Стан клітинної та гуморальної ланки імунної відповіді

Одним із завдань дослідження було визначення імунологічного профілю осіб дорослого віку хворих на ВВ (військовослужбовців), шляхом вивчення клітинної (субпопуляції лімфоцитів) та гуморальної ланки імунної відповіді, які надаємо окремо. Результати дослідження клітинної ланки імунітету в табл. 3.8.

Таблиця 3.8

Динаміка показників клітинної ланки імунної відповіді (M±m)

Показник	Показники субпопуляційного складу лімфоцитів
М	m	Мin	Max
До лікування
CD3+	837,1	20,6
CD3+,%	63,3	0,7	48,3	80,3
CD4+	478,5	12,6
CD4+,%	34,9	0,5	23,4	48,5
CD8+	419,3	10,8
CD8+,%	31,3	0,6	16,4	53,1
ІРІ	1,2	0,02	0,7	1,7
CD16+	184,7	5,5
CD16+,%	12,6	0,3	3,5	20,4
CD19+	150,2	4,4
CD19+,%	10,7	0,2	4,4	18,7
Після лікування
CD3+	873,6	18,1
CD3+,%	65,7	0,5	53,6	79,7
CD4+	504,2	12,4
CD4+,%	36,8	0,3	26,9	49,5
CD8+	434,1	9,9
CD8+,%	32,4	0,6	17,9	60,8
ІРІ	1,2	0,02	0,6	1,9
CD16+	188,1	6,2
CD16+,%	12,5	0,3	5,1	20,2
CD19+	166,4	4,0
CD19+,%	12,7	0,3	5,4	19,8

У табл. 3.8 показано, що до лікування середній рівень показника CD3+ був зниженим та суттєво коливався, хоча середній рівень CD3+% відповідав нормі. Решта середніх абсолютних показників субпопуляційного складу лімфоцитів периферійної крові, до яких ввійшли CD4+, CD8+, CD16+, CD19+, відповідали референтним лабораторним значенням (додаток В). Варто зазначити, що в окремих випадках відмічалось зниження рівнів CD4+, CD8+, CD16+, CD19+, як до лікування, так і після лікування, про що свідчать мінімальні значення показників.

Заслуговує на увагу характеристика відносних показників: середні значення CD3+, % та CD4+, % були у межах фізіологічної норми, середній рівень CD8+, % – навпаки незначно її перевищував. В той же час, середні значення CD16+, % відповідали нижній межі норми, а CD19+, % був значно зниженим. Враховуючи необхідність оцінки впливу застосованих препаратів у подальшій нашій роботі здебільш орієнтувались на абсолютні показники.

Співвідношення CD4/CD8 (ІРІ) виявилось зниженим до 1,2, що було розцінено як прояв імунного дисбалансу субпопуляцій Т-лімфоцитів. До лікування ІРІ достовірно відрізнявся (р<0,05) в ІІ групі та КГ. У періоді реконвалесценції ІРІ був достовірно нижче в І групі ніж у КГ (р=0,009). У результаті проведеного лікування нормалізації співвідношення CD4/CD8 не зафіксоваано в жодній групі, що може свідчити про явища дезадаптації військовослужбовців до нових умов життя та праці.

Аналіз динаміки субпопуляційного складу лімфоцитів на початку та після завершення лікування представлено у табл. 3.9.

Таблиця 3.9

Динаміка змін субпопуляційного складу лімфоцитів

Показник	Динаміка по групам (у %)	Середнє значення (%)
І група (АМ)	ІІ група (ЛІЕН)	КГ
CD3+	-2,1	+9,7	+6,6	+4,7
CD3+, %	+1,2	+2,6	+3,3	+2,4

Продовження табл. 3.9

CD4+	-4,1	+13,4	+7,5	+5,6
CD4+, %	+0,4	+3,0	+2,2	+1,9
CD8+	+2,3	+0,9	+7,6	+3,6
CD8+, %	+2,6	-0,8	+1,7	+1,2
CD16+	-14,5	+19,9	+0,2	+1,9
CD16+, %	-1,2	+0,4	+0,6	-0,1
CD19+	+8,9	+18,7	+4,8	+10,8
CD19+, %	+1,9	+1,5	+2,8	+2,1

 

Дані табл. 3.9 вказують, що лікування справило позитивний вплив на середні рівні всіх означених показників, окрім єдиного – CD16+, вплив на який був скоріше нейтральним.

Окрім того, при розподілі за групами терапії виявилось, що рівень CD3+ збільшився в середньому на +4,7%, хоча в І групі відмічено незначне зниження показника. Також, і показник CD3+, % мав позитивну загальну тенденцію (+2,4%). По рівнях показника CD4+ та CD4+, % відмічалась загальна позитивна динаміка +5,6 та +1,9% відповідно. Загальна тенденція впливу на CD8+ та CD8+, % також була позитивною +3,6 та +1,2% відповідно. Динаміка змін CD16+ виявилась позитивною в ІІ групі та КГ, однак була негативною в І групі. В середньому рівень CD16+ виріс на +1,9%, а CD16+, % дещо знизився. Вплив на показник CD19+ та CD19+, % можна описати як позитивний, +10,8 та +2,1% відповідно.

При дослідженні гуморальної ланки імунної відповіді у обстежених хворих були виявлені наступні показники (табл. 3.10).

На підставі даних представлених у табл. 3.10, можна виділити характерні риси гуморальної імунної відповіді у дорослих, хворих на ВВ. Так, середні значення рівнів IgG та IgА відповідали референтним значенням, а IgМ дещо перевищив норму після лікування.

 

Таблиця 3.10

Динаміка деяких показників гуморальної ланки імунної відповіді (M±m)

Показник	Показники гуморальної ланки імунітету
М	m	Мin	Max
До лікування
IgG	13,7	0,3	8,42	23,8
IgМ	2,0	0,1	0,81	5,5
IgA	2,1	0,1	0,38	5,9
ЦІК	63,5	1,6	28,0	214,0*
СН50	60,7	0,7	40,0	84,0
ФЧ	2,9	0,1	0,57	4,0
Після лікування
IgG	17,2	0,3	8,64	26,3
IgМ	2,3	0,1	0,78	4,8
IgA	2,7	0,1	0,72	7,2
ЦІК	68,4	1,0	51,0	126,0
СН50	56,5	0,7	37,0	79,0
ФЧ	3,4	0,05	1,8	4,5

Примітка. * – у хворого з ВВ ускладненою нефрозо-нефритом

 

Середні рівні ЦІК до та після лікування виявилися підвищеними, що може трактуватись і як активна участь ЦІК в гострих імунологічних реакціях на гостру вірусну інфекцію, і як автоімунні реакції.

Вивчення загального показника системи комплементу показало, що середній рівень СН50 був дещо підвищеним на початку обстеження, що доводить роль комплементу в швидких реакціях імунітету. Впродовж лікування показник СН50 знизився та не перевищував референтні значення.

Поглинальна здатність нейтрофілів (ФЧ) не перевищувала лабораторну норму як на початку, так і в кінці лікування, а після лікування рівень ФЧ дещо підвищився.

Загальні тенденції динаміки змін досліджуваних компонентів гуморальної ланки імунітету представлені у табл. 3.11.

Таблиця 3.11

Динаміка змін показників гуморальної ланки імунної відповіді

Показник	Динаміка (у %)	Середнє значення (%)
І група (АМ)	ІІ група (ЛІЕН)	КГ
IgG	+15,7	+30,7	+33,1	+26,5
IgM	+9,5	+16,6	+15,0	+13,7
IgA	+20,0	+10,0	+30,0	+20,0
ЦІК	+6,3	+8,4	+8,3	+7,7
СН50	-6,9	-7,1	-6,6	-6,9
ФЧ	+22,2	+9,6	+25,9	+19,2

 

У табл. 3.11 показано, що лікування справило позитивний вплив в цілому на показники IgG (+26,5%), IgM (+13,7%), IgA (+20%) та ФЧ (+19,2%). Проте, також відмічено збільшення рівня ЦІК на 7,7%, що не може бути розцінено позитивно. Лише показник СН50 знизився у всіх групах в середньому -6,9%, що свідчить про активну участь системи комплементу у реакціях імунної відповіді при ВВ.

При проведенні параметричного кореляційного аналізу встановлено, що прямо були пов’язані рівень IgM до лікування і загальна тривалість лихоманки (r=0,209, p=0,015) та тривалість субфебрильної лихоманки (r=0,194, p=0,024), а також показник ЦІК до лікування й загальна тривалість лихоманки (r=0,302, p<0,001) та тривалість субфебрильної лихоманки (r=0,337, p<0,001). До того ж, відмічався зворотній зв’язок між показником CD16+ після лікування і тяжкістю перебігу (r=-0,172, p=0,045) та максимальною температурою тіла (r=-0,171, p=0,047), а також між рівнем CH50 після лікування та загальною тривалістю лихоманки (r=-0,193, p=0,025).

Стан цитокінової ланки імунітету

Окремої уваги в імунопатогенезі різноманітних інфекцій заслуговує система цитокінів, яка скеровує поляризацію диференціації Т-лімфоцитів (Th0) у напрямку Th1 або Th2. У результаті аналізу цитокінопродукції під час ВВ виявлено суттєві перевищення референтних значень прозапальних та протизапального (IL-4) цитокінів, що висвітлено у табл. 3.12.

Таблиця 3.12

Показники досліджуваних цитокінів по групам (M±m)

Показник	Показники гуморальної ланки імунітету
М	m	Мin	Max
До лікування
TNF-α	291,0	12,4	42,7	710,8
IL-1β	787,1	27,3	129,8	1305,8
IL-4	361,2	15,7	812,0	17,8
IL-8	315,9	13,3	37,9	631,8
IFN-γ	122,0	16,7	4,9	1100,6
Після лікування
TNF-α	325,1	10,4	27,0	636,6
IL-1β	842,2	18,9	220,4	1293,8
IL-4	410,8	16,5	56,7	837,6
IL-8	377,7	13,9	43,8	681,1
IFN-γ	86,5	12,1	2,1	864,4

У табл. 3.12 показано, що показник TNF-α до лікування коливався в межах від 200,5 до 355,6 пг/мл, перевищуючи норму в 40–72 рази. Після завершення лікування рівень TNF-α характеризувався меншим розподілом (314,7 – 338,4 пг/мл, перевищення норми в 64–69 разів).

Показник IL-1β до лікування перевищував нормальні значення у 76–80 разів (765,2 – 809 пг/мл). В результаті лікування відбулося не значиме зменшення показників IL-1β у всіх групах спостереження.

До лікування рівень IL-8 коливався в межах 364,9–398,9 пг/мл та перевищував норму в 28–35 разів, а після лікування у всіх групах суттєво не відрізнявся, хоча внаслідок лікування відбулося його збільшення.

Виходячи з отриманих даних, зауважимо, що менше за все приймав участь в реакціях імунітету при ВВ у дорослих протизапальний IFN-γ, який до лікування перевищував норму лише в 3,3 –7,6 разів. У результаті лікування встановлено, що показники IFN-γ недостовірно знизились.

Рівень протизапального IL-4 до лікування істотно перевищував нормальні значення в 15–20 разів (317,4–404,7 пг/мл). Протягом лікування відбулося збільшення показників IL-4, проте різниця виявилася не значимою.

У табл. 3.13 представлено динаміку змін показників цитокінопродукції під час лікування.

Таблиця 3.13