Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Набуття громадянства України

Поиск

Набуття громадянства України – це одержання громадянства відповідно до визначених Законом України «Про громадянство України» підстав. Згідно зі ст. 6 цього закону громадянство України набувається за таких підстав:

— за народженням;

— за територіальним походженням;

— у результаті прийняття до громадянства;

— шляхом поновлення у громадянстві;

— у результаті усиновлення;

— шляхом встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров’я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім’ю або передачі на виховання в сім’ю патронатного вихователя;

— встановленням над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;

— у зв’язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

— у результаті визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства;

— за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Набуття громадянства України за народженням (філіація). Філіація (франц. filiation, лат. filiatio – спадкоємність, від filius – син) є основним і найбільш поширеним способом набуття громадянства. При цьому набуття громадянства за народженням відбувається на основі принципів «права крові» або «права ґрунту».

В «Юридичній енциклопедії» «право ґрунту» (лат. jus soli) визначається як принцип набуття громадянства в результаті народження.

Він означає, що особа набуває громадянство держави, на території якої вона народилася, незалежно від громадянства батьків. Цей принцип передбачений у законодавстві про громадянство СІНА і більшості латиноамериканських держав. При цьому він нерідко поєднується з принципом «права крові», особливо, коли це стосується дітей громадян відповідних держав, які народилися за кордоном.

«Право крові» (лат. jus sanguinis) – принцип набуття громадянства в результаті народження. Іноді його називають принципом набуття громадянства за походженням. Він означає, що особа набуває громадянство батьків незалежно від місця держави її народження. Більшість держав, у тому числі Україна, дотримується саме цього принципу. Але в ряді випадків ці держави враховують і принцип «права ґрунту».

У Законі України «Про громадянство України» (ст. 7) закріплено «принцип крові» – особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.

Крім «принципу крові», в основу набуття громадянства України за народженням покладено також принцип «права ґрунту». Стаття 7 Закону України «Про громадянство України» передбачає вичерпний перелік випадків, коли застосовуються елементи «принципу ґрунту». До них належать такі:

— особа, яка народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, є громадянином України;

— особа, яка народилася за межами України від осіб без громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства іншої держави, є громадянином України;

— особа, яка народилася на території України від іноземців, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків, є громадянином України;

— особа, яка народилася на території України, одному з батьків якої надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків або набула за народженням громадянство того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, є громадянином України;

— особа, яка народилася на території України від іноземця і особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства того з батьків, який є іноземцем, є громадянином України;

— новонароджена дитина, знайдена на території України, обоє з батьків якої невідомі (знайда), є громадянином України.

У кожному з перелічених випадків не має значення, перебували батьки особи в шлюбі на момент її народження чи ні.

Особа, яка має право на набуття громадянства за народженням, є громадянином України з моменту народження.

Положення ст. 7 Закону України «Про громадянство України» спрямовані на запобігання випадкам безгромадянства, що можуть виникнути за народженням, і відповідають змістові п. З ст. 24 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, п. 1 ст. 1 Конвенції про скорочення випадків безгромадянства, ст. 6 Європейської конвенції про громадянство.

Набуття громадянства України за територіальним походженням. Умови набуття громадянства України за територіальним походженням встановлені ст. 8 Закону України «Про громадянство України». Згідно з цією статтею громадянином України реєструється:

— особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 р. на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов’язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти.

При цьому іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов’язання припинити громадянство всіх цих держав.

Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов’язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства;

— дитина, яка народилася чи постійно проживала на території УРСР (або хоча б один з її батьків, дід чи баба народилися чи постійно проживали на територіях, зазначених вище і є особою без громадянства або іноземцем, щодо якого подано зобов’язання припинити іноземне громадянство), за заявою одного з батьків або опікуна чи піклувальника;

— дитина, яка народилася на території України після 24 серпня 1991 р. і не набула за народженням громадянство України та є особою без громадянства або іноземцем, щодо якого подано зобов’язання припинити іноземне громадянство, за клопотанням одного з її законних представників.

Іноземці, які набувають громадянства України за територіальним походженням та подали зобов’язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Декларація про відмову від іноземного громадянства – це документ, у якому іноземець, який узяв зобов’язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.

Датою набуття громадянства України за територіальним походженням є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

Набуття громадянства України у результаті прийняття до громадянства (натуралізація). В «Юридичній енциклопедії» натуралізація (франц. naturalisation, від лат. naturalis – природний, дійсний, справжній) визначається як акт прийняття до громадянства певної держави іноземця чи особи без громадянства.

Натуралізація має дві основні форми: індивідуальну (відповідно до заяви) і в силу державного правонаступництва. Набуття громадянства в силу державного правонаступництва не є видом колективної натуралізації. У цьому випадку громадянство виникає безпосередньо у результаті появи нового суб’єкта міжнародного права. Визначальним є те, що особа залишається на території цього суб’єкта і не заявляє про свій намір вийти з громадянства, що виникло. Натуралізація здійснюється, як правило, відповідно до волевиявлення особи.

Індивідуальна натуралізація у свою чергу поділяється на натуралізацію, яка базується на особистому виборі, і на натуралізацію за законом. Остання являє собою юридичний наслідок одруження іноземця з громадянином даної держави, а також усиновлення, опіки, визнання батьківства тощо.

У чинному законодавстві України замість терміна «натуралізація» використовується термін «прийняття до громадянства України».

Іноземець або особа без громадянства можуть бути прийняті до громадянства України за їх клопотанням за додержання таких умов:

а) визнання і дотримання Конституції України та законів України;

б) подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов’язання припинити іноземне громадянство (для іноземців).

При цьому іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов’язання припинити громадянство (підданство) цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов’язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства. Іноземці, які подали зобов’язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України.

Якщо особа, маючи всі передбачені законодавством держави підстави для отримання документа про припинення іноземного громадянства, з незалежних від неї причин не може отримати його, вона подає декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Подання зобов’язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України;

в) безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п’яти років.

Проживання особи в Україні повинно відповідати двом критеріям – законності та безперервності.

Проживання на території України на законних підставах – це проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 р. відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні.

Безперервне проживання на території України – це проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік – 180 днів. Не є порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відповідного медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України.

Умова про безперервне проживання на законних підставах на території України не поширюється на іноземців чи осіб без громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянином України понад два роки, і на іноземців чи осіб без громадянства, які перебували з громадянином України понад два роки у шлюбі, що припинився внаслідок його смерті. Дворічний термін перебування у шлюбі з громадянином України не застосовується до іноземців і осіб без громадянства, яким було надано дозвіл на імміграцію відповідно до Закону України «Про імміграцію» від 7 серпня 2001 р. (п. 1 частини третьої ст. 4).

Для осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, термін безперервного проживання на законних підставах на території України встановлюється на три роки з моменту надання їм статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, а для осіб, які в’їхали в Україну особами без громадянства, – на три роки з моменту в’їзду в Україну;

г) отримання дозволу на імміграцію.

Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні, та на іноземців і осіб без громадянства, які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності Законом України «Про імміграцію» і мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 р. відмітку про прописку або отримали посвідку на постійне проживання в Україні;

ґ) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. З гуманітарних міркувань ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі);

д) наявність законних джерел існування.

Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні.

Законні джерела існування – це заробітна плата, прибуток від підприємницької діяльності або власності, пенсія, стипендія, аліменти, соціальні виплати та допомога, власні фінансові заощадження або фінансова допомога від членів сім’ї, інших фізичних та юридичних осіб, які мають законні доходи. При цьому закон не встановлює певного мінімального розміру законного джерела існування.

Згідно з положеннями ст. 9 Закону України «Про громадянство України» особи, які мають визначні заслуги перед Україною, та особи, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України, мають виконувати лише умови про визнання і дотримання Конституції України та законів України, а також стосовно подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов’язання припинити іноземне громадянство (для іноземців).

Прийняття до громадянства України дитини, яка проживає в Україні і один із батьків якої або інша особа, яка відповідно до Закону України «Про громадянство України» є її законним представником і має дозвіл на імміграцію в Україну, здійснюється за спрощеною процедурою – від них не вимагається: 1) визнання і дотримання Конституції України та законів України; 2) безперервного проживання на законних підставах на території України протягом останніх п’яти років; 3) отримання дозволу на імміграцію; 4) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування; 5) наявності законних джерел існування. Дозвіл на імміграцію в Україну не вимагається, якщо законним представником дитини є особа, якій надано статус біженця в Україні або притулок в Україні, або іноземець чи особа без громадянства, які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності Законом України «Про імміграцію» (7 серпня 2001 р.) і мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 р. відмітку про прописку або отримали посвідку на постійне проживання в Україні.

До громадянства України не приймається особа, яка:

— вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;

— засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості);

— вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином.

Датою набуття громадянства України внаслідок прийняття до громадянства є дата видання відповідного указу Президента України.

Поновлення у громадянстві України, яке прийнято визначати як репатріація, можливе для осіб, які раніше перебували у громадянстві України, але потім за якихось обставин його втратили.

Поновлення у громадянстві України здійснюється реєстрацією осіб, які після припинення громадянства України є особами без громадянства і подали заяву про поновлення у громадянстві України незалежно від того, проживають вони постійно в Україні чи за кордоном, але за умови відсутності обставин, за яких не допускається прийняття до громадянства України. Такий порядок поновлення у громадянстві України поширюється і на осіб, які після припинення громадянства України набули іноземне громадянство (підданство) або іноземні громадянства (підданства), повернулися в Україну на постійне проживання і подали заяву про поновлення у громадянстві України та зобов’язання припинити іноземне громадянство. При цьому іноземець, який перебуває у громадянстві (підданстві) кількох держав, подає зобов’язання припинити громадянство всіх цих держав.

Іноземець, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов’язання припинити іноземне громадянство подає декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

Іноземець, який подав зобов’язання припинити іноземне громадянство, повинен подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України. Якщо іноземець, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від нього причин не може отримати його, він подає декларацію про відмову від іноземного громадянства.

У громадянстві України не поновлюються особи, які втратили громадянство України у зв’язку з набуттям його внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей чи фальшивих документів або стосовно яких рішення про оформлення набуття громадянства України скасовані на підставі ст. 21 Закону України «Про громадянство України» (якщо особа набула громадянство України за територіальним походженням або через поновлення у громадянстві шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України).

Датою набуття громадянства України внаслідок поновлення у громадянстві є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

Набуття громадянства України у результаті усиновлення. Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і яку усиновлюють громадяни України або подружжя, один з якого є громадянином України, а другий – особою без громадянства, стає громадянином України з моменту набрання чинності рішенням про усиновлення, незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном.

Дитина, яка є особою без громадянства або іноземцем і яку усиновлює подружжя, один з якого є громадянином України, а другий – іноземцем, стає громадянином України з моменту набрання чинності рішенням про усиновлення, незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном.

Повнолітня особа, яка є особою без громадянства, постійно проживає на території України і яку усиновлюють громадяни України або подружжя, один з якого є громадянином України, стає громадянином України з моменту набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

Набуття громадянства України шляхом встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров’я, у дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім’ю або передачі на виховання в сім’ю патронатного вихователя. Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, над якою встановлено опіку чи піклування і опікуном або піклувальником призначено громадянина України або осіб, одна з яких є громадянином України, а друга – особою без громадянства, стає громадянином України з моменту прийняття рішення про встановлення опіки чи піклування або з моменту набрання чинності рішенням суду про встановлення опіки чи піклування.

Дитина, яка проживає на території України та є особою без громадянства або іноземцем, над якою встановлено опіку чи піклування і опікуном або піклувальником призначено осіб, одна з яких є громадянином України, а друга – іноземцем, стає громадянином України з моменту прийняття рішення про встановлення опіки або піклування чи з моменту набрання чинності рішенням суду про встановлення опіки або піклування, якщо така дитина у зв’язку із встановленням опіки або піклування не набуває громадянство опікуна чи піклувальника, який є іноземцем.

Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і постійно проживає в дитячому закладі чи закладі охорони здоров’я, адміністрація яких виконує щодо неї функції опікуна або піклувальника, стає громадянином України з моменту влаштування в такий заклад, якщо її батьки померли, позбавлені батьківських прав, визнані безвісно відсутніми чи недієздатними, оголошені померлими або якщо батьки дитини, розлученої із сім’єю, не знайдені.

Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і виховується в дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім’ї, сім’ї патронатного вихователя, якщо хоча б один із батьків-вихователів або прийомних батьків, або патронатних вихователів є громадянином України, стає громадянином України з моменту влаштування дитини до дитячого будинку сімейного типу чи прийомної сім’ї або передачі на виховання в сім’ю патронатного вихователя, якщо її батьки померли, позбавлені батьківських прав, визнані безвісно відсутніми чи недієздатними, оголошені померлими або якщо батьки дитини, розлученої із сім’єю, не знайдені.

Набуття громадянства України у результаті встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки.

Іноземець або особа без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, визнані судом недієздатними, над якими встановлено опіку громадянина України, набувають громадянство України з моменту набрання чинності рішенням про встановлення опіки.

 

Набуття громадянства України у зв’язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини.

Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, один з батьків якої є громадянином України, а другий є особою без громадянства, реєструється громадянином України за клопотанням того з батьків, який є громадянином України.

Дитина, яка є особою без громадянства, один з батьків якої є громадянином України, а другий є іноземцем, реєструється громадянином України за клопотанням того з батьків, який є громадянином України.

Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, батьки якої перебувають у громадянстві України, реєструється громадянином України за клопотанням одного з батьків.

Дитина, яка є іноземцем, один із батьків якої є громадянином України, а другий – іноземцем, реєструється громадянином України за клопотанням того з батьків, який є громадянином України.

Набуття громадянства України у результаті визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства.

Дитина незалежно від місця її народження та місця постійного проживання набуває громадянство України у разі:

— визнання батьківства дитини, мати якої є іноземкою або особою без громадянства, а батьком визнано громадянина України;

— визнання материнства дитини, батько якої є іноземцем або особою без громадянства, а матір’ю визнано громадянку України;

— встановлення факту батьківства дитини, мати якої є іноземкою або особою без громадянства, якщо батько дитини перебував у громадянстві України;

— встановлення факту материнства дитини, батько якої є іноземцем або особою без громадянства, якщо мати дитини перебувала у громадянстві України.

При цьому, якщо визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства мали місце після досягнення дитиною повноліття, така особа, яка є особою без громадянства, набуває громадянство України незалежно від місця народження та місця постійного проживання у разі настання передбачених вище умов.

Якщо визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства мали місце після досягнення дитиною повноліття, така особа, яка є іноземцем, набуває громадянство України незалежно від місця народження та місця постійного проживання, якщо вона подала заяву про набуття громадянства України та зобов’язання припинити іноземне громадянство.

Набуття громадянства України дітьми віком від 14 до 18 років може відбуватися лише за їхньою згодою.

Набуття громадянства України за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Таке набуття громадянства має місце: а) за об’єднання двох і більше держав в одну і за розпаду великої держави; б) при укладанні мирних договорів, угод з питань репатріації, спеціальних угод з територіальних питань, які пов’язані з переходом частини території від однієї держави до іншої (цесія), обміну окремими частинами територій, продажу частини території.

У разі територіальних змін можливі оптація і трансферт.

Оптація – це добровільний вибір особою громадянства шляхом подання індивідуальної заяви про те, що оптант бажає жити на території держави, якій передається територія його проживання.

Трансферт – автоматична зміна громадянства, коли разом з переходом території автоматично змінюється громадянство незалежно від згоди чи незгоди населення території, яка переходить під юрисдикцію іншої держави. Наприклад, фактично трансферт відбувся під час об’єднання НДР і ФРН.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-06-29; просмотров: 191; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.117.254.177 (0.009 с.)