Магнітуда землетрусів і шкала ріхтера

Магнітуда землетрусів здебільшого визначається за шкалою, засно­ваною на записах сейсмографів. Ця шкала відома під назвою шкали магнітуд, або шкали Ріхтера (від імені американського сейсмолога Ч. Ф. Ріхтера, що запропонував її в 1935 p.). Магнітуда землетрусу — безмежна величина, пропорційна логарифму відношення максималь­них амплітуд певного типу хвиль даного землетрусу і деякого стандарт­ного землетрусу. Існують відмінності в методах визначення магнітуд бли зьких, віддалених, дрібнофокусних (неглибоких) і глибоких землетру­сів. Магнітуди, визначені за різними типами хвиль, відрізняються за ве­личиною. Землетруси різної магнітуди (за шкалою Ріхтера) позначають­ся таким чином:

2 — найслабші поштовхи, що відчуваються;

4¹/₂ — найслабші поштовхи, що приводять до невеликих руйнувань;

6 — помірні руйнування;

8¹/₂ — найсильніші з відомих землетрусів.

Для оцінки землетрусів починаючи з другої половини XIX ст використовуются спеціальні сейсмічні шкали. На даний час найбільш поширена 12-бальна шкала MSK-64 (Медвєдєв — Шпонхойер — Карнік).

· I бал. Землетрус не відчувається. Визначається лише спеціальними приладами.

· II бали. Дуже слабкий землетрус. Відчувається лише домашніми тваринами і деякими людьми на верхніх поверхах будівель.

· III бали. Слабкий землетрус. Відчувається лише усередині деяких будівель як струс від проїзджого транспорту.

· IV бали. Помірний землетрус. Чутний скрип підлоги, балок, дзвін посуду, тремтіння меблів. Усередині будівлі струс відчувається більшістю людей.

· V балів. Досить сильний землетрус. У кімнатах відчуваються поштовхи, як від падіння важких предметів. Ляскають двері, лопаються шибки, гойдаються люстри і меблі, зупиняється настінний годинник. Гойдаються тонкі вітки дерев. Відчувається багатьма людьми і поза будівлями.

· VI балів. Сильний землетрус. Гойдаються важкі меблі, б'ється посуд, падають з полиць книги, інколи тріскається штукатурка. Руйнуються лише дуже старі будівлі. Відчувається всіма людьми.

· VII балів. Дуже сильний землетрус. Руйнуються погано побудовані і старі будинки. У міцнихбудівлях з'являються невеликі тріщини, обсипається штукатурка. Змінюється рівень води в колодязях. У річках і озерах каламутніє вода. Інколи спостерігаються зсуви і осипання ґрунту.

· VIII балів. Руйнівний землетрус. Дерева сильно розгойдуються, частина їх ламається. Розвалюються міцні кам'яні огорожі, падають фабричні труби. Руйнуються багато міцних будівель. У грунті з'являються тріщини.

· IX балів. Спустошливий землетрус. Будівлі руйнуються. З'являються значні тріщини в грунті.

· X балів. Землетрус усе знищує. Руйнуються добре побудовані дерев'яні будинки і мости, міцні будівлі і навіть фундаменти. Розриваються водопроводні і каналізаційні труби. Ушкоджуються насипи, греблі і дамби. Виникають зсуви і обвали, тріщини і вигини в грунті. З річок і озер випліскується вода.

· XI балів. Катастрофа. Майже всі кам'яні споруди розвалюються. Руйнуються дороги, греблі, насипи, мости. Утворюються широкі тріщини із зрушеннями.

· XII балів. Сильна катастрофа. Руйнуються всі споруди. Окремі предмети підкидаються при поштовхах. Перетворюється вся місцевість. Змінюютьсярусла річок, утворюються водопади. На поверхні грунту видно земляні хвилі. Зміна рельєфу у великих розмірах на великих площах.

1.2 Цуна́мі (яп. 津波 — велика хвиля, що заливає бухту) — хвилі, довжиною більше 500 м, які утворюються в морі чи в океані зазвичай внаслідок землетрусів (або падіння астероїду тощо) й охоплюють усю товщу води^[1]. На глибокій воді цунамі поширюється зі швидкістю кількасот кілометрів на годину й зазнає незначних втрат енергії.

Головна відмінність цунамі від інших видів хвиль на воді полягає в тому, що рухається вся товща води, а не лише триповерховий шар. У морі, на великій глибині цунамі не становлять загрози для судноплавства, їх можна навіть не помітити. Однак біля берега, коли глибина поступово зменшується, цунамі уповільнюється, а висота хвилі зростає, вона перетворюється на рухому стіну води. Під час виходу на мілину біля берега її висота може сягнути десятків метрів. Крім того, хвиля, що йде під кутом до берега, уповільнюється нерівномірно і має тенденцію розвертатися до берега.

Причини цунамі

• Причиною більшості цунамі є підводний землетрус, під час якого відбувається зсув (підйом чи опускання) ділянки морського дна. Зазвичай виникає від трьох до п'яти хвиль, друга або третя найсильніші. Саме таке цунамі виникло під час землетрусу в Індонезії 2004 і саме воно спричинило більшу частину його жертв і руйнувань.
• Крім того, причиною цунамі може бути зсув (обвал) великої кількості ґрунту, гірських порід безпосередньо в океан. Найвідомішим прикладом такого цунамі є гігантська хвиля у затоці Літуя^[2] (Аляска, США), що виникла 9 липня 1958 року. Внаслідок землетрусу льодовик Літуя обвалився у затоку з висоти 900 метрів і викликав на протилежному кінці вузької затоки хвилю заввишки 500 (п'ятсот!) метрів. Не менш небезпечними є підводні зсуви у дельтах річок з високими накопиченнями відкладень.
• Вулканічні виверження створюють близько 5% всіх цунамі. Великі підводні виверження створюють такий же еффект, як і землетруси. А під час потужних вулканічних вибухів довгі хвилі утворюються, коли вода заповнює кальдери (порожнини, що залишилися від вивергнутого матеріалу). Класичний приклад — цунамі, що виникло під час виверження вулкану Кракатау 1883 року. В околицях Яви й Суматри висота хвиль сягала 35-40 метрів, цунамі спостерігалося на Цейлоні, біля Південого берега Африки і на мисі Горн (Південна Америка). Причому поблизу останнього майже одночасно спостерігалося дві хвилі: одна огинала земну кулю зі сходу на захід, а інша - у протилежному напрямку.
• Різкі зміни повітряного тиску або швидкі пересування аномалій атмосферного тиску можуть виклика́ти метеоцунамі ^[3]. Такі типи хвиль є загальними для всього світу, але відомі здебільшого під своїми локальними (місцевими) назвами: Абікі (Японія), кат. Ріссаrа (Балеарські острови) тощо.
• Цунамі можуть виникнути також від потужних підводних або надводних вибухів, але вони здебільшого мають локальний характер. Щоб викликати справжне океанське цунамі потужності наявної ядерної або термоядерної зброї не достатньо. Хоча одночасний вибух кількох потужних водневих бомб, розташованих уздовж деякої лінії на дні океану теоретично може викликати цунамі. Проте випробування ядерної зброї заборонено міжнародними договорами.
• Падіння досить значного метеориту (астероїду або комети) також може призвести до цунамі. А оскільки кінетична енергія такого тіла (через його швидкість) може перевищувати енергію, що вивільняється під час найпотужніших землетрусів, то падіння на поверхню океану може призвести до велетенського цунамі, що біля берегів матиме висоту понад 100 м.

Фізичне пояснення

Хвилі цунамі мають надзвичайно довгий період (від двох хвилин до години) та, відповідно, велику довжину (десятки або сотні кілометрів) у той час як звичайні створені вітром хвилі, мають період до 10 секунд та довжину хвилі до 150 м. Оскільки довжина хвилі цунамі набагато більша за глибину водоймища, то до розповсюдження таких хвиль можна застосувати так зване наближення мілини: хвиля на мілині рухається із швидкістю, що дорівнює квадратному кореневі від добутку прискорення вільного падіння на глибину водоймища
, де — прискорення вільного падіння (9.8 м/с²), а — глибина
Наприклад, на глибині 4000 м, швидкість становитиме близько 200 м/с (712 км/год), а на глибині 40 м — лише 20 м/с (71 км/год). Найбільша швидкість руху цунамі, яку вдалося виміряти, становила 1000 км/год. На ілюстрації цунамі 2004 року показано, як профіль дна Індійського океану впливає на розповсюдження хвиль.

Енергія хвилі цунамі є постійною величиною, що залежить від її висоти та швидкості.

[ред.] Небезпека

Хвиля цунамі висотою кілька метрів має набагато сильнішу руйнівну дію, ніж штормові хвилі тієї ж висоти. Причин, що викликають такі наслідки, декілька:

• Під час шторму відбувається рух лише приповерхового шару води; під час цунамі рухається вся товща. Отже, під час цунамі на берег вихлюпується набагато більше води.
• Швидкість цунамі набагато більша швидкості вітрових хвиль, навіть біля берега. Отже, кінетична енергія набагато більша.
• Під час шторму хвилі збільшуються поступово, що надає можливість відійти у безпечне місце. До того ж штормові попередження надають можливість вжити заходів безпеки, евакуюватися. Цунамі ж приходить раптово: системи попередження цунамі є не всюди, і працюють вони не завжди.
• Цунамі зазвичай приходить кількома хвилями. Перша хвиля не найбільша, але вона змочує поверхню суходолу й зменшує опір для наступних. Крім того, після першої хвилі люди іноді повертаються до берега — допомогти постраждалим, оцінити збитки, не здогадуючись про наступні хвилі, інтервал між якими може становити від кількох хвилин до години.

[ред.] Шкала інтенсивності цунамі

• 1 бал — дуже слабке. Хвиля реєструється лише приладами, що вимірюють зміну висоти рівня моря.
• 2 — слабке. Може затопити пласке узбережжя. Її помічають тільки досвідчені рибалки та моряки.
• 3 — середньої сили. Помічається всіма спостерігачами. Пласкі узбережжя затоплено, легкі судна може бути викинуто на берег. У гирлах річок течія може змінитись на зворотну. Портові споруди зазнають невеликих руйнувань.
• 4 — сильне. Узбережжя затоплено, прибережні споруди пошкоджено. Великі вітрильники і невеликі моторні судна викинуто на суходіл, а потім знову змито в море. Береги засмічено уламками й сміттям.
• 5 — дуже сильне. Приморські території затоплено. Пошкоджено моли. Великі судна викинуто на берег. Значні збитки у внутрішній частині узбережжя. Усе навкруги вкрито уламками. У гирлах річок високі штормові нагони. Людські жертви.
• 6 — катастрофічне цунамі. Повне спустошення узбережжя та прилеглої території. Суходіл затоплено на значну відстань. Пошкоджено найбільші кораблі. Значна кількість жертв.

[ред.] Системи попередження цунамі

 

Знак, що показує шлях еквакуації від цунамі на автошляху в Альбердіні, Вашингтон, США

Цунамі можуть призводити до значних руйнувань на узбережжі та островах, навіть на відстанях, де початковий землетрус реєструється лише приладами.

Найбільшу загрозу цунамі становлять для місць на узбережжі океанів неподалік сейсмічних зон — о. Гаїті, Японія, Філіпіни. Понад 80 % усіх цунамі реєструються на периферії Тихого океану.

Системи попередження цунамі будуються здебільшого на обробці сейсмічної інформації: якщо землетрус має магнітуду понад 7 і його епіцентр розташовано під водою, подається попередження про цунамі. Залежно від регіону та заселеності узбережжя сигнали можуть відрізнятися.

Суттєвим моментом системи попередження є інформованість населення. Дуже важливо, щоб мешканці узбережжя уявляли, яку загрозу становить цунамі. Наприклад, в Японії існують числені освітні програми про природні катастрофи, а в Індонезії здебільшого не знають про цунамі, що й зумовило велику кількість жертв цунамі 2004 в Індонезії року попри те, що у мешканців цієї країни мав би бути відповідний досвід.

1.3 Урагани - це циклони, що виникають у тропічних широтах, при цьому сила вітру досягає 64 вузлів (74 миль у годину). Ці циклони здатні викликати руйнуючі вітри, рясні дощі і повені, що можуть закінчитися величезним збитком приватної власності і людських жертв серед берегового населення. Пригадується один ураган Andrew, що приніс принаймні 50 смертей і збиток власності більш ніж на 30 мільярдів доларів. Ціль цього модуля - представити урагани і їхні характеристики, розповісти, де вони виникають і при яких умовах.

Вітри – це так звані “прилади-змішувачі”, вони забезпечують обмін міжзабрудненим повітрям міст та чистим, насиченим киснем полів і лісів,теплим екваторіальним та холодним повітрям полярних областей, розганяютьхмари і приносять дощ на поля, на яких без них нічого б не росло. Вітер силою в 9 балів, коли швидкість становить від 20 до 24 м/с, руйнуєстарі будівлі, зриває дахи з будівель. Цей вітер називається шторм. Якщо швидкість вітру досягає 32 м/с, то це – ураган. Ураганами називають
/с, то це – ураган. Ураганами називаютьтакож тропічні циклони, які виникають в Тихому океані поблизу узбережжяЦентральної Америки. Досить небезпечне явище – смерчі, вони трапляються частіше, ніж ураганий тайфуни. Смерчі утворюються тоді, коли стикаються дві великі повітрянімаси різної температури і вологості, до того ж в нижніх шарах повітрятепле, а в верхніх – холодне. Тепле повітря, зазвичай, піднімаєтьсявгору й охолоджується, а водяна пара, яка міститься в ньому, випадаєдощем. Але коли збоку починає дути вітер, котрий відхиляє в бік потіктеплого повітря, який піднімається вгору, то виникає вихор, швидкістьякого досягає 450 км/год. Деякі рекомендації щодо правил поведінки при ураганах отримавши повідомлення про ураган, необхідно щільно зачинити двері,вікна; з дахів та балконів забрати предмети, які при падінні можуть травмуватилюдину; в будівлях необхідно триматися подалі від вікон, щоб не отримати травмвід осколків розбитого скла; найбезпечнішими місцями під час урагану є підвали, сховища, метро тавнутрішні приміщення перших поверхів цегляних будинків; коли ураган застав людину на відкритій місцевості, найкраще знайтиукриття в западині (ямі, яру, канаві); ураган може супроводжуватися грозою, необхідно уникати ситуацій, прияких збільшується ймовірність ураження блискавкою: не стояти підокремими деревами, не підходити до ліній електропередач тощо.

 

 

1/3 Бофо́рта шкала́ — шкала для наближеної оцінки сили (швидкості) вітру, створена в 1805 британським адміралом і гідрографом Френсісом Бофортом. Сила вітру за шкалою Бофорта визначається за його дією на оточуючі предмети і вимірюється в балах (від 0 до 17 балів). Нижче наводиться шкала Бофорта, прийнята за Міжнародною угодою 1946 (швидкість вітру дається для висоти 10 м над поверхнею суші).

 

 

Смерчі і тлорнадо

Смерч

Смерч-це атмосферний вихор, який виникає в грозовій хмарі

і поширюється донизу, інколи до самої землі, у вигляді те-

много хмарного рукава діаметром десятки або й сотні метрів

За секунду він переміщується на 10-20м. Усередині вихрово-

го стовпа швидкість вітру величезна: виміряти її не вдається, однак думають, що вона може перевищувати 100м/с! На

морі іноді можна побачити одне з грізних і незвичайних явищ природи-водяний смерч.

Як народжується смерч? Нижня частина, що виступає, особливо темної грозової хмари, раптово починає опускатися, стаючи схожою на лійку. Від лійки витягається вниз темна

трубка, що нагадує хобот. Трубка швидко обертається, то коротшаючи, то знову подовжуючись, і назустріч їй з поверхні моря чи суші піднімаються, захоплюються вихровим рухом повітря бризки води чи пил. Незабаром кінець трубки з’єд-

нується з ними, виникає смерчовий стовп, що стрімко крутиться і рухається вперед. Завширшки стовп має десятки, іноді сотні метрів, інколи-понад кілометр.

На морі смерч ламає надпалубне устаткування кораблів, на суші зносить дахи з будинків, з коренем вириває дерева.

Наприкінці 1904 р. могутній смерч пройшов у районі Москви.

Він знищив три підмосковні села, зруйнував ще три і, ввірвавшись у місто, пошкодив чимало будинків, повалив віковий ліс у Сокольниках. Проходячи через Москву-ріку, повітряний вихор висмоктав її так, що оголив дно!

Смерч рухається неширокою смугою, поза якою часто майже повне затишшя. Одного разу із залізничної колії повітряним вихором був підхоплений товарний вагон! Більш легкі предмети смерч піднімає високо вгору і може віднести на значну відстань. Іноді він вбирає в себе воду з морської затоки, озера чи ставка разом з рибами, що знаходились у ній, медузами, раками, жабами. Коли вихор розпадається, все, що він захопив, падає на землю іноді за десятки кілометрів від місця, де було підняте в повітря.

Саме таку подорож проробили ставкові риби, що впали в селищі біля станції Цілина в Ростовській області. Приблизно те саме сталося з апельсинами, але в повітрі вони пробули недовго: вихор підхопив їх на ринку одного іспанського міста, а скинув у передмістя того ж міста. На узбережжях Північного і Карибського морів разом з дощем неодноразово падали тисячі оселедців та інших риб, віднесених туди смерчем з моря. Влітку 1956 р. над невеликим озером у Бурятії пронісся повітряний вихор. Він підняв з озера високий стовп води. Півкілометром далі в одночас з краплинами

дощу на землю впали дрібні рибки, засмоктані разом з озерною водою.

Винуватий вітер і в „кривавих” дощах. Звісно, що із хмар ллється не кров, а дощова вода червоного кольору. Звідки в неї такий колір? У пустелях Північної Африки багато червонуватого пилу. Урагани підіймають його в повітря, несуть за сотні кілометрів. Змішуючись з атмосферною вологою, він забарвлює дощові краплі, роблячи їх схожими на кров. Коли з атмосферною вологою змішуються підняті вітром дрібні частинки білої глини чи крейди, випадає „молочний” дощ.

Не обходиться без участи вітру і поява червоного снігу.

 

Іноді кольоровий сніг падає з неба. Сніг стає червоним, зеленуватим і навіть чорним внаслідок того, що вітри змішують з ним принесений здалеку кольоровий пил. Під Нижнім Новгородом разом з дощем випали дрібні срібні монети, підняті смерчем з розмитого стародавнього скарбу.

Уже давно цікавило вчених, як і чому виникають смерчі. Висловлювалося багато різних припущень. Французький учений Вейєр вирішив зробити смерч власними руками. Він налив воду на дно банки, пропустив через кришку скляну паличку і став підігрівати посудину на спиртовому пальнику. Як тільки всередині закритої банки почала утворюватися водяна пара, вчений за допомогою маленького моторчика став швидко обертати скляну паличку. Навколо цієї палички відразу ж утворився стовпчик туману. Це були частинки пари, які знаходились біля палички і вже охололи й почали обертатися разом з нею. Так Вейєр отримав першу, верхню частину смерчу-смерчовий „хобот”, що опускається до землі (або води) з грозової хмари. Залишалося отримати нижню частину смерчу. Для цього вчений, продовжуючи обертання скляної палички, став повільно опускати її до води. Як тільки паличка наблизилась до рідини, вода скипіла і піднялася маленьким стовпчиком назустріч туманному стовпу. Штучний смерч був отриманий! Цей дослід довів, що походження смерчів у природі пояснюється суто фізичними причинами, а саме-могут-

німи завихреннями повітряної маси при проходженні грозових хмар.

Що таке торнадо?

Грозові смерчі -часте явище в Сполучених Штатах Америки.

Там вони називаються торнадо (від іспанського „той, що

Обертається”). Американський торнадо мандрує протягом багатьох годин і робить великі руйнування з численними жертвами. Ширина смуги торнадо сягає 1000м.

Люди, що потрапили в смерч, нерідко пролітають повітрям сотні метрів і розбиваються об землю. Відомі і такі випадки, коли людина, „політавши” в повітрі, залишалася живою. Так, житель одного селища в США врятувався, вхопившись у повітрі за стовбур дерева, який летів поруч. Густі гілки врятували його від неминучої смерті. Він упав на землю за півкілометра від місця підйому. На десятки кілометрів відносить торнадо легкі предмети.

Повітря всередині торнадо настільки сухе і гаряче, що за декілька хвилин засихають на пні квітучі дерева.

Величезні піщані вихори виникають іноді на перегрітому піску в пекучих пустелях. Це явище часто спостерігається в Сахарі. Над землею утворюється піщаний стовп, що обертається. Змітаючи все на своєму шляху, він з шумом мчить уперед, стає все вищим і товстішим. Буває, що за одним таким вихором ідуть інші. Довгі години вони кружляють по пустелі, стикаються, розсипаються, народжуються знову.

Перш ніж люди навчилися вимірювати швидкість вітру в м/с або км/год, вони використовували для цієї мети шкалу Бофорта-англійського адмірала, який склав таблицю, де описані і охарактеризовані різні вітри, зведені в систему балів від 0 (повний штиль) до 12 балів (найсильніший ураганний вітер, що набуває швидкості 117 км/год). Однак під час смерчів і тропічних циклонів швидкість його буває ще більша. Тому пізніше для оцінки швидкості дуже сильних вітрів додали показники з 13 до 17 балів.

 

Селі – короткочасні бурхливі паводки на гірських річках, що несуть грязьо-кам’яний матеріал. Вони виникають під час великих злив, інтенсивного сніготанення, рідко при вивержені вулканів. Особливо раптові і руйнівні селі у різко континентальних зонах і після довгого сухого періоду, коли в процесі вивітрювання накопичуються масиуламкового матеріалу на схилах долин. Сель переносить від 10 до 75% кам’яного матеріалу у об’ємі потоку. Відомі випадки переносу кам’яних глиб більш 200т. Селі завдають збитків лісовому, рибному, міському ісанаторно-курортному господарствам, сільськогосподарському виробництву і транспорту окремих, особливо гірських, районів. Районами найбільшого поширення селевих потоків є високогірні та середньогірні райони Карпат іПівденного берега Криму. Селі часто завдають великої шкоди – замулюють водосховища, руйнують будівлі і споруди, вкривають відкладами сільськогосподарські угіддя тощо. Зсув – це маса землі і каміння, що раптово обвалюється вниз із крутого схилу гори. Особливо часто зсуви трапляються там, де дощова вода не всмоктується в шар глини чи алевроліту (шаруватої породи, утвореної зі спресованої глини) і ніби утворює шар змащення. Тоді породи, ґрунт і навіть дерева можуть зриватися вниз по схилу цілими шарами. Великі зсуви – явище нечасте, але наслідки їх бувають справді жахливі. Так, у 1962 році в перуанських Андах лавина кам’яних уламків за декілька хвилин промайнула вниз по схилу майже на 15 км, знищивши на своєму шляху вісімсіл. При цьому загинуло 3500 чоловік. Масштабні зсуви звичайно трапляються на дуже крутих схилах, де сили тертя між частками ґрунту або шарами гірських порід ледве вистачає, щоб протистояти направленій унизсилі тяжіння. Проте, не всі зсуви мають такі драматичні наслідки. Іноді „язики” землі, які наповнені водою, просто з’їжджають вниз по схилу, як це можна спостерігати, скажемо, на схилах уздовж недавно прокладеної тгірської дороги. Однак і такі відносно повільні зсуви можуть заподіювати дуже великий збиток у населених районах, захоплюючи за собою цілі житлові будівлі. На будь-якому гірському схилі відбувається деяка подібність повільного зсуву у вигляді практично непомітного, але постійного зісковзування вниз верхнього шару ґрунту і корінних порід.Цей процес зумовлений багатьма причинами. Так, в районах із холодним кліматом його може спровокувати сильний мороз. При промерзанні ґрунту, ґрунт і камені ніби підводяться під прямим кутом до схилу, а при таненні, навпаки, злегка опускаються вниз. Розбухання мокрої землі з подальшим стисненням при висиханні також приводить до деякогоперегрупування часток ґрунту і каменів. Зсування ґрунту відбувається так повільно, що ми помічаємо його лише по непрямих ознаках – огорожі, що злегка покосилася, або телеграфному стовпу на схилі, що нахилився у бікдолини. Зсуви приносять великих збитків всякому господарству і ь великих збитків всякому господарству ізбереженню земель. Боротьба з зсувами ведеться по різному. Це – збереження рослинності упродовж бровки схилів, лісопосадки, укріплення берегів. На території України зсуви трапляються вздовж високих правихберегів Дніпра та його приток, вздовж Азово-Чорноморського узбережжя, в Українських Карпатах, на Південному березі Криму.Карстові процеси – процеси розчину гірських порід (карбонати, гіпси, солі) та виникнення своєрідних форм рельєфу та водного режиму. Розчин стає швидше, якщо порода має пори та тріщини, рівень підземних вод розташован глибоко, а вода не має домішок, але має вільну вуглекислоту, яку вона отримує з повітря або коли проходить через ґрунт. До карстових форм відносять печери, шахти, провальні колодязі, воронки, карри та альні колодязі, воронки, карри таінше. В районах з карстовими процесами ріки мають непостійний стік, багато з них повністю або частково поринають під землю або з’являються у твигляді великих джерел серед сухих просторів. Ґрунти з карстовими процесами ненадійні для всяких інженерних споруд, ускладнюють землеробство, тому що не тільки висушують ґрунт, але й спотворюють поляпроваллями та воронками. На Україні карстові процеси поширені у Кримських горах, на Поділлі, Донбасі.

Абра́зія (лат. abrasio — зіскоблювання) (англ. abrasion, нім. Abrasion f, Abschleifung f, Abtragung f, Abtrieb f) — процес руйнування берегів і знесення гірських порід у береговій зоні водойм хвилями і прибоєм. Суттєва абразія характерна для великих водойм — океанів, морів, озер чи великих водосховищ. Швидкість абразії залежить від геологічної будови берегів та сили прибою; крім того, вона зростає, якщо піднімається рівень моря або опускається узбережжя шириною кілька метрів.

В результаті абразії створюються специфічні форми рельєфу; абразійні уступи (кліфи), хвилеприбійні ніші, підводні абразійні тераси або платформи (бенчі) та інші. Довжина абразійних ділянок на берегах водоймищ земної кулі біля 400 тисяч кілометрів (51 % загальної довжини). У середньому з кліфів у водоймища надходить 3,45 млрд м³ уламкового матеріалу на рік, з бенчів — 7,4 млрд м³. Пісок, галька, ґравій та інші, які виникають при абразії, утворюють різноманітні берегові і підводні форми рельєфу (коси, пересипи тощо), з якими пов’язані прибережно-морські розсипи та родовища будівельних матеріалів. При розробці прибережних покладів ґравію і піску необхідно погоджувати масштаби їх видобутку з швидкістю надходження уламкового матеріалу.

В Україні абразійний процес найпоширеніший на Чорноморському узбережжі. У береговій зоні Криму щорічно зникає 22 га, між дельтою Дунаю та Кримом — 24 га, у північній частині Азовського моря — 19 га. Абразії підпадає до 60% берегів Азовського та до 30% — Чорного морів. Швидкість абразії становить в середньому 1,3-4,2 метри на рік.