Базові складові інформаційних технологій

· Технічне забезпечення.

· Програмне забезпечення.

· Інформаційне забезпечення.

· Методичне і організаційне забезпечення.

Технічне забезпечення (HardWare). Це персональні комп'ютери, оргтехніка, лінії зв'язку, обладнання мереж. Технічна оснащеність впливає на збір, обробку і передачу інформації. Розвиток обчислювальної техніки не стоїть на місці. Персональні комп'ютери стають більш потужними та дешевшими і, отже, є доступними для широкого кола користувачів. Комп'ютери оснащуються вбудованими комунікаційними можливостями, швидкісними модемами, великими об'ємами пам'яті, сканерами, пристроями розпізнавання голосу і рукописного тексту.

Програмне забезпечення (SoftWare). Знаходиться в прямій залежності від технічного і інформаційного забезпечення, реалізовує функції накопичення, обробки, аналізу, зберігання, та забезпечує інтерфейс користувача з комп'ютером.

Інформаційне забезпечення. Сукупність даних, які представлені в певній формі для комп'ютерної обробки.

Організаційне і методичне забезпечення являють собою комплекс заходів, що скеровані на функціонування комп'ютера і програмного забезпечення для отримання необхідного результату.

Комп’ютерна техніка завдяки своїй здатності керувати інформаційними процесами стала важливим технологічним засобом в інформаційній сфері. Сучасний фахівець фактично має під рукою (1) інформаційне джерело у вигляді банків даних, де інформація є малодискретною (малорозірваною) у просторі й часі, доступною завдяки інформаційним мережам у будь-якому куточку земної кулі; (2) аналітичний пристрій, який допомагає фахівцю приймати рішення; (3) діагностичний пристрій, здатний контролювати ситуацію взаємодії фахівця з технологічним об’єктом і коригувати дії фахівця; (4) кібернетичний пристрій, що здатен керувати діями фахівця через систему інтерфейсних пристроїв (динамік, принтер, монітор, телефон тощо).

Для інформаційної системи суспільства технологія виготовлення носіїв інформації не є індиферентною (байдужою). Адже від швидкості, зокрема, друкарських процесів залежить швидкість розповсюдження інформації. З погляду природного, передача інформації має бути латентним, безперебійним, прискореним процесом, і будь-які збої, що зачіпають ці характеристики процесу передачі інформації, згубно позначаються на самій же природі. Інформаційні технології в суспільстві як соціологізовані способи й процеси передачі інформації, на відміну від природних, є певним чином громіздкими, уповільненими процесами через низький рівень автоматизації, диспропорцію між здатністю вводити й виводити інформацію, неспроможністю оперативно переробляти й видавати великі інформаційні масиви, фіксувати їх на паперових чи інших носіях. Відкритість і свідома регульованість інформаційних процесів у суспільстві, з одного боку, позитивний факт, бо дозволяє робити селекцію інформації, визначати канали її поширення тощо. Інформаційні потоки у певному соціумі завжди суспільно регульовані, і в цьому полягає сам механізм розвитку й існування соціальних інформаційних систем, де різні суспільні інститути - від особи до певного колективу - впливають на формування інформаційних потоків. А з іншого боку, є негативним явищем, оскільки стороннє втручання в сокровенне інформаційних процесів не завжди коректне, буває надто суб'єктивним.

За одне десятиліття індустріально розвинені країни перейшли від однієї телевізійної епохи до іншої, яку можна назвати епохою нечуваного розквіту всіх видів телебачення" [Зернецька О. В., 54]. Диджитальна революція, як пише далі О. В. Зернецька, тобто використання в техніці запису, передачі та обробки інформації за допомогою бінарних кодів, спричинила тектонічні зміни в глобальних процесах масової комунікації. Вона стала початком глобалізації системи масової комунікації, що проявилося, зокрема, в конгломеруванні мас-медіа з комп'ютерною мультимедіа. Утворюються великі компанії, концерни, конгломерати, групи, у володіння яких входять різні ЗМК. Мультимедіа-концерни у сфері масової комунікації стають ознакою нашого часу.

Шпора http://freepapers.ru/92/shpargalka-po-teorii-massovoj-informacii/289598.1950055.list1.html

 

25. Акцентуація характеру - це межові варіанти норми як результат підсилення його окремих рис. Під час акцентуації в індивіда проявляється підвищена вразливість до певних стресогенних чинників за відносної стійкості щодо інших. Наявність акцентуацій у людини зазвичай не заважає задовільній соціальній адаптації, але вони є "ахіллесовою п'ятою", дошкульними місцями найменшого опору. Підвищений психогенний вплив на ці незахищені сторони особистості несприятливих елементів середовища призводить до психічних травм.

26. Акцентуа́ція (від лат. accentus — наголос), акцентуа́ція хара́ктеру, акцентуа́ція особи́стості — особливість характеру (в інших джерелах — особистості) людини, що знаходиться в межах клінічної норми, при якій окремі його риси надмірно посилені, унаслідок чого виявляється виборча уразливість у відношенні одних психогенних впливів при збереженні хорошої стійкості, адаптованості до інших.

27. http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1176

Масова інформація - це публічно оголошувана, друкована та аудіовізуальна інформація.

Друкованими засобами масової інформації є періодичні друковані видання (преса): газети, журнали, бюлетені тощо та разові видання з певним тиражем.

Аудіовізуальними засобами масової інформації є радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо.

Порядок створення та організації діяльності окремих засобів масової інформації визначаються законодавчими актами про ці засоби.

Перша класифікація суспільної інформації за видами:
— інформація аналогова й дискретна (оцифрована). Суспільства, в тому числі й ЗМІ, поступо переходять на цифрове кодування інформації (наприклад, цифрові телеприймачі);
— інформація статична (наприклад, ілюстрація в книзі) й динамічна (відеоінформація на телебаченні);
— інформація незнакова (програмна, аудіальна, графічна, відео) й знакова (невербальна й вербальна);
— невербальна (міміка, жести тощо) й вербальна [образна (художня література), понятійна (науково-технічна література), образно-понятійна (публіцистична література)];

28. 1. Інформація про фізичну особу (персональні дані) -
відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка
ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

2. Не допускаються збирання, зберігання, використання та
поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім
випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної
безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До
конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема,
дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні
переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце
народження.

Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка
стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

3.Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також
інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою,
крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може
поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному
нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших
випадках, визначених законом.
29. http://www.cje.org.ua/additional/ivanov/Ivanov_120-133.pdf30. Алгоритм 31.

32. Види сучасних інформаційних технологій

· Інформаційна технологія опрацювання даних

· Інформаційна технологія керування

· Інформаційна технологія підтримки прийняття рішень

· Інформаційна технологія експертних систем

обсяг ринку інформаційних систем кожні п'ять років подвоюється. Темпи розвитку світового ринку інформаційних технологій і систем перевищує дванадцять відсотків на рік. Є дані, які підтверджують, що тільки інформаційні технології та системи створюють близько десяти мільйонів робочих місць та забезпечують значне збільшення внутрішнього національного продукту. Зараз інформаційні технології впроваджуються на багатьох підприємствах, організаціях та різних органах влади. Розроблені концепції впровадження ІТ в наукові заклади, фабрики тощо. Наприклад Концепція впровадження інформаційних технологій у законодавчих органах влади передбачає як автоматизацію самого процесу, так і аналізуроботи, налагодження спілкуванням між різними органами влади та населенням. Доместикація нової техніки (англ. Domestication of the new technology, від лат. domesticus — «домашній» («одомашнення», приручення диких тварин)) — інтеграція ІТ в повсякденне життя.33. 1) ДокументальніВолодіючи достатньою кількістю документальної інформації, журналіст може побудувати якесь повідомлення, грунтуючись тільки на ній. Однак робота з документами обов'язково передбачає як перевірку їх на автентичність, так і визначення достовірності та надійності ув'язнених у них даних. При виникненні сумнівів у достовірності документа, тобто в його дійсному походження від того автора і за тих обставин, які передбачаєтекст документа, необхідно спеціальним чином проаналізувати його. Цей аналіз передбачає увагу до змістовних характеристик документа, його зовнішній стороні, з метою виявлення ознак автентичності або невідповідності їм. Іноді досить важко за допомогою подібних прийомів визначити справжність джерела, тоді на допомогу приходять фахівці - текстології, криміналісти.2) Державні установи 3) Інформаційні агентства4) Люди, експерти5) Інтерв’ю 6) Масове опитування, анкетування7) Експеримент, спостереження

Прес-релізи та повідомлення прес-служб – найпростіший посіб отримати інформацію. Прес-служби зацікавлені в тому, щоб журналісти використали поширену ними інформацію, написали про подію чи нову торгову марку. Тут важливо пам’ятати, що спеціалісти зв’язків з громадськістю не інформують журналістів, а підкидають їм певну інформацію, вони зацікавлені в тому, щоб журналісти її використали. За важливі події можуть бути видані штучно створені інформаційні приводи. Як кажуть спеціалісти, різниця між журналістикою та піаром полягає в тому, «що журналісти описують реальність, а піарники сворюють враження реальності».

Отже, з повідомлень прес-служб журналістам слід виносити сухі факти, дізнаватись про події, ставитись до них критично, а розвивати і доповнювати цю інформацію з інших джерел.

Часто джерелами інформації стають інші ЗМІ та інформаційні агенції. Помилка журналістів полягає в тому, що часто вони обмежуються лише цими джерелами і не ідуть далі. Факти, отримані іншими колегами-журналістами, можна і слід використовувати, але ці теми слід розвивати, доповнювати і все ж намагатись робити власні ексклюзивні матеріали – глядачеві чи слухачеві не буде цікава одна й та сама інформація в десятий раз. Навіть події, про які «розкажуть усі» можна подати нестандартно, знайти цікавий аспект та додаткові джерела.

Щодо інформаційних агенцій - що всі вони мають не лише платні, але й безкоштовні новини на своїх сайтах в Інтернеті. Вони можуть бути корисними тим, хто не має передплаченого редакцією доступу до повних стрічок агенцій. Інтернет сам по собі є корисним джерелом інформації, яким треба вміти користуватись. При роботі з ним корисно пам’ятати про сайти світових інформаційних агенцій.

Офіційні документи – закони, законопроекти, постанови, укази, міжнародні договори тощо. Будь-які документи, з яких можна почерпнути важливу інформацію. Вони важливі, оскільки є першоджерелами. Офіційні документи часто містять суспільно важливу інформацію, але пересічні громадяни їх зазвичай не читають. По-перше, не всі про них знають, не всі мають до них доступ. Також документи часто пишуть складною мовою - з безліччю канцеляризмів, штампів, тощо – нормальній людині такий стиль читати не цікаво. Тому, використовуючи офіційні документи в якості джерел, журналіст доступною мовою доносить до читача важливу інформацію. Та простого аналізу, наприклад, законопроектів майже завжди буває недостатньо. Тоді журналісти мають звертатись до органів державної влади.

Органи державної влади – дуже важливе джерело інформації, яке журналісти часто уникають. По-перше, не всі вміють оформлювати інформаційні запити, і ще більше – не хочуть витрачати на це час. Важливо пам’ятати, що органи державної влади зобов’язані відповідати на інформаційні запити. Інформаційні запити можуть містити запитання щодо будь-якої суспільно важливої інформації, що стосується відповідного відомства.

Експерти – спілкування з експертами є важливою частиною журналістської роботи. До них слід звертатись, щоб краще розібратись у певному питанні та підготувати кваліфікований матеріал, брати коментарі з певних тем. Думка експерта з приводу якогось питання може стати гарним доповненням до новини.

Є вираз, що цінність журналіста вимірюється його записником. У цьому є доля істини, оскільки журналістові слід мати базу контактів експертів з питань, над якими він зазвичай працює. Багато хто радить дописувати на візитівках або в записнику сферу компетенції експерта, а також дату і тему останнього спілкування з ним.

Поінформовані особи, інсайдери – найкращим джерелом інформації є люди, які мають відношення до проблеми. Це можуть бути учасники події, організатори, залучені особи, постраждалі. Вони нададуть інформацію від «першої особи», їх оповідь буде повнішою та живішою за текст прес-релізу. Водночас слід пам’ятати, що люди можуть бути необ’єктивними та упередженими – навіть несвідомо. Розказане ними може містити більше точок зору, аніж реальних фактів. Тому важливо користуватись більше, ніж одним джерелом.

34. 1. Пошук
2. Обробка
3. Зберігання
4. Використання
5. Передача
6. Інформаційний захист

На етапі пошуку або збору відбувається вивчення й аналіз інформації про який-небудь предмет чи явище. Після цього створюється загальний образ об'єкта, проводиться його оцінка.

Основна мета пошуку – відфільтрувати, розділити корисну й потрібну інформацію від «інформаційного сміття». Можна назвати деякі методи збору інформації: спостереження, спілкування, читання, перегляд та прослуховування.

Обробка виявляє загальні й конкретні властивості об'єкта, що представляє інтерес для людини.

Вона проводиться за логічними законами, а також за неформальними правилами («здоровий глузд», інтуїція, узагальнений досвід, стереотипи в суспільстві тощо). Кінцевим результатом такого процесу є інформація, але вже в іншому вигляді: структурована за певними ознаками або ж містить в собі відповіді на запитання для розв'язку конкретних завдань.Процес зберігання інформації можна позначити як перенос її в часі. На цьому етапі інформацію запам'ятовують або фіксують для подальшого відтворення.
При використанні інформація потрібна для прийняття яких-небудь рішень для вирішення задач або як підштовхувач для конкретних дій. Але все залежить від правдивості, повноти, вірогідності отриманої інформації – лише тоді інформація допоможе людині зробити правильні висновки.Етап передачі інформації відсилає повідомлення від відправника до одержувача. Відбувається «копіювання» інформації у вигляді якого-небудь сигналу в природному середовищі – акустичними (звуковими), електричними, електромагнітними й оптичними (зоровими) шляхами.

Захист інформації

Захист інформації – заборона доступу до неї особам з несанкціонованим доступом для запобігання зміни або руйнування інформації.

Для захисту інформації використовують різні методи:

§ Шифрування

§ Контроль

§ Дублюванні каналів зв'язки (дзеркала)

Інформаці́йні проце́си (англ. Information processes) — послідовна зміна стану та (або) уявлення про інформацію в результаті дій, які з нею можна виконувати. Такими діями є — створення, збирання, зберігання, обробка, відображення, передавання, розповсюдження, використання і захист інформації. Під час інформаційного процесу дані перетворюються з одного виду в інший за допомогою певних методів.35. 36. 15. фактологічна структура.
Основним елементом є факт. Основою структури є логіко- поняттєві та асоціативні зв’язки між фактами. Членування змісту твору на факти залежить від об`єктивних та суб`єктивних факторів. До об` єктивних факторів ми відносимо: рубрику, заголовок, архітектоніку тексту, мовні засоби. До суб`єктивних засобів ми відносимо особисту волю читача. Критерії виділу фактологічної структури твору:1.Тематична однорідність фактів; 2. Логіко-категоріальну однорідність фактів у межах заданої теми. Підпорядкування фактів у тексті може бути ієрархічне й системно-різнорідним, оскільки є кілька тематичних підсистем у тексті, а також у межах кожної підсистеми є свої ієрархічні фактологічні рівні. Неоднорідна організація фактів у творі є недоліком, тому що заважає читачу орієнтуватися у змісті твору. Основою фактологічної структури є логіко-поняттєві й асоціативні зв'язки між фактами. Елементом структури виступає факт. Фактологічна система тексту — річ відносна, оскільки те, що автор вважає фактом, для читача може й не бути таким. Членування змісту тексту на факти залежить як від об'єктивних факторів (видільна роль рубрики, заголовка; архітектонічні елементи тексту, що допомагають виділити факт; мовні засоби, які виділяють факт, і т. д.), так і суб'єктивних: читач вважає фактом щось, що його цікавить, хоч воно у тексті і не виділене чітко як факт.

Фактологічне забезпечення твору є матеріальною основою для утворення теми,

розробка якої власне пов’язана з вибором фактів, утворення фактолог.

системи твору, розташуванням фактів (розробкою композиції).

Факт – відображені у свідомості сторони дійсності різного рівня

узагальнення і різного предметного змісту.

Критерієм поділу змісту на факти є поняття-тема. Оскільки будь-яке поняття

є ієрархічно організованою системою ознак-понять, то система фактів твору

теж має ієрархічну орг-цію. Ф-ти 1 рівня – ілюструють ознаки, які

становлять основу поняття-теми. Кожне поняття-ознака може мати свої ознаки,

які забезпечуються ф-тами 2 рівня і т.д.

Кожен факт має якісну хар-ку (правдивість, типовість, соц-політ.

значимість, ідейність, точність, доречність). Важливий також обсяг фактажу

– кожна тема для її розкриття вимагає певної кількості фактів.

За функціями факти: 1)вхідні – в основі теми, 2)деталізуючі (ілюстрат-вні і

аргументативні) – уточнюють зміст 3)вихідні – результат автор. міркувань

4)посилкові – на які автор посилається в примітках.

Логіка темат. відбору фактів залежить від: 1)ред-ого завдання, поставленого

перед автором - виробничої мети в конкр. ред. ситуації; 2)комунікативного

завдання – комунік. мети, залежної від соц. ситуації, тобто місця і часу

написання і поширення твору, потенційної аудиторії.

Основою фактологічної структури (елемент її – факт) твору є логіко-

поняттєві й асоціативні зв’язки між фактами. Ф. стр-ра – відносна річ,

оскільки те, що для автора – факт, для читача може і ні. Членування змісту

на факти залежить від об’єктивних факторів (видільна роль рубрики,

заголовка, ахітектонічні елементи, мовні засоби тощо), і суб’єктивних:

читач вважає фактом щось цікаве для нього, хоча в тексті це не виділено як

факт.

Критерії виділення фактолог. стр-ри: 1)темат. однорідність фактол.

членування змісту – виділення фактів, які стосуються теми; 2)логічно-

категоріальна однорідність членуванняу межах заданої теми – факти мають

бути одного рівня узагальнення.