Техніка безпеки. Інформація та інформаційні процеси

Конспекти уроків для учнів

Их класів

Зміст

І семестр

1. Урок № 1 Тема: Правила техніки безпеки під час роботи в комп’ютерному класі.

2. Урок № 2 Тема: Інформатика і інформація

3. Урок № 3 Тема: Носії інформації

4. Урок № 4 Тема: Кодування інформації.

5. Урок № 5 Тема: Засоби зберігання та опрацювання інформації

6. Урок № 6 Контрольне комп’ютерне тестування.

7. Урок № 7 Тема: Історія розвитку комп’ютерів.

8. Урок № 8 Тема: Структура інформаційної системи.

9. Урок № 9 Тема: Основні характеристики комп’ютера. Мікропроцесор.

10. Урок № 10 Тема: Зовнішні пристрої введення-виведення. Клавіатура.

11. Урок № 11 Тема: Практична робота № 1. «Початок і закінчення роботи на комп’ютері. Робота на клавіатурному тренажері»

12. Урок № 12 Тема: Пам’ять комп’ютера

13. Урок № 13 Тема: Практична робота № 2. «Робота на клавіатурному тренажері»

14. Урок № 14 Тема: Робота з програмою WCorrect.exe

15. Урок № 15 Контрольне комп’ютерне тестування.

ІІ семестр

1. Урок № 1 Тема: Історія розвитку Windows

2. Урок № 2 Тема: Робочий стіл Windows. Основні об’єкти та дії з ними.

3. Урок № 3 Тема: Вікна Windows. Робота з вікнами.

4. Урок № 4 Тема: Поняття файла, папки, шлях до файла.

5. Урок № 5 Контрольне комп’ютерне тестування.

6. Урок № 6 Тема: Графічний редактор та його призначення. Комп’ютерна графіка.

7. Урок № 7 Тема: Створення елементарних об’єктів.

8. Урок № 8 Тема: Способи виділення графічних об’єктів.

9. Урок № 9 Тема: Створення графічних об’єктів.

10. Урок № 10 Тема: Створення малюнків.

11. Урок № 11 Тема: Практична робота «Створення малюнків».

12. Урок № 12 Контрольна робота.

Вступ

Рекомендується для учнів 5 класів загальноосвітніх навчальних закладів різних профілів навчання, де на вивчення курсу інформатики відводиться 1 година на тиждень.

Навчальний посібник складений відповідно до програми «Вступ до інформатики. 5-6 класи. (укладачі: Морзе Н. В., Мостіпан О. І.).

Навчальний посібник орієнтовано на теоретично-практичне використання як учнями так і вчителями. Має 17 уроків + 2 уроки резерву. Кожна тема дозована на урок: теоретичний матеріал без використання комп’ютерів – 25 хв.; закріплення нового матеріалу - 20 хв. На виконання практичних робіт відводиться – 30 хв.

Для успішного виконання діючих програм потрібно шукати засоби інтенсивного проведення уроку. Для перевірки знань та навичок одночасно всіх учнів рекомендується проводити різноманітні інтерактивні вправи, а також використовувати роботу на тренажерах та комп’ютерне тестування за допомогою контрольно-діагностичної системи.

Основним засобом оцінювання знань та навичок учнів повинне бути поєднання знань теоретичного матеріалу та вмінь практичного виконання вправ.

Підготовка до уроку інформатики включає:

Прочитати конспект уроку.

2. Вивчити основні терміни та поняття (виділено жирним шрифтом).

3. Дати відповіді на запитання.

Техніка безпеки. Інформація та інформаційні процеси

Урок № 1

Тема: Правила техніки безпеки під час роботи в комп’ютерному класі.

Урок № 2

Тема: Інформатика і інформація

Інформатика – це наука про інформацію та інформаційні процеси в природі та суспільстві, методи та засоби одержання, зберігання, обробки, передачі., опрацювання, використання, захисту інформації та управління інформаційними процесами.

Термін «інформація» походить від латинського слова іпformatio, яке означає роз'яснення, виклад.

Під інформацією розуміють відомості про об'єкти навколиш­нього світу, які сприймаються людиною, твариною, рослинним сві­том або спеціальними пристроями і підвищують їх рівень поінфор­мованості.

Інформація передається за допомогою повідомлень. Повідомлення бувають усними, письмовими, у вигляді малюнків, жестами, спеціальними знаками чи організованими якимось ін­шим чином. Прикладами повідомлень є: покази вимірювального пристрою, дорожні знаки, текст телеграми, усна розповідь, від­повідь учнятощо.

За допомогою повідомлень відбувається обмін інформацією між людьми, між людьми і машинами, між машинами; обмін сигналами у рослинному і тваринному світі, від клітини до клітини, від ор­ганізму до організму тощо.

Види інформації поділяються:

1. За способами сприйняття: (візуальна, аудіальна, нюхова, смакова)

2. За формами подання: (текстова, числова, графічна, комбінована)

1. За суспільним значенням: (наукова, виробнича, управлінська, технічна, повсякденна, суспільно-політична, естетична)

Властивості інформації

Корисність. Корисність інформації оцінюється за тими зада­чами, які можна розв'язати з її використанням. Відомості, ко­рисні для однієї людини, виявляються марними для іншої, якщо вона не може їх використовувати.

Актуальність. Інформація актуальна(своєчасна), якщо вона важлива в даний момент часу. Якщо ви маєте їхати потягом, то для вас важливою є інформація про те, коли цей потяг вирушає. Однак ця інформація втрачає свою актуальність після того, як потяг рушив.

Вірогідність (правдивість). Інформація вважається вірогідною, якщо вона не суперечить реальній дійсності, правильно її пояснює і підтвер­джується нею. Якщо ви довідалися про повінь з інформаційної телепрограми, то ця інформація, цілком ймовірно, є достовір­ною. Водночас чутки про пришестя інопланетян, що очікується наступного тижня, недостовірні.

Об'єктивність. Інформація може бути об'єктивною або суб'єктивною (залежати чи не залежати від чийогось судження). Наприклад, повідомлення «вода в морі холодна» є суб'єктивним, водночас повідомлення «температура води +17 градусів Цельсія» дає об'єктивну інформацію.

Повнота. Інформація повна, якщо її достатньо для правиль­них висновків і прийняття правильних рішень. Якщо людині на основі якої-небудь інформації доводиться щось вирішувати, то вона спочатку оцінює, чи досить цієї інформації для-ухвалення правильного рішення.

Зрозумілість. Інформація зрозуміла, якщо при її сприйманні немає потреби у додаткових повідомленнях (не виникає запи­тань). Якщо людині розповідають щось, до сприймання чого вона ще не підготовлена, наприклад звертаються англійською раніше, ніж людина вивчила цю мову, то вона з почутої інформа­ції винесе зовсім іншу інформацію, ніж це було б тоді, коли лю­дина вивчила англійську мову.

Поняття шуму.

Урок № 3

Тема: Носії інформації

Середовище, в якому зафіксовано повідомлення, називають носі­єм повідомлення.

У «докомп'ютерні» часи інформацію зберігали на папері, фотокартках, кіноплівці, магнітній стрічці тощо.

З появою перших комп'ютерів знайшли широке використання перфокарти і перфострічки, магнітні диски, компакт-диски.

Перфокарта - це аркуш тонкого картону стандартних розмі­рів. В певних позиціях перфокарти пробивають дірочки. Наявність дірочки в певній позиції вважають за одиницю, а її відсутність - нуль.

Перфострічка - це стрічка цупкого паперу стандартної ширини, на яку заноситься інформація пробиванням дірочок у відповідних позиціях на 5-й або 8-й доріжках.

Звичайно, за дірочками, нанесеними на перфокарти або перфо­стрічки, стоїть цілком певна інформація.

Магнітні стрічки і магнітні диски для зберігання інформації почали використовувати з розвитком обчислювальної техніки. Для запису 1 (одиниці) намагнічувалась невелика область. Розмагнічена (або намагнічена протилежно) область означала 0 (нуль).

Гнучкі магнітні диски, або ГМД (FDD), дають змогу переносити інформацію з одного комп'ютера на ін­ший, а також зберігати інформацію, що не використовується на комп'ютері постійно. Випускаються дискети, як правило, з дис­ком 3,5 дюйма та мають ємність 1,44 Мбайта.

Жорсткі магнітні диски, або вінчестери (HDD), є основним типом носіїв для тривалого зберігання інфор­мації. Накопичувач включає власне магнітний диск, систему по­зиціонування і комплект магнітних головок - усе це розміщено в герметично закритому корпусі.

Магнітні картки містять закодовану інформацію в кредит-
них, телефонних та реєстраційних картках, а також перепустках і
«ключах» для кодових замків.

Компакт-диски (оптичні диски або CD) - це диск із спеціа­льної пластмаси із дзеркальним покриттям з того боку, з якого записується і зчитується інформація. Інформація на диск записується так: диск обертається, і на його поверхні лазером в певних місцях наносяться «пошкодження» поверхні таким чином, щоб від них не відбивався промінь лазера при зчитуванні. Таким чином записується 1, «непошкоджені» місця означають 0.

Існують СD-R, DVD-R — оптичні диски, на які можна здійснювати одноразовий запис, а також СD-RW, DVD-RW — оптичні диски, на які можна здійснювати багатора­зовий запис.

Види інформації

Урок № 4

Тема: Кодування інформації.

Щоб передати інформацію, її необхідно закодувати відповідно до природи каналу передачі. У комп’ютері носіями інформації є електричні або магнітні сигнали, які можуть мати лише два значення: 0 – вимкнуто (нема струму, розмагнічено) або – 1 ввімкнуто (є струм, намагнічено). За допомогою таких 0 і 1 кодують будь-яку інформацію, яку обробляє комп’ютер.

Кодування – це перетворення інформації без зміни її змісту в інший вигляд за допомогою певного коду.

Код – це набір правил перетворення для кодування.

Як правило, подання повідомлення добирається так, щоб його передавання було якомога швидшим і надійнішим, а його опрацю­вання було якомога зручнішим для адресата

Одне і те саме повідомлення можна кодувати по-різному. Од­нією із систем кодування є азбука. Можна кодувати і звуки. Од­нією з таких систем кодування є ноти. Зберігати можна не тільки текстову та звукову інформацію. У вигляді кодів зберігаються і зображення. Якщо розглянути малюнок через збільшувальне скло, то видно, що він складається із точок. Координати кожної точки можна запам'ятати у вигляді чисел. Колір кожної точки також можна запам'ятати у вигляді чисел. Такі числа можуть збе­рігатися у пам'яті комп'ютера і передаватися на відстані. Таким чином, коли на комп'ютері опрацьовується зображення, то на­справді комп'ютерні програми змінюють числа, якими окремі точки зображення подані в пам'яті комп'ютера.

Для подання та опрацювання інформації в комп'ютері використовують двійкові коди, що вміщують лише два сим­воли — 0 і 1.

Біт — найменша одиниця двійкового коду.

Байт — це послідовність з 8 бітів. Загальна кількість різних комбінацій двійкових значень у байті дорівнює 2⁸=256. для коду­вання різних символів та для їх зберігання в запам'ятовуючих пристроях комп'ютера найчастіше використовують американ­ський стандартний код для обміну інформацією — АSCII, який являє собою стандартну таблицю кодування знаків.

Урок № 5

Тема: Засоби зберігання та опрацювання інформації.

Інформаційний процес складається з операцій пошуку, збирання, збереження, передавання, опрацювання, використання і захисту інформації.

Для того щоб інформація стала надбанням багатьох людей, необхідно мати змогу зберігати її. Однак мало навчитися зберіга­ти інформацію, ще необхідно її опрацьовувати, одержувати нову інформацію та передавати її.

Інформаційні технології

Зі стародавніх часів людське суспільство вдосконалювало спо­соби «виробництва» інформації і методи доставки її до користу­вача. Значення своєчасного одержання інформації було настільки великим, що створювались найрізноманітніші споруди для передачі різних відомостей. Стародавні греки передавали важливі відомості за допомогою дзеркал. Про напад ворога козаки попереджали, запа­люючи діжки зі смолою на вежах. У часи Наполеона в Європі і Росії існувала система передачі повідомлень за допомогою ланцю­гів семафорів, які з'єднували столиці великих держав. Пізніше виникли телеграф і телефон, супутниковий зв'язок і телебачення.

Збирання, обробка і передача інформації з розвитком науки і техніки стали вимагати спеціальних методів (технологій).

Інформаційні технології - це сукупність засобів і методів зби­рання, обробки, зберігання, передачі і використання інформації.

Дайте відповіді на запитання:

ü У якому вигляді традиційно зберігається інформація?

ü Яким чином у сховищах зберігалися книги, журнали, папки?

ü Яким чином можна одержати інформацію із традиційного архіву?

ü Чим незручна традиційна форма зберігання інформації?

ü На які носії комп 'ютер записує інформацію?

ü Які переваги сучасної форми зберігання інформації?

ü Яким чином створюються бази даних і банки знань?

ü Що дає зберігання інформації у вигляді баз даних і банків знань?

ü Що таке «Інформаційні технології»?

Урок № 6

Тема: Контрольне комп’ютерне тестування.

1. Які форми подання має інформація?
2. Що таке "байт"?
3. Як називається найменша порція інформації?
4. Які властивості має інформація?
5. Що входить у поняття "інформація"?
6. Що таке "Інформатика"?
7. Які недоліки зберігання інформації в традиційних сховищах?
8. Які переваги мають сучасні сховища інформації перед традиційними?
9. Які дії входять у структуру інформаційних технологій?
10. Якими одиницями вимірюється інформація?
11. Які носії є сучасними носіями інформації?
12. Як пояснити поняття "шум"?
13. Якими способами можна подавати інформацію?
14. Що це "перетворення інформації без зміни її змісту в інший вигляд за допомогою певного коду"?
15. У якому вигляді може бути повідомлення?
16. Які основні дії виконують над інформацією?

Інформаційна система

Урок № 7

Тема: Історія розвитку комп’ютерів.

У історії розвитку обчислювальної техніки зазначають перед­історію і п'ять періодів (поколінь). Передісторія починається в глибокій давнині з різних рахівниць, а першу механічну обчис­лювальну машину розробив французький математик і учений Блез Паскаль у 1642 році. Майже одночасно з Паскалем сконст­руював лічильну машину (1673 р.) великий німецький математик Готфрід Лейбніц. У 1830 р. англійський учений Чарльз Беббідж розробив проект «аналітичної машини», якою мала управляти програма. Здійснити свій проект Беббіджу не вдалося через недостатній роз­виток техніки. Лише 100 років потому машина Бебіджа привер­нула увагу інженерів. Наприкінці тридцятих років XX ст. німе­цький інженер Конрад Цузе розробив першу двійкову цифрову машину на електромеханічних реле (механічних перемикачах, що приводяться вдію електричним струмом). Подальший стрім­кий розвиток обчислювальної техніки пов'язаний зі створенням ЕОМ (електронно-обчислювальних машин).

Перше покоління ЕОМ. У машинах цього покоління (сорокові роки XX ст.) використовувалися електронно-вакуумні лампи як основні елементи електронних схем. Лампи, в основному, замі­нили електромеханічні реле, тому швидкодія обчислювальних машин значно зросла. Першою потужною ЕОМ такого роду була ЕНІАК (США). Однак у ній, як і в інших перших ЕОМ, був сер­йозний недолік — програма, що виконувалась, не зберігалася в пам'яті машини, а набиралася у складний спосіб за допомогою зовнішніх перемичок. У 1945 р. з'явилася відома робота матема­тика фон Неймана, у якій він сформулював загальні принципи роботи обчислювальних пристроїв. Усі наступні ЕОМ створюва­лися з використанням цих принципів, згідно з якими програма мала зберігатися в пам'яті машини. Характерними рисами ЕОМ 1-го покоління є застосування електронних ламп у цифрових схемах, великі габарити, а також трудомісткий процес програмуван­ня.

Друге покоління ЕОМ. Коли в середині 50-х років на зміну електронним лампам прийшли напівпровідникові прилади, то ЕОМ почали переводити на напівпровідники. Напівпровіднико­ві (транзистори, діоди) були значно компактніші від електрона них ламп, мали більший термін служби і споживали набагато менше енергії. Найпоширенішими машинами 2-го покоління були «Еліот» (Англія), «Сіменс» (ФРН), «Стретч» (США). Найдоскона­лішою машиною цього покоління була БЭСМ-6, що виконувала понад 1 млн операцій за секунду створена в СРСР. ЕОМ 2-го покоління вирізня­ються застосуванням напівпровідникових елементів і використан­ням алгоритмічних мов програмування.

Третє покоління ЕОМ. Чергова зміна поколінь ЕОМ відбулася наприкінці 60-х років під час заміни напівпровідникових прила­дів у пристроях ЕОМ на інтегральні схеми. Інтегральна схема (мікросхема) — це невелика пластинка кристалу кремнію, на якій уміщаються сотні і тисячі транзисторів, діодів, конденсато­рів тощо. Застосування інтегральних схем дало змогу збільшити кількість електронних елементів в ЕОМ без збільшення реальних розмірів машин. Швидкодія ЕОМ зросла до 10 млн. операцій за секунду. Характерними рисами ЕОМ третього покоління є засто­сування інтегральних схем і можливість використання розвинутих мов програмування (мов високого рівня).

Четверте покоління ЕОМ (80-ті роки). З удосконаленням мікросхем збіль­шувалася їхня надійність і щільність розміщених у них елемен­тів. В основі ЕОМ четвертого покоління лежать великі інтеграль­ні схеми (ВІС). У цих схемах на 1см² приходиться кілька десятків тисяч елементів. Завдяки ВІС стало можливим на одному ма­лесенькому кристалі кремнію розмістити таку велику електронну схему, як процесор ЕОМ. Однокристальні процесори згодом стали називати мікропроцесорами. Перший мікропроцесор був створений компанією Іпtel (США) у 1971 р. Мікропроцесори спричинили появу міні-ЕОМ, а потім і персональних комп'ютерів. ЕОМ 4-го покоління характеризуються застосуван­ням мікропроцесорів, побудованих на великих інтегральних схемах.

П'яте покоління ЕОМ. Починаючи із середини 90-х років, у потужних комп'ютерах починають застосовуватися ВІС супер-масштабу. Багато фахівців почали говорити про комп'ютери 5-го покоління. Гадають, що обчислювальними машинами 5-го поко­ління можна буде легко керувати — користувач зможе просто го­лосом подавати машині команди. Характерною рисою комп'ютерів п'ятого покоління має бути використання штучного інтелекту і природних мов спілкування.

Урок № 8

Тема: Структура інформаційної системи.

Інформаційна система — це взаємопов'язана сукупність при­строїв, методів і персоналу для обробки інформації.

Інформаційна система забезпечує приймання інформації, її перетворення (кодування), обробку, збереження і передачу ре­зультатів обробки споживачу: людині, тварині, рослині, машині, іншій інформаційній системі.

В інформаційній системі відбуваються такі процеси:

· Введення інформації від джерел інформації;

· Обробка (перетворення) інформації;

· Зберігання вхідної і обробленої інформації;

· Виведення інформації для підправлення користувачу;

· Можливе введення інформації від користувача через зво­ротний зв'язок.

У сучасній інформаційній системі комп'ютер відіграє роль апаратно-програмної частини.

Складові апаратної частини

Робота в мережі

Урок № 9

Тема: Основні характеристики комп’ютера. Мікропроцесор.

Основними характеристиками комп’ютера є:

ü Тип мікропроцесора;

ü Тактова частота;

ü Об’єм оперативної пам’яті;

ü Об’єм вінчестера;

ü Тип дисковода для компакт дисків;

ü Тип монітора та об’єм відеопам’яті;

ü Назва і версія операційної системи.

Системні пристрої:

Служать для обробки інформації, забезпечення взаємодії всіх пристроїв комп’ютера, керування їхньою роботою. До них належать:

ü Мікропроцесор;

ü Оперативна пам’ять

ü Постійна пам’ять;

ü Відеопам’ять;

ü Звукова плата;

ü Кеш – пам’ять і інші.

Урок № 10

Тема: Зовнішні пристрої введення-виведення. Клавіатура.

Зовнішні пристрої введення-виведення:

- Клавіатура

- Маніпулятори: мишка, джойстик, графічний планшет, світлове перо, сенсорний екран

- Сканер

- Стример

- Монітор

- Принтер

- Плоттер

- Модем

- Факс-модем

Клавіатура

На персональних комп’ютерах встановлена стандартна(однакова для всіх країн світу) клавіатура IBM PC.

Клавіатура складається з 5 груп клавіш:

ü Алфавітно – цифрові клавіші для введення літер алфавіту та розділових знаків, різних символів.

ü Числові клавіші для набору чисел і знаків арифметичних дій. Вмикається при натисканні клавіші Num Lock.

ü Клавіші керування курсором і редагування.

ü Функціональні клавіші F1 – F12, за допомогою яких виконуються операції без введення тексту команди. Для різних програм призначення функціональних клавіш різне.

ü Спеціальні клавіші використовуються для подачі різних команд самостійно і в комбінації з іншими.(CTRL, ALT, ESC….)

Клавіатура

Функціональні Числова (калькуляторна)

клавіші клавіатура

 

Алфавітно-цифрова

клавіатура

 

Спеціальні клавіші Клавіші керування курсором і

редагування

Призначення деяких клавіш і їх комбінацій:

ESC – скасування дії або команди, вихід із програми.

ТАВ – переміщує курсор вправо на 8 символів.

DELETE – стирає символ справа від курсора.

(BS) – стирає символ зліва від курсора.

CAPS LOCK – увімкнення/вимкнення великих літер.

CTRL + SHIFT або ALT + SHIFT – перемикання мов.

HOME – перемістить курсор на початок рядка.

END – перемістить курсор в кінець рядка.

PAGE UP – перейти на попередній лист екрана.

PAGE DOWN – перейти на наступний лист екрана.

SHIFT +. – кома.

SHIFT + буква – велика буква.

SHIFT + цифри – знак зверху цифри.

Ъ – ї

Ы – і

Ё -.

Alt + 39 – '

SHIFT + 6 -:

SHIFT + 4 -;

Дайте відповіді на запитання:

ü Назвіть зовнішні пристрої введення.

ü Назвіть пристрої виведення інформації.

ü Назвіть основні групи клавіш.

ü Яке призначення клавіші DELETE?

ü Яке призначення клавіші HOME?

ü Яке призначеннякомбінації SHIFT + цифри?

Урок № 11

Тема: Практична робота № 1. «Початок і закінчення роботи на комп’ютері. Робота на клавіатурному тренажері»

Завдання 1.

Вимкнути та ввімкнути комп’ютер.

 

Завдання 2.

Робота з клавіатурним тренажером BabyType

 

Завдання 3.

Робота з програмою Key.

 

 

Урок № 12

Тема: Пам’ять комп’ютера.

Пам'ять призначена для зберігання вхідної інформації, про­грам та результатів обробки.

Внутрішня пам'ять

Внутрішня пам’ять — це оперативна і постійна пам'ять, що у вигляді мікросхем знаходяться на материнській платі системного блоку.

Оперативна пам'ять - важливий компонент комп'ютера. Від
об'єму оперативної пам'яті залежить швидкодія комп'ютера.
Інформація в мікросхемах оперативної пам'яті зберігається доти, доки на них подано напругу.

Після вимикання комп'ютера мікросхеми залишаються без живлення, інформація в оперативній пам‘яті зникає.

Постійна пам'ять містить програми, які починають працю­вати після ввімкнення комп'ютера, забезпечують запуск і само­перевірку, приводять його у робочий стан.

- ВІОS (базова система введення-виведення) - постійна пам'ять у вигляді мікросхеми, в яку заносяться дані при виготовленні комп'ютера і далі не можуть бути змінені.

- СМОS - енергонезалежна (має свою батарейку) пам'ять у вигляді мікросхеми, її вміст зберігається при вимкненні комп'ютера. В неї заносяться дані, які характеризують особливості облад­нання, що входить до складу даного комп'ютера. Тут же знаходиться таймер, який живиться від спільної батарейки.

Зовнішня пам'ять

Новітні пристрої пам’яті.

Пристрої флеш-пам’яті. У різних модифікаціях має різний об’єм. Пристрій має невелику вагу і малі розміри.

Пристрої для DVD дисків мають 4 варіанти виконання. «найменший» є однобічним одношаровим, а найбільший – двосторонній двошаровий.

 

Дайте відповіді на запитання

ü Які види пам’яті має комп’ютер.

ü Яке призначення і характеристики має внутрішня пам'ять.

ü Для чого використовується оперативна пам'ять.

ü Як виготовляється і яке призначення постійної пам’яті?

ü Що становить зовнішню пам'ять комп’ютера?

 

Урок № 13

Тема: Практична робота № 2. «Робота на клавіатурному тренажері»

 

Завдання 1.

Робота з клавіатурним тренажером

 

Завдання 2.

Робота з клавіатурним тренажером BabyType

 

Завдання 3.

Робота з програмою Key.

 

 

Урок № 14

Тема: Робота з програмою WCorrect.exe

Завдання 1.

Повторити призначення основних клавіш.

 

Завдання 2.

Робота з програмою WCorrect

 

 

Урок № 15

Тема: Контрольне комп’ютерне тестування.

 

 

1. Характеристиками ІІІ покоління є:
2. Яку пам'ять має комп'ютер?
3. Символ ";" ставиться за допомогою …
4. Клавіші, які служать для введення літер алфавіту та розділових знаків, різних символів, називають...
5. Що є основними характеристиками комп'ютера?
6. Мікропроцесор служить для....
7. Де розміщені системні пристрої?
8. Пристрої, які служать для обробки інформації, забезпечення взаємодії всіх пристроїв комп'ютера, керують їхньою роботою називаються -
9. Що належить до програмної частини комп'ютера?
10. Із яких частин складається комп'ютер?
11. Що відіграє роль апаратно-програмної частини в сучасній інформаційній системі?
12. Що таке "інформаційна система"?

Урок № 1

Тема: Історія розвитку Windows

Операційна система (ОС) – це комплекс програм, що організовують діалог з користувачем, здійснюють управління комп’ютером, його ресурсами, запускають інші програми на виконання.

Урок № 2

Тема: Робочий стілWindows. Основні об’єкти та дії з ними.

Інтерфейс (зовнішній вигляд) Windows

У Windows використовується графічний інтерфейс. Всі об'єкти операційної системи представлені на екрані у вигляді значків - піктограм або ярликів.

Робочий стіл

Робочий стіл – це перше вікно, яке бачить користувач, після завантаження Windows.

На робочому столі знаходяться:

ü Системні папки (Мой компьютер, Мои документы, Сетевое окружение, Корзина)

ü Папки користувачів

ü Ярлики програм і документів

ü Панель задач і меню Пуск

 

Способи впорядкування об’єктів на робочому столі:

Перетягування (ЛКМ по об’єкту і не відпускаючи тягнути)

ПКМ на вільному місці робочого столу → “Упорядочить значки” → (имя, размер, изменен, автоматически)

Практична робота

1. Увімкніть комп’ютер.

2. Розгляньте об’єкти, які розміщені на Робочому столі.

3. Розмістіть об’єкти:

у правій частині екрану;

по центру у вигляді квадрату.

4. Впорядкуйте об’єкти:

по імені;

автоматично.

Урок № 3

Тема: Вікна Windows. Робота з вікнами.

Вікно – це основне поняття системи Windows.

Вся інформація відображається у вікнах.

Є 4 типи вікон:

• вікна папок;

• вікна програм;

• діалогові вікна;

• вікна попереджень.

Способи відкриття вікон

• 2 рази ЛКМ на об’єкт

• ПКМ → Открыть

• 1 раз ЛКМ →Enter

Способи закриття вікна

• Кнопка у рядку заголовка

• Alt+F4

Вікно має 5 основних елементів:

• Рядок заголовка – верхня стрічка з іменем вікна.

• Рядок меню – згруповані у меню команди по типу операцій.

• Панель інструментів – зображення у вигляді кнопок найбільш важливих команд.

• Поле вікна (робоче поле) – основна частина вікна.

• Рядок стану – невелика інформаційна стрічка внизу вікна.

Зміна розміру вікна

· ЛКМ на межу (куток) вікна → тягнути

Переміщення вікна

• ЛКМ на заголовок → перетягти

Операційна система Windows багатозадачна – одночасно можна працювати з декількома програмами, які відкриті в різних вікнах.

Вікно з яким ми працюємо в даний момент називається активним.

Ознаки активного вікна:

• Виділений заголовок;

• Розміщення поверх усіх вікон;

• Натиснута кнопка на Панелі задач;

Способи розміщення вікон:

• ЛКМ на заголовок - перетягти;

• ПКМ на вільному місці панелі задач - вибрати спосіб розміщення (каскадом, сверху вниз…).

Переключення між вікнами:

• ЛКМ по кнопках на Панелі задач;

• Alt + Tab.

Практична робота

1. Увімкніть комп'ютер.

2. Відкрити вікно " Мій комп’ютер ".

3. Перемістити вікно по екрану.

4. Змінити розміри вікна.

5. Розвернути вікно на весь екран.

6. Відкрити вікна "Мої документи","Корзина".

7. Розмістити вікна на робочому:

ü каскадом

ü сверху вниз

ü слева направо

8. Здійснити переключення між вікнами.

9. Закрити всі вікна.

Урок № 4

Тема: Поняття файла, папки, шлях до файла.

Файл – це набір однотипної інформації, записаної на диску, яка має визначене ім’я.

Файл може містити програму або дані: текст, звук, малюнок чи відео зображення.

Назва файлу складається з двох частин: ім’я та розширення (тип), між якими ставиться крапка.

Ім’я задає користувач (максимально 256 символів, але бажано 8). Для задання імені використовують символи різних алфавітів, великі та малі літери, крім

/ \: *? “ < > |

Розширення служить для визначення типу файла (яку інформацію він несе) 3 – 5 символів, які ПК прописує сам автоматично.

Файл має такі властивості:

• Назву;
• Тип;
• Дату створення;
• Обсяг.

Шлях до файла – це ряд вкладених папок, які розділені знаком \ (бекслеш)

Папки

Папка – призначені для зберігання файлів та інших

Папок.

З папками можна виконувати такі дії:

1. Створення 5. Переміщення

2. Перейменування 6. Пересилання

3. Знищення 7. Відкриття/Закриття

4. Перегляд властивостей 8. Копіювання

9. Вирізання

Якщо папка містить в іншій папці то вона називається вкладеною (робочою або активною).

Створення папок

1. ПКМ ® Создать ® папка ® ім'я ® ¿

2. м. Файл ® Создать ® папка ® ім'я ® ¿

Перейменування папки

1. ПКМ по папці → Переименовать → нове ім’я ¿

2. Виділити → м. Файл → Переименовать → нове ім’я ¿

3. ЛКМ по папці → ЛКМ по назві → нове ім’я ¿

Знищення папок.

1. ПКМ по папці → Удалить → Да

2. Виділити → м. Файл →Удалить → Да

3. Виділити папку → Delete → Да

Створення ярликів

1. ПКМ на об’єкт → Создать ярлык

Зміна значка ярлика

ПКМ по ярлику → Свойства → Ярлик → Сменить значок → із переліку вибираємо потрібний → та ОК у всіх вікнах

Практична робота

1. Відкрийте папку Мой компьютер, перейдіть до вмісту диска D: