Відкритість для співпраці усім охочим і здібним до журналістської творчості.

Визначення масової комунікації не можна витворити простим додаванням слова маси до слова комунікація. Зміна звичного для нас міжлюдського характеру комунікації, коли спілкуються двоє, привела до глобалізації й модифікації самого процесу спілкування. Якщо у типових, побутових або навіть виробничих, ситуаціях спілкування виникає ніби стихійно, раптово і як дія, підпорядкована основному, наприклад, виробничому виду діяльності, включається в неї, то намагання спілкуватися з масою людей, переконувати їх у чомусь змушує комуніканта ставитися до спілкування серйозно, готуватися до нього. А для людей, які постійно займаються спілкуванням і воно є їхньою працею (наприклад для учителів, письменників, лекторів і для нас журналістів),- спілкування перетворюється у роботу, яку вже можна назвати професіональною діяльністю суспільно-культурного плану і мотивом якої є ідея згуртування людей навколо іншої ідеї або якоїсь справи.

Таким чином, під масовою комунікацією (масовим спілкуванням, mass communication) ми розуміємо організоване спілкування, що є видом суспільно-культурної діяльності, яка відбувається у вигляді взаємопов'язаних інтелектуально-мислительних та емоційно-вольових дій, спрямованих на духовне, професійне чи інше єднання маси людей (мас).

Основним у цьому визначенні є розуміння комунікації як організованого спілкування, або діяльності, тобто такої активності людей, яка має свої мотиви, свою структуру, яка складається з дій - актів, підпорядкованих меті. До речі, будь-яка діяльність не існує сама собою, вона завжди представлена конкретними діями і в них реалізується. Найприроднішими діями, в яких відбувається спілкування як діяльність, є мовні дії, або мовлення.

Те, що масова комунікація є організованим спілкуванням, має принципове значення для розуміння формування й розвитку масовоінформаційних процесів у суспільстві. Ідея організованого спілкування може виникнути лише у ситуації відповідальності мовця (комуніканта) за свою "словесну роботу". Ця відповідальність рідко виникає під час спілкування двох людей, бо таке спілкування має рівень переважно побутової міжособистісної комунікації. Масовість акту мовлення, коли на тебе дивляться сотні очей, дає відчуття важливості виконуваної справи, тобто акту мовлення, і змушує серйозно ставитися до організації самого процесу спілкування. Окрім того, психологічно спілкування з масами - це є завжди вихід за межі свого звичного, непомітного для своєї ж свідомості "я". Актуалізація свого "я", тобто усвідомлення того, що і як ти робиш у цей момент, характерна для особливих ситуацій, в які потрапляє людина. До таких ситуацій відноситься й комунікативна ситуація, в якій доводиться тримати слово перед масою людей. Усвідомлення ж своїх вчинків, дій, операцій, цілей, мотивів і т. п., а через усвідомлення й керування ними лежить в основі професіоналізму, тобто майстерності. А це в свою чергу веде до професіоналізації дій, виникнення відповідної професії й підготовки відповідних фахівців. Таким чином, організоване спілкування, яким є масова комунікація, давним-давно набуло ознак професіональної діяльності й поставлене у виробничі умови поряд з розвитком засобів масової комунікації, без яких ефективний зв'язок з масами неможливий, тобто поряд з виникненням індустрії мас-медіа. Згідно з визначенням масового спілкування, взятого зі словника A Dictionary of Communication and Media Studies (Ed. by J. Watson and A. Hill.- London, New York, Sydney, Auckland, 1997.- C. 132-133), цим терміном позначають "інституалізовані форми виробництва і розповсюдження загальнодоступних (публічних) повідомлень, які поширюються у великому масштабі, включаючи значний розподіл праці в їхньому виробничому процесі та функціонуванні, через складне посередництво друку, фільму, фотографії та звукозапису" (подано у перекладі О. В. Зернецької [Зернецька О. В., 19]). Як бачимо, організація процесу масового спілкування досягла такого рівня відповідальності й серйозності, що за організацію справи масового спілкування відповідають цілі установи, заклади, фабрики ("інституалізовані форми виробництва і розповсюдження") і кожен відповідає за організацію певного процесу масової комунікації ("розподіл праці в їхньому виробничому процесі та функціонуванні"), оскільки процес організації масового спілкування є складним ("через складне посередництво друку, фільму, фотографії та звукозапису").

В іншому визначенні масової комунікації, взятому зі словника Ellmore R. T. Mass Media Dictionary (Lincolnwood, 1992.- С. 351), наголос зроблено на швидкому розповсюдженні копій інформації, виготовлених механічно або електронно для гетерогенної (різнорідної) і дуже великої кількості індивідуумів. Це швидке розповсюдження інформації згадуваний уже дослідник Г. Г. Почепцов навіть поклав в основу визначення комунікації взагалі: "…пропонуємо визначити комунікацію як процес прискорення обміну інформацією " [Почепцов Г. Г., 1999, 19].

Отже, беручи до уваги професіональний аспект масової комунікації на сучасному етапі, ми можемо запропонувати таке її визна-ння:

Професіональна масова комунікація - це майстерно організоване спілкування у вигляді суспільно-культурної діяльності, учасниками якого є, з одного боку, професіональні мовці (комунікатори, або комуніканти), що чинять згідно з суспільно-етичними нормами, законами держави, вимогами технології організації мовлення й спілкування, і, з іншого боку, маса людей (маси, комунікат), на яку здійснюють уплив професіональні мовці через засоби масової комунікації, що є продуктом професійної масовоінформаційної діяльності у сфері інформаційної індустрії як "інституалізованої форми виробництва і розповсюдження загальнодоступних (публічних) повідомлень, які поширюються у великому масштабі, включаючи значний розподіл праці в їхньому виробничому процесі та функціонуванні через складне посередництво друку, фільму, фотографії та звукозапису" (J. Watson, A. Hill).

Становлення масової комунікації як сфери професіонально організованої суспільно-культурної діяльності так чи інакше пов'язано з виникненням професії комунікатора, яка у суспільстві офіційно ще не є визнаною (навіть ідуть дискусії навколо того, журналіст як комунікатор - це професія чи ні), і розвитком виробничої сфери для забезпечення масової комунікації.

17. конспект

18.У сучасній соціології популярністю користується формула, висунута американським вченим Г.Д.Лассуеллом. Вона включає п'ять елементів процесу спілкування: хто повідомив, що, по яких каналах, кому, з яким ефектом. За цією загальною формулою масової комунікації і побудований наш лекційний курс.

Діяльність мас-медіа спрямована на охоплення максимально можливої кількості людей. Але справа не тільки в масштабності, а й в тому, за рахунок яких факторів, умов виникає необхідність великих аудиторій, які специфічні риси мають ці аудиторії.

Радянські дослідники вважали, що провідною характеристикою, яка визначає обличчя споживача масової комунікації, його інтереси й оцінки, є освіта. Але західні дослідження дозволили скорегувати цей висновок. Так, думка про те, що програми комерційного телебачення дивляться тільки люди з низьким рівнем освіти і низькими прибутками, не виправдалась. Виявилося, що 98 % глядачів з вищою освітою дивляться такі програми від одної до тридцяти годин на тиждень. Але, звичайно є і газети, і радіотелепередачі, які спрямовані тільки на глядача з визначеним рівнем, а іноді й напрямком освіти.

Важливою особливістю процесу масового спілкування є використання машин, технологічних процесів, різних технічних пристосувань, які дають можливість швидко збирати, обробляти, випускати і розповсюджувати інформацію в масовому масштабі на великій території і майже одночасно. Цьому служать новітні досягнення електроніки, ротаційної техніки, електрогравіювальних автоматів тощо. Великий прогрес техніки мас-медіа має значення не тільки для духовного контакту людей, але і для розвитку всієї економіки в цілому.

Які ж особливості сучасних технічних засобів, що використовуються в масовій комунікації? Перш за все треба назвати їх здатність переробляти і розповсюджувати величезний обсяг інформації. Це особливо характерно для радіомовлення і телебачення. Одна програма телебачення, наприклад, кожен день передає такий обсяг інформації, для розміщення якого потрібно було б кілька десятків газетних шпальт.

Технічні засоби, які використовуються у масовій комунікації, мають виключну швидкість доставки інформації споживачеві. Радіо і телебачення, скажімо, мають можливість доставити інформацію слухачам і глядачам про якусь подію практично одночасно з її розгортанням чи на протязі короткого часу. Спеціальні дослідження, які проводили американські соціологи, підтвердили особливу швидкість розповсюдження інформації по телебаченню. Наприклад, про замах на президента Кеннеді 68 % населення США дізналися протягом півгодини.

Діяльність мас-медіа характеризується не тільки взаємодією елементів, які її здійснюють, але і деякими загальними специфічними рисами. Перш за все мова йде про своєрідність відбиття реальності мас-медіа.

Деякі вчені стверджують, що за своєю природою мас-медіа (особливо телебачення) абсолютно адекватно відбивають дійсність, поза залежністю від інтересів та настроїв людей, які ці засоби використовують. Дійсно, на перший погляд здається, що, скажімо, під час прямих радіо і телевізійних трансляцій реальність подається слухачам і глядачам у повному обсязі. Але рядом досліджень було доведено, що це не вірне уявлення. Наприклад, американські соціологи К. і Г. Ланг провели порівняння між інформацією, яку отримали телеглядачі, котрі спостерігали прямий репортаж по телебаченню про приїзд одного з американських генералів в Чикаго, та інформацією, яку отримали безпосередні учасники зустрічі. Виявилося, що картини зовсім різні. Камера давала зовсім іншу картину, ніж та, що була в натурі. Камера слідувала безпосередньо за автомобілем генерала і показувала натовп прямо поруч з автомобілем і вище на 15 рядів. Вона демонструвала тільки частину натовпу, створюючи враження загальні масові зустрічі. Камера не показувала, що більша частина трибун була порожньою, що люди припиняли привітання, як тільки автомобіль минав їх.

У результаті свого дослідження Ланги дійшли висновку, що телебачення своєрідно структурує дійсність навіть під час прямих документальних передач. Причини тут і особливості технічних засобів, і настанови журналістів.

Відбиття реальності в матеріалах мас-медіа завжди пов'язано з їх актуальністю, відповідністю інтересам людей і суспільства. Коли подія, явище привертає увагу великої кількості людей, виникає потреба задовольнити потребу в інформації якнайшвидше. Таким чином, актуальності відповідає момент оперативності, хоча перша являє собою ступінь інтересу до якогось фрагмента дійсності, а друга характеризує швидкість задовольняння потреби в інформації про нього. Актуальність звичайно грає провідну роль, бо пов'язана зі змістом матеріалу безпосередньо. Саме тому можна признати можливість існування, скажімо, актуального неоперативного повідомлення. Існування ж неактуального оперативного повідомлення просто не потрібно. Оперативність заради оперативності нічого не дає для покращення процесу комунікації.