Дій у надзвичайних ситуаціях. Частина ІІ

Тимчасовий статут

Дій у надзвичайних ситуаціях. Частина ІІ

(Гасіння пожеж. Органи управління, пожежно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту)

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Статут дій у надзвичайних ситуаціях. Частина ІІ. (Гасіння пожеж. Органи управління, пожежно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України (далі – Статут) визначає основи організації ведення оперативних дій підрозділами державної, відомчої, місцевої та добровільної пожежної охорони, навчальними закладами системи МНС, та іншими протипожежними формуваннями, направлених на виконання завдань, передбачених Законом України “Про пожежну безпеку”, а саме: гасіння пожеж, рятування людей та надання допомоги у ліквідуванні наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха.

Виконання вимог Статуту є обов’язковим для усього особового складу пожежно-рятувальних підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України (далі – ОРСЦЗ), курсантів, слухачів та професорсько-викладацького складу навчальних закладів та науково-дослідних установ МНС України, інших залучених до гасіння пожежі формувань (далі – учасники гасіння пожеж). Самостійне гасіння пожеж громадянами Статутом не регламентується.

Оперативні дії пожежних підрозділів як під час гасіння пожеж, так і під час надання допомоги у ліквідуванні наслідків надзвичайних ситуацій та за інших особливих умов у взаємодії з іншими службами і відомствами, регламентуються Законами, іншими нормативними документами (настановами, інструкціями, рекомендаціями тощо), які набули чинності в установленому порядку та є обов’язковими для виконання особовим складом пожежно-рятувальних підрозділів ОРСЦЗ.

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ

Загальні положення

 

1. Цивільний захист - система організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підпорядкованими їм силами і засобами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, добровільними рятувальними формуваннями, що забезпечують виконання цих заходів з метою запобігання та ліквідування надзвичайних ситуацій, які загрожують життю та здоров’ю людей, завдають матеріальних збитків у мирний час і особливий період.

2. Завданнями Цивільного захисту України є:

збирання та аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні ситуації;

прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій;

здійснення нагляду і контролю у сфері цивільного захисту;

розроблення і виконання законодавчих та інших нормативно-правових актів, дотримання норм і стандартів у сфері цивільного захисту;

розроблення і здійснення запобіжних заходів у сфері цивільного захисту;

створення, збереження і раціональне використання матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання надзвичайним ситуаціям;

розроблення та виконання науково-технічних програм, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям;

оперативне оповіщення населення про виникнення або загрозу виникнення надзвичайної ситуації, своєчасне достовірне інформування про обстановку, яка складається, та заходи, що вживаються для запобігання надзвичайним ситуаціям та подолання їх наслідків;

організація захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, надання невідкладної психологічної, медичної та іншої допомоги потерпілим;

проведення невідкладних робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та організація життєзабезпечення постраждалого населення;

забезпечення постійної готовності сил і засобів цивільного захисту до запобігання надзвичайним ситуаціям та ліквідації їх наслідків;

надання з використанням засобів цивільного захисту оперативної допомоги населенню в разі виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій;

навчання населення способам захисту в разі виникнення надзвичайних, несприятливих побутових або нестандартних ситуацій та організація тренувань;

міжнародне співробітництво у сфері цивільного захисту.

3. Виконання завдань цивільного захисту досягається:

чітким плануванням, своєчасним та якісним здійсненням комплексу організаційних економічних, соціальних, інженерних, оборонно-масових заходів, детальним узгодженням їх з заходами військового командування та мобілізаційного розгортання;

утриманням в постійній готовності до дій органів і пунктів управління, систем оповіщення та зв’язку;

безперервним і твердим управлінням силами і засобами;

організацією чіткої взаємодії сил, залучених до дій за планами цивільного захисту і військового командування;

своєчасним оповіщенням населення про загрозу надзвичайної ситуації або факт її виникнення, а також подання інформації про порядок дій в обстановці, яка склалася;

здійсненням постійного спостереження і лабораторного контролю за станом навколишнього природного середовища, якістю харчових продуктів і продовольчої сировини, питної води і джерел водопостачання;

веденням розвідки в осередках ураження і районах стихійного лиха;

якісною підготовкою начальницького і особового складу сил цивільного захисту;

всебічним і повним матеріально-технічним оснащенням сил;

вихованням високих морально-психологічних рис, готовністю до дій у надзвичайних ситуаціях особового складу органів управління, формувань і населення.

4. Заходи цивільного захисту поширюються на всю територію України, всі верстви населення, а розподіл за обсягом і відповідальністю за їх виконанням здійснюється за територіально-виробничим принципом (зонами відповідальності).

5. Служба цивільного захисту – державна служба особливого характеру, пов’язана із забезпеченням пожежної безпеки, запобіганням і реагуванням на інші надзвичайні ситуації техногенного, природного та військового характеру, ліквідацією їх наслідків, захистом населення і територій від їх негативного впливу.

Виконання завдань, направлених на цивільний захист в державі покладається на Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту, до складу якої входять спеціальні воєнізовані формування, на які покладається захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного, природного і військового характеру, участь у заходах територіальної оборони, а також міжнародних рятувальних та інших гуманітарних операціях.

За межами України Служба діє за рішенням Кабінету Міністрів України на підставі міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

6. Сили та засоби Служби – особовий склад і працівники, органи і підрозділи Служби, аварійно-рятувальна, пожежна та спеціальна техніка, пожежно-технічне та аварійно-рятувальне обладнання, засоби пожежогасіння та індивідуального захисту, інше майно, яке знаходиться на оснащенні підрозділів, призначене для ліквідації надзвичайних ситуацій, їх наслідків та гасіння пожеж.

7. Загальне керівництво Цивільним захистом України покладається на Кабінет Міністрів України.

Безпосереднє керівництво Цивільним захистом України покладається на Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі – МНС України), який є головним органом управління в системі цивільного захисту.

 

РОЗДІЛ ДРУГИЙ

ОРГАНІЗАЦІЯ І ПРОВЕДЕННЯ ГАСІННЯ ПОЖЕЖ ТА ПОЖЕЖНО-РЯТУВАЛЬНИХ РОБІТ (ОПЕРАТИВНІ ДІЇ ПІДРОЗДІЛІВ)

2.1. Дії та основні завдання органів управління та підрозділів під час проведення пожежно-рятувальних робіт (Оперативні дії підрозділів).

8. Оперативні дії під час гасіння пожеж (далі - оперативні дії) - це організоване застосування сил та засобів пожежно-рятувальних підрозділів, дії яких спрямовані на виконання основного оперативного завдання.

Оперативні дії повинні проводитись з дотриманням встановлених вимог безпеки, передбачених для певного виду робіт.

9. Основним оперативним завданням особового складу пожежно-рятувальних підрозділів ОРСЦЗ є рятування людей у разі виникнення загрози їх життю, ліквідування пожежі в тих розмірах, які вона набула на момент прибуття пожежного підрозділу та надання допомоги в ліквідуванні наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха.

10. Виконання оперативного завдання забезпечується такими силами:

- особовим складом органів управління та пожежно-рятувальних підрозділів ОРСЦЗ, в тому числі, курсантами, слухачами та професорсько-викладацьким складом навчальних закладів та науково-дослідних установ системи МНС України;

- особовим складом (працівниками і членами) відомчої, місцевої та добровільної пожежної охорони, іншими протипожежними формуваннями.

Для гасіння пожеж також можуть бути залучені в установленому порядку особовий склад органів внутрішніх справ, аварійно-рятувальні служби інших міністерств та відомств, військовослужбовці, а також населення.

Особовий склад пожежно-рятувальних підрозділів ОРСЦЗ є головною силою у виконанні оперативного завдань. Однією з основних складових частин успішного виконання бойових завдань є високий рівень підготовки особового складу пожежно-рятувальних підрозділів, що досягається завдяки досвіду гасіння пожеж, проведенню у підрозділах відповідної підготовки та виховної роботи.

11. Відділення на основному пожежному автомобілі (караул у складі одного відділення) є первинним тактичним пожежно-рятувальним підрозділом, здатним самостійно виконувати окремі оперативні завдання з рятування людей гасіння пожеж.

12. Караул у складі двох і більше відділень на основних та спеціальних пожежних автомобілях є основним тактичним пожежно-рятувальним підрозділом ОРСЦЗ, здатним самостійно вирішувати оперативне завдання відповідно до своїх тактичних можливостей.

13. Для виконання оперативного завдання використовуються такі засоби:

- пожежні автомобілі, в тому числі техніка, що пристосована для цілей пожежогасіння;

- пожежнотехнічне озброєння та пожежне обладнання;

- аварійно-рятувальна техніка та обладнання;

- засоби зв’язку та освітлення;

- вогнегасні речовини (вода, піна, порошки, гази тощо);

- системи та обладнання протипожежного захисту;

- інші транспортні засоби.

14. Пожежні автомобілі, залежно від призначення, поділяються на основні, спеціальні та допоміжні.

15. Основні пожежні автомобілі призначені для доставки до місця пожежі особового складу, пожежнотехнічного озброєння і подачі вогнегасних речовин у зону горіння.

Основні пожежні автомобілі поділяються на автомобілі загального призначення (автоцистерни, автонасоси, автомобілі першої допомоги) та автомобілі цільового призначення (порошкового гасіння, пінного гасіння, пожежні автонасосні станції та інші).

16. Спеціальні пожежні автомобілі призначені для доставки особового складу і виконання спеціальних робіт на пожежі (пожежні автопідйомники, пожежні автодрабини, пожежні автомобілі газодимозахисту, пожежні автомобілі димовидалення, зв’язку та освітлення, технічної служби, штабний, рукавний тощо).

17. Допоміжні пожежні автомобілі призначені для технічного обслуговування основної і спеціальної пожежної техніки, доставки особового складу, технічних засобів, пально-мастильних речовин до місця пожежі, проведення інших допоміжних робіт.

18. Оперативні дії повинні виконуватись з дотриманням встановлених вимог безпеки і можуть проводитись в умовах високого психологічного та фізичного навантаження, підвищеного ризику, прямої небезпеки для життя і здоров’я учасників гасіння пожеж. Оперативні дії з гасіння пожеж на підприємствах, для яких передбачена у встановленому порядку розробка планів локалізації та ліквідації аварій (катастроф) або планів (карток) пожежогасіння, повинні здійснюватися з урахуванням особливостей, які визначені у цих планах.

19. Оперативні дії під час гасіння пожеж включають в себе:

- збір, виїзд по тривозі та прямування до місця пожежі;

- розвідка пожежі;

- рятування людей та майна на пожежі;

- оперативне розгортання;

- гасіння пожежі;

- виконання спеціальних робіт;

- згортання сил і засобів;

- повернення до місця постійної дислокації.

Розвідка пожежі

27. Розвідка пожежі ведеться безперервно з моменту виїзду підрозділу на пожежу до її ліквідування з метою збору відомостей про пожежу для оцінки обстановки та прийняття рішень щодо організації оперативних дій.

Успіх розвідки залежить від своєчасності та безперервності її проведення, достовірності даних, активності та цілеспрямованості дій.

28. Під час проведення розвідки необхідно встановити:

- наявність загрози людям, їх місцезнаходження, шляхи та способи їх рятування;

- що горить, місце та площу пожежі, шляхи поширювання горіння;

- небезпеку вибуху, отруєння, обвалення, наявність радіоактивних й займистих речовин (рідин), побутового та інших газів, обладнання під тиском та електроустановок під напругою;

- місця і способи відключення електроенергії та комунальних мереж;

- можливі шляхи та напрямки введення сил та засобів;

- місцезнаходження найближчих джерел водопостачання, первинних засобів пожежогасіння і можливість їх використання;

- наявність, можливість використання та порядок введення в дію установок пожежогасіння;

- необхідність рятування майна, а також захист його від небезпечних факторів пожежі і вогнегасних речовин;

- необхідність і місця розкривання, розбирання конструкцій.

Під час проведення розвідки, залежно від обстановки, можуть вирішуватись також інші завдання.

29. Розвідку проводять керівник гасіння пожежі (КГП), інші особи за його дорученням, а також кожна посадова особа на дорученій дільниці ведення оперативних дій.

30. До складу розвідки входять:

- КГП та зв’язковий, якщо на пожежу прибуло одне відділення (караул у складі одного відділення);

- КГП, командир 1-го відділення і зв’язковий, якщо прибуло два та більше відділень.

31. За необхідності проведення розвідки одночасно у різних напрямах, створюється декілька розвідувальних груп. Кожна група очолюється особою за посадою не нижче ніж командир відділення і складається не менше ніж з двох чоловік. У разі проведення розвідки в апаратах захисту органів дихання (далі - ланка ГДЗС) - не менше як з трьох. У виняткових випадках, під час ведення невідкладних робіт з рятування людей та недостатньої кількості особового складу на пожежі, за рішенням КГП склад ланки ГДЗС, який рятує людей, може бути зменшено до двох чоловік.

За наявності відомостей про людей, які залишились у приміщеннях, що горять, склад розвідки має бути посилений з метою надання допомоги потерпілим.

32. У разі організації розвідки одночасно у декількох напрямках КГП зобов’язаний:

- визначити кількість розвідувальних груп та їх склад;

- призначити командирів розвідувальних груп і поставити їм завдання;

- визначити і вказати вид пожежнотехнічного оснащення та спорядження, а також заходи безпеки для особового складу розвідувальних груп;

- організувати одночасне проведення розвідки суміжних, вище та нижче розташованих приміщень;

- особисто провести розвідку на найбільш складній і відповідальній дільниці пожежі;

установити порядок надання інформації.

33. Особовий склад, який веде розвідку, зобов’язаний:

- використовувати найбільш короткі і безпечні шляхи прямування;

- використовувати наявну технічну документацію, відомості від осіб, які знають конструктивні особливості та планування будівель, технологічний процес і обладнання виробництва;

- забезпечити безпеку людям і вихід їх до безпечної зони, негайно надати допомогу потерпілим;

- вжити заходів для обмеження поширювання небезпечних факторів пожежі всіма доступними засобами, а у разі виявлення осередків пожежі – для їх гасіння;

- вжити заходів щодо захисту майна та обладнання від пошкоджень;

- перевірити приміщення, що розташовані на шляхах можливого поширювання вогню та продуктів згоряння;

- підтримувати постійний зв’язок з КГП, штабом на пожежі, доповідаючи про результати розвідки.

34. За наявності ознак горіння, а також у випадку проведення розвідувальних дій ланкою ГДЗС, розвідка проводиться з прокладанням рукавної лінії.

35. З метою забезпечення безпеки під час проведення розвідки необхідно:

- мати при собі засоби індивідуального захисту пожежного, засоби рятування, ручний пожежний інструмент, прилади освітлення, засоби зв’язку та гасіння;

- перед входом в задимлену зону встановити пост безпеки ГДЗС для здійснення розрахунку часу роботи ланки і підтримування з ним постійного зв’язку;

- створити резерв газодимозахисників, у разі необхідності забезпечити періодичну зміну особового складу, який працює в апаратах захисту органів дихання;

- запам’ятати пройдений шлях;

- обережно відчиняти двері, що ведуть до приміщення, де відбувається горіння, використовуючи дверні полотна для захисту від опіків у разі можливого викиду полум’я чи нагрітих газів;

- не користуватися відкритим вогнем у приміщеннях, де припускається наявність горючих і займистих речовин (рідин), а також горючих газів;

- входити до приміщень, де можливий вибух, отруєння чи радіоактивне зараження та знаходяться електроустановки під напругою тільки за умови дотримання всіх запобіжних заходів, що встановлені для цих приміщень з урахуванням рекомендацій технічного персоналу, який обслуговує ці приміщення;

- дотримуватись застережних заходів від можливих обвалень (руйнування) будівельних конструкцій, технологічного обладнання тощо;

- просуватись, як правило, вздовж капітальних стін чи стін з віконними прорізами.

36. Особам, які входять до складу розвідувальної групи категорично забороняється самовільно залишати групу.

Рятування людей на пожежі

37. Рятувальні роботи організуються і проводяться у разі, якщо:

- є загроза людям від небезпечних факторів пожежі;

- люди не можуть самостійно залишити небезпечні місця;

- є загроза поширювання вогню і диму шляхами евакуації;

- передбачається застосування небезпечних для життя людей вогнегасних речовин і сполук.

38. Порядок і способи рятування людей визначаються КГП і особами, які проводять рятувальні роботи, залежно від обстановки та стану тих, кого рятують.

39. Рятування людей на пожежі проводиться з одночасним розгортанням сил і засобів для гасіння пожежі.

Подача стволів для забезпечення умов безпечного рятування людей обов’язкова, якщо людям безпосередньо загрожує вогонь і шляхи рятування відрізані чи можуть бути відрізані вогнем.

У разі, коли сил і засобів недостатньо для одночасного рятування людей і гасіння пожежі, весь особовий склад працюючих підрозділів залучається до рятування людей, а КГП зобов’язаний викликати додаткові сили і засоби.

40. Для рятування людей потрібно використовувати найкоротші і найбезпечніші шляхи:

- основні входи і виходи;

- запасні виходи;

- віконні прорізи, балкони, лоджії, галереї, переходи з використанням зовнішніх пожежних драбин і застосуванням ручних пожежних драбин, автодрабин, авто підіймачів та інших рятувальних пристроїв, що є на оснащенні пожежних підрозділів;

- люки у перекриттях, якщо через них можна вийти з будівлі чи перейти у його безпечну частину;

- прорізи у перегородках, перекриттях і стінах, що зроблені пожежними.

41. Основними способами рятування та евакуювання людей є:

- самостійний вихід людей;

- виведення людей, яких евакуйовують у супроводі пожежних, коли шляхи евакуювання задимлені або стан і вік людей, яких рятують, викликає сумнів у їх спроможності самостійно вийти з небезпечної зони (діти, хворі, люди похилого віку);

- винесення (рятування) людей, які не можуть самостійно рухатись;

- спуск людей, яких рятують, по зовнішніх та ручних пожежних драбинах, пожежних автодрабинах та авто підіймачами, за допомогою рятувальних мотузок тощо, коли шляхи рятування відрізані вогнем чи димом та інші способи рятування неможливі.

42. При проведенні рятувальних робіт необхідно:

- вжити заходів щодо попередження паніки, використовуючи технічні та інші можливості об’єкта і пожежних підрозділів;

- залучити адміністрацію і обслуговуючий персонал;

- викликати швидку медичну допомогу та у разі необхідності, інші служби взаємодії;

- надати постраждалим першу медичну допомогу силами особового складу пожежних підрозділів;

- передбачити місця для розміщення людей, яких врятовано та евакуйовано.

43. Пошук людей припиняється тільки після того, як всі приміщення та місця їх можливого перебування перевірені на їх наявність та встановлено, що всі люди евакуйовані та врятовані з небезпечних зон.

Гасіння пожежі

54. Гасіння пожежі – це дії, спрямовані на припинення горіння у вогнищі пожежі, обмеження впливу небезпечних чинників пожежі та усунення умов для її самочинного повторного виникання.

При гасінні пожежі можливо:

наявність великої кількості людей, які потребують допомоги і виникнення серед них паніки;

- складне планування приміщень;

- розповсюдження вогню по пустотах, конструкціях, каналах, системах пневмотранспорту, через віконні прорізи, лоджії, балкони, по горючих матеріалах, технологічному обладнанню як за вертикальним, так і за горизонтальним напрямами;

- швидке зростання температури та переміщення теплових потоків у напрямі відкритих прорізів;

- наявність займистих та горючих речовин (далі - ЗР та ГР відповідно), можливість розливу та викиду нафтопродуктів;

- утворення вибухонебезпечних газоповітряних, пароповітряних сумішей та сумішей пари з повітрям внаслідок термічного розкладання речовин та матеріалів;

- виділення диму, токсичних продуктів та швидке їх поширювання;

- можливість викиду радіоактивних та небезпечних хімічних речовин;

- наявність обладнання під електричною напругою, пошкодження ізоляції електропроводів та самого електрообладнання;

- вибухи посудин, що знаходяться під тиском;

- деформація і обвалення конструктивних елементів будівель, споруд, технологічного обладнання;

- наявність у будівлях великої кількості, культурних, наукових та інших цінностей, гасіння яких вимагає специфічних засобів;

- відсутність джерел протипожежного водопостачання або їх несправність.

55. Обмеження розвитку пожежі та її ліквідування досягаються:

- своєчасним зосередженням і введенням у дію необхідної кількості сил і засобів;

- швидким виходом ствольників на позиції та їх умілими діями;

- правильним вибором та безперервною подачею вогнегасних речовин;

- створенням протипожежних розривів.

56. Ліквідування горіння на пожежі досягається:

- дією на поверхню матеріалів, що горять, охолоджувальними вогнегасними речовинами;

- створенням у зоні горіння чи навколо неї негорючого газового або парового середовища;

- створенням між зоною горіння і горючим матеріалом чи повітрям ізолюючого шару з вогнегасних речовин та негорючих матеріалів;

- хімічним уповільненням реакції горіння (застосування порошкових, газових, аерозольних вогнегасних речовин).

57. Вирішальним напрямком оперативних дій на пожежі є напрямок, на якому створилась небезпека для людей, загроза вибуху, обвалення конструкцій, існує можливість викиду радіоактивних, небезпечних хімічних речовин, найбільш інтенсивного поширювання вогню, та на якому робота пожежно-рятувальних підрозділів на даний момент може забезпечити успіх гасіння пожежі.

Після зосередження сил та засобів на вирішальному напрямку вводяться в дію сили та засоби на інших напрямах.

58. Вирішальний напрямок оперативних дій на пожежі визначається виходячи із наступних принципів:

- небезпечні фактори пожежі загрожують життю людей і рятування їх неможливе без введення пожежних стволів - сили і засоби зосереджуються для забезпечення рятувальних робіт;

- є загроза вибуху - сили і засоби зосереджуються і вводяться у місцях, де дії пожежно-рятувальних підрозділів забезпечать попередження вибуху;

- вогнем охоплена частина об’єкта і відбувається його поширювання на інші частини даного об’єкта або на сусідні будівлі - сили і засоби зосереджуються і вводяться на оперативних дільницях, де подальше поширювання вогню може призвести до найбільших збитків;

- вогнем охоплена будівля (споруда), що стоїть окремо, і загрози поширювання вогню на сусідні об’єкти не існує – основні сили і засоби зосереджуються і вводяться у місцях найбільш інтенсивного горіння;

- вогнем охоплена будівлі, що не є цінною і виникла загроза поширювання вогню на сусідні будівлі – основні сили і засоби зосереджуються і вводяться з боку будівлі (споруди), що не горить.

59. У разі недостатньої кількості сил та засобів, які прибули за першим викликом, для ліквідування пожежі необхідно додатково викликати таку кількість сил та засобів, які за мінімальний час зможуть виконати поставлене оперативне завдання. У цьому випадку до прибуття додаткових сил та засобів першими пожежними підрозділами мають бути вжиті заходи щодо рятування людей та стримування поширювання пожежі.

До гасіння пожеж залучаються відомча, місцева та добровільна пожежна охорона, пожежні підрозділи найближчих гарнізонів ОРС ЦЗ, населення та інші формування, передбачені Планом залучення сил та засобів.

60. В разі наявності високої температури, сильної концентрації диму, токсичних газів у приміщеннях, що горять, та суміжних з ними, одночасно з гасінням пожежі вжити заходів щодо видалення диму і газів з приміщень та зниження температури.

61. Підрозділ (караул, відділення, ланка ГДЗС) може залишити оперативну дільницю, на якій виконує оперативне завдання, тільки з дозволу КГП, НОД, а також у випадку, коли склалась загроза життю особового складу, з послідуючою доповіддю КГП про прийняте рішення.

62. Для гасіння пожежі слід застосовувати ефективні вогнегасні речовини та, у першу чергу, привести в дію стаціонарні установки пожежогасіння, внутрішні пожежні крани при їх наявності та справності.

63. За наявності непридатного для дихання середовища, роботи з гасіння пожежі проводяться в апаратах захисту органів дихання, використовуються пожежні димовисмоктувачі та засоби освітлення. Зниження високої температури може досягатись подаванням в зону підвищеної температури розпиленої води, піни високої кратності, створенням природної чи штучної вентиляції, охолодженням нагрітих будівельних конструкцій, технологічного обладнання тощо. При цьому слід не допускається скупчення особового складу на перекритті, під яким горить, а також у межах небезпечної зони на випадок його руйнування.

64. Для забезпечення сталої роботи насосно-рукавних систем під час гасіння пожеж у підземних спорудах необхідний напір на насосі має бути зменшений з урахуванням глибини закладання споруд.

65. Резервні магістральні рукавні лінії прокладають у першу чергу до пожежних стволів, які працюють на вирішальному напрямку.

66. В ході гасіння контролюється стан будівельних конструкцій і проводиться захист їх від впливу високої температури, у першу чергу, ферм, вузлів, опор тощо.

67.У разі загрози поширювання пожежі особовим складом перевіряються (проводяться контрольні вирізи) пустоти конструкцій будівель, вентиляційних каналів, коробів тощо по усій їх довжині.

68. На гасіння пожежі, що вже розвинулася, подаються пожежні стволи “А” та лафетні стволи з подальшим переходом в процесі її ліквідування, на пожежні стволи з насадками меншого діаметра.

69. Під час горіння у пустотах конструкцій будівель та вентиляційних каналах подаються водяні і пінні пожежні стволи та організується розкривання конструкцій будівель.

70. Для проливання місць горіння подаються пожежні стволи “Б”, використовуються внутрішні пожежні крани.

71. Пожежна автоцистерна, що прибула першою до місця виклику, як правило, встановлюється ближче до місця пожежі по можливості з навітряного боку, з подачею першого пожежного ствола на вирішальному напрямку або для забезпечення розвідки, а наступні пожежні автоцистерни (автонасоси) встановлюються на найближчі джерела протипожежного водопостачання з прокладанням магістральних рукавних ліній до місця пожежі.

Після витрачення води з першої пожежної автоцистерни, робоча лінія приєднується до магістральної рукавної лінії прокладеної від пожежного автомобіля, що встановлений на джерело протипожежного водопостачання.

При розвинених пожежах, коли необхідна подача пожежних стволів “А”, перша пожежна автоцистерна одразу встановлюється на джерело протипожежного водопостачання і використовується на повну потужність.

72. Під час подачі води за допомогою перекачування визначається необхідна кількість пожежних автомобілів, шляхи та способи прокладання рукавних ліній.

73. Пожежний автомобіль з більш потужним насосом встановлюється на джерело водопостачання і від нього прокладаються рукавні лінії до місця пожежі. Пожежний автомобіль з менш потужним насосом встановлюється ближче до місця пожежі й від нього одночасно прокладаються рукавні лінії до джерела протипожежного водопостачання та місця пожежі.

74. У разі заповнення піною приміщення, що горить, КГП має визначити:

- об’єм приміщення, що підлягає заповненню піною;

- місця встановлення перемичок, що перешкоджають розтіканню піни;

- кількість піноутворювача, пінних генераторів і місця їх встановлення;

- місця розміщення пожежних димовисмоктувачів, що створюють умови для руху піни в необхідному напрямку.

75. Під час подачі піни до приміщення необхідно:

- пінні генератори встановлювати вище рівня горіння;

- димовисмоктувачі та інші вентиляційні агрегати розміщувати з протилежного боку від місця встановлення пінних генераторів і працювати на видалення продуктів горіння;

- після заповнення приміщення піною, зниження температури та за вказівкою КГП направляється ланка газодимозахисників для з’ясування обстановки і остаточної ліквідації осередків горіння, що залишились.

76. Щоб уникнути надмірного проливання води необхідно:

- застосовувати вогнегасники;

- застосовувати ручні перекривні пожежні стволи малої, пожежні стволи-розпилювачі;

- застосовувати піну, порошки, воду зі змочувачем;

- своєчасно припиняти роботу пожежних стволів або виводити їх назовні.

77. Пожежа вважається локалізованою, коли наступила стадія пожежогасіння, на якій зупинено розвиток пожежі і створено умови для її ліквідування.

78. Пожежа вважається ліквідованою, коли наступила стадія пожежогасіння, на якій припинено горіння, діяння небезпечних чинників пожежі, а також усунено умови для її самочинного повторного виникнення.

79. Згортання сил та засобів здійснюється після ліквідування пожежі або скорочення об’єму робіт на пожежі.

80. Прибувши до місця постійної дислокації, у найкоротший термін прийняти заходи щодо приведення пожежної техніки до оперативної готовності.

81. Під час гасіння пожеж особовим складом пожежних підрозділів можуть проводитись спеціальні роботи, до яких відносяться:

- роботи у непридатному для дихання середовищі;

- видалення диму;

- розкриття та розбирання конструкцій;

- відключення електрообладнання;

- освітлення місця пожежі;

- надання першої медичної допомоги постраждалим.

82. Для боротьби з димом використовуються системи захисту проти диму, пожежні автомобілі димовидалення, димовисмоктувачі, вентилятори і брезентові перемички.

83. Розкриття і розбирання конструкцій будівель та споруд проводиться з метою:

- рятування людей та майна;

- виявлення прихованих осередків пожежі;

- найбільш успішного застосування вогнегасних речовин;

- створення протипожежних розривів для обмеження поширювання пожежі;

- видалення диму і газів;

- усунення загрози вибухів, обвалень тощо;

- проникнення до осередку пожежі чи у середину будівлі для подачі стволів.

84. Розкриття і розбирання конструкцій будівель та споруд проводиться у межах, визначених КГП, НОД із застосуванням немеханізованого і механізованого інструментів, пристроїв, та з використанням, якщо це необхідно, діелектричних засобів.

Розкривання конструкцій з метою виявлення прихованих осередків пожежі, випуску диму і введення вогнегасних речовин здійснюється тільки після того, як засоби гасіння зосереджені в місцях розкривання і готові до дії.

Роботи зі створення протипожежних розривів з метою запобігання розвиткові пожежі повинні бути закінчені до підходу вогню на місце розриву.

85. Під час розкриття і розбирання конструкцій будівель потрібно вжити всіх заходів для того, щоб не послабити несучу здатність конструкцій і не спричинити їх обвалення, не пошкодити теплофікаційні і газопровідні комунікації, а також електрообладнання.

86. Освітлення місця роботи здійснюється за вказівкою КГП за умов недостатньої видимості, у тому числі при сильному задимленні.

Для освітлення використовуються індивідуальні та групові пожежні електричні ліхтарі, інше стаціонарне та переносне освітлювальне електрообладнання що є на оснащенні основної та спеціальної пожежної техніки, освітлювальні засоби об’єктів.

87. Прилади освітлення при гасінні пожежі в першу чергу встановлюються для освітлення шляхів евакуації. У сильно задимлених та великих за площею приміщеннях встановлюються потужні прожектори, які в окремих випадках можуть використовуватись як орієнтири для осіб, які працюють у цих приміщеннях.

88. Електричні мережі і установки, що знаходяться під напругою, знеструмлюються, якщо вони:

- пошкоджені і небезпечні для працюючих на пожежі;

- створюють небезпеку виникнення нових осередків пожежі у разі попадання на них води;

- перешкоджають роботам з гасіння пожежі і розбирання конструкцій.

РОЗДІЛ ТРЕТІЙ

Керівник гасіння пожежі

102. Керівник гасіння пожежі (КГП) є єдиноначальником і йому підпорядковуються всі підрозділи, служби та інші сили, які залучені до гасіння пожежі. Він несе відповідальність за організацію робіт з рятування людей, гасіння пожежі, безпеку особового складу та збереження пожежної, рятувальної техніки. Ніхто, крім уповноважених на те посадових осіб органів управління, пожежних підрозділів, не має права втручатися в його дії.

КГП може бути особа начальницького складу, яка має відповідний допуск до самостійного виконання обов’язків керівника гасіння пожежі (Додаток 9).

103. Керівник гасіння пожежі зобов’язаний:

- провести розвідку та оцінити обстановку на пожежі, передати інформацію на ПЗЧ (ОДС ОКЦ);

- визначити вирішальний напрямок оперативних дій та необхідну кількість сил і засобів для проведення цих дій;

- при необхідності організувати і особисто очолити рятування людей, вжити заходів щодо запобігання паніці, використовуючи для цього сили і засоби, які знаходяться у розпорядженні;

- залежно від обстановки організувати штаб на пожежі і визначити місце його розташування;

- призначити начальника штабу (далі – НШ), начальника тилу (далі – НТ), начальників оперативних дільниць (далі – НОД), про що за допомогою засобів радіозв’язку довести до усіх учасників гасіння;

- інформувати штаб про місце свого знаходження та повідомляти про рішення, що приймаються;

- поставити завдання перед силами, які знаходяться у розпорядженні;

- при наданні інформації з місця пожежі до ПЗЧ (ОДС ОКЦ), обов’язково вказати точну адресу пожежі, що горить (горіло), місце виникнення пожежі, її орієнтовну площу, наявніст