Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
М’ята перцева Mentha piperita L.
(Мята перечная (рос.), англійська м ’ята, холодна м ’ята, м ята-холодянка, холодка м ’ята). Ботанічна характеристика. Багаторічна трав’яниста рослина родини губоцвітних (Laminaceae). Назва цієї рослини пішла від імені римської богині. На думку тодішніх вчених м’ята збуджувала діяльність головного мозку. М’ята перцева була отримана в Англії в результаті схрещування двох дикорослих європейських видів: м’яти водяної та м’яти колоскової. Промислове вирощування м’яти в Україні було розпочате в кінці XIX століття (1892 р.) В Україні в основному м’яту перцеву вирощують в лісостеповій частині України (Чернігівська, Черкаська, Сумська, Полтавська та Київська області.). Стебло у м’яти гіллясте, досягає висоти 50-100 см і більше. Листки вкриті з обох боків дрібними маслянистими залозками, в яких накопичується ефірна олія. М’ята цвіте рясно, але насіння майже не утворює. Плід складається з чотирьох однонасінних червоно-бурих горішків, маса 1000 штук яких 0,065 г. М’ята утворює кореневище, кожне з яких дає кілька надземних стебел. Основна маса коренів утворюється в шарі грунту 10-30 см. Хімічний склад. Ефірна олія (ментолова) міститься в усіх надземних частинах цієї рослини. Вміст олії в листках - 2-4%, суцвіттях - 4- 6%, у стеблах - до 0,3% від маси сухої речовини. М’ята перцева містить 41-92%) ментолу та 9-25% ментону, а також - пінен, ліно- • нен та інші речовини. Крім того, листки м’яти містять каротин (до 40 мг%), рутин (13,8 мг%), геспередин, бетаін, кислоти: аскорбінову-до 25 мг%), урсолову - до 0,3%о, олеанолову до 0,12%>, а також флавоноїди, дубильні речовини та мікроелементи.
Ефірна олія м’яти перцевої та японської, а також її основний компонент ментол, крім медицини, застосовується в парфумерії й косметиці, кондитерському, тютюновому і лікеро- горілчаному виробництві. Листя і суцвіття використовують як спеції й приправи. Екологічні особливості та елементи агротехніки вирощування. Формування надземної маси і окремих органів м’яти в річному циклі проходить наступні фази розвитку: початок і повні сходи, галуження, бутонізація, початок і повне цвітіння, відцвітання. У давньогрецькій міфології говориться про те, що німфи - покровительки лісів та річок. На честь однієї з них Менти назвали рослину М’ятою. Мента покохала гарного хлопця з бідного роду, а родичі заборонили її виходити за нього заміж. Вони таємно зустрічались, і одного разу від п ’янкого чудового запаху Менти юнак заснув. Тоді німфу обманули і викликали у лісове царство, а хлопця тим часом вкинули у глибоку річку. Мента, дізнавшись, дуже плакала за коханим на березі річки, а потім стрибнула у воду до нього, щоб бути разом на іншому світі. Там, де падали сльози дівчини, виросли рослини з чудовим запахом, і назвали їх м ’ятою. Початком сходів вважають момент появи 3-4 рослин на м2, а повні сходи спостерігаються при наявності 20-30 рослин на м2. Період від перших сходів до повних в районованих сортів складає 22-24 дні, в умовах вологої і теплої весни - 12-15 днів. Через 5-8 днів після фази повних сходів перші рослини починають галузитися. Ця фаза відмічається появою в пазухах листків центрального стебла бокових пагонів довжиною 1-2 см. Початком бутонізації вважається момент, коли 10-15% рослин досягає цієї фази. Повна фаза відмічається при вступі в неї не менш ніж 75% рослин. Початком цвітіння вважається У стан розвитку рослин, коли розкриваються перші квітки на суцвіттях головного стебла в основної маси рослин. Масове цвітіння - цвіте 50% квіток на центральному суцвітті у більшості рослин і починають цвісти суцвіття на гілках першого порядку.
М’ята вимоглива до ґрунтових умов. Найбільш придатні для неї високородючі ґрунти, які мають хороші водно-фізичні властивості, не важкі за механічним складом. Краще вона росте на сла- бокислих ґрунтах, які мають рН сольової витяжки 5,8-7. Найбільш придатними ґрунтами для м’яти перцевої є чорноземи та окультурені торфовища. Це вологолюбна рослина. Оптимальна вологість для її розвитку складає 80-85% від ППВ. В період вегетації м’ята краще розвивається і накопичує ефірну олію при середньодобовій температурі повітря 20-25°С. З урожаєм сухої речовини надземної маси 45 ц/га виносить з ґрунту - 98 кг азоту, 34 фосфору та 44 кг калію. М’ята перцева не вибаглива до тепла, оптимальна температура повітря для розвитку саджанців 18-22°С. Кореневища не мають періоду спокою, це є однією із причин їх загибелі за несприятливих умов перезимівлі (сильні морози без снігового покриву, відлиги, що змінюються похолоданням). Кореневища витримують морози до мінус 18-30°С. Сходи витримують заморозки до мінус 8°С. У виробничих умовах м’яту розмножують вегетативним способом - кореневищами і рідше розсадою. Насінням її розмножують лише в селекції. Попередники: овочеві культури, багаторічні трави, удобрені озимі культури, при закладці багаторічних плантацій - чистий та зайнятий пари. На одному місці м’яту вирощують 2-3 роки підряд, проте рослини при цьому дуже уражуються іржею. Ґрунт для цієї культури готують за системою зяблевого обробітку. При розміщенні після стерньових попередників обов’язковими елементами системи обробітку є лущення стерні та внесення у випадку, коли ґрунт забур’янений багаторічними кореневищними бур’янами, гербіциду раундап у дозі 3-3,6 кг/га д.р. по веге- туючих бур’янах. На полях з-під просапних культур ці елементи обробітку не обов’язкові. Ґрунт під м’яту орють иа зя+б плугами з передплужниками на глибину 25-30 см. Під оранку вносять перегній з розрахунку 40-60 т/га і повне мінеральне добриво М90Р9()К9(). Передпосадковий обробіток ґрунту розпочинається рано навесні з боронування площі (закриття вологи). Перед садінням площу культивують в агрегаті з боронами на глибину 10-12 см. Закладення промислових плантацій м’яти проводиться кореневищами і розсадою. На кожен гектар при садінні кореневищами потрібно 0,1-0,15 га маточників, а при садінні розсадою - 0,1 га. Під маточники залишають площі, де збирають найбільші врожаї м’яти і які розміщені в захищених від холодних вітрів місцях. Заготовляють кореневища на насіннєвих ділянках вегетації весною (березень-квітень). На маточниках проводять видове прополювання, а врожай збирають пізніше, ніж на товарних посівах - у період повного цвітіння. Рослини скошують на висоті 15 см, щоб взимку затримувався сніг. Залишені маточники на зиму укривають соломистим гноєм. Рано навесні плантації розкривають і вибирають кореневища. Для цього застосовують корснсзбиральний проріджувач або культивують площу вздовж і впоперек та вичісують кореневища боронами. М’яту висаджують широкорядно (60-70 см). Для посадки м’яти використовують спеціальну посадкову машину МКМ-2,4 або переобладнані розсадосадильні машини СКІІ-6А і культиватори КРН-4,2Б. За допомогою посадкової машини проводиться транспортування, нарізування борозен з міжряддям 60 см, висів неочищених кореневищ з одночасним подрібненням і за- робкою їх дисковими підгортачами на глибину 6-10 см. Після закінчення садіння поле коткують кільчасто-шпоровими котками. Норма садіння кореневищ - 2-3 т/га.
Садіння м’яти розсадою розпочинають у першій половині травня, коли вона досягає висоти 10-15 см і має 6-8 пар листків. Заготовляють розсаду вручну. Розсада повинна мати відрізок кореневища довжиною 5-10 ем або вл ієні корінці, що забезпечує добру приживлюваність розсади. Заготовлену розсаду вмочують корінням у земляну бовтанку і до моменту садіння зберігають у зволожених ямках щільно притиснутою одна до одної. Висаджують розсаду розсадосадильними машинами в день заготовка. Глибина загортання - 6-7 см із таким розрахунком, щоб на поверхні ґрунту залишилось 2-3 пари листків. Ширина міжрядь 70 см, норма посадки - 100-110 тис. шт. на гектар. Догляд за насадженнями м’яти першого року життя полягає насамперед у боротьбі з бур’янами. При високій культурі землеробства обходяться без застосування гербіцидів, проводяться лише міжрядні обробітки та прополки бур’янів у рядках. На другий рік використання залишають плантації м’яти з оптимальною густотою травостою. У вересні-жовтні проводять ручне прополювання бур’янів, потім поле удобрюють - вносять повне мінеральне добриво Н120Р90К90 із наступним загортанням його'-боронами. У весняний період насадження м’яти вільні від бур’янів з осені або зовсім не потребують прополювання, або потребують лише одного прополювання за масової появи бур’янів на початку вегетації. На площі, що залишається під врожай третього року, у другій половині жовтня вносять мінеральні добрива Й)20Р90К90 і переорюють на глибину 12-14 см плугами без передплужників в агрегат і з кільчасто-шпоровими котками. При дефіциті вологи в ґрунті переорювання восени не проводять. Подальший догляд за м’ятою третього року життя включає проведення ранньовесняного боронування та внесення рекомендованих на кореневищній посадці м’яти гербіцидів. Збирають м’яту першого року жигтя у фазі технічної стиглості при 50% цвітінні в теплі сонячні дні, тому що дощова прохолодна погода різко знижує (на 35-40%) збір ефірної олії з гектара. М’яту другого і третього року життя збирають у фазі масової бутонізації - початку цвітіння. Скошування проводять жатками. Підв’ялені у валках рослини через 24-48 годин, при зниженні вологості до 55-60%, підбирають із валків і відправляють на переробку в кубах-контейнерах на пункти. Для підбирання підв’яленої маси з валків використовують кормозбираль- ні машини типу КПИ-2,4, КСС-2,6, Е-281.
На лист збирають м’яту в фазі цвітіння скошуючи жатками або косилками. Висота зрізу 8-10 см. Після пров’ялювання протягом 2 діб перевозять на сушки і досушують при температурі не вище 40°С. Висушену масу обмолочують зерновими комбайнами, а одержаний ворох віддувають на спеціальних дуйках з регульованим повітряним потоком. Урожайність сухого листя - 10-12 ц/га. Термін придатності сировини - два роки. Нагідки лікарські Calendula officinalis L. (Календула лекарственная (рос.), крокіс, вогники) Ботанічна характеритика. Однорічна трав’яниста рослина родини айстрових (Asteraceae). Стебло округле, прямостояче, розгалужене до 60 см заввишки. Листки видовжено яйцеподібної форми, сидячі, розміщені на стеблі почергово. Квітки золотаво-жовті або оранжеві, зібрані у верхівкові кошики, крайові квітки язичкові, маточкові, плідні, серединні квітки - трубчасті, двостатеві, безплідні. Суцвіття кошики. Плід - зігнуті сім’янки гачкуватої і серповидної форм. Насіння дрібне, маса 1000 насінин -12 г. Хімічний склад. У квіткових кошиках нагідок містяться каротиноїди (біля 3%), вуглеводи парафінового ряду (ситосте- рин, гентрі-аконтан), смоли (біля 3,4%), тритерпенові глікозиди, флавоноїди, ефірні олії (біля 0,02%), інулін, слизисті (біля 2,5%) та гіркі речовини (кален- ден - до 10%), органічні кислоти (яблучна - до 6,8%, саліцилова та ін.), аскорбінова кислота. Також у суцвіттях виявлено: золу (біля 8%), макроелементи (мг/г): К - 29,8, Са - 11,4, Мп - 2,5,Бе - 0,15; мікроелементи (КБН): 1У^ - 0,2, Си - 0,86, Іп - 1,31, Со 0,03, Мо - 1,47, Сг - 0,09, А1 - 0,05, 8е - 4,2, № - 0,25, 8г - 0,1, РЬ — 0,03, В - 48,4 мг/г. У наземній частині рослини також є до 10% гіркої речовини календена, в насінні - жирна олія, алкалоїди. В коренях є інулін та ряд тритерпенових глікозидів. Фармакологічні властивості. Галенові препарати нагідок лікарських мають протизапальні, бактерицидні, гіпотензивні, гепатопротекторні, ранозгоюючі, спазмолітичні та сечогінні властивості. Застосовують при гіпертонічній хворобі, гепатиті, холециститі, набряках, гнійних ранах і виразках, безсонні, гастритах, виразковій хворобі шлунку та дванадцятипалої кишки, бронхіті, захворюваннях селезінки, злоякісних пухлинах, зобі, нервових розладах. За царювання царя Гороха у бідній родині народився хлопчик. Назвали його Заморишом, бо він був хворобливим і слабким. Виріс Замориш і пішов у світ розуму набиратися. Але незабаром пронісся слух: немов би з ’явилася людина, що лікує хворих не заговорами, а напоями. Це був Замориш. А коли про це взнала ворожбитка Абракадабра, то вирішила отруїти його і дала йому кухоль вина із смертельним зіллям. А перед смертю Замориш заповів людям, щоб у баби під вікном закопали нагідок з лівої його руки. Так і вдіяли, і виросла там пречудова квітка, яку назвали нагідкою, і почали лікувати нею людей від багатьох недугів. То слава про Замориша і квітку-нагідку ходить і досі.
Екологічі і особливості та елементи агротехніки вирощування. Нагідки лікарські у природних умовах ростуть у південних та центральних районах Європи. У Східній Європі культивують і вирощують як лікарську і декоративну рослину. На території України вирощують у лісостепових районах (Полтавська, Житомирська, Вінницька обл.). Рослини вимогливі до родючості ґрунтів, тому в сівозміні їх вирощують після добре удобрених озимих та просапних культур. Вирощувати на одному місці кілька років підряд не рекомендується, бо нагідки швидко виснажують ґрунт. Для оптимального режиму збирання і сушки сировини нагідок, посів доцільно проводити в три строки, з інтервалом у два тижні. Сходи з’являються через 6-12 днів після сівби, починає цвісти через 40-50 днів. Період цвітіння досить розтягнутий - від червня і до осінніх заморозків. Постійне видалення квітучих кошиків стимулює рясне цвітіння рослин. Вегетаційний період триває 65-75 діб. Щоб забезпечити тривале цвітіння нагідок, ґрунт удобрюють до сівби. Під оранку вносять 30-40 т/га гною. Ґрунт готують за типом напівпару. З мінеральних добрив можна вносити: суперфосфат, аміачну селітру та калійну сіль. Сіють широкорядним способом (45-70 см). Норма висіву насіння звичайних сортів нагідок - 10-12 кг/га, махрових сортів 4-5 кг/га. Глибина загортання насіння - 2-3 см. Оптимальна густота рослин - 12-15 рослин на 1 метр погонний. Збирати починають суцвіття з початку цвітіння. Розпочинають збирати тоді, коли язичкові квітки розміщені горизонтально. За сезон проводять не менше як 5 механізованих зборів, збирання вручну проводять через 4-5 днів на протязі 2,5 місяців. Загальна урожайність сировини складає 10-15 ц/га. Термін придатності сировини - два роки. Зібрану сировину сушать у затінку під навісами, або у сушарках при температурі 40-45°С. Сировинна повинна складатися із цілих квіткових кошиків, діаметром до 5 см. Смак сировини - гіркувато-солоний. Вологість сировини - не вище 14%. Наперстянка Digitalis L. (Наперстянка (рос.)) Ботанічна характеристика. Наперстянка належить до родини ранникових (норичнікових) (Scrophulariace'ae). У медицині використовують кілька видів роду наперстянки: наперстянка великоквіткова (D.grandiflora Mill), наперстянка шерстиста (D.Lanata Ehch), наперстянка пурпурова (D.puipurea L.). Наперстянка великоквіткова - багаторічна трав’яниста рослина 50-100 см заввишки. Стебло пряме, нерозгалужене, вгорі опушене. Листки неоднакового розміру, прикореневі, ланцетні, опушені. Квітки на коротких квітконіжках, великі, пониклі, віночок жовтий. Суцвіття однобічна китиця. Плід - багатонасінна коробочка. Насіння дуже дрібне, жовтого або коричневого забарвлення. Маса 1000 насінин - близько 0,5 г. Рослина має товсте і коротке кореневище із шнуроподібними коренями. Наперстянка шерстиста - багаторічна або дворічна трав’яниста рослина до 150 см заввишки. Стебла поодинокі, у нижній частині голі, а у верхній густо опушені, червонувато-фіолетового забарвлення. Листки ланцетні, продовгуваті, із заокругленим кінцем. Стебло закінчується багато-квітковою китицею. Віночок квітки іржаво-жовтого забарвлення із ліловими прожилками. Плід - двогнізда коробочка. Насіння коричневого забарвлення. Маса 1000 насінин - 0,3-0,5 г. Наперстянка пурпурова - дворічна трав’яниста рослина від 60 до 120 см заввишки. Стебла опушені. Нижні листки черешкові, великі, яйцеподібної форми. Верхні - сидячі. Квітки великі, віночок має пурпурове забарвлення. Суцвіття - китиця. Насіння дуже дрібне. Коренева система мичкувата. Хімічний склад. Листки містять комплекс різних глікозидів (0,5-1%). Листки наперстянки пурпурової містять пурпу- реаглікозиди А і В, які в процесі сушіння і зберігання від дії ферментів перетворюються відповідно на дигітоксин і гітоксин; стероїдні сапоніни (дигонін, гітонін, дигітонін).
Фармакологічні властивості та застосування. Рослини мають загально- зміцнюючі та кардіотонічні властивості. Лікувальною сировиною наперстянок є листки з рослин першого і другого років життя. З них виготовляють препарати серцевої дії, які посилюють скорочення серцевого м’яза, покращують кровообіг, поліпшують загальний стан організму. Фармацевтична промисловість готує такі препарати з наперстянки: дигітоксин, гітоксин, дигоксин, целанідланторед та ін. Рослина отруйна.
Під посіви потрібно виділяти ділянки, які захищені від холодних вітрів. Проводять глибоку зяблеву оранку з одночасним внесенням органічних добрив (20-30 т/га). Наперстянка розмножується насінням та розсадою. Сіють рано навесні або під зиму. Спосіб сівби широкорядний (45-60 см). Норма висіву - 2-3 кг/га, глибина загортання насіння 1-2 см.
Сушать відразу під навісами або в сушарках при температурі 50-60°С. Урожайність сухого листя наперстянки шерстистої в перший рік вегетації біля 15 ц/га. Термін придатності сировини - два роки. Вологість висушених листків не повинна перевищувати 13%. Вихід сухої сировини у середньому становить для наперстянки великоквіткової 19-20%, наперстянки пурпурової і наперстянки шерстистої - 20-22%. Огірочник лікарський Borago officinalis L. (Огуречник лекарственный (рос.), бурячник лікарський, бурячник, огіркова трава) Ботанічна характеристика. Однорічна рослина родини шорстколистих (Boraginaceae) до 40-80 см заввишки. Стебло рослини пряме, товсте, всередині порожнисте. Листки великі, соковиті, овальні, з сильним огірковим запахом. Квітки зазвичай блакитні, правильні, у небагатоквіткових суцвіттях - завійках, які, у свою чергу, утворюють рідке щиткоподібне суцвіття. Плід довгастий горішок. Хімічний склад. Лисгя містить каротин, аскорбінову кислоту, мінеральні солі, органічні кислоти (яблучну, лимонну), слизисті речовини, ефірну олію, дубильні речовини (до 3%). Фармакологічні властивості та застосування. Рослина має потогінні, сечогінні, протизапальні, пом’якшувальні та легкі проносні властивості. Крім того, відомо, що настої трави стимулюють обмін речовин, нормалізують серцеву діяльність і поліпшують апетит. Лікарі рекомендують приймати їх при запаленні сечовивідних шляхів, гарячці, захворюваннях органів дихання, ревматизмі, різних неврозах, подагрі та шкірних хворобах. Салат із листям огіркової трави здавна відомий як засіб, що очищує кров і водночас перешкоджає розвитку різних запальних процесів у внутрішніх органах. Огірочник часто вирощують на городах як харчову рослину. Листя огірочника використовують для приготування салатів, яким він надає огіркового аромату. Добра огіркова трава тим, що відростає набагато раніше, ніж дозріють огірки. Огірочник - одна з найбільш відвідуваних бджолами рослин у середній смузі. При посіві на припасічних ділянках огіркова трава - хороший медонос. Одна квітка рослини виділяє за добу 1,4-2 мг цукру (у нектарі), а медова продуктивність огірочника перевищує 400 кг з 1 гектара. Мед світлий, приємний на смак. Екологічні особливості та елементи агротехніки вирощування. Огірочник лікарський холодостійка та скоростигла рослина. Розміщують рослини на добре угноєних площах (з осені вносять гній або перегній -40-60 т/га і N Р К^). Частіше сіють навесні, але можна і під зиму. Спосіб сівби широкроряд- ний (45 см). Глибина загортання насіння - 2-3 см. Норма висіву 20-30 кг/га. Після сівби ґрунт коткують. Сходи з’являються на 5-8 добу. Цвіте рослина з червня по серпень. Догляд за посівами включає видалення бур'янів та формування густоти рослин (залишають рослини на відстані 10-12 см). У південних районах проводять один-два полив і. Листя та молоді рослини збирають у травні, тоді коли вони сягають висоти 5-7 см. Закінчують збирання у ф ізі формування квіткових пагонів. Свіжу продукцію можна отримувати впродовж всього літнього періоду, якщо огірочник висівати в кілька строків з проміжками 10-15 діб.
|
|||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-06-29; просмотров: 112; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.229.123.80 (0.048 с.) |