Дії населення у разі виникнення смерчу, снігопадів та заметілей

Треба припинити усі зовнішні роботи, запастися електричними ліхтарями, гасовими лампами, свічками. Доцільно створити запаси води на 2-3 доби, підготувати похідні плитки, примуси; не забувати запастися продуктами харчування та фуражем для худоби, медикаментами, особливо перев'язочними матеріалами; радіоприймачі і телевізори тримати постійно увімкненими.

Знаходячись у будинку, слід стерегтися поранень уламками скла, що розлітаються. Для цього треба відійти від вікон і встати впритул до простінка. Можна використовувати також міцні меблі. Найбільш безпечним місцем є сховища, підвали або внутрішні приміщення перших поверхів цегляних і кам'яних будинків. Не можна виходити на вулицю одразу ж після послаблення вітру, тому що через кілька хвилин порив може повторитися. Якщо це все-таки необхідно, треба триматися подалі від будівель і споруд, високих парканів, стовпів, дерев, щогл, опор, проводів.

Заборонено знаходитися на шляхопроводах, наближатися до місць зберігання легкозаймистих або сильнодіючих отруйних речовин.

Слід пам'ятати, що найчастіше за таких умов люди зазнають травмувань від уламків скла, шиферу, черепиці, покрівельного заліза, зірваних дорожніх знаків, від деталей оздоблень фасадів і карнизів, від предметів, що зберігаються на балконах і лоджіях.

Якщо буревій (смерч) захопив вас на відкритій місцевості, найдоцільніше сховатися у канаві, ямі, яру, будь-якій низині: лягти на дно заглиблення і щільно притулитися до землі. Знаходитися у пошкодженій будівлі небезпечно: вона може обвалитися під новим натиском вітру.

Особливо слід стерегтися обірваних електропроводів: не виключена ймовірність того, що вони під напругою.

Буревій (смерч) може супроводжуватися грозою (бурею). Уникайте ситуацій, при яких збільшується ймовірність ураження блискавкою: не укривайтеся під деревами, які стоять окремо; не підходьте до електромереж і т.п.

Сильні снігопади і заметілі, найчастіше спостерігаються в Карпатах, а також в лісостеповій та степовій зонах. На території Закарпатської Івано-Франківської та Львівської областей снігопади бувають щорічно протягом січня-лютого, а в прилеглих до Карпат районах іноді у травні. В основному на території України кількість снігових опадів складає 20-30 мм, іноді сягає 40-70 мм. В Карпатах в окремих випадках випадає більше 100 мм. Один раз на три роки великі снігопади можна спостерігати на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Київської, Чернівецької та Черкаської областей, один раз на п'ять років - на території Запорізької, Дніпропетровської, Сумської, Тернопільської, Рівненської, Миколаївської та Чернігівської областей.

Негативний вплив цих явищ призводить до різкого погіршення видимості, припинення транспортного сполучення як внутрішнього, так і міжміського. Випадіння снігу з дощем при зниженій температурі повітря і буревійному вітрі створює умови для заледеніння електромереж, ліній зв'язку, контактних мереж електротранспорту, покрівель будівель, різного роду опор і конструкцій, що нерідко спричиняє їх руйнування.

Особливу небезпеку снігові замети створюють для людей у дорозі, далеко від людського житла. Заметені снігом шляхи, втрата видимості викликають повну дезорієнтацію на місцевості.

Під час руху на автомобілі не варто намагатися подолати снігові замети, необхідно зупинитися, повністю закрити жалюзі машини, укрити двигун з боку радіатора. Якщо є можливість, автомобіль треба розташувати двигуном у навітряну сторону. Періодично треба виходити з автомобіля, розгрібати сніг, щоб не опинитися похованим під снігом. Крім того, не занесений снігом автомобіль - гарний орієнтир для пошукової групи. Двигун автомобіля необхідно періодично прогрівати для уникання "розморожування двигуна", при прогріванні автомобіля важливо не допускати затікання в кабіну (кузов, салон) вихлопних газів; для цього метою варто слідкувати, щоб вихлопну трубу не закидало снігом.

Якщо у дорозі разом опинилося декілька чоловік (на декількох автомобілях), доцільно зібратися разом і використати один автомобіль як укриття; із двигунів необхідно злити воду.

Ні в якому разі не можна залишати укриття - автомобіль: у сильний снігопад (хуртовину) орієнтири, які здавалися надійними з першого погляду, через декілька десятків метрів можуть бути загублені.

Під час ожеледі пересування пішоходів ускладнюється, обвалення різних конструкцій і предметів під навантаженням стане реальною загрозою травматизму для людей. Слід уникати перебування у старих будівлях, під лініями електропередач і зв'язку та поблизу їх опор, під деревами тощо.

Топологічні стихійні лиха

* Повінь — це значне затоплення місцевості внаслідок підйому рівня води в річці, озері, водосховищі, спричинене зливами, весняним та­ненням снігу, вітровим нагоном води, руйнуванням дамб, гребель тощо. Повені завдають великої матеріальної шкоди та призводять до людських жертв.

Значні, до катастрофічних, повені відбуваються на морських узбережжях, в тому числі і в помірних широтах. Зазвичай вони пов'язані з циклонами, штормо­вими вітрами, рідше з вулканічною діяльністю та землетрусами (цунамі). Найча­стіше затоплення узбережжя спостерігається в країнах північно-західної Європи (Англія, Бельгія, Голландія, Німеччина). Руйнування спричинені не тільки морськими хвилями, які сягають 3-4 і більше метрів заввишки, але й значними повенями, пов'язаними з виходом рік з берегів. Території затоплення досягають декількох десятків кілометрів завширшки й сотень завдовжки. Під час повені 1962р. на уз­бережжі поблизу міста Гамбург (Німеччина) води проникли до 100км вглибину країни. При цьому загинуло 540 осіб.

Значного лиха завдають людству цунамі — велетенські хвилі, які викликають підводні землетруси. Висота цих хвиль досягає 20м. Хвилі все знищують на своєму шляху й за­топлюють великі території. До небезпечних районів, які потерпають від цунамі, нале­жать Японія, Філіппіни, острови Індонезії (узбережжя островів Ява, Суматра). Тією чи іншою мірою повені періодично спостерігаються на більшості великих" річок України. Серед них Дніпро, Дністер, Прип'ять, Захід­ний Буг, Тиса та інші. Повені бувають також на невеликих річках та в районах, де взагалі немає визначених русел. У цих районах повені фор­муються за рахунок зливових опадів.

* Зсуви — це ковзкі зміщення мас гірських порід вниз по схилу, які виникають через порушення рівноваги. Зсуви виникають через ос­лаблення міцності гірських порід внаслідок вивітрювання, вими­вання опадами та підземними водами, систематичних поштовхів, нерозважливої господарської діяльності людини тощо.

* Снігові лавини. Снігові лавини також належать до зсувів і виника­ють так само, як і інші зсувні зміщення. Сили зчеплення снігу переходять певну межу, і гравітація викликає зміщення снігових мас уздовж схилу.

Великі лавини виникають на схилах 25-60° через перевантаження схилу після значного випадання снігу, частіше під час відлиги, внас­лідок формування в нижніх частинах снігової товщі горизонту розрихлення.

* Селі. Виникають селі в басейнах невеликих гірських річок внас­лідок злив, інтенсивного танення снігів, проривів завальних озер, об­валів, зсувів, землетрусів.

* Селі — це паводки з великою концентрацією ґрунту, мінеральних час­тин, каміння, уламків гірських порід (від 10-15 до 75% об'єму потоку). «Сель» (сайль) — слово арабське і в перекладі означає бурхливий потік, тобто за зовнішнім виглядом селевий потік — це шалено виру­юча хвиля висотою з п'ятиповерховий будинок яка мчить ущелиною з великою швидкістю.

В світі

Стихíйне ли́хо — це надзвичайне природне явище, що діє з великою руйнівною силою, завдає значної шко­ди району, в якому відбувається, порушує нормальну життєдіяльність населення, знищує матеріальні ціннос­ті.

Стихійні лиха можуть виникати як незалежно один від одного, так і зв'язано: одне з них може спричинити за собою інше. Деякі з них часто виникають в результаті діяльності людини (наприклад, лісові та торф'яні пожежі, виробничі вибухи в гірській місцевості, при будівництві гребель, закладці (розробці) кар'єрів, що часто призводить до зсувів, сніжним лавинам, обвалам льодовиків і т. п.).

Незалежно від джерела виникнення, стихійні лиха характеризуються значними масштабами й різною тривалістю - від декількох секунд і хвилин (землетруси, снігові лавини, лімнологічних катастрофи) до декількох годин (сіли), днів (зсуви) і місяців (повені).

Небезпечне природне явище — подія природного походження або результат діяльності природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть вражати людей, об'єкти економіки та довкілля.

Справжнім лихом є землетруси, повені, зсуви, селеві потоки, бурі, урагани, снігові заноси, лісові пожежі. Тільки за останні 20 років вони забрали життя понад трьох мільйонів чоловік. За даними ООН, за цей період майже один мільярд жителів нашої планети зазнали шкоди від стихійних лих.

Серед усіх стихійних лих, за даними ЮНЕСКО, землетруси займають перше місце в світі за заподіяною економічною шкодою і кількістю загиблих.

В україні

На території України можливе виникнення практично всього спектра небезпечних природних явищ і процесів геологічного, гідрогеологічного та метеорологічного походження.

Серед надзвичайних ситуацій природного походження в Україні найчастіше трапляються:

· геологічно небезпечні явища, такі як зсуви, обвали та осипи, просадки земної поверхні різного походження та ін.;

· метеорологічні небезпечні явища, такі як зливи, урагани, сильні снігопади, сильний град, ожеледь;

· гідрологічно небезпечні явища, такі як повені, паводки, підвищення рівня ґрунтових вод та ін.;

· природні пожежі лісових та хлібних масивів;

· масові інфекції та хвороби людей, тварин і рослин.

Землетруси захоплюють великі території і характеризуються; руйнуванням будівель і споруд, під уламки яких потрапляють люди; виникненням масових пожеж і виробничих аварій; затопленням населених пунктів і цілих районів; отруєнням газами при вулканічних виверженнях; ураженням людей і руйнуванням будівель уламками вулканічних гірських порід; ураженням людей і виникненням осередків пожеж у населених пунктах від вулканічної лави; провалом населених пунктів при обвальних землетрусах; руйнуванням і змиванням населених пунктів хвилями цунамі; негативною психологічною дією. У 1998 році сталося 2 землетруси — в Криму та Закарпатті. Жертв та значних руйнувань не зареєстровано.

Сейсмоактивні зони оточують Україну на південному заході і півдні. Це зони: Закарпатська, Вранча, Кримсько-Чорноморська та Південно-Азовська.

У сейсмічному плані найбільш небезпечними областями в Україні є Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська та Автономна Республіка Крим.

На теренах Закарпаття відзначаються осередки землетрусів з інтенсивністю 6—7 балів (за шкалою Ріхтера) у зонах Тячів — Сигет, Мукачево — Свалява. Закарпатська сейсмоактивна зона характеризується проявом землетрусів, що відбуваються у верхній частині земної кори на глибинах в —12 км з інтенсивністю в епіцентрі 7 балів, що швидко затухає на близькій відстані. Шестибальні землетруси зафіксовані також у Прикарпатті (Буковина).

Прикарпаття відчуває вплив району Вранча (Румунія). В 1974— 76 роках тут мали місце землетруси інтенсивністю від 3 до 5 балів.

Унікальна на Європейському континенті сейсмоактивна зона Вранча, розташована на ділянці стикування Південних (Румунія) та Східних (Українських) Карпат. В її межах осередки землетрусів розташовані в консолідованій корі, а також у верхній мантії на глибинах 80—160 км. Найбільшу небезпеку становлять такі, що виникають на великих глибинах. Вони спричиняють струси ґрунтів до 8—9 балів в епіцентрі в Румунії, Болгарії, Молдові. Глибокофокусність землетрусів зони Вранча обумовлює їх слабке затухання з відстанню, тому що більша частина України перебуває в 4—6-бальній ділянці впливу цієї зони. У цьому столітті в зоні Вранча сталося ЗО землетрусів з магнітудою 6,5 балів. Катастрофічні землетруси у 1940 та 1977 роках мали магнітуду в епіцентрі 7 балів. Південно-західна частина України, що підпадає під безпосередній вплив зони Вранча, потенційно може бути віднесена до 8-бальної зони.

Потенційно сейсмічно небезпечною територією можна вважати також Буковину, де на період з 1950 до 1976 року виникло 4 землетруси інтенсивністю 5—6 балів.

Сейсмонебезпечність Одеської області зумовлена осередками землетрусів у масиві гір Вранча та Східних Карпат в Румунії. Починаючи з 1107 року до цього часу там сталося 90 землетрусів з інтенсивністю 7—8 балів. Карпатські землетруси поширюються на значну територію. У 1940 році коливання відчувалися на площі 2 млн км.

Кримсько-чорноморська сейсмоактивна зона огинає з півдня Кримський півострів. Вогнища сильних корових землетрусів тут виникають на глибинах 20—40 км та 10—12 км на відстані 25— 40 км від узбережжя з інтенсивністю 8—9 балів. Південне узбережжя Криму належить до регіонів дуже сейсмонебезпечних. За останні два століття тут зареєстровано майже 200 землетрусів від 4 до 7 балів.

Південно-Азовська сейсмоактивна зона виділена зовсім недавно. У 1987 році було зафіксовано кілька землетрусів інтенсивністю 5—6 балів. Крім того, за палеосейсмотектонічними та археологічними даними встановлено сліди давніх землетрусів інтенсивністю до 9 балів з періодичністю близько одного разу на 1000 років.

У платформній частині України виділено ряд потенційних сейсмотектонічних зон з інтенсивністю 4—5,5 балів.

На території Кримського півострова зафіксовано понад 30 землетрусів. Так, катастрофічний землетрус 1927 року мав інтенсивність 8 балів.

За інженерно-сейсмічними оцінками, приріст сейсмічності на півдні України перевищує 1,5 бала, і в зв'язку з цим було визначено, що в окремих районах 30—50 % забудови не відповідає сучасному рівню сейсмічного та інженерного ризику.

Попередити землетруси точно поки що неможливо. Прогноз справджується лише у 80 випадках і носить орієнтовний характер.

Вулканізм — сукупність явищ, обумовлених проникненням магми з глибини землі на її поверхню.

Процеси грязьового вулканізму локалізовані у південній частині території України. Вони спостерігаються на Керченському півострові та прилеглій акваторії Азовського моря. В останні роки виявлені грязьові вулкани на захід та південь Севастополя в акваторії Чорного моря. Серед діючих грязьових вулканів виділяються з постійно спокійним режимом виверження та з активними викидами протягом кількох діб, що супроводжується вибухами та локальними землетрусами. Внаслідок детальних геологічних досліджень встановлено взаємозв'язок багатьох діючих вулканів із зонами активних розломів, наприклад, Південно-Азовського та інших.

Поведінка під час небезпек

Деякі рекомендації правил поведінки в умовах небезпеки землетрусу

При землетрусі ґрунт відчутно коливається відносно недовгий час - тільки декілька секунд, найдовше - хвилину при дуже сильному землетрусі. Ці коливання неприємні, можуть викликати переляк. Тому дуже важливо зберігати спокій. Якщо відчувається здригання ґрунту чи будинку, слід реагувати негайно, пам'ятаючи, що найбільш небезпечні є предмети, які падають.

Перебуваючи у приміщенні, слід негайно зайняти безпечне місце. Це отвори капітальних внутрішніх стін (наприклад, відчинити двері з квартири), кути, утворені ними. Можна заховатися під балками каркасу, під несучими колонами, біля внутрішньої капітальної стіни, під ліжком чи столом. Слід пам'ятати, що найчастіше завалюються зовнішні стіни будинків. Необхідно триматися подалі від вікон та важких предметів, які можуть перекинутися чи зрушити з місця.

Не слід вибігати з будинку, оскільки уламки, які падають уздовж стін, є серйозною небезпекою. Безпечніше перечекати поштовх там, де він вас застав, і, лише дочекавшись його закінчення, перейти у безпечне місце.

Перебуваючи всередині багатоповерхового будинку, не поспішайте до ліфтів чи сходів. Сходові прольоти та ліфти часто обвалюються під час землетрусу.

Після припинення поштовхів потрібно терміново вийти на вулицю, відійти від будівель на відкрите місце, щоб уникнути ударів уламків, які падають.

Деякі рекомендації щодо правил поведінки при повені:

• отримавши попередження про затоплення, необхідно терміново вийти в небезпечне місце - на височину (попередньо відключивши воду, газ, електроприлади);
• якщо повінь розвивається повільно, необхідно перенести майно в небезпечне місце, а самому зайняти верхні поверхи (горища), дахи будівель;
• для того, щоб залишити місця затоплення, можна скористатися човнами, катерами та всім тим, що здатне утримати людину на воді (колоди, бочки, автомобільні камери тощо);
• коли людина опинилася у воді, їй необхідно скинути важкий одяг та взуття, скористатись плаваючими поблизу засобами й чекати на допомогу.

Деякі рекомендації щодо правил поведінки при зсувах, снігових лавинах та селях:

• у випадку попередження про селевий потік або зсув, які насуваються, слід якомога швидше залишити приміщення і вийти в небезпечне місце;
• надавати допомогу людям, які потрапили в селевий потік, використовуючи дошки. палки, мотузки та інші засоби; виводити людей з потоку в напрямку його руху, поступово наближаючись до краю;
• при захопленні сніговою лавиною, необхідно зробити все, щоб опинитися на її поверхні (звільнитись від вантажу, намагатись рухатись вгору, рухи як при плаванні); якщо ні, то потрібно намагатися закрити обличчя курткою, щоб створити повітряну подушку (сніговий пил потрапляє в ніс і рот - людина задихається);
• вирушаючи в гори, необхідно мати при собі лавинні мотузки яскравого кольору; мотузку намагатися викинути на поверхню, щоб завдяки мотузці людину, яка потрапила в снігову лавину, могли знайти.

Деякі рекомендації щодо правил поведінки при ураганах:

• отримавши повідомлення про ураган, необхідно щільно зачинити двері, вікна;
• з дахів та балконів забрати предмети, які при падінні можуть травмувати людину;
• в будівлях необхідно триматися подалі від вікон, щоб не отримати травм від осколків розбитого скла;
• найбезпечнішими місцями під час урагану є підвали, сховища, метро та внутрішні приміщення перших поверхів цегляних будинків;
• коли ураган застав людину на відкритій місцевості, найкраще знайти укриття в западині (ямі, яру, канаві);
• ураган може супроводжуватися грозою, необхідно уникати ситуацій, при яких збільшується ймовірність ураження блискавкою: не стояти під окремими деревами, не підходити до ліній електропередач тощо.

Деякі рекомендації щодо правил поведінки при пожежах:

• при пожежах треба остерігатися високої температури, задимленості і загазованості, вибухів, падіння дерев і будівель, провалів у прогорілій ґрунт;
• небезпечно ходити в зону задимлення, якщо видимість менше 10 м;
• перед тим, як увійти в палаюче приміщення, треба накритися з головою вологим простирадлом, плащем, шматком тканини тощо;
• при гасінні пожежі використовуйте вогнегасники. воду, пісок, землю, простирадла та інші засоби;
• при гасінні лісових пожеж використовуйте гілля листяних дерев, лопати тощо; гілками слід захльостувати край пожежі за допомогою лопат засипати його ґрунтом тощо.

1.1

Землетрус - це високочастотне в геологічному відношенні коливання земної кори, внаслідок якого виникають сейсми (грецьк. "сейсмос" – струс).

Щорічно на земній кулі відбувається більше мільйона землетрусів різної сили, в тому числі 100 тис. відчутних, 100 руйнівних та один катастрофічний. На сьогодні більше половини людства мешкає в зонах, де відбуваються землетруси, і якщо до 1976 р. при землетрусах на земній кулі з початку нашого століття щорічно гинуло 10 тис. чол., то за наступні 10 років землетруси внесли у цю моторошну середню статистику суттєві корективи, більш ніж подвоївши кількість жертв. За оцінкою сейсмологів за останні 4 тис. років від землетрусів загинуло понад 13 млн. чол., у тому числі - з часу ашхабадського землетрусу 1948 р. до наших днів у різних країнах світу від підземної стихії загинуло більше мільйона чол. Найбільш жахливі землетруси за кількістю жертв наведені в таблиці 6.1 (А. Аллісон, Д. Палмер).

За своєю природою землетруси можуть бути вулканічними, обвальними та тектонічними.

Вулканічні землетруси пов'язані з виверженням вулканів і приурочені до вулканічних поясів. Понад двох третин діючих та згаслих вулканів зосереджені в острівних дугах навколо Тихого океану або на континентальній стороні межі між плитами. Решта вулканів пов'язана з серединно-океанічними хребтами. Вулканічні землетруси слабосилі і носять локальний характер.

Причини землетрусів і сутність

 

Основною причиною землетрусу є швидке зміщення ділянки земної кори як цілого в момент пластичної (тендітної) деформації пружно напружених порід у вогнищі землетрусу. Більшість осередків землетрусів виникає поблизу поверхні Землі. Саме зміщення відбувається під дією пружних сил в ході процесу розрядки - зменшення пружних деформацій в обсязі всієї ділянки плити і зміщення до стану рівноваги. Землетрус представляє собою швидкий (в геологічних масштабах) перехід потенційної енергії, накопиченої в пружно-деформованих (стисливих, що зсуваються або розтягуваних) гірських породах земних надр, в енергію коливань цих порід (сейсмічні хвилі), в енергію зміни структури порід у вогнищі землетрусу. Цей перехід відбувається в момент перевищення межі міцності порід у вогнищі землетрусу.

Межа міцності порід земної кори перевищується в результаті зростання суми сил, що діють на неї.

Ці ж сили призводять і до зростання потенційної енергії пружної деформації порід у результаті зсуву плит під їх дією. Щільність потенційної енергії пружних деформацій під дією перерахованих сил наростає практично у всьому обсязі плити (по-різному в різних точках). У момент землетрусу потенційна енергія пружної деформації у вогнищі землетрусу швидко (майже миттєво) знижується до мінімальної залишкової (мало не до нуля). Тоді як в околицях вогнища за рахунок зсуву під час землетрусу плити як цілого пружні деформації трохи збільшуються. Тому і трапляються часто в околицях головного повторні землетруси - афтершоки. Точно так само малі «попередні» землетрусу - форшокі - можуть спровокувати найбільше в околицях початкового малого землетрусу. Великий землетрус (з великим зрушенням плити) може викликати наступні індуковані землетрусу навіть на віддалених краях плити.

З перерахованих сил перші дві набагато більше 3-ей і 4-й, але швидкість їх зміни набагато менше, ніж швидкість зміни приливних і атмосферних сил. Тому точний час приходу землетрусу (рік, день, хвилина) визначається зміною атмосферного тиску і приливними силами. Тоді як набагато більші, але повільно мінливі сили в'язкого тертя і Архімедова сили задають час приходу землетрусу (з осередком в даній точці) з точністю до століть і тисячоліть. ^[1]

Глибокофокусні землетрусу, осередки яких розташовуються на глибинах до 700 км від поверхні, відбуваються на конвергентних межах літосферних плит і пов'язані з субдукцією.

Землетрус - будь-яке раптове струс поверхні землі, що викликається проходженням сейсмічних хвиль через кору Землі. Землетруси можуть викликатися природними явищами - руйнуванням геологічних розломів, вулканічною діяльністю, зсувами, або подіями, викликаними людьми - вибухами родовищ і ядерними експериментами. Землетруси реєструються за допомогою сейсмометра, також відомого як сейсмограф - з силою 3 або менше є головним чином незначними, з силою 7 - викликають серйозні руйнування на великих територіях. Небагато природні явища здатні заподіювати руйнування такого масштабу, як землетруси. Протягом століть вони були причиною загибелі мільйонів людей і незліченних руйнувань (див. таблицю про найбільші землетруси в історії). Хоча з найдавніших часів землетрусу викликали жах і забобонний страх, до виникнення на початку ХХ сторіччя науки сейсмології мало що було зрозуміле про них. Сейсмологія, що містить в собі наукове дослідження всіх аспектів землетрусів, дала можливість відповісти на давно виникли питання про те, в результаті яких причин і як саме відбуваються землетруси.

Сейсмічні хвилі виникають, коли деяка форма енергії, що зберігається в земній корі, несподівано звільняється, зазвичай - коли маси порід, які створюють один в одному напруга, раптом ламаються і починають «ковзати». Велика частина природно відбуваються землетрусів пов'язана з тектонічної природою Землі. Такі землетруси називають тектонічними землетрусами.

Літосфера Землі - мозаїка плит, які повільно, але постійно рухаються. Це рух викликаний виходом тепла з мантії і ядра Землі. Межі плит стикаються при русі плит один щодо одного, створюючи фрикційне напругу. Коли фрикційне напруга перевищує критичне значення, відбувається раптове руйнування. Кордон тектонічних пластин, уздовж яких відбувається руйнування, називають площиною розлому. Коли руйнування в площині розлому викликають сильне зміщення земної кори, енергія виділяється як комбінація енергії випромінюють сейсмічних хвиль, фрикційного нагрівання поверхні розлому і ломки порід, таким чином викликаючи землетрус.

Вважається, що тільки 10 відсотків або менше повної енергії землетрусу випромінюється як сейсмічна енергія. Велика частина енергії землетрусу використовується на збільшення розлому або перетворюється в тепло вироблене тертям. Тому землетрусу знижують доступну пружну потенційну енергію Землі і піднімають її температуру, хоча ці зміни незначні в порівнянні з проводять і конвективним потоком тепла з глибокої внутрішньої частини Землі.

Більшість тектонічних землетрусів зароджуються на глибині не більше десятків кілометрів. У зонах субдукції (де одна тектонічна плита підсувається під іншу), де старша і холодна океанська кора спускається нижче іншої тектонічної плити, землетруси можуть відбуватися на значно більших глибинах (до семисот кілометрів). Ці сейсмічно активні області субдукції відомі як зони Wadati-Benioff. Це - землетруси, які відбуваються на глибині, на якій підсунути літосфера більше не повинна бути ламкою з-за високої температури і тиску. Можливий механізм утворення землетрусів з глибоким центром - освіта розривів, викликане олівіном, що піддаються фазового переходу в структуру шпінелі.

Землетруси також часто відбуваються у вулканічних областях і викликаються там одночасно і тектонічними розломами, і рухом магми в вулканах. Такі землетруси можуть бути раннім попередженням про вулканічних виверженнях.

Іноді серія землетрусів відбувається в свого роду штормі землетрусу, в якому землетрусу викликаються струсом або перерозподілом напруги від попередніх землетрусів. Подібні поштовхів після основного землетрусу, але відбуваються на сусідніх сегментах розлому, ці шторми відбуваються протягом наступних років, і деякі з більш пізніх землетрусів такі ж руйнівні, як і ранні. Подібне спостерігалося в послідовності дюжини землетрусів, які сталися в Північно-Анатолійське розломі Туреччини в ХХ столітті, півдюжини великих землетрусів в Новому Мадриді в 1811-1812.

Землетруси найчастіше відбуваються вздовж геологічних розломів - вузьких зон, де великі маси порід земної кори переміщуються один відносно одного. Лінії основних розломів Землі розташовані по краях величезних тектонічних плит, які складають земну кору, найбільші землетрусу на Землі відбуваються в основному в поясах, що збігаються з межами тектонічних плит. Це було очевидним ще з часу складання перших каталогів землетрусів і стало ще більш помітно на сучасних сейсмічних картах, які показують епіцентри землетрусів, точно встановлені за допомогою приладів. Найбільш важливим поясом сейсмічної активності є Тихоокеанський пояс, який зачіпає багато густонаселені прибережні регіони навколо Тихого океану, такі як Нова Зеландія, Нова Гвінея, Японія, Алеутські острови, Аляска і західне узбережжя Північної та Південної Америки. Вважається, що 80 відсотків енергії, звільненої при землетрусах, припадає на ті, чиї епіцентри знаходяться в цьому поясі. Сейсмічна активність не є однаковою на всьому протязі пояса, і в багатьох його точках існують відгалуження. Оскільки в багатьох місцях Тихоокеанський пояс пов'язаний з активною вулканічною діяльністю, його часто називають «Тихоокеанським вогненним кільцем".

Другий пояс, відомий як Альпійський (Середземноморський), проходить через Середземноморський регіон в східному напрямку через Азію і з'єднується з Tихоокеанского поясом у Східній Індії. Енергія, звільнена при землетрусах в цьому поясі, становить приблизно 15 відсотків від загальносвітової кількості. Там також є пояса сейсмічної активності, що діють головним чином уздовж океанських гірських хребтів Північного Льодовитого, Атлантичного океанів, на заході Індійського океану й уздовж Східно-Африканської зони розломів. Місце початкового руйнування при землетрусі називається його центром або епіцентром. Термін «епіцентр» означає місце на рівні землі безпосередньо над центром землетрусу.

На поверхні Землі землетрусу проявляються струсом і іноді зсувом землі. Коли епіцентр великого землетрусу розташований на якійсь відстані від берега, у відкритому морі, морське дно іноді зміщується так, що з'являються цунамі. Струс при землетрусах може також викликати зсуви і іноді вулканічну діяльність.

Так у Китаї сталося найбільш руйнівний землетрус 20 століття. 28 липня 1976 землетрус з вогнищем під містом Таншань забрав життя більше 650 тис. чоловік. Величезні тріщини поглинали цілі будинки, потяги, перерізали дороги. Також часто від цього стихійного лиха терпіли і жителі США. Але число жертв тут не так велике. Пов'язано це з низькою щільністю заселення. Найсильніший землетрус в історії США пройшло для багатьох непоміченим.

Часті гості землетрусу в Росії. За останні 16 років на її теренах відбулося не менше 15 сильні землетруси, які забрали людські життя. Сейсмічні карти показують, що близько 50% площі країни знаходиться в сейсмонебезпечній зоні. Серед останніх землетрусів в Росії: Шікотанское (1994), Кроноцкого (1997), Алтайське (2004), Калінінградський (2004). Землетрус 2007 року на південно-західному узбережжі Сахаліну спровокував цунамі, хвилі якого, на щастя були невисокими.

Додати в блог або на сайт