Форми і способи подання інформації

Символьна форма подання інформації є найбільш простою, в ній кожний символ має якесь значення. Наприклад: червоне світло світлофора, показники повороту на транспортних засобах, різні жести, скорочення і позначення у формулах.

Текстова форма подання інформації є більш складною. Ця форма передбачає, що зміст повідомлення передається не через окремі символи (цифри, букви, знаки), а їх сполученням, порядком розміщення. Послідовно розташовані символи утворюють слова, які у свою чергу можуть утворювати речення. Текстова інформація використовується у книжках, брошурах, газетах, журналах тощо.

Графічна форма подання інформації, як правило, має найбіль­ший об'єм. До цієї форми належать фотографії, картини, креслення, графіки тощо. Графічна форма більш інформативна.. Мабуть, тому, коли беремо в руки нову книжку, шукаємо в ній малюнки, щоб створити про неї найбільш повне враження.

Інформацію можна подавати одним із способів: літерами і знаками, жестами, нотами музики, малюнками, картинами, скульптурами, звукозаписом, відеозаписом, кінофільмами тощо.

Види інформації

Інформація може бути у вигляді неперервних (аналогових) і дискретних (цифрових) сигналів.

ü Інформація в аналоговому вигляді міняє своє значення поступово (показники термометра, годинника зі стрілками, спідометра тощо).

ü Інформація в дискретному вигляді міняє своє значення з певним кроком (показники електронного годинника, ваги з гирями, підрахунок кількості предметів тощо).

Дайте відповіді на запитання:

ü Як записується інформація на магнітні стрічки і диски?

ü Як записується інформація на оптичний диск?

ü Які характеристики має інформація у символьній формі?

ü Які характеристики має інформація у текстовій формі?

ü Які характеристики має інформація у графічній формі?

ü Яка характеристика інформації в аналоговому вигляді?

ü Яка характеристика інформації в дискретному вигляді?

Урок № 4

Тема: Кодування інформації.

Щоб передати інформацію, її необхідно закодувати відповідно до природи каналу передачі. У комп’ютері носіями інформації є електричні або магнітні сигнали, які можуть мати лише два значення: 0 – вимкнуто (нема струму, розмагнічено) або – 1 ввімкнуто (є струм, намагнічено). За допомогою таких 0 і 1 кодують будь-яку інформацію, яку обробляє комп’ютер.

Кодування – це перетворення інформації без зміни її змісту в інший вигляд за допомогою певного коду.

Код – це набір правил перетворення для кодування.

Як правило, подання повідомлення добирається так, щоб його передавання було якомога швидшим і надійнішим, а його опрацю­вання було якомога зручнішим для адресата

Одне і те саме повідомлення можна кодувати по-різному. Од­нією із систем кодування є азбука. Можна кодувати і звуки. Од­нією з таких систем кодування є ноти. Зберігати можна не тільки текстову та звукову інформацію. У вигляді кодів зберігаються і зображення. Якщо розглянути малюнок через збільшувальне скло, то видно, що він складається із точок. Координати кожної точки можна запам'ятати у вигляді чисел. Колір кожної точки також можна запам'ятати у вигляді чисел. Такі числа можуть збе­рігатися у пам'яті комп'ютера і передаватися на відстані. Таким чином, коли на комп'ютері опрацьовується зображення, то на­справді комп'ютерні програми змінюють числа, якими окремі точки зображення подані в пам'яті комп'ютера.

Для подання та опрацювання інформації в комп'ютері використовують двійкові коди, що вміщують лише два сим­воли — 0 і 1.

Біт — найменша одиниця двійкового коду.

Байт — це послідовність з 8 бітів. Загальна кількість різних комбінацій двійкових значень у байті дорівнює 2⁸=256. для коду­вання різних символів та для їх зберігання в запам'ятовуючих пристроях комп'ютера найчастіше використовують американ­ський стандартний код для обміну інформацією — АSCII, який являє собою стандартну таблицю кодування знаків.

Вимірювання об’єму інформації

Інформація відображається символами (байтами), і її об’єм вимірюється кількістю байт у повідомленні. Наприклад текст «Данило грає у футбол» має 20 байт, і це можна порахувати.

Об’єм інформації вимірюється кількістю байт у повідомленні.

В тексті розділові знаки і пропуски теж символи. Для вимірювання великих об’ємів інформації використовуються кіло-, мега-гігабайти.

1 КБ = 1024 байтам

1 МБ = 1024 КБ

1 ГБ = 1024 МБ

Дайте відповіді на запитання:

ü Як можна найпростіше закодувати інформацію?

ü Яким чином кодується інформація в комп'ютері?

ü Чому в комп'ютері використовується саме двійковий код?

ü У чому відмінність запису тексту в книзі і комп 'ютері?

ü Яким чином зберігаються літери тексту в комп'ютері?

ü Якими одиницями вимірюється об'єм інформації?

ü Скільки байт має кілобайт?

ü Скільки кілобайт має мегабайт?

ü Скільки байт має мегабайт?

 

Урок № 5

Тема: Засоби зберігання та опрацювання інформації.

Інформаційний процес складається з операцій пошуку, збирання, збереження, передавання, опрацювання, використання і захисту інформації.

Для того щоб інформація стала надбанням багатьох людей, необхідно мати змогу зберігати її. Однак мало навчитися зберіга­ти інформацію, ще необхідно її опрацьовувати, одержувати нову інформацію та передавати її.

Традиційні засоби зберігання інформації

Накопичена віками інформація у вигляді книжок, газет, журналів, документів, креслень, картин, скульптур, кінофільмів, нот зберігається в бібліотеках, архівах, музеях, колекціях. Отже, носіями інформації у традиційних сховищах є папір, картон, кіно-, і фотоплівки, магнітні стрічки.

Книги, журнали, газети, документи, фотоальбоми, кіноплівки тощо лежать на поличках, у шафах і сейфах. Ознайомитися з інформацією або зробити з неї копії можна лише у сховищі. Доступ до цієї інформації складний і потребує певного часу. Потрібно зробити заявку на потрібну інформацію і чекати її виконання.

Сучасні засоби зберігання інформації:

Комп’ютери дали змогу перетворити інформацію із звичного вигляду – в електричні сигнали, які можна записати на магнітні та оптичні носії.

Застосування комп’ютерів, магнітних та оптичних носіїв дало можливість змінити традиційні форми зберігання і використання інформації на сучасні.

Завдяки оснащенню комп’ютерами зменшилась кількість людей для обслуговування сховищ. В різних країнах світу на потужних комп’ютерах створюються такі сховища у вигляді баз даних і банків знань з різноманітною інформацією.

Організація сучасних сховищ у вигляді баз даних і банків даних дозволяє звертатись до них по лініях зв’язку.

Для збирання, обробки, зберігання і використання інформації в сучасних сховищах необхідна комп'ютерна техніка і спеціальні програмні системи управління масивами інформації. Потрібна служба підтримки таких сховищ, яка заносить нову інформацію, редагує і зберігає існуючу.

Маючи у своєму розпорядженні комп'ютер, під'єднаний до мережі Інтернет, можна отримувати різноманітну інформацію з комп'ютерних сховищ всього світу.

Інформаційні технології

Зі стародавніх часів людське суспільство вдосконалювало спо­соби «виробництва» інформації і методи доставки її до користу­вача. Значення своєчасного одержання інформації було настільки великим, що створювались найрізноманітніші споруди для передачі різних відомостей. Стародавні греки передавали важливі відомості за допомогою дзеркал. Про напад ворога козаки попереджали, запа­люючи діжки зі смолою на вежах. У часи Наполеона в Європі і Росії існувала система передачі повідомлень за допомогою ланцю­гів семафорів, які з'єднували столиці великих держав. Пізніше виникли телеграф і телефон, супутниковий зв'язок і телебачення.

Збирання, обробка і передача інформації з розвитком науки і техніки стали вимагати спеціальних методів (технологій).

Інформаційні технології - це сукупність засобів і методів зби­рання, обробки, зберігання, передачі і використання інформації.

Дайте відповіді на запитання:

ü У якому вигляді традиційно зберігається інформація?

ü Яким чином у сховищах зберігалися книги, журнали, папки?

ü Яким чином можна одержати інформацію із традиційного архіву?

ü Чим незручна традиційна форма зберігання інформації?

ü На які носії комп 'ютер записує інформацію?

ü Які переваги сучасної форми зберігання інформації?

ü Яким чином створюються бази даних і банки знань?

ü Що дає зберігання інформації у вигляді баз даних і банків знань?

ü Що таке «Інформаційні технології»?

Урок № 6

Тема: Контрольне комп’ютерне тестування.

1. Які форми подання має інформація?
2. Що таке "байт"?
3. Як називається найменша порція інформації?
4. Які властивості має інформація?
5. Що входить у поняття "інформація"?
6. Що таке "Інформатика"?
7. Які недоліки зберігання інформації в традиційних сховищах?
8. Які переваги мають сучасні сховища інформації перед традиційними?
9. Які дії входять у структуру інформаційних технологій?
10. Якими одиницями вимірюється інформація?
11. Які носії є сучасними носіями інформації?
12. Як пояснити поняття "шум"?
13. Якими способами можна подавати інформацію?
14. Що це "перетворення інформації без зміни її змісту в інший вигляд за допомогою певного коду"?
15. У якому вигляді може бути повідомлення?
16. Які основні дії виконують над інформацією?

Інформаційна система

Урок № 7

Тема: Історія розвитку комп’ютерів.

У історії розвитку обчислювальної техніки зазначають перед­історію і п'ять періодів (поколінь). Передісторія починається в глибокій давнині з різних рахівниць, а першу механічну обчис­лювальну машину розробив французький математик і учений Блез Паскаль у 1642 році. Майже одночасно з Паскалем сконст­руював лічильну машину (1673 р.) великий німецький математик Готфрід Лейбніц. У 1830 р. англійський учений Чарльз Беббідж розробив проект «аналітичної машини», якою мала управляти програма. Здійснити свій проект Беббіджу не вдалося через недостатній роз­виток техніки. Лише 100 років потому машина Бебіджа привер­нула увагу інженерів. Наприкінці тридцятих років XX ст. німе­цький інженер Конрад Цузе розробив першу двійкову цифрову машину на електромеханічних реле (механічних перемикачах, що приводяться вдію електричним струмом). Подальший стрім­кий розвиток обчислювальної техніки пов'язаний зі створенням ЕОМ (електронно-обчислювальних машин).

Перше покоління ЕОМ. У машинах цього покоління (сорокові роки XX ст.) використовувалися електронно-вакуумні лампи як основні елементи електронних схем. Лампи, в основному, замі­нили електромеханічні реле, тому швидкодія обчислювальних машин значно зросла. Першою потужною ЕОМ такого роду була ЕНІАК (США). Однак у ній, як і в інших перших ЕОМ, був сер­йозний недолік — програма, що виконувалась, не зберігалася в пам'яті машини, а набиралася у складний спосіб за допомогою зовнішніх перемичок. У 1945 р. з'явилася відома робота матема­тика фон Неймана, у якій він сформулював загальні принципи роботи обчислювальних пристроїв. Усі наступні ЕОМ створюва­лися з використанням цих принципів, згідно з якими програма мала зберігатися в пам'яті машини. Характерними рисами ЕОМ 1-го покоління є застосування електронних ламп у цифрових схемах, великі габарити, а також трудомісткий процес програмуван­ня.

Друге покоління ЕОМ. Коли в середині 50-х років на зміну електронним лампам прийшли напівпровідникові прилади, то ЕОМ почали переводити на напівпровідники. Напівпровіднико­ві (транзистори, діоди) були значно компактніші від електрона них ламп, мали більший термін служби і споживали набагато менше енергії. Найпоширенішими машинами 2-го покоління були «Еліот» (Англія), «Сіменс» (ФРН), «Стретч» (США). Найдоскона­лішою машиною цього покоління була БЭСМ-6, що виконувала понад 1 млн операцій за секунду створена в СРСР. ЕОМ 2-го покоління вирізня­ються застосуванням напівпровідникових елементів і використан­ням алгоритмічних мов програмування.

Третє покоління ЕОМ. Чергова зміна поколінь ЕОМ відбулася наприкінці 60-х років під час заміни напівпровідникових прила­дів у пристроях ЕОМ на інтегральні схеми. Інтегральна схема (мікросхема) — це невелика пластинка кристалу кремнію, на якій уміщаються сотні і тисячі транзисторів, діодів, конденсато­рів тощо. Застосування інтегральних схем дало змогу збільшити кількість електронних елементів в ЕОМ без збільшення реальних розмірів машин. Швидкодія ЕОМ зросла до 10 млн. операцій за секунду. Характерними рисами ЕОМ третього покоління є засто­сування інтегральних схем і можливість використання розвинутих мов програмування (мов високого рівня).

Четверте покоління ЕОМ (80-ті роки). З удосконаленням мікросхем збіль­шувалася їхня надійність і щільність розміщених у них елемен­тів. В основі ЕОМ четвертого покоління лежать великі інтеграль­ні схеми (ВІС). У цих схемах на 1см² приходиться кілька десятків тисяч елементів. Завдяки ВІС стало можливим на одному ма­лесенькому кристалі кремнію розмістити таку велику електронну схему, як процесор ЕОМ. Однокристальні процесори згодом стали називати мікропроцесорами. Перший мікропроцесор був створений компанією Іпtel (США) у 1971 р. Мікропроцесори спричинили появу міні-ЕОМ, а потім і персональних комп'ютерів. ЕОМ 4-го покоління характеризуються застосуван­ням мікропроцесорів, побудованих на великих інтегральних схемах.

П'яте покоління ЕОМ. Починаючи із середини 90-х років, у потужних комп'ютерах починають застосовуватися ВІС супер-масштабу. Багато фахівців почали говорити про комп'ютери 5-го покоління. Гадають, що обчислювальними машинами 5-го поко­ління можна буде легко керувати — користувач зможе просто го­лосом подавати машині команди. Характерною рисою комп'ютерів п'ятого покоління має бути використання штучного інтелекту і природних мов спілкування.

Урок № 8

Тема: Структура інформаційної системи.

Інформаційна система — це взаємопов'язана сукупність при­строїв, методів і персоналу для обробки інформації.

Інформаційна система забезпечує приймання інформації, її перетворення (кодування), обробку, збереження і передачу ре­зультатів обробки споживачу: людині, тварині, рослині, машині, іншій інформаційній системі.

В інформаційній системі відбуваються такі процеси:

· Введення інформації від джерел інформації;

· Обробка (перетворення) інформації;

· Зберігання вхідної і обробленої інформації;

· Виведення інформації для підправлення користувачу;

· Можливе введення інформації від користувача через зво­ротний зв'язок.

У сучасній інформаційній системі комп'ютер відіграє роль апаратно-програмної частини.