Тема 3.1. Специфіка і особливості педагогічних досліджень

Урахування особливостей педагогічних явищ і процесів у педагогічних дослідженнях (неоднозначність перебігу4 неповторність вторинного експерименту; участь у педагогічних процесах осіб будь-яких вікових категорій; уможливлення об’єктивних висновків багаторазовими спостереженнями).

Види педагогічних досліджень: теоретичні та емпіричні, фундаментальні й прикладні, якісні й кількісні, історико-педагогічні, порівняльні (компаративні). Фундаментальні педагогічні дослідження. Спрямованість на розкриття сутності педагогічних явищ, пошук прихованих основ педагогічної діяльності, наукове обґрунтування педагогічної діяльності; розв’язання проблем педагогічної теорії; пізнання базисних засад функціонування педагогічних систем чи їхніх окремих елементів. Прикладні педагогічні дослідження. Зорієнтованість на вирішення проблем педагогічної практики: пошук шляхів ефективного використання базисних засад у конкретних педагогічних об’єктах. Особливості історико-педагогічних, експериментальних (емпіричних), порівняльних (компаративних) досліджень.

Характеристика напрямів досліджень у галузі педагогічних наук. напрями і шифри педагогічних спеціальностей: 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки – галузь науки, яка вивчає загальні засади педагогіки як науки, методологію педагогіки, історію педагогічної думки та освіти. Класифікаційні ознаки спеціальності, за галузями педагогічної науки: теорія загальної педагогіки; історія освіти та педагогічної думки; за складовими педагогічної науки: теорія, методологія педагогіки; методи педагогічних досліджень; історія загальної освіти педагогічної науки, етнопедагогіка; за характером досліджень: фундаментальні, порівняльні; за охопленням: національна, вітчизняна, зарубіжна, порівняльна, теорія та історія педагогіки; за психофізіологічним станом суб’єктів освіти: суб’єкти освіти в нормі, суб’єкти освіти з особливими потребами. Основні напрями досліджень6 теоретичні проблеми педагогіки: терміни, поняття, склад і структура науки; теоретичні засади педагогічної думки; цінності сучасної освіти; теоретико-методологічні засади реформування системи освіти; глобалізаційні процеси у світі, їх уплив на розвиток освітньої системи та ін.

13.00.04 – теорія та методика професійної освіти – галузь педагогічної науки. яка досліджує мету, зміст, методи. Організаційні форми та засоби професійної освіти. Класифікаційні ознаки спеціальності: за рівнем організації педагогічного процесу: професійно-технічна освіта, вища освіта, післядипломна освіта, дистанційна освіта, самоосвіта, освіта дорослих; професійне навчання на виробництві; за видами об’єктів педагогічного впливу: учні професійно-технічних училищ, студенти (курсанти) вищих навчальних закладів усіх спеціальностей; слухачі системи післядипломної фахової освіти; слухачі центрів зайнятості та навчальних підрозділів на підприємстві; за структурною складовою педагогічної науки: історія та теорія професійної освіти; часткові дидактики; за галузевою складовою педагогічної науки (за галузями підготовки фахівців): усі види галузевої освіти; за характером досліджень: фундаментальні, прикладні, порівняльні; за психофізичним станом суб’єктів освіти: суб’єкти освіти в нормі, суб’єкти освіти з особливими потребами. Основні напрями досліджень: історія розвитку професійної освіти та її окремих галузей, теоретико-методологічні основи професійної освіти; порівняльна професійна педагогіка; проблеми сучасного підручника для професійної освіти; теорія та методика ступеневої освіти у професійних навчальних закладах та ін.

13.00.05 – соціальна педагогіка – галузь педагогічної науки, яка досліджує теоретичні й методичні основи соціалізації людини, соціокультурних процесів; вивчає особливості соціального виховання; виховні можливості соціального середовища й умови соціалізації особистості; розглядає закономірності функціонування й поширення культурних цінностей та взаємодії і взаємозв’язку особистості й мікро- та макросоціуму; розкриває педагогіку соціальної роботи; відображає проблеми та потреби соціально-педагогічної практики та фахової підготовки соціальних педагогів і соціальних працівників у міжнародному та вітчизняному досвіді. Класифікаційні ознаки спеціальності: за структурною складовою педагогічної науки: соціальна педагогіка, соціальна робота, культурно-просвітня діяльність; за рівнем організації педагогічного процесу: шкільна освіта; позашкільна освіта; освіта дорослих; неурядові організації; притулки для неповнолітніх; заклади соціального спрямування; культурні заклади та центри; пенітенціарна система; сім’я; дорослі; територіальна громада; за напрямами досліджень: соціально-педагогічна діяльність у сфері шкільної та позашкільної освіти; соціальна робота; освіта дорослих; пенітенціарна педагогіка; кризова педагогіка; теорія і організація культурно-просвітницької діяльності; за категоріями суб’єктів: суб’єкти системи освіти; суб’єкти з особливими потребами; групи «ризику» і вразливі категорії населення; за характером дослідження: фундаментальні, прикладні, порівняльні; за охопленням: національна, вітчизняна, зарубіжна, порівняльна соціальна педагогіка. Основні напрями досліджень: теорія та історія розвитку соціальної педагогіки та соціальної роботи в Україні й за кордоном; зміст, форми, методи соціально-педагогічної й соціальної роботи; інноваційні моделі й технології розвитку особистості в соціокультурному контексті та культурно-дозвіллєвій діяльності в соціумі; соціальний патронаж і соціальна підтримка вразливих категорій населення та ін.

13.00.07 – теорія та методика виховання – галузь педагогічної науки, яка вивчає методологічні. Теоретичні та методичні проблеми теорії та практики виховання в початкових, середніх, загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних і вищих навчальних закладах; обґрунтовує методологічне, теоретичне й прикладне забезпечення розвитку особистості та умови створення системи її виховання. Класифікаційні ознаки спеціальності: за структурною складовою педагогічної науки: загальна педагогіка, педагогіка школи, сімейна педагогіка, позашкільна педагогіка, педагогіка вищої школи; за напрямами досліджень: теорія виховання, методика виховної роботи; роль і функції вихователя; за рівнем організації педагогічного процесу: шкільна освіта, позашкільна освіта, професійно-технічна освіта. Освіта дорослих, вища освіта, сімейна педагогіка; за психофізичним станом суб’єктів освіти: суб’єкти освіти в нормі, суб’єкти освіти з особливими потребами; за характером досліджень: фундаментальні, прикладні, порівняльні; за охопленням: національна, порівняльна теорія та практика виховання. Основні напрями досліджень: методологія теорії та методики дослідження в галузі виховних технологій, виховної діяльності; формування культури міжособистісного спілкування та толерантності в полікультурному середовищі; проблеми виховання дітей, учнівської та студентської молоді в сучасних педагогічних системах; теоретичне обґрунтування оптимізації виховного процесу в сім’ї, початкових, середніх загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних і вищих навчальних закладах та ін.

13.00.09 – теорія навчання – галузь педагогічної науки, яка вивчає різні форми взаємодії компонентів навчання та на основі виявлених закономірностей розробляє певні системи навчання. Дослідження з теорії навчання мають спрямовуватися на створення методик і навчальних технологій, орієнтованих на розвиток особистості, забезпечення активної пізнавальної позиції суб’єкта навчання на всіх його етапах; позитивних мотивів учіння; створення умов для творчого розвитку та самовираження особистості; оволодіння культурою навчальної праці. Класифікаційні ознаки спеціальності: за структурною складовою педагогічної науки: теорія освіти, загальна педагогіка, педагогіка школи, професійна освіта; за напрямами досліджень: теорія навчання, процес навчання як цілісна система; закономірності і принципи навчання, зміст загальної освіти: методи, технології, засоби й форми навчання; за характером досліджень: фундаментальні, прикладні, порівняльні; за рівнем організації педагогічного процесу: шкільна освіта, вища освіта, професійно-технічна освіта, позашкільна освіта, освіта для дорослих; за психофізичним станом суб’єктів освіти: суб’єкти освіти в нормі; суб’єкти освіти з особливими потребами. Основні напрями досліджень: структура, рушійні сили та закономірності навчального процесу; теорія змісту загальної середньої, вищої та післядипломної освіти; особистісно орієнтовані дидактичні системи й технології; мотивація учіння як дидактична проблема та ін.