ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Семантичний диференціал Ч. Осгуда.



Семантичний диференціал (англ. semantic differential) — метод побудови індивідуальних або групових семантичних просторів (англ. semantic space). Координатами об'єкту в семантичному просторі служать його оцінки по ряду біполярних градуйованих (трьох-, пяті-, семибальних) оцінних шкал (англ. rate scale), протилежні полюси яких задані за допомогою вербальних антонімів. Ці шкали відібрані з безлічі пробних шкал методами факторного аналізу.

Метод семантичного диференціала був введений в психологічні дослідження Чарльзом Осгудом (англ. Charles E. Osgood) в 1952 році[1]. Ч. Осгуд обгрунтовував використання трьох базисних оцінних семибальних шкал:

«оцінка»: добрий 3 2 1 0 −1 −2 −3 поганий

«сила»: сильний 3 2 1 0 −1 −2 −3 слабкий

«активнсть»: активний 3 2 1 0 −1 −2 −3 пасивний

Для побудови семантичного простору групі випробовуваних пропонується оцінити якусь безліч об'єктів (понять) по набору біполярних градуйованих шкал. При побудові таких оцінок, на думку Ч. Осгуда і подальших дослідників, істотну роль грає явище синестезії. Синестезія — це основа метафоричних перенесень і оцінок, що дозволяє, наприклад, оцінювати голос як м'який або жорсткий (тобто за біполярною шкалою «м'яко-жорсткий»).

Феномен синестезії, полягає у виникненні відчуття однієї модальності під впливом подразника іншої модальності. Оцінки понять по вихідних шкалах, як правило, корелюють один з одним. За допомогою факторного аналізу удається виділити головні, базисні шкали. Оцінки по останніх шкалах є функціями від базисних оцінок з точністю до порівняно невеликої випадкової помилки. Розміри груп випробовуваних можуть бути надзвичайно різні: від однієї людини (індивідуальне семантичне простір) до репрезентативних вибірок, що представляють великі соціальні групи або цілі нації. Число об'єктів і пробних шкал можливо в діапазоні від декількох десятків до сотень. Як полюси для визначення біполярних шкал можливе використання не лише додавальних. Наприклад, в дослідженні В. Ф. Петренко[2] були використані графічні абстрактні зображення. Раніше графічними зображеннями для позначення полюсів шкал скористався Леон Джемс. Варіанти таких полярних зображень: чорний круг — білий круг; стрілка, направлена вгору, — стрілка, направлена вниз, і тому подібне Крім того, в дослідженнях часто використовуються монополярні шкали, за допомогою яких об'єкти оцінюються по вираженості однієї властивості; вживання факторного аналізу для пошуку базисних властивостей не вимагає біполярності. Уніполярні шкали з використанням прикметників в англомовній літературі часто називають шкалами Стапеля або шкалами Лікерта по імені дослідників, що вперше описали вживання такого типа шкал. У російськомовній психологічній літературі за всіма оцінними шкалами взагалі з числом пунктів шкали більше трьох закріпилося найменування «семантичний диференціал». Також різними можуть бути і методи обробки: від класичного факторного аналізу і методу головних компонент до нейронних мереж[3] і багаточисельних інших нелінійних узагальнень. Базисні шкали Ч. Осгуда далеко не завжди є головними чинниками, і розмірність семантичних просторів також не завжди рівна 3. Так, як основні координати в індивідуальному семантичному просторі зустрічаються такі набори, як приємний — неприємний, небезпечний — безпечний (розмірність 2); з'являються також 6-7 мірних індивідуальних семантичних просторів.

Метод семантичного диференціала дозволяє ставити і вирішувати наступні типові питання: відмінність в оцінці одного поняття різними випробовуваними (або різними групами випробовуваних в середньому по групі); відмінність в оцінці двох (або більш) понять одним і тим же випробовуваним (або групою); відмінність в оцінці одного і того ж поняття одним і тим же випробовуваним (або групою) в різний час (тобто вимірювати зміни значень, які виникають під впливом засобів масової комунікації, із-за зміни соціальних або культурних контекстів, в результаті вчення і т. д.). Побудова семантичних просторів і аналіз положення об'єктів в семантичних просторах — важливий інструмент в багатьох практичних застосуваннях: Для аналізу сприйняття реклами і для її проектування[5][6]; Для порівняльного аналізу різних груп — від груп споживачів в маркетингу[7] до гендерних стереотипів[8]; Для дослідження економічної поведінки[9]; Для вивчення найважливіших процесів соціальної самоідентифікації[10] і для вирішення багатьох інших завдань соціології[11] в політичних технологіях[12][13]. і в багатьох інших областях.

Методика дослідження локусу контролю.

Одна з найважливіших характеристик особистості - ступінь незалежності, самостійності й активності людини в досягненні цілей, розвиток особистої відповідальності за події, що відбуваються з нею. Вперше методи дослідження цієї характеристики розроблено в 60-х pp.. Найбільш відомою є шкала “локусу контролю” Д. Роттера. Ця шкала заснована на положенні: люди різняться між собою в тому, де вони локалізують контроль над значущими для себе подіями. Можливі два локусу контролю і відповідно два типи людей: 1) екстернали - коли людина думає, що події, які відбуваються з нею, є результатом зовнішніх сил, випадку, обставин, інших людей тощо і 2) інтернали - коли людина інтерпретує значущі події як результат власних зусиль

Методика РСК ( рівень самооцінки контрою) (чи Шкали локусу контролю). Автор опитувальника – Дж. Роттер.

Розроблено варіанти цього тесту для дорослих, школярів і навіть для дошкільників. Також є версія для національних меншостей. Усі ці варіанти при своєму створенні проходили ретельну психометричну перевірку.

Для оригінальної версії перевірка надійності проводилася методом розщеплення тесту і методом повторного його виконання через 2 місяці. Ця перевірка показала, що тест досить надійний. Те ж саме можна сказати і про його валідність.

Тестованому суб'єкту пред'являється 44 твердження, які стосуються різних явищ і подій життя і відносини до них. Він повинен оцінити ступінь своєї згоди і незгоди з кожним із тверджень, використовуючи 6-бальну шкалу (від "цілком не згодний" до "цілком згодний").

Інструкція випробуваному: "Цей опитувальник установлює спосіб, яким деякі важливі події в житті нашого суспільства впливають на різних людей... Будь ласка, виберіть з кожної пари одне (і тільки одне) висловлення, що сильніше Вас торкається".

Після відповіді на усі твердження результати обробляються. Ця обробка відбувається в три етапи.

Спочатку за допомогою спеціального "ключа" підраховуються "сирі" бали по 7 шкалах:шкала загальної інтернальності; шкала інтернальності в області досягнень; шкала інтернальності в області сімейних відносин; шкала інтернальності в області невдач; шкала інтернальності у виробничих відносинах; шкала інтернальності в області міжособистісних відносин; шкала інтернальності в області здоров'я і хвороб.

На другому етапі "сирі" бали переводяться в стандартні бали –що представлені по 10-бальній шкалі. Результати, можна вже зіставляти з нормами.

На третьому етапі обробки результатів створюється графік – "профіль РСК" Він вибудовується по всім семи 10-бальним шкалам – із середнім показником, рівним 5,5.

Після цього відбувається інтерпретація отриманих результатів. Аналізується кожна шкала окремо. Відхилення, що перевищує норму (5,5) свідчить про інтернальності, а показники нижче норми – про екстернальності.

Дослідження самооцінки.

Самооцінка особистості – результат оцінювання людиною своїх якостей, себе, рівня успішності власної діяльності, оцінювання своєї особи іншими людьми, виходячи з системи цінностей людини. Самооцінка – суб’єктивне утворення в людській психіці, але воно є відображенням норм і оцінок, що існують в суспільстві та в міжособистісних стосунках.

Самооцінка пов'язана з однією з центральних потреб людини – потребою в самоствердженні, із прагненням людини знайти своє місце в житті, cтвердити себе як члена суспільства в очах оточуючих і у своїй власній думці.

Під впливом оцінки оточуючих у особистості поступово складається власне ставлення до себе і самооцінка своєї особистості, а також окремих форм своєї активності: спілкування, поведінки, діяльності, переживань.

Звичайно, на самооцінку певною мірою впливають думки, оцінки інших людей, деякі (досить хаотичні) психологічні знання, одержані людиною. Але визначальними в формуванні самооцінки є, по-перше, реальні успіхи, досягнення в діяльності людини. По-друге, самооцінку визначає рівень вимог, що їх людина ставить до себе. При цьому, якщо спробувати вивести формулу самооцінки, вона виглядатиме так:самооцінка=успіх/рівень вимог

Саме від рівня вимог, від того, на що людина вважає себе здатною, чого вона вважає можливим досягти, в найбільшій мірі залежить самооцінка особистості.

Методика “Самооцінка особистості”. Якості особистості поділити на дві колонки В першу колонку виписати якості, які притаманні Вашому ідеалу (перелік “Мій ідеал”). Решту якостей виписати в колонку (перелік “Неідеал”).

Складається із 40 тверджень. В переліку “Мій ідеал” відмітити позначкою якості, які у Вас є реально за принципом “так – ні”, незалежно від рівня розвиненості якості. В переліку “Неідеал” відмітити будь-якою позначкою якості, яких у Вас немає, теж за принципом “так – ні”.

3. Підрахувати загальну кількість відмічених якостей як у першому, так і в другому переліку (Р).

4. Визначити коефіцієнт самооцінки, поділивши одержану суму (Р) на загальну кількість якостей (40) (дивись набір якостей особистості):

Кс= Р / 40,

де Кс – коефіцієнт самооцінки.

5. Результати порівняти з оціночною шкалою.

Оціночна шкала

Якщо Ви одержите коефіцієнт від 0,4 до 0,6 – значить, самооцінка адекватна, Ви самокритичні і не переоцінюєте себе.

Якщо одержите коефіцієнт від 0 до 0,4, це свідчить про недооцінку своєї особистості, про підвищену критичність.

Якщо коефіцієнт від 0,6 до 1, це говорить про переоцінку своєї особистості, некритичне ставлення до себе.

Методика 2“Самооцінка особистості”

1. Розділити лист паперу на чотири рівні частини взаємно перпендикулярними лініями, позначити кожну частину римськими цифрами I, II, III, IV.в кожному блоку по 20 пит.

2. В кожному з чотирьох переліків, які наведені нижче і характеризують позитивні якості особистості, виділити ті, що найбільш значущі і цінні для Вас особисто, яким Ви віддаєте перевагу. Які ці якості і скільки їх, кожен вирішує сам.

3. Виписати у стовпчик найцінніші для вас якості разом з їх номерами, що стоять зліва. В результаті Ви отримали чотири переліки ідеальних якостей.

4. Проаналізувати якості особистості, виписані Вами, і знайти серед них такі, які ви маєте реально. Обвести цифри біля них кружечком.

5. Підрахувати, скільки Ви знайшли у себе реальних якостей (Р) та кількість ідеальних (І).

6. Обчислити коефіцієнт самооцінки для кожного з чотирьох наборів якостей особистості та загальний коефіцієнт за формулою:

де Кс – коефіцієнт самооцінки.

7. Результати порівняти з оціночною шкалою.

Примітка:

Можливий варіант визначення самооцінки у відсотках:

Оціночна шкала

Якщо Ви одержите коефіцієнт від 0,4 до 0,6 – значить, самооцінка адекватна, Ви самокритичні і не переоцінюєте себе.

Якщо одержите коефіцієнт від 0 до 0,4 – це свідчить про недооцінку своєї особистості, про підвищену критичність.

Якщо коефіцієнт від 0,6 до 1 – це говорить про переоцінку своєї особистості, некритичне ставлення до себе.





Последнее изменение этой страницы: 2016-07-11; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.237.205.144 (0.007 с.)