Гасіння пожеж у холодильниках

213. У разі пожеж в холодильниках можливо:

- деформація та обвалення стелажів, утворення завалів з товарів, що зберігаються, і зруйнованих конструкцій;

- приховані осередки пожежі;

- сильне задимлення і погане освітлення приміщень, наявність шахт ліфтів, що створює умови поширювання вогню на верхні поверхи;

- порушення кріплення теплоізоляційних плит до стінових конструкцій і їх обвалення;

- пошкодження комунікацій та обладнання для подавання холодоагентів (аміаку та ін.) холодильного устаткування, що призводить до виникнення аварійних ситуацій з можливими вибухами, появою нових осередків пожежі, виникнення у приміщеннях вибухонебезпечних сумішей, отруєння і опіки особового складу токсичними і агресивними холодоагентами.

214. Під час гасіння пожежі у холодильнику КГП зобов’язаний:

- з’ясувати місця розташування протипожежних поясів, отримати відомості про будівельні конструкції і продукцію, що зберігається;

- для визначення меж поширювання вогню проводити контрольні розкривання теплоізоляції на всій її глибині; у разі поширювання вогню по теплоізоляції вжити заходів щодо створення у ній протипожежних розривів за допомогою механізованого інструменту;

- вжити заходів щодо припинення роботи вентиляційної системи і подачі охолоджувальних речовин у обладнання приміщень, що горять, відключення холодильних установок, не допускати випуску холодоагенту до зони, де працює особовий склад;

- для гасіння холодильних камер і теплоізоляції застосовувати розпилені струмені води із змочувальниками та піну;

- вести інтенсивне зрошення хмари аміаку розпиленими струменями води.

Гасіння пожеж у торгових та складських приміщеннях

215. Під час пожеж у торгових та складських приміщеннях можливі:

- горіння полімерних матеріалів і розтікання розплаву, що горить та сприяє виникненню нових осередків пожежі як по горизонталі, так і на нижче розташованих поверхах;

- деформація та обвалення металоконструкцій, стелажів та утворення завалів у проходах;

- складність планування, мала кількість входів і віконних отворів;

- скупчення людей і майна;

- наявність матеріалів, що мають різні фізико-хімічні властивості;

- швидке поширювання вогню по горючій упаковці товарів;

- інтенсивне димоутворення, виділення токсичних речовин.

216. Під час гасіння пожеж у торгових та складських приміщеннях КГП зобов’язаний:

- уточнити місце розміщення товарів, визначити порядок і вжити заходів для їх евакуювання чи захисту, використовуючи навантажувально-розвантажувальні технічні засоби;

- для гасіння подавати розпилену воду стволами, що перекриваються, вогнегасні порошки, піну та інертні гази;

- вжити заходів щодо охорони майна, що евакуйоване.

Гасіння пожеж на підприємствах деревообробної і целюлозно-паперової промисловості

217. Під час пожеж на підприємствах деревообробної і целюлозно-паперової промисловості можливі:

- швидке поширювання вогню дерев’яними будівлями, галереями, транспортерами, вентиляційними системами, ексгаустерними установками тощо;

- інтенсивне поширювання вогню по всій сушильній частині картонно-папероробної машини;

- розлітання іскор на сусідні будівлі і спорудження у разі відкритої пожежі;

- обвалення галерей;

- розривання транспортерних стрічок і їх падіння на нульову позначку у галереях з нахилом;

- виділення хлору та інших небезпечних хімічних речовин.

218. Під час пожежі на підприємствах деревообробної і целюлозно-паперової промисловості КГП зобов’язаний:

- вжити заходів для припинення подавання сировини на картонно - папероробну машину одночасно з введенням водяних і пінних стволів; машини під час пожежі не зупиняти;

- забезпечити засобами індивідуального захисту весь особовий склад (включаючи водіїв пожежних автомобілів), працюючий у цехах по виробництву і зберіганню хлору, хлоропродуктів, сірки та інших токсичних речовин, а також у спорудах для їх транспортування;

- подати стволів до підземної бункерної галереї подачі щепи, для захисту бункерів і транспортерної стрічки, забезпечити інтенсивне проливання водою щепи, що є під бункерами, з її одночасним видаленням і розкриттям засипаних вікон бункерів; у разі розвиненої пожежі, за можливості, затопити бункери водою;

- у галереях з нахилом подачі щепи і кори організувати введення стволів до верхньої частини галереї з боку цеху і організувати гасіння пожежі знизу вгору.

Гасіння пожеж на елеваторах, млинах та комбікормових заводах

219. У разі пожеж на елеваторах, млинах та комбікормових заводах можливі:

- швидке поширювання вогню і продуктів горіння всіма приміщеннями як у вертикальному, так і в горизонтальному напрямках, через технологічні отвори і прорізи, вентиляційними, аспіраційними системами, системами транспортування зерна, обладнанням, галереями тощо;

- вибухи пилу з борошна і елеваторного пилу та продуктів розкладання, що супроводжується руйнуванням будівель (споруд).

220. Під час гасіння пожеж на елеваторах, млинах та комбікормових заводах КГП зобов’язаний:

- вжити заходів щодо зупинки і перекривання вентиляційної та аспіраційної систем, зупинити роботу технологічного обладнання. Якщо перекривні пристрої деформувались - організувати розкриття повітропроводів і заповнення їх піною;

- визначити вид зернопродуктів (сировини), їх кількість;

- гасіння і випуск сировини здійснювати з обов’язковою флегматизацією горючої газової суміші вуглекислотним газом чи азотом в силосі чи бункері;

- для гасіння пожежі до вежі елеватора організувати подавання стволів з боку надсилосного приміщення за допомогою зовнішніх пожежних драбин чи пожежних автодрабин і знизу вежі - по внутрішніх драбинах. Одночасно вжити заходів щодо захисту галерей, що з’єднують вежу з млином чи іншими приміщеннями;

- під час гасіння пожеж у млинах організувати подавання стволів-розпилювачів у першу чергу до осередку пожежі і на вище розташований поверх, потім на нижній поверх і на захист прорізів;

- у приміщеннях з наявністю пилу з борошна та елеваторного пилу, а також розсипу муки застосувати стволи-розпилювачі, або стволи з насадками-розпилювачами; гасіння компактними струменями проводити тільки після зволожування приміщення розпиленою водою, не допускаючи направлення їх на відкриті купи муки;

- у суміжних приміщеннях з наявністю пилу, що не горять, організувати змочування поверхні конструкцій і обладнання розпиленими струменями;

- для подавання води на верхні поверхи організувати використання сухотрубів і пожежних кранів з вмиканням насосів-підвищувачів;

- для обмеження поширювання вогню галереями і транспортерами організувати введення у дію водяних завіс;

- організувати у приміщеннях, які не горять, захист зерна і борошна від води.

220. Під час пожежі у зерносушарнях вжити заходів щодо зупинки вентиляторів, подачі теплоносія до сушильної камери, подачі зерна з сушарні на склад і збільшення подачі сирого зерна до сушарні.

 

РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ

ГАСІННЯ ПОЖЕЖ НА ОБ’ЄКТАХ ДОБУВАННЯ, ЗБЕРІГАННЯ, ПЕРЕРОБКИ ТА ТРАНСПОРТУВАННЯ ГОРЮЧИХ РЕЧОВИН І ГАЗІВ

Гасіння пожеж в резервуарних парках зі зберігання займистих та горючих речовин (ЗР та ГР), а також зріджених вуглеводних газів (ЗВГ)

222. Пожежі у резервуарних парках зберігання ЗР, ГР і ЗВГ характеризуються:

- розривами резервуарів, закипанням і викидом нафтопродуктів;

- утворенням зон, що ускладнюють подачу вогнегасних речовин, у результаті обвалення покрівель резервуарів,

- сильним тепловипромінюванням та конвективними потоками від резервуара, що горить;

- швидким розвитком і поширюванням вогню по технологічних лотках, розлитих ЗР і ГР, каналізаційних та інших системах;

- змінами напрямів потоків продуктів горіння і теплової дії залежно від метеорологічних умов.

223. Під час розвідки пожежі, крім виконання загальних завдань розвідки необхідно визначити:

- кількість та вид ЗР і ГР у резервуарі, що горить, та у сусідніх резервуарах, рівні заповнення, наявність водяної подушки, характер руйнування покрівлі резервуарів,

- стан обвалування, загрозу пошкодження суміжних споруджень у разі викидів чи руйнувань резервуара, шляхи можливого розтікання рідини;

- наявність і стан виробничої і зливової каналізації, оглядових колодязів і гідрозатворів;

- можливість відкачування чи випуску нафтопродуктів з резервуарів і заповнення їх водою чи парою;

- наявність, стан і можливість використання стаціонарних установок та засобів пожежогасіння, водопостачання і піноутворюючих речовин, можливість швидкої доставки піноутворюючих речовин з сусідніх об’єктів.

224. Для підготовки пінної атаки необхідно:

- зосередити на місці пожежі і підготувати до дії розрахункову кількість і необхідний резерв піноутворювача і засобів пінного пожежогасіння;

- призначити відділення і відповідальних з числа осіб начальницького складу для установки, забезпечення роботи та обслуговування необхідної кількості пінопідйомників, пожежних автодрабин, переконатися у знаннях ними своїх обов’язків;

- встановити та оголосити всьому особовому складу сигнали початку і припинення подачі піни, відходу особового складу за наявності загрози закипання, викиду нафтопродуктів з резервуара.

225. Під час гасіння пожежі в резервуарному парку КГП зобов’язаний:

- організовувати штаб на пожежі, включивши до його складу представників адміністрації та фахівців об’єкта;

- здійснити розрахунок необхідної кількості сил і засобів і зосередити їх на місці пожежі;

- призначити з числа начальницького складу відповідальних за організацію відключення комунікацій резервуарів, охолодження резервуарів, що горять, та сусідніх з ними, підготовку пінної атаки, дотримання правил безпеки праці;

- визначити порядок використання об’єктових установок пожежогасіння і стаціонарних засоби охолодження;

- для забезпечення доступу обслуговуючого персоналу об’єкта до запірної арматури щодо проведення операцій з перекриття і припинення подачі ЗР, ГР, ГГ використовувати стволи “А”, лафетні стволи та стволи-розпилювачі;

- організовувати виведення рухомого складу (залізничних цистерн, автозаправників тощо) до безпечної зони;

- проводити охолодження резервуарів, що горять, та сусідніх з ними резервуарів стволами “А” і лафетними стволами;

- подачу піни чи вогнегасного порошку починати тільки після того, як підготовлена повна розрахункова кількість сил і засобів (з урахуванням резерву) для гасіння і охолодження резервуарів. У разі горіння ЗР, ГР в обвалуванні організувати негайне введення пінних чи порошкових стволів;

- у разі горіння декількох резервуарів і нестачі сил і засобів для одночасного гасіння, всі сили і засоби концентрувати на гасінні одного резервуара і після ліквідування на ньому пожежі перегрупувати сили і засоби для ліквідування горіння на інших резервуарах, гасіння починати з того резервуара, який найбільше загрожує сусіднім резервуарам, які не горять, а також технологічному обладнанню, будівлям і спорудам;

- організовувати гасіння з навітряного боку, використовуючи пожежні авто підіймачі, пожежні автодрабини і пінопідйомники;

- у разі горіння ЗР і ГР у “кишенях” резервуара, що утворились, організувати застосування пінних чи порошкових стволів, які подавати до отворів, що зроблені у корпусі резервуара;

- у разі комбінованого гасіння “порошок-піна” організувати ліквідування горіння порошком, а потім для запобігання повторного спалахування подавати піну;

- у разі горіння резервуара з темними нафтопродуктами, з метою своєчасного попередження (недопущення) їх викидів, організувати безперервне спостереження за прогріванням нафтопродуктів, а за наявності на дні резервуара води, організувати її відкачування (зливання);

- не допускати до небезпечної зони (в обвалування) особовий склад пожежних частин і обслуговуючий персонал об’єкта, не зайнятий у гасінні; зміну ствольників проводити неодночасно, а по черзі, для того, щоб якомога менше людей знаходилось у небезпечній зоні (в обвалуванні);

- вжити заходів щодо позначення периметрів резервуара, що горить, та сусіднього з ним резервуара під час горіння ЗР і ГР у підземних резервуарах;

- вжити заходів щодо використання теплозахисних пожежних костюмів особовим складом, який працює зі стволами;

- після ліквідування горіння у резервуарі подачу піни зразу не припиняти, і слідкувати за тим, щоб вся поверхня дзеркала резервуара була покрита піною ще деякий час;

- у разі недостатньої кількості сил і засобів з метою збереження ЗР і ГР (у виняткових випадках) проводити відкачування їх під контролем фахівців, з одночасним охолодженням стінок резервуара.

226. Під час гасіння зріджених вуглеводневих газів у резервуарах необхідно подавати потужні водяні стволи, використовувати стаціонарні лафетні установки і системи зрошення для охолодження ємкостей, що горять, та сусідніх з ними ємкостей, особливу увагу звернути на захист запірної арматури ємкостей та трубопроводів, що підходять до неї. Забезпечити перепуск газів з ємкостей, що горять, та з сусідніх ємкостей у вільні або випустити газ на факел з метою зниження тиску у ємкостях.

У разі спорожнення ємкостей за можливості передбачати заповнення їх інертним газом.