Структура, форми подання та відображення економічної інформації

. Структурою економічної інформації (ЕІ) визначається її будова, виділення тих чи інших елементів. Ці елементи називають інформаційними одиницями.

Сутність економічної інформації розкривається через економічний показник -інформаційна сукупність з мінімальним складом реквізитів-ознак і реквізитів-основ, достатнім для створення елементарного документа.

Показник - структурна одиниця, яка характеризує будь-який конкретний об'єкт управління з кількісного та якісногобоку.

Масив даних - набір взаємопов'язаних даних однієї форми з усіма її значеннями (сукупність даних про рух грошових коштів на підприємстві).

Інформаційним поток - сукупність масивів даних, що стосуються однієї й тієї самої ділянки управлінської роботи.

Поле - поєднання символів, яке приводить до створення мінімального семантичного елемента масиву (дата, цех, дільниця),

Агрегат даних — пойменована сукупність двох і більше елементів нижчого рівня.

Запис — пойменована сукупність полів, об'єднаних за змістовним принципом, яка є об'єктом та результатом одного кроку обробки даних. (відомості про робітника).

Файл — пойменована сукупність записів для об'єктів одного типу (відомості про всіх робітників).

База даних — пойменована сукупність взаємозв'язаних файлів з мінімальною надмірністю, яка призначена для одночасного користування багатьма користувачами.

Формою подання - спосіб фіксування інформації. Вибір форми подання залежить від властивостей інформації, її цільового призначення, методології, техніки обробки та інших факторів. Насамперед розрізняють форми подання усної та письмової інформації. Для фіксування усної інформації призначені відповідні форми подання, які називаються сигналізаторами. Для письмового фіксування інформації використовуються реєстратори, індикатори.

Оцінювання економічної інформації.

Адекватність інформації, тобто відповідність змісту образу відображуваному об'єкту, може виявитися у трьох формах:

1)Синтаксична адекватність пов'язана зі сприйняттям формально-структурних характеристик відображення абстраговано від змістових та споживчих (корисних) параметрів об'єктів.

2)Семантична адекватність виражає відповідність образу, знака та об'єкта, тобто відношення інформації та джерела її виникнення.

3)Прагматична адекватність відбиває відповідність інформації цілям управління, які реалізуються на її основі.

Згідно з трьома формами адекватності виконується й вимірювання інформації.

Синтаксична міра інформації. Розмір даних у повідомленнях вимірюється кількістю символів (розрядів) узятого для цього повідомлення алфавіту. Дуже часто інформація подається числовим кодом у тій чи іншій системі числення, Тому р різних системах числення один розряд має різну вагу і відповідно змінюється одиниця вимірювання даних.

Семантична міра інформації. Семантичні міри кількості інформації загалом не можуть бути безпосередньо використані для вимірювання значеннєвого змісту, оскільки стосуються знеособленої інформації, яка не відбиває змістового ставлення до об'єкта.

Прагматична міра інформації означає корисність, цінність для управління. Ця міра — також величина відносна, і зумовлюється вона особливостями використання даної інформації у тій чи іншій системі. Цінність інформації доцільно вимірювати у тих самих одиницях (або близьких до них), в яких вимірюється цільова функція управління системою.

Фінансово-кредитна інформація та її особливості.

Економічна інформація — це сукупність повідомлень еко­номічного характеру, які можуть бути зафіксованими, переданими, пере­твореними, збереженими та використаними для управління економічним об'єктом та економікою в цілому.

Важливою особливістю економічної інформації (а також фінан­сово-кредитної інформації) є те, що вона відображає діяльність еконо­мічного об'єкту за допомогою системи числових показників, має дис­кретну форму подання, може розміщуватися на матеріальних носіях і зображується здебільшого в алфавітно-цифровому вигляді.

За стадіями виникнення розрізняється інформація:

А)первинна.

Б) вто­ринна, або

За технологією опрацювання економічна інформація ділиться на:

А)вхідну

Б) проміжну

В)вихідну

За способом передавання розрізняють інформацію,що передається:

А) кур'єром поштою,

Б)телефоном,

В)телетайпом,

Г)факсом,

Д)каналами зв'язку.

За участю у функціях управління розрізняють інформацію:

• фактичну, яка відображає події, що вже сталися (що було);

• планово-договірну (що буде, що може бути, що має статися);

• нормативно-розрахункову, яка регламентує витрати і накладає об­меження під час розв'язування задач;

• довідкову, яка надається користувачеві до відома (дата, ім'я тощо).

 

Поняття та основні системи класифікації,.

Класифікація - поділ множини об’єктів на час­тини за їхньою подібністю чи розбіжністю згідно з прийнятими методами.

Об’єкт класифікації – це елемент класифікаційної множини, що має властивості, так звані ознаки класифікації, за якими класифікуються об’єкти.

До основних систем класифікації економічної інформації належать:

1)Ієрархічна система класифікації (ІСК) — це послідовний поділ множини (об'єктів) на підлеглі класифікаційні групування.

ІСК характеризується глибиною – кількістю ступенів поділу первинної множини.

2)Фасетна класифікація полягає в паралельному поділі множини об’єктів на незалежні підмножини – класифікаційні угрупування.

Змішана система класифікації передбачає використання обох систем.

Поняття кодування та основні види методів кодування

.Кодуванням - це процес створення кодів (набору цифр, букв та цифр і букв) та присвоєння їх підмножинам об'єк­тів, отриманих у ході класифікації.

Розрізняють два види методів кодування:

а) реєстраційний;

б) класифікаційний.

До реєстраційних належать:

1) Порядковий метод кодування — це створення коду із чисел натурального ряду і його присвоєння. Найбільш простий і пов­ний, однозначний.

2)Серійно-порядковий метод кодування — це створення коду із чисел натурального ряду із закріпленням окремих серій чи діа­пазонів цих чисел за об'єктами класифікації з однаковими озна­ками і його присвоєння. Використовується для двоознакових но­менклатур.

До класифікаційних належать:

1) Послідовний метод кодування — це створення коду класи­фікаційного групування і (чи) об'єкта класифікації з використан­ням кодів послідовно розміщених підпорядкованих групувань, отриманих за ієрархічного методу класифікації, і його присвоєння.

2)Паралельний метод кодування — це створення коду класи­фікаційного групування і (чи) об'єкта класифікації з використан­ням кодів незалежних групувань, отриманих за фасетного методу класифікації, і його присвоєння.

Результати класифікації і кодування фіксуються в документах, що отримала назву класифікаторів.

Класифікатори економічної інформації.

Класифікатор являє собою документ, у якому відображено систематизований перелік назв і кодів класифікаційних групу­вань або об'єктів класифікації,

Класифікатор може бути призначений:

1. для первинного кодування об’єктів, процесів під час підготовки даних для машинної обробки.

2. для автоматизованої обробки даних

3. для передавання інформації по каналах зв’язку.

За сферою дії розрізняють класифікатори:

а) особисті

б) локальні

в) галузеві.

г) загальнодержавні

На рівні держави існує єдина система класифікації та кодування техніко-економічної інформації (ЄСКК ТЕІ), ЄСКК забезпечує:

§ обмін даними між різними рівнями управління народним господарством

§ узгодження техніко-економічних показників

§ можливість агрегування даних на різних рівнях управління

§ максимальну автоматизацію всіх технологічних операцій обробки інформації.

Організація поза машинної інформації