Найважливіші положення Законів

Найважливіші положення Законів

1. Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів (питання № 1)

Журналіст - творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для засобів масової інформації, виконує редакційно-посадові службові обов'язки в засобі масової інформації (в штаті або на позаштатних засадах)
відповідно до професійних назв посад (роботи) журналіста, які зазначаються в державному класифікаторі професій України.

 

Засоби масової інформації та підприємства різних форм власності, які забезпечують інформаційну діяльність, є рівноправними.

 

Монополізація ринків у сфері інформаційної діяльності не допускається.

 

Не підлягають приватизації засоби масової інформації та підприємства, які забезпечують інформаційну діяльність, якщо вони визнаються Верховною Радою України провідними в сфері інформаційної діяльності.

 

Р о з д і л IV

 

ОРГАНІЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ
ЖУРНАЛІСТІВ ТА ОСОБЛИВОСТІ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

 

Стаття 12. Особливості соціального захисту журналістів
з урахуванням специфіки журналістської діяльності

 

Підставами застосування окремих і особливих норм соціального
захисту журналістів є такі специфічні риси та умови журналістської
діяльності:

 

творчий характер, інтенсивність інтелектуальної праці, її
нерегульована тривалість за умов жорсткої регламентації
редакційного і технологічного циклу підготовки та випуску видань і
програм;

 

суспільно впливове за наслідками значення роботи, висока
соціальна відповідальність за свою працю та її результати;

 

постійно значне морально-психологічне навантаження і
напруженість, виконання службових обов'язків і реалізація творчих
планів у стресових ситуаціях;

 

систематичне перебування у відрядженнях та роз'їздах,
включаючи відрядження до місць надзвичайних подій, професійна
творча діяльність в екстремальних умовах, виконання спеціальних
завдань з ризиком для здоров'я і життя;

 

необхідність здійснювати власний творчий пошук нової
потрібної інформації та її джерел, наявність об'єктивних і
суб'єктивних труднощів та перешкод у добуванні інформації;

 

прояви морально-психологічного тиску, погрози та безпосередні
загрозливі дії проти журналіста у зв'язку з виконанням ним
службових обов'язків.

 

Професійні назви службових посад (роботи) журналістів
включаються до державного класифікатора професій України,
тарифно-кваліфікаційні характеристики цих посад (роботи) - до
нормативного акта, який призначається для державного регулювання
оплати та охорони праці.

 

Стаж роботи журналіста в державних та комунальних засобах
масової інформації зараховується до стажу державної служби, а стаж
державної служби зараховується до стажу роботи журналіста в
державному або комунальному засобі масової інформації. (Статтю 12
доповнено частиною третьою згідно із Законом N 3056-III
(3056-14) від 07.02.2002)

 

Стаття 13. Охорона праці

Охорона праці журналістів здійснюється за визначеними
законодавством України правовими, соціально-економічними,
організаційно-технічними, санітарно-гігієнічними та
лікувально-профілактичними нормами.

 

Журналістам гарантуються права на охорону праці, пільги та
компенсації за роботу із важкими та шкідливими умовами праці, на
медичні огляди, соціальне страхування, на всебічне розслідування
нещасних випадків, смерті і шкоди, завданої здоров'ю при виконанні
службових обов'язків, та права на відповідні відшкодування на
підставі і за нормами Закону України "Про охорону праці"
(2694-12) при обов'язковому врахуванні в колективних договорах
особливих і специфічних рис журналістської діяльності та
запровадженні відповідних заходів.

 

Журналісти мають право на щорічну відпустку тривалістю 36
календарних днів та санаторно-курортне лікування за рахунок
власників (засновників, співзасновників) засобів масової
інформації.

 

Відшкодування, заохочення і пільги журналістам, які виконують
(виконували) службові обов'язки в небезпечних для життя та
здоров'я умовах, забезпечуються власниками (засновниками,
співзасновниками) засобу масової інформації.

 

Стаття 14. Заробітна плата

 

Заробітна плата журналістів регулюється законодавством
України з урахуванням специфічних рис та умов журналістської
діяльності, визначених статтею 12 цього Закону.

 

До заробітної плати журналіста включаються посадовий оклад,
встановлені нормативними актами надбавки, доплати, авторський
гонорар, премії.

 

Розмір заробітної плати журналіста визначається галузевими та
регіональними угодами з профспілками, колективними договорами з
урахуванням джерел фінансування на підставі законів, інших
нормативно-правових актів України.

 

Журналісти державних та комунальних засобів масової
інформації отримують надбавки, користуються пільгами,
передбаченими для державних службовців відповідних категорій
посад. (Частина четверта статті 14 в редакції Законів N 2680-III
(2680-14) від 13.09.2001, N 3056-III (3056-14) від
07.02.2002)

 

Заробітна плата керівника редакції друкованого засобу масової
інформації, керівника телерадіоорганізації не може бути нижчою від
заробітної плати заступника керівника органу державної влади, який
є засновником (співзасновником) цього засобу масової інформації. У
випадках, коли засновником (співзасновником) засобу масової
інформації є орган виконавчої влади чи орган місцевого
самоврядування, заробітна плата керівника редакції друкованого
засобу масової інформації, керівника телерадіоорганізації не може
бути нижчою від заробітної плати заступника керівника секретаріату
(апарату) відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого
самоврядування. В разі відсутності посади заступника керівника
секретаріату (апарату) відповідного органу виконавчої влади чи
органу місцевого самоврядування заробітна плата керівника редакції
друкованого засобу масової інформації, керівника
телерадіоорганізації не може бути нижчою від заробітної плати
керівника секретаріату (апарату) органу державної влади, який є
засновником (співзасновником) засобу масової інформації. (Частина
п'ята статті 14 в редакції Законів N 2680-III (2680-14) від
13.09.2001, N 3056-III (3056-14) від 07.02.2002)

 

Прирівняння розміру заробітної плати журналіста державного
або комунального засобу масової інформації до середньої заробітної
плати працівника відповідної кваліфікації та посадового рівня
органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, який є
засновником (співзасновником) засобу масової інформації,
здійснюється за методикою та в порядку, які визначаються Кабінетом
Міністрів України. (Частина шоста статті 14 в редакції Законів
N 2680-III (2680-14) від 13.09.2001, N 3056-III (3056-14) від
07.02.2002)

 

Стаття 15. Порядок відрядження журналістів
у місця надзвичайних подій та умови їх
діяльності в цих відрядженнях

 

Редакції (юридичні особи) засобів масової інформації можуть
відряджати журналістів для виконання професійних завдань у місця
надзвичайних подій за умов гарантування відшкодувань, обов'язкових
виплат і пільг, передбачених статтею 13 цього Закону, інших
відшкодувань і виплат відповідно до законодавства про охорону
праці та соціальний захист громадян.

 

До журналістів за умовами і нормами цієї статті, статей 12 і
13 цього Закону прирівнюються кіно- і телеоператори, режисери та
інші працівники засобів масової інформації, якщо вони за
необхідності входять до складу відряджених творчих груп.

У разі неможливості забезпечення визначених на такі випадки
гарантій засоби масової інформації не мають права відряджати
працівників у місця надзвичайних подій без їхньої згоди.

Засоби масової інформації зобов'язані забезпечувати
відряджених журналістів та інших працівників належними
документами, знаковими, сигнальними та іншими засобами позначення
особи представника преси.

 

Працюючи в місцях збройних конфліктів, вчинення терористичних
актів, при ліквідації небезпечних злочинних груп, журналіст
(учасник творчої групи) зобов'язаний дотримувати вимог щодо
нерозголошення планів спеціальних підрозділів, відомостей, що є
таємницею досудового розслідування, не допускати фактичної
пропаганди дій терористів та інших злочинних груп, їхніх вчинків і
заяв, спеціально інспірованих для засобів масової інформації, не
виступати в ролі арбітра, не втручатися в інцидент, не створювати
штучної психологічної напруги в суспільстві.

{ Частина п'ята статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 245-VII ( 245-18 ) від 16.05.2013 }

За порушення цих вимог журналіст (учасник творчої групи) несе
відповідальність відповідно до законодавства України.

Стаття 16. Пенсійне забезпечення

При нарахуванні пенсії журналісту державного або комунального засобу масової інформації застосовуються норми,
методика та порядок нарахування пенсії державному службовцю.
(Частина друга статті 16 в редакції Законів N 2680-III
(2680-14) від 13.09.2001, N 3056-III (3056-14) від
07.02.2002)

 

(Частину третю статті 16 виключено на підставі Закону
N 3056-III ( 3056-14 ) від 07.02.2002)

У разі поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час
виконання службових обов'язків у місцях надзвичайних подій,
журналіст або прирівняний до нього працівник має право на
призначення дострокової пенсії за віком відповідно до Закону
України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
(1058-15), але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного
віку (для чоловіків - 60 років, для жінок - 55 років), за
наявності страхового стажу не менше 25 років - для чоловіків і не
менше 20 років - для жінок. (Частина четверта статті 16 в
редакції Закону N 3108-IV (3108-15) від 17.11.2005)

 

Стаття 17. Відповідальність за посягання на життя
і здоров'я журналіста, інші дії проти нього
та відповідальність журналіста за
завдану ним моральну (немайнову) шкоду

 

Відповідальність за скоєння злочину проти журналіста у
зв'язку з виконанням ним професійних обов'язків або перешкоджання
його службовій діяльності прирівнюється до відповідальності за
скоєння таких же дій проти працівника правоохоронного органу.

Службова діяльність журналіста не може бути підставою для
його арешту, затримання, а також вилучення зібраних, опрацьованих,
підготовлених ним матеріалів та технічних засобів, якими він
користується у своїй роботі.

 

У разі відшкодування, відповідно до Цивільного кодексу
України (1540-06) журналістом і засобом масової інформації
заподіяної ними моральної (немайнової) шкоди на них покладається
солідарна відповідальність з урахуванням міри вини кожного.

 

У разі розгляду судом спору щодо завданої моральної
(немайнової) шкоди між журналістом або засобом масової інформації
як відповідачем та політичною партією, виборчим блоком, посадовою
особою (посадовими особами) як позивачем суд вправі призначити
компенсацію моральної (немайнової) шкоди лише за наявності умислу
журналіста чи службових осіб засобу масової інформації. Суд
враховує наслідки використання позивачем можливостей позасудового,
зокрема досудового, спростування неправдивих відомостей,
відстоювання його честі і гідності, ділової репутації та
врегулювання спору в цілому. З урахуванням зазначених обставин суд
вправі відмовити у відшкодуванні моральної шкоди. (Частина
четверта статті 17 в редакції Законів N 2680-III (2680-14) від
13.09.2001, N 676-IV (676-15) від 03.04.2003)

 

Умислом журналіста та/або службової особи засобу масової
інформації є таке їх/її ставлення до поширення інформації, коли
журналіст та/або службова особа засобу масової інформації
усвідомлювали недостовірність інформації та передбачали її
суспільно небезпечні наслідки. (Статтю 17 доповнено частиною
п'ятою згідно із Законом N 676-IV (676-15) від 03.04.2003)

Стаття 19. Підстави відповідальності

 

Підставами відповідальності за порушення цього Закону є
безпосереднє невиконання та порушення його норм, створення
перешкод для їх реалізації, а також невиконання і порушення норм,
передбачених іншими законодавчими актами, зазначеними в цьому
Законі.

 

Підставами відповідальності посадових осіб органів державної
влади та місцевого самоврядування є також їх втручання в
професійну організаційно-творчу діяльність засобів масової
інформації та в індивідуальну професійну творчу діяльність
журналістів, інші посягання на свободу інформаційної діяльності,
однобічні рішення щодо засобів масової інформації та їх
працівників за наявності інших співзасновників.

Журналіст та/або засіб масової інформації звільняються від
відповідальності за поширення інформації, що не відповідає
дійсності, якщо суд встановить, що журналіст діяв добросовісно та
здійснював її перевірку. (Статтю 17 доповнено частиною шостою
згідно із Законом N 676-IV (676-15) від 03.04.2003)

Невиконання посадовими особами та іншими працівниками
державної влади і органів місцевого самоврядування норм цього
Закону, інших законодавчих актів, зазначених у ньому, тягне за
собою кримінальну, адміністративну, дисциплінарну або іншу
відповідальність відповідно до законодавства України.
Стаття 20. Оскарження неправомірних дій

 

Неправомірні дії посадових осіб органів державної влади і
місцевого самоврядування, керівників недержавних організацій -
засновників (співзасновників) засобів масової інформації та
керівників самих засобів масової інформації, порушення ними норм
цього Закону можуть бути оскаржені відповідно до Цивільного
(1540-06), Цивільного процесуального кодексів України (1501-06,
1502-06, 1503-06, 1504-06, 1505-06) та Кодексу України про
адміністративні правопорушення (80731-10, 80732-10) з метою
захисту порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом
інтересу, а також розв'язання спорів між організаціями і трудових
спорів.

 

Стаття 21. Відповідальність за порушення
законодавства про державну підтримку засобів
масової інформації та соціальний захист
журналістів

 

Невиконання посадовими особами та іншими працівниками
державної влади і органів місцевого самоврядування норм цього
Закону, інших законодавчих актів, зазначених у ньому, тягне за
собою кримінальну, адміністративну, дисциплінарну або іншу
відповідальність відповідно до законодавства України.

1. Стаття 12. Особливості соціального захисту журналістів
   з урахуванням специфіки журналістської діяльності

Стаття 13. Охорона праці

 

Стаття 15. Порядок відрядження журналістів
у місця надзвичайних подій та умови їх
діяльності в цих відрядженнях.

Стаття 17. Відповідальність за посягання на життя
і здоров'я журналіста, інші дії проти нього
та відповідальність журналіста за
завдану ним моральну (немайнову) шкоду
Стаття 19. Підстави відповідальності.

 

1. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні

Друковані засоби масової інформації є вільними. Забороняється
створення та фінансування державних органів, установ, організацій
або посад для цензури масової інформації.

 

Діяльність друкованих засобів масової інформації
забезпечується самостійністю її суб'єктів у всіх видах відносин,
пов'язаних із здійсненням їх прав і обов'язків. Втручання в
діяльність друкованих засобів масової інформації поза межами,
визначеними цим Законом, забороняється.

Стаття 3. Неприпустимість зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації

Друковані засоби масової інформації в Україні не можуть бути
використані для:

поширення відомостей, розголошення яких забороняється статтею
46 Закону України "Про інформацію" (2657-12);

закликів до захоплення влади, насильницької зміни
конституційного ладу або територіальної цілісності України;

пропаганди війни, насильства та жорстокості;

розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі;

розповсюдження порнографії, а також з метою вчинення
терористичних актів та інших кримінально караних діянь. (Абзац
шостий частини першої статті 3 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 1268-IV (1268-15) від 18.11.2003)

Забороняється використання друкованих засобів масової
інформації для:

втручання в особисте життя громадян, посягання на їх честь і
гідність;

розголошення будь-якої інформації, яка може призвести до
вказання на особу неповнолітнього правопорушника без його згоди і
згоди його представника.

Стаття 4. Мова друкованих засобів масової інформації
Стаття 7. Суб'єкти діяльності друкованих засобів масової інформації

 

До суб'єктів діяльності друкованих засобів масової інформації
належать засновник (співзасновники) друкованого засобу масової
інформації, його редактор (головний редактор), редакційна колегія,
редакція, трудовий колектив редакції, журналістський колектив,
журналіст, автор, видавець, розповсюджувач.

Особа, яка заснувала друкований засіб масової інформації, є
його засновником.

 

Особи, які об'єдналися з метою спільного заснування видання,
вважаються його співзасновниками.

Установчим договором передбачається розподіл між
співзасновниками обов'язків щодо виробничого, фінансового та
матеріально-технічного забезпечення діяльності створюваного ними
друкованого засобу масової інформації.

Стаття 10. Гарантії від монополізації друкованих засобів масової інформації

Монополізація загальнодержавних і регіональних
громадсько-політичних друкованих засобів масової інформації в
Україні не допускається.

Фізична або юридична особа не може бути засновником
(співзасновником) чи контролювати більше 5 відсотків таких видань.

 

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової
інформації видається засновнику (співзасновникам) після сплати ним
реєстраційного збору.

 

Випуск друкованого засобу масової інформації може бути
припинено за рішенням засновника (співзасновників) або суду.
Суд припиняє випуск видання у разі порушення частини першої
статті 3 цього Закону або ліквідації юридичної особи, яка є
засновником видання. Про своє рішення суд повідомляє реєструючий
орган.

Стаття 21. Редакція друкованого засобу масової інформації

Підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової
інформації за дорученням засновника (співзасновників) здійснює
редакція або інша установа, що виконує її функції.

Редакція діє на підставі свого статуту та реалізує програму
друкованого засобу масової інформації, затверджену засновником
(співзасновниками).

Редакція друкованого засобу масової інформації набуває
статусу юридичної особи з дня державної реєстрації, яка
здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Стаття 22. Статут редакції друкованого засобу масової інформації

У статуті редакції визначаються: засновник (співзасновники)
та назва друкованого засобу масової інформації, місцезнаходження
його редакції, предмет і цілі діяльності, її органи управління,
порядок їх формування, компетенція та повноваження журналістського
і трудового колективів та їх виборних органів, порядок утворення
майна редакції, положення щодо вирішення питань виробничого,
фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності
видання та його редакції, умови її реорганізації, припинення
діяльності, інші положення.

Стаття 23. Редактор (головний редактор) друкованого засобу масової інформації

Редактор (головний редактор) керує діяльністю редакції в
межах повноважень, визначених її статутом, представляє редакцію у
відносинах із засновником (співзасновниками), видавцем, авторами,
державними органами, об'єднаннями громадян і окремими громадянами,
а також у суді і третейському суді та несе відповідальність за
виконання вимог, що ставляться до діяльності друкованого засобу
масової інформації, його редакції відповідно до цього Закону та
інших актів законодавства України.

Стаття 24. Редакційна колегія друкованого засобу масової інформації

Редакційна колегія - дорадчий орган управління діяльністю
редакції друкованого засобу масової інформації - створюється, діє
та припиняє свою діяльність відповідно до статуту редакції і
очолюється її редактором (головним редактором).

Рішення редакційної колегії набирає чинності після його
затвердження редактором (головним редактором).

Стаття 25. Журналіст редакції друкованого засобу масової інформації

Належність журналіста до друкованого засобу масової
інформації підтверджується редакційним посвідченням чи іншим
документом, виданим йому редакцією цього друкованого засобу
масової інформації.

Стаття 26. Права та обов'язки журналіста редакції

Здійснюючи свою діяльність на засадах професійної
самостійності, журналіст використовує права та виконує обов'язки,
передбачені Законом України "Про інформацію" (2657-12) та цим
Законом.

Журналіст має право:

1) на вільне одержання, використання, поширення (публікацію)
та зберігання відкритої за режимом доступу інформації; (Пункт 1
частини другої статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1703-IV (1703-15) від 11.05.2004)

2) відвідувати державні органи, органи місцевого
самоврядування, а також підприємства, установи і організації та
бути прийнятим їх посадовими особами; { Підпункт 2 частини другої
статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5461-VI
(5461-17) від 16.10.2012 }

3) відкрито здійснювати записи, в тому числі із застосуванням
будь-яких технічних засобів, за винятком випадків, передбачених
законом;

4) на вільний доступ до статистичних даних, архівних,
бібліотечних і музейних фондів; обмеження цього доступу
зумовлюються лише специфікою цінностей та особливими умовами їх
схоронності, що визначаються чинним законодавством України;

5) переваги на одержання відкритої за режимом доступу
інформації;

6) на безкоштовне задоволення запиту щодо доступу до
офіційних документів;

7) по пред'явленні редакційного посвідчення чи іншого
документа, що засвідчує його належність до друкованого засобу
масової інформації, перебувати в районі стихійного лиха,
катастроф, в місцях аварій, масових безпорядків, на мітингах і
демонстраціях, на територіях, де оголошено надзвичайний стан;

8) звертатися до спеціалістів при перевірці одержаних
інформаційних матеріалів;

9) поширювати підготовлені ним повідомлення і матеріали за
власним підписом, під умовним ім'ям (псевдонімом) або без підпису
(анонімно);

10) відмовлятися від публікації матеріалу за власним
підписом, якщо його зміст після редакційної правки суперечить
особистим переконанням автора;

11) на збереження таємниці авторства та джерел інформації, за
винятком випадків, коли ці таємниці обнародуються на вимогу суду.

Журналіст зобов'язаний:

1) дотримуватися програми діяльності друкованого засобу
масової інформації, з редакцією якого він перебуває у трудових або
інших договірних відносинах, керуватися положеннями статуту
редакції;

2) подавати для публікації об'єктивну і достовірну
інформацію;

3) задовольняти прохання осіб, які надають інформацію, щодо
їх авторства або збереження таємниці авторства;

4) відмовлятися від доручення редактора (головного редактора)
чи редакції, якщо воно не може бути виконано без порушення Закону;

5) представлятися та пред'являти редакційне посвідчення чи
інший документ, що засвідчує його належність до друкованого засобу
масової інформації;

6) виконувати обов'язки учасника інформаційних відносин;

7) утримуватися від поширення в комерційних цілях
інформаційних матеріалів, які містять рекламні відомості про
реквізити виробника продукції чи послуг (його адресу, контактний
телефон, банківський рахунок), комерційні ознаки товару чи послуг
тощо.

Журналіст несе відповідальність в межах чинного законодавства
за перевищення своїх прав і невиконання обов'язків.
Стаття 28. Видавець друкованого засобу масової інформації

 

Видавцем друкованого засобу масової інформації може виступати
суб'єкт підприємницької діяльності, який здійснює функції
матеріально-технічного забезпечення видання друкованого засобу
масової інформації, на підставі пред'явлення засновником
(співзасновниками) свідоцтва про його державну реєстрацію і
укладеного між ними договору.

 

Стаття 29. Продукція друкованого засобу масової інформації

Виготовлений видавцем тираж окремого випуску видання,
підписаний редактором (головним редактором) на вихід у світ, є
продукцією друкованого засобу масової інформації.

Стаття 32. Вихідні дані

 

У кожному випуску друкованого засобу масової інформації
повинні міститися такі вихідні дані:

 

1) назва видання;

 

2) засновник (співзасновники);

 

3) прізвище та ініціали редактора (головного редактора);

 

4) порядковий номер випуску і дата його виходу в світ;

 

4-1) прізвище та ініціали особи, відповідальної за випуск
відповідного номера видання;

{ Частину першу статті 32 доповнено пунктом 4-1 згідно із Законом
N 409-VII ( 409-18 ) від 04.07.2013 }

5) індекс видання, розповсюджуваного за передплатою;

6) тираж;

7) ціна або помітка "Безкоштовно";

8) адреси редакції, видавця, друкарні;

9) серія, номер і дата видачі свідоцтва про державну
реєстрацію;

10) видавець (співвидавці).

Розповсюдження продукції друкованого засобу масової
інформації без вихідних даних забороняється.

Стаття 37. Спростування інформації

 

Громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх
законні представники мають право вимагати від редакції друкованого
засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених
про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх
честь та гідність.

 

Якщо редакція не має доказів того, що опубліковані нею
відомості відповідають дійсності, вона зобов'язана на вимогу
заявника опублікувати спростування їх у запланованому найближчому
випуску друкованого засобу масової інформації або опублікувати
його за власною ініціативою.

 

Спростування повинно бути набрано тим же шрифтом і поміщено
під заголовком "Спростування" на тому ж місці шпальти, де
містилося повідомлення, яке спростовується.

 

Обсяг спростування не може більше ніж удвічі перевищувати
обсяг спростовуваного фрагменту опублікованого повідомлення або
матеріалу. Забороняється вимагати, щоб спростування було меншим,
ніж половина стандартної сторінки машинописного тексту.

 

Спростування може бути підготовленим у формі відповіді, обсяг
якої не перевищує спростовуваного матеріалу.

 

Скорочення чи інші зміни в тексті спростування заявника без
його згоди не допускаються.

 

Редакція відмовляє в публікації спростування, якщо
спростування:

 

1) порушує положення статті 3 цього Закону;

 

2) суперечить рішенню або вироку суду, які набрали чинності;

 

3) є анонімним.

 

Редакція може відмовити в публікації спростування, якщо
спростування:

 

1) стосується відомостей, які нею вже спростовано;

 

2) надійшло з вимогою заявника опублікувати його пізніше, ніж
через рік з дня публікації відомостей, що спростовуються.

 

Редакція зобов'язана в строк, що не перевищує одного місяця з
дня надходження вимоги, опублікувати спростування і письмово
повідомити заявника про строк і час публікації спростування у разі
затримки або про відмову в його публікації, зазначивши підстави
відмови.

 

Заявник має право оскаржити відмову в публікації спростування
або порушення порядку його публікації до суду, який приймає скаргу
до розгляду протягом року з дня публікації спростовуваних
відомостей.
Стаття 41. Підстави відповідальності

 

Редакції, засновники, видавці, розповсюджувачі, державні
органи, організації та об'єднання громадян несуть відповідальність
за порушення законодавства про друковані засоби масової
інформації.

 

Порушеннями законодавства України про друковані засоби
масової інформації є:

1) порушення, передбачені статтею 47 Закону України "Про
інформацію" (2657-12);

2) незаконне вилучення або знищення тиражу чи його частини;

3) порушення прав журналіста, встановлених цим Законом;

4) порушення положень статті 3 цього Закону;

5) зловживання правами журналіста;

6) одержання свідоцтва про державну реєстрацію шляхом обману;

7) виготовлення, випуск або розповсюдження друкованого
засобу масової інформації без його реєстрації або після припинення
його діяльності, ухилення від перереєстрації чи від повідомлення
реєструючому органу про зміну виду видання, юридичної адреси
засновника (співзасновників), місцезнаходження редакції; (Пункт 7
частини другої статті 41 в редакції Закону N 1107-IV (1107-15)
від 10.07.2003)

8) порушення порядку вміщення даних, надсилання контрольних
примірників;

9) порушення права вимоги щодо публікації спростування та
порядку його публікації, передбачених статтею 37 цього Закону;

10) порушення законодавства з питань інтелектуальної
власності. (Частину другу статті 41 доповнено пунктом 10 згідно
із Законом N 1407-IV (1407-15) від 03.02.2004)

За ці порушення винні особи притягаються до дисциплінарної,
цивільно-правової, адміністративної або кримінальної
відповідальності згідно з чинним законодавством України.
До відповідальності за зловживання свободою діяльності
друкованих засобів масової інформації нарівні з авторами
інформаційних матеріалів, що порушують цей Закон, притягаються
журналіст редакції, її редактор (головний редактор) або інші
особи, з дозволу яких ці матеріали було поширено.

Стаття 42. Звільнення від відповідальності

 

Редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію
відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і
гідність громадян і організацій, порушують права і законні
інтереси громадян або являють собою зловживання свободою
діяльності друкованих засобів масової інформації і правами
журналіста, якщо:

1) ці відомості одержано від інформаційних агентств або від
засновника (співзасновників);

2) вони містяться у відповіді на інформаційний запит щодо
доступу до офіційних документів і запит щодо надання письмової або
усної інформації, наданої відповідно до вимог Закону України "Про
інформацію";

3) вони є дослівним відтворенням офіційних виступів посадових
осіб державних органів, організацій і об'єднань громадян;

4) вони є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих
іншим друкованим засобом масової інформації з посиланням на нього;

5) в них розголошується таємниця, яка спеціально охороняється
законом, проте ці відомості не було отримано журналістом
незаконним шляхом.

 

Стаття 43. Захист і охорона журналіста при виконанні
службових обов'язків

 

Професійний журналіст редакції при виконанні службових
обов'язків перебуває під її правовим і соціальним захистом. Честь,
гідність, недоторканність журналіста охороняються законом.

1. Профстандарти

 

Стаття 3. Неприпустимість зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації

Стаття 4. Мова друкованих засобів масової інформації

Стаття 21. Редакція друкованого засобу масової інформації

Стаття 22. Статут редакції друкованого засобу масової інформації

Стаття 23. Редактор (головний редактор) друкованого засобу масової інформації

Стаття 24. Редакційна колегія друкованого засобу масової інформації Стаття 25. Журналіст редакції друкованого засобу масової інформації

Стаття 26. Права та обов'язки журналіста редакції

Стаття 31. Виробничі, майнові та фінансові відносини між суб'єктами діяльності друкованих засобів масової інформації

Стаття 32. Вихідні дані

Стаття 33. Контрольні примірники

Стаття 36. Авторські твори і листи

Стаття 37. Спростування інформації

Відповідальність

1. Приклади порушення Закону

Інформаційними агентствами згідно з цим Законом є
зареєстровані як юридичні особи суб'єкти інформаційної діяльності,
що діють з метою надання інформаційних послуг. Основними видами інформаційних агентств є державні та
недержавні інформаційні агентства України та іноземні інформаційні
агентства, які діють в Україні через свої представництва. Право на заснування інформаційного агентства в Україні
належить громадянам та юридичним особам України. Іноземці та
іноземні юридичні особи мають право бути співзасновниками
інформаційних агентств України. Інформаційні агентства мають переважне право на використання
засобів комунікації.

1) Фотограф Reuters Глеб Гаранич – разбита голова, бил Беркут.

2) Избит журналист информационного агенства "Поряд з вами" Дмитрий Прихно. Он в Скорой помощи с разбитой головой. Били милиционеры. Когда били, видели, что у него бейдж и камера.

3) Пострадал журалист агентства Франс Пресс Сергей Супинский, травмы ног.

4) Избит фотокорр Insider Максим Кудимец. Он заявляет, что силовики били его специально, били по камере.

5) Пострадал журналист Сергей Чузавков Associated Press - госпитализирован с травмой головы после столкновения митингующих с милицией в Киеве.

6) Пострадал фотограф Европейского пресс-фотоагентства EПА Сергей Долженко.

7) Евгений Малолетка, фотокорр информагенства УНІАН. Сломана кисть руки, разбит объектив, растоптана вспышка. По его словам, били специально, зная, что он журналист.

8) Мстислав Чернов, фотокорреспондент агентства МедиаПорт, Харьков - повреждена рука, разбит объектив — во время работы в толпе на Банковой; второй раз, там же, во дворах на Банковой, Мстислава прицельно побили сотрудники "Беркута", прежде сорвав удостоверение прессы.

1. Стаття 5. Право на інформацію

1. Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість
вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.