних явищ минулого (стаття, книга, огляд, акт обстеження тощо). Умовна класифікація архівних історико-педагогічних джерел: нормативні матеріали (інструкції, рішення, закони, постанови відповідних органів тощо); першоджерела навчально-виховних установ, навчальних закладів та органів освіти (класні журнали, щоденники, творчі учнівські роботи, протоколи та стенограми зборів, конференцій тощо); вторинні документи навчально-виховних закладів (опис, аналіз та узагальнення першоджерел і власних спостережень); особисті документи (анкети, записні книжки, листи тощо); мемуари; статистичні матеріали.

Порівняльно-історичний метод. Педагогічні документи за джерелом інформації: первинні (на основі безпосередньої реєстрації явищ та процесів, спостереження і бесід) та вторинні (як узагальнення первинних).

Педагогічний експеримент. Уплив дослідника на об’єкт шляхом створення штучних чи застосування звичайних умов, необхідних для виявлення відповідних його властивостей. Спосіб отримання інформації про кількісні та якісні зміни показників об’єкта, внаслідок дії на нього певних керованих і контрольованих чинників (змінних). Проводять при необхідності виявлення властивостей певного об’єкта, перевірки правильності теоретичних передбачень, демонстрації явища.

Етапи педагогічного експерименту: 1) підготовчий (розроблення конкретно методологічного (методологія педагогіки) і методичного розділів програми педагогічного експерименту, формування належних умов для проведення педагогічного досліду; 2) реалізаційний (наочно-практична діяльність експериментатора й обстежуваних – випробування, спостереження, контроль, вимірювання змінних, управління педагогічним експериментом тощо); 3) аналізу й узагальнення результатів (перетворення експериментального факту, отриманого на попередньому етапі, у факт педагогічної науки).

Метод експертно-педагогічної оцінки. Завдання педагогічної експертизи: традиційні (кількісна оцінка об’єктів за певною ознакою, упорядкування об’єктів та їх класифікація); нетрадиційні (написання сценаріїв, визначення ймовірностей наступних подій тощо).

Особливості й умови застосування експертно-педагогічного методу: за неможливості прогнозування розвитку педагогічної системи на основі відомих законів; у разі необхідності експериментальної перевірки ходу педагогічного процесу; за наявності невизначених факторів, які не піддаються контролю, в умовах варіативності шляхів вирішення проблеми; за неповноти інформації, на основі якої приймається рішення.

Метод експертного оцінювання «Дельфі». Метод програмного прогнозування (запропонований В.М.Глушковим, поєднання методів «Дельфі» та «Перт»). Метод евристичного прогнозування. Метод колективної генерації ідей («Мозкова атака»). Метод кваліметрії (кількісне оцінювання).

Педагогічне тестування. Стандартизоване вимірювання індивідуальний відмінностей, властивостей, явищ. Застосування тестових методик у вивченні педагогічної дійсності. Поєднання з педагогічним експериментом, спостереженням, опитувальними методиками. Основний метод збирання емпіричного матеріалу в дослідженнях діагностувального характеру. Основні сфери використання тестування: а) освіта; б) професійна підготовка і відбір; в) психолого-педагогічне консультування.

Соціометрія як метод дослідження міжособистісних відносин, процесів виховання у групі. Соціометрична техніка (Дж.Моренно). Застосування у діагностуванні міжособистісних і міжгрупових відносин із метою їх змін, поліпшення, вдосконалення в процесі виховання. Типологія соціальної поведінки людей в умовах групової діяльності, соціально-психологічна сумісність членів конкретних груп. Мета соціометричної процедури: а) дослідження рівня згуртованості-дифузності в групі; б) виявлення «соціометричних позицій» - співвідносного авторитету членів групи за ознаками симпатії-антипатії; в) визначення внутрішньо групових підсистем, згуртованих утворень; г) прогнозування розвитку освітньо-виховних процесів, особистісно-соціального виховання.

Аналіз і узагальнення провідного педагогічного досвіду. Виявлення рівня навчально-виховного процесу, властивих йому суперечностей, нового і раціонального у практиці кращих учителів. Узагальнення новаторського педагогічного досвіду. Критерії передового педагогічного досвіду: новизна, результативність, актуальність, перспективність, стабільність. Етапи аналізу педагогічного досвіду: виявлення, описання, вивчення і узагальнення. Дослідницькі прийоми (спостереження, фіксація результатів, експертної оцінки та ін..) як складові аналізу педагогічного досвіду.

Метод педагогічної герменевтики. Пояснення індивідуального творчого педагогічного процесу, який характеризується відмовою від правил та науково-категоріальних схем, звернення до емоційно-образних трактувань предмета дослідження, характерних як для повсякденних педагогічних уявлень, так і етнопедагогіки, художньої літератури, поезії. Евристична функція художньо-образних засобів, використовуваних у педагогічному дослідженні з метою стимулювання оригінальних педагогічних рішень.

Ключові поняття. педагогічна документація, проективні методи, педагогічне спостереження, опитування, анкетування, тест, тести успішності, індивідуальні тести, експертна оцінка, педагогічний експеримент, герменевтико-педагогічні методи.