Меліса лікарська Melissa oficinalis L.

(Мелиса лекарственная (рос.), меліса лимонна, маточник, медова трава, роївник, лимонна трава)

Ботанічна характеристика. Багаторічна трав’яниста рос­лина родини губоцвітих (Laminaceae) 80-100 см заввишки. Стебла прямостоячі, чотиригранні, гіллясті. Листки черешкові, яйцеподібні, по краях листкової пластинки зубчасто-пилчасті. Квітки зібрані по 6-10 шт., віночок білого, жовтуватого або ро­жевого забарвлення. Плід розпадається на чотири однонасін­них горішки, каштаново-бурого кольору. Насіння дрібне. Маса 1000 насінин 0,5-0,7 г. Коренева система - короткі, гіллясті ко­реневища.

Хімічний склад. Надземна частина (в основному листки) містить 0,30-0,35% ефірної олії, 0,45% аскорбінової кислоти, смоли, близько 5%> дубильних речовин. Основні складові ефір­ної олії: цитраль (60%), цитронелал, гераніол, лінолоол. Ефірна олія має сильний запах.

Фармакологічні властивості та застосування. Мелісу вирощують як лікарську, ефіроолійну та медоносну рослину. Ефірну олію широко використовують в лікувальних цілях, вона має седативні та бактерицидні властивості. В народній медици­ні меліса відома як серцевий, болетамувальний та протисудом- ний засоби.

У багатьох країнах світу цю рослину застосовують в якос­ті лікувального та профілактичного засобу при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, нервової системи та безсонні.

У древніх греків та римлян в середньовччі меліса особливо ціни­лась як ліки. В давнину вважали, що меліса наповнює серие радіс­тю. В середньовіковій Англії листки меліси розкидали по будинку, щоб освіжити повітря перед приходом гостей. У Німеччині на по­чатку XVI століття в аптеках продавалась мелісова вода, а згодом з ’явилась і мелісова олія.

Мелісу вважали і магічною рослиною, в книгах писали, що меліса відновлює сили, приносить заохочення та робить людину ввічливою, якщо ця людина носить на собі пучок трави.

Завдяки сильному лимонному запаху мелісу лікарську ви­користовують в фармацевтичній промисловості для ароматиза­ції лікувальних препаратів. Застосовують також цю рослину у вигляді чаю.

Зовнішньо мелісу рекомендують застосовувати для отри­мання ароматизованих ванн при порушеному обміні речовин та як засіб лікування проблемної шкіри.

Крім цього, молоді пагони використовують як приправу до різних страв, зокрема салатів, супів, соусів, для ароматизації вин, соків, чаїв, компотів та ін. Ефірну олію використовують у парфумерній промисловості.

Екологічні особливості та елементи агротехніки виро­щування. Меліса лікарська вологолюбна рослина, особливо потребує багато ґрунтової вологи і поряд з цим погано витри­мує її надлишок. Оптимальна температура для росту та роз­витку рослин 20-25°С. Це світлолюбна та вибаглива до родю­чості ґрунтів-рослина.

Мелісу вирощують на ґрунтах легкого механічного складу, що містять значну кількість елементів живлення і органічних речовин.

Кращими попередниками є удобрені озимі, зернобобові та просапні культури. Восени під оранку вносять 20-30 т/га пере­прілого гною, а навесні під культивацію міндобрива з розра­хунку N Р К

Розмноження меліси лікарської проводять насінним і вегетативним шляхом, розсадою або стебловими паростками. Насіння має розтягну­тий період проростання.

На початку березня проводять посів насіння меліси в парники або теплиці, а на холодних грядах - у кінці березня. Для посіву насіння використовують суміш з дернової землі, перегною і піску в співвідно­шенні 2:2:1. На один метр квадрат­ний висівають 2 г насіння і загорта­ють його на глибину не більше 0,5 см. Для проростання необхід­на температура від 15 до 25°С. Насіння сходить на 18-21 день. В самому насінні меліси міститься до 20% жирної олії, тому весь час до сходів, поверхня ґрунту повинна бути вологою.

Коли мине вірогідність заморозків, розсаду висаджують в ґрунт в похмуру погоду, рано-вранці або увечері. Висота розса­ди повинна бути не менше 10-12 см. Кожна рослина меліси рос­те кущем, тому займає велику площу і притіняє інші рослини. Після першого змикання розсади, поверхню ґрунту слід добре полити, щоб інші рослини меліси могли підрости до товарного вигляду. Змикання розсади проводиться не менше трьох раз. Розсаду меліси висаджують з міжряддям 60-70 см, а на погон­ний метр висаджують 4 рослини. Розсада меліси висаджується в ґрунт шестирядною розсадопо- садочною машиною з одночасним поливом. Для одержання розсади на один гектар потрібно 450-500 г насіння.

Мелісу також розмножують стебловими паростками. Стеблові паростки заготовляють з великих, добре розвинених кущів меліси. При посадці необхідно стежи­ти за тим, щоб бруньки відновлення були на відстані не більше 1 см від поверхні ґрунту, оскільки більш глибоке закладання кореневищ затримує відростання рослин наступної весни.

Посадку стеблових паростків меліси лікарської проводять весною після відростання декількох листків. Посадку стебло­вих паростків необхідно проводити ранньою весною, коли в ґрунті ще є великий запас вологи. Висаджувати стеблові паро­стки слід у вологий ґрунт. Після посадки борозенки необхідно рясно полити і замульчувати. Для кращого збереження вологи в ґрунті поверхню її можна укрити тирсою або перегноєм на весь період вегетації.

У регіонах з достатньою сумою опадів добрі результати дає посів насіння у відкритий ґрунт пізньою осінню (кінець жовтня-початок листопада) при настанні постійного похоло­дання. Не пізніше як за місяць до посіву ділянку необхідно пе­реорати, а за 10-12 днів провести культивацію. Перед посівом слід звільнити ділянку від залишків бур’янів, добитися дрібно- грудочкуватої структури ґрунту, поверхню ділянки вирівняти і прикатати.

Посів меліси проводиться тракторними овочевими сівал­ками СОН-2,8, СКОН-4,2, СО-4,2 з глибиною заробки насін­ня 1,5-2,0 см при нормі висіву 6,0-7,0 кг/га і ширині міжрядь 60-70 см. Сівалки обов’язково повинні бути обладнані реборда­ми середнього діаметра. Використання сівалок без обмежувачів глибини посіву неприпустимо. Під зиму насіння висівається в борозенки глибиною 1,0-1,5 см без заробки і прикочування.

При висаджуванні розсади у перший рік заключною фа­зою розвитку рослини буде утворення прикореневої розетки листків, які скошуються і сушаться на сировину. На другий рік рослини у квітні відростають і протягом червня-липня цвітуть. Плоди дозрівають у серпні.

Догляд за мелісою включає міжрядні розпушування, під­живлення та поливи. Підживлення необхідно провести двічі -рано навесні га після першого скошування трави (N₃ К). Після полив) міжряддя обов’язково розпушують.

Траву меліси збирають по закінченні фази бутонізації пе­ред цвітінням рослин, цс забезпечує порівняно більший вихід ефірної олії. Скошену масу переробляють відразу, а при потре­бі сушать при температурі не вище 35°С. За вегетацію мелісу скошують тричі (у липні, серпні та жовтні). При дворазовому скошуванні урожайність сировини 200-250 ц/га. Середній ви­хід ефірної олії - 28-30 кг/га. Урожайність насіння з насіннєвої ділянки складає 2-3 ц/га.