Перелік використаних скорочень

БП – Болонський процес

ВНЗ – Вищий Навчальний Заклад

ВВП – Валовий внутрішній продукт

ВДУ – Воронезький державний університет

ЄС – Європейський Союз

ЄДІ – Єдиний державний іспит

ІМОМС – Інститутом міжнародних організацій та міжнародного співробітництва

КДПУ – Калузький державний педагогічний університет імені К. Е. Ціолковського

КДУ – Казанський державний університет

КБДУ – Кабардино-Балкарський державний університет

МДУ – Московський державний університет імені М. В. Ломоносова

МДТУ – Московський державний технічний університет імені Н. Е. Баумана

МДІМВ – Московський державний інститут міжнародних відносин

МДІСС – Московський державний інститут сталі та сплавів

НДУ - ВШЕ – Національний дослідницький університет – Вища школа економіки

ОДУ – Омський державний університет

ПУрДУ – Південно-Уральський державний університет

ПДНДУ – Пермський державний національно-дослідницький університет

РФ – Російська Федерація

РСР – Російський Союз ректорів

РАН – Російська Академія Наук

РРФСР – Російська радянська федеративна соціалістична республіка

РЄЦЕП – Російсько-європейський центр економічної політики

РУДН – Російський університет дружби народів

РДГУ – Російський державний гуманітарний університет

РДППУ – Російський державний професійний педагогічний університет імені А. І. Герцена

РДПУ – Російський державний педагогічний університет імені

РДУ – Російський державний університет нафти та газу імені І. М. Губкіна

США – Сполучені Штати Америки

СПбДУ – Санкт-Петербурзький державний університет

СПДТУ – Санкт-Петербурзький державний технічний університет

СДУ – Самарський державний університет

ТДУ – Тульський державний університет

ТПУ – Томський політехнічний університет

НФПК – Національний фонд підготовки кадрів

ННДУ – Нижньогородський державний університет імені Н. І. Лобачевського

НДУ – Новгородський державний університет імені Ярослава Мудрого

УДУ – Уральський державний університет

УДТУ – Уральський державний технічний університет

ФДОС – Федеральні освітні державні стандарти

ФЦПРО – Федеральна цільова програма розвитку освіти

ECTS – European Credit Transfer and Accumulation System

 

ВСТУП

Актуальність теми. Проблема стану і якості вищої освіти в будь-якій країні завжди була, є і буде важливою та актуальною, оскільки саме вища школа дає глибокі і різнобічні теоретичні та практичні знання, формує світогляд людини, є осередком культури, гуманізму та духовності. Ті важливі глобалізаційні та інтеграційні процеси, які відбуваються в сучасному світі не можуть залишити осторонь жодну державу світу.

Існуючі в сучасному світі системи вищої освіти можна умовно розділити на два основні типи. Це – американська система, яка має свою історію і вважається однією з найкращих та найефективніших, і європейська система вищої освіти, до якої сьогодні можна віднести країни Європейського Союзу. Після розпаду Радянського Союзу в системі вищої освіти Росії виникли негативні тенденції, які проявлялись перш за все в корумпованості, низькій якості вищої освіти та її слабкій конкурентоспроможності. Це частково зумовлювалося появою великої кількості приватних, по суті комерційних вищих навчальних закладів з низьким рівнем підготовки студентів та браком висококваліфікованих викладацьких кадрів і належної матеріальної бази для забезпечення необхідної ефективності навчання. Росія мала ризик, не приєднавшись до жодної з систем, опинитись на узбіччі тих важливих глобалізаційних, інтеграційних процесів академічної співпраці і обміну, що відбуваються не тільки в системі вищої освіти, а й в усіх сферах сучасного світу. Тому на найвищому політичному рівні було ухвалено рішення приєднатись до європейської системи вищої освіти та прийняти основні принципи та умови Болонського процесу.

Російська Федерація це країна з багатими природними ресурсами та великим людським потенціалом. Однак не слід забувати, що природні ресурси, як і матеріальні блага, рано чи пізно вичерпуються, а людський потенціал приносить користь тільки тоді, коли він спрямований у правильне русло – русло інтелектуального розвитку, пошуку, нових відкриттів, міжнародної співпраці, запровадження інноваційних технологій та розвитку системи освіти. І навпаки, ізоляція, намагання відмежуватися від цивілізованого світу призводить до стагнації та занепаду будь-якої цивілізації. Тому, вивчаючи та аналізуючи ті складні суспільно-політичні, економічні, культурні та науково-освітні процеси в контексті розвитку та спроб реформувати систему вищої освіти Російської Федерації, запровадити європейські освітні стандарти, можна дати оцінку спробам Росії визначити свій цивілізаційний вибір Росії на початку XXI століття.

Метою дисертації є дослідити важливі соціально-політичні процеси, які відбувались в Російській Федерації, з’ясувати, вивчити та проаналізувати передумови, причини та обставини за яких відбувалось реформування системи вищої освіти в Росії в рамках реалізації принципів Болонського процесу (перехід Росії на європейські стандарти у вищій освіті). Вияснити на скільки дана реформа є реалізованою і які позитивні зміни сталися у Російській вищій школі з часу переходу до Болонського процесу, прослідкувати, як дана реформа була сприйнята науковцями, вченими, викладачами, студентами та російським суспільством загалом.

Завдання дослідження. Дана тема має як теоретико-пізнавальні так і практично-прикладні цілі. Серед завдань дисертаційної роботи є виявлення основних причини, які вплинули на рішення офіційних осіб Російської Федерації щодо переходу на загальноєвропейські стандарти у вищій освіті (приєднання Росії до Болонського процесу, Берлінська конференція, 2003 р.), дослідити в якому стані знаходилась сфера вищої освіти і науки в Росії у пострадянський період, з якими проблемами зіштовхнулась Росія з 1991 по 2003 роки у галузі вищої освіти і на скільки вдалою та ефективною виявилась дана реформа вищої освіти та в якій мірі в Російській Федерації були реалізовані основні принципи Болонського процесу, а також простежити ті важливі соціально-політичні процеси, які відбувались в Росії, та яким є ставлення до даної реформи офіційних осіб держави, науковців, професорсько-викладацького складу Вищих навчальних закладів Росії, студентів, журналістів і ставлення суспільства в цілому

Отже, основними завданнями дисертаційної роботи можна вважати:

1. З’ясувати, в якому стані і які проблеми були у вищій освіті Росії у пострадянський період (1991 – 2000-й роки);

2. Вияснити суспільно-політичні передумови, які привели до політичного рішення російського керівництва щоб приєднатися до Болонського процесу;

3. Дослідити співпрацю Росії з іншими європейськими країнами, учасниками Болонського процесу, на скільки основні принципи даного процесу є реалізованими в Російській Федерації і на скільки вони є глибокими і ефективними;

4. Провести аналіз основних напрямків реформування освітньої системи Росії:

а) перехід на двоступеневу систему у вищій освіті (бакалавр-магістр);

б) застосування системи кредитів та європейської трансферної системи ECTS як комплексного оцінювання знань;

в) сприяння мобільності викладачів і студентів;

г) прослідкування динаміки розвитку Болонського процесу;

5. Дослідити та визначити, яким чином дана реформа була сприйнята:

а) політичними колами Російської Федерації;

б) працівниками освіти та науки: науковцями, професорсько-викладацьким складом вищих навчальних закладів, студентством;

в) російським суспільством загалом.

Об’єктом дослідження є система вищої освіти Російської Федерації до та після входження до Болонського процесу.

Предметом наукового дослідження є Болонський процес, як відповідь на сучасні глобалізаційні та інтеграційні тенденції у сфері вищої освіти європейських країн.

Хронологічні рамки дослідження визначено згідно з часом офіційного приєднання Російської Федерації до Болонського процесу (підписання Болонської декларації 19 вересня 2003 року на Берлінській конференції міністрів освіти і науки країн-учасниць). Верхньою хронологічною межею є 2010 рік, оскільки саме до цього часу Росія взяла на себе зобов’язання повністю перейти на європейські стандарти у сфері вищої освіти. Саме 2010 рік мав стати підсумковим не тільки для Росії, а і для всіх країн-учасниць Болонського процесу, у формуванні єдиного європейського освітнього простору.

Методологічною основою дисертаційного дослідження є принцип історизму, який передбачає висвітлення подій минулого в історичному контексті за умови урахування всіх обставин. Критичний аналіз проблеми реформування російської системи вищої освіти неможливий без дотримання принципу неупередженості, тому дисертант намагався не ставати на ту чи іншу позицію, а об’єктивно представити різні думки, точки зору та підходи щодо основних проблем та розбіжностей у баченні майбутнього Російської Федерації щодо інтеграційних процесів загалом та розвитку російської освітньої системи зокрема. Для розв’язання поставлених завдань застосовано також проблемно-хронологічний, структурно-функціональний та історико-порівняльний методи.

Застосування зазначених принципів реалізуються через комплекс загальнонаукових і спеціальних, історичних і політологічних методів як інструменту конкретного аналізу історичної дійсності. Відображені в роботі в хронологічному порядку факти і висновки окреслюють суспільно-політичні тенденції розвитку російського суспільства наприкінці XX та на початку XXI століття, на прикладі розвитку, трансформації та реформування системи вищої освіти, а відтак і її безпосередніх суб’єктів: науковців, керівництва вищих навчальних закладів, професорсько-викладацького складу, студентів.

Для досягнення мети дослідження та вирішення поставлених задач використовувалися методи порівняльного, якісного, структурно-функціонального аналізу, опитувальні методи соціологічного дослідження, аналіз документів, статистичних даних, філософської, соціологічної та педагогічної літератури. В якості основного методу дослідження використовувалися комплексний і конкретно-історичний підходи.

Дослідження структуровано на розділи і підрозділи, які побудовані за проблемно-хронологічним і формально-логічним методами, розділивши тему на кілька вузьких проблем, кожна з яких розглядається у хронологічній послідовності.

Практичне значення одержаних результатів дослідження системи вищої освіти в реформаційний період в контексті участі в Болонському процесі полягає у тому, що дане дослідження включає в себе не тільки проблеми становлення та розвитку системи вищої освіти в Росії наприкінці XX на початку XXI сторіччя, а й охоплює широкий спектр соціально-економічного, політичного, культурного розвитку, участь Росії в інтеграційних, глобальних процесах сучасного світу, міжнародна співпраця та міжнародне визнання.

Іншою стороною практичних результатів дисертаційної роботи є те, що Україна з 2005 року також приєдналася до Болонського процесу і в нашій державі також протягом двох десятиліть відбувалися важливі і складні зміни та процеси, пов’язані із розпадом та занепадом радянських інститутів управління, ідеології, та становленням демократичних принципів, громадянського суспільства, нового, індивідуалістичного типу мислення. За час існування Радянського Союзу в України та Росії фактично існувала спільна освітня система, що неминуче призвело до тісних, нерозривних зв’язків між нашими країнами. Найпростішим прикладом можна назвати те, що значний відсоток українців, здебільшого старшого віку, здобували вищу освіту в російських вищих навчальних закладах і навпаки. Так само як і в Росії в Україні протягом двох десятиріч відбувався процес становлення та реформування системи вищої освіти. Цей процес був досить складним і потребував залучення значних матеріальних і людських ресурсів, переоснащення науково-технічної бази, розробки та запровадження нових, сучасних науково-освітніх програм, що в свою чергу вимагало значного фінансування. У 2005 році Україна на конференції європейських міністрів освіти і науки в Бергені (Норвегія) офіційно приєдналася до Болонського процесу, учасником якого вже два роки була Російська Федерація.

Саме тому дуже важливим є вивчення досвіду Росії в цьому процесі, адже наші країни, підписавши Болонську декларацію, взяли на себе зобов’язання реформувати вітчизняні системи вищої освіти та приєднатися до європейського освітнього простору. І хоча Росія приєдналася до Болонського процесу дещо раніше, все ж таки ми обрали рух в одному напрямку – реформувати та вдосконалити наші освітні системи, долучитися до європейських цінностей, покращити міжнародні зв’язки (академічна мобільність, визнання дипломів, можливість працевлаштування за кордоном), дуже важливо і доцільно буде проаналізувати та порівняти результати та досягнення участі наших країн у цьому процесі. Важливо визначити чи зазнали змін системи освіти України та Росії, на скільки вдалими і результативними виявилися реформи і чи приєднання до Болонського процесу не носило декларативний характер та чи мало практичні результати.

Наукову новизну визначає мета, предмет та поставлені завдання самого дослідження. Було досліджено та показано стан та проблеми розвитку системи вищої освіти Росії у пострадянський період, визначено суспільно-політичні передумови та характер політичного рішення приєднання до Болонського процесу, проаналізовано основні досягнення у співпраці між Росією та європейськими країнами у сфері вищої освіти, науки, обміну досвідом та встановлено головні перешкоди на шляху до ефективної співпраці та інтеграції.

Наукова новизна дослідження також полягає в тому, що в роботі розглядаються основні структурні та функціональні зміни, які відбулися в російській системі вищої професійної освіти протягом двох десятиліть. Вперше реформа системи вищої освіти була розглянута в контексті ідеологічних змін та політичних, соціально-економічних перетворень, які відбувалися в Росії. Участь Росії в Болонському процесі переважною більшістю дослідників розглядалася досить вузькопрофільно (в основному в сфері соціологічних, педагогічних, філософських наук), тому вперше було зроблено спробу розглянути, дослідити та проаналізувати проблеми та перспективи участі Росії в Болонському процесі в історичній ретроспективі, використовуючи відповідну методологію. Таким чином, приєднання Росії до Болонського процесу та участь у ньому було розглянуто не лише як окрему складову освітньої сфери, а і в більш широкому сенсі політичних, соціально-економічних, культурних процесів та пошуку шляхів розвитку Росії, спроб на початку 2000-х років до її зближення та інтеграції з Європою, цивілізаційного вибору російського суспільства. Разом з тим, важливою складовою дисертаційного дослідження була спроба визначити на скільки академічна спільнота зокрема і російське суспільство загалом було активним у цьому виборі і на скільки активно російське суспільство брало участь у процесах реформи щодо модернізації системи вищої професійної освіти, її оновленню та інтеграції до європейського освітнього простору. Чи не було рішення приєднатися до Болонського процесу суто політичним і «спущеним зверху» владою? Саме на ці важливі та складні запитання автор намагався дати відповідь, досліджуючи тему реформи системи вищої освіти Росії в рамках участі в Болонському процесі.

Апробація результатів. Основні результати дослідження реформування системи вищої освіти в Росії в рамках участі в Болонському процесі викладено у п’яти наукових публікаціях у фахових виданнях в Україні та Російській Федерації. В них досліджено передумови приєднання Росії до Болонського процесу[1], а також процеси запровадження європейських освітніх стандартів багатоступеневої системи у вищій освіті[2], з’ясовано основні проблеми, з якими зіштовхнулася російська вища школа у зв’язку з переходом на освітню систему бакалавр-магістр[3], запровадження та реалізація системи кредитів та залікових одиниць[4], висвітлювалося ставлення професорсько-викладацького складу провідних російських ВНЗ та науковців щодо участі Росії в Болонському процесі[5], було досліджено основні складові спроб реформування російської системи вищої освіти у пострадянський період[6]. Матеріали, які безпосередньо стосуються міжнародної співпраці в освітній та науковій сферах, були апробовані та оприлюднені на науково-практичній конференції «Історико-культурні читання», що відбулася 17 листопада 2010 року в Національному авіаційному університеті[7].

Структура дисертації обумовлена цілями і завданнями дослідження.

Обсяг роботи складається з сторінок основного тексту, списку використаних джерел, літератури та додатків.