Державний лад Росії у період утворення та розвитку абсолютної монархії (друга половина ХУІІ-ХУШ століть) 





Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Державний лад Росії у період утворення та розвитку абсолютної монархії (друга половина ХУІІ-ХУШ століть)



Наприкінці XVII ст. в Росії формується абсолютна монархія.Вона характеризувалася такими ознаками:вся повнота державної влади концентрується в руках однієї особи; виникає професійний бюро­кратичний апарат; створюється сильна постійна армія; відсутні станово-представницькі органи й установи. Однак у російського абсолютизмубули свої суттєві особливості:

• абсолютизм у Росії сформувався в умовах розвитку кріпосни­
цтва, а не розвитку капіталістичних відносин і відміни феодальних
інститутів, як це було в Європі;

• соціальним підґрунтям російського абсолютизму було кріпос­
ницьке дворянство та служилий стан, тоді як європейський абсо­
лютизм спирався на союз дворянства з містами;

• становлення абсолютизму в Росії супроводжувалося зовнішньою
експансією, втручанням держави в усі сфери суспільного життя.


На чолі державистояв монарх,якому належала вища законодавча, виконавча та судова влада. Він також був головнокомандувачем армії, а з підпорядкуванням церкви державі - главою церкви. Згідно з того­часними ідеологічними настановами, глава держави зображався "батьком народу", який знає чого хочуть його діти, а тому він має право їх виховувати, повчати та карати. У 1722 р. був виданий указ, згідно з яким монарх діставав право призначати свого спадкоємця. Юридичним джерелом закону стала визнаватися воля монарха.

Боярська Думанаприкінці XVII ст. з органу, котрому нарівні з царем належала вся повнота влади, перетворюється на судово-управлінський орган, який здійснював нагляд за діяльністю виконав­чих органів (приказів) і органів місцевого управління. У 1701 р.функції Боярської Думи були передані Ближній канцелярії,що координувала роботу центральних органів управління, її посадовці об'єдналися в раду й отримали назву Консіліїміністрів. Після утворення в 1711 р. Сенату Боярську Думу було ліквідовано.

Сенат складавсяз дев'яти сенаторів і обер-секретаря, призначува­них імператором. За структурою Сенат складався з присутствія (загальних зборів сенаторів) і канцелярії (очолювалася обер-секретарем та складалася зі столів: розрядного, таємного, губернського, приказного та ін.). До компетенції Сенату належали: судова й організаційна діяльність, фінансовий і податковий контроль, зовнішньоторговельні та кредитні повноваження. Спочатку рішення приймалися колегіальне й тільки єдиногласно,аз 1714 р.~ більшістю голосів. Контроль за діяльністю Сенату здійснював спочатку генерал-ревізор, а пізніше - обер-секретар. Для посилення контролю з боку імператора при Сенаті в 1722 р. за­проваджувалися посади генерал-прокурора(фактично був главою Сенату) й обер-прокурора(очолювали департаменти Сенату). По смерті Петра І роль Сенату як вищого органу управління починає зменшу­ватися. Уплив Сенату посилюється знову в 1744 р. Тоді він мав чотири департаменти: духовних, фінансових, торговельно-промислових і судових справ. За царювання Івана Антоновича й Анни Леопольдівіш значення Сенату знову зменшується, а за Єлизавети Петрівни -зростає. За Катерини //Сенат стає вищим судово-адміністративним органом, який складався з шести департаментів. З 1801р. Сенат остаточно стає вищою судовою інстанцією.

У 1726 р. для вирішення важливих питань внутрішньої та зовніш­ньої політики було створено Верховну Таємну раду,що отримала законодавчі повноваження та розглядала скарги на дії Сенату, під­бирала кандидатури сенаторів. Цей орган управління був ліквідова­ний у 1730 р. Його місце зайняв Кабінет міністрів,який спочатку виконував дорадчі функції при імператриці Анні Іоан ієні, аз 1735 р.


 


отримує законодавчі повноваження. Склад Кабінету міністрів становив три особи. Ліквідований був у 1741 р., а замість нього створюється інший центральний орган, який вирішував питання державного управ­ління - Кабінет її Величності(імператриці Єлизавети Петрівни). Пізніше він називався Імператорською радою(прнПетріІІГ), Радою при найвищому дворі(за Катерини II). Увесь час він зберігав за собою значні повноваження в різних сферах державного управління.

Центральними органами управління були й прикази(у 1699 р. їх було 44). У1718-1720 рр. замість них були створені колегії,до складу яких належали: президенти, віце-президенти, чотири радники, чотири асесори (засідателі), секретар, актуаріус, регістратор, перекладач, піддячі. У грудні 1718р. був затверджений реєстр колегій. Найважливі­шими "державними" колегіями були три: Військова, Адміралтейська, Іноземних справ. Фінансовими питаннями відали: Камер-колегія (відповідала за прибутки держави), Ревізіон-колегія (контролювала збирання та витрату казенних коштів). Існували й інші колегії: Комерц-колегія (торгівля), Берг-колегія (гірничасправа), Мануфактур-колегія (легка промисловість), Юстиц-колегія (судова система) тощо.

У процесі створення нових органів управління виникли нові титули:канцлер, дійсний таємний і таємний радники, радник, асесор та ін. Штати та придвірні посади були прирівняні до офіцерських рангів. Служба стає професійною, а посадовці - привілейованим станом.

Указом від 1708 р. вся територія Росії поділялася на вісім губерній.У 1714р. їх стає одинадцять. На чолі губерній стояли губернатори, в руках яких зосереджувалась адміністративна, судова та військова влада. У 1713 р. з метою поставити діяльність губернатора під контроль дворянства були запроваджені ландрати (радники; від нім. "пандрат"; "панд" - країна і "рат" - радник), які разом 3 губернато­ром утворювали колегію з 8, 10 чи 12 осіб, залежно від розміру губернії, для управління нею. Губернії поділялися на повіти, очолювані комендантами. У 1712—1715 рр. адміністративно-територіальний поділ був такий:уся територія держави поділялася на губернії, губернії- на провінції, провінції- на повіти (ліквідовані в 1715 р.). З 1719 р. територія держави поділялася на 45 провінцій, що були основними одиницями управління та складалися з дистріктів (округів). У1775 р. було здійснено губернську реформу,згідно з якою основною адміністративною одиницею, що об'єднувала центр імперії та її округи, була губернія на чолі з губернатором. При останньому існував колегіальний орган - губернське правління, що перебувало під наглядом Сенату. Склад правління такий - губернатор і два радники. Губернське правління виконувало такі функції: загальне управління губернією, публікація законів, указів і розпоряджень імператора, нагляд за їх виконанням, накладання арешту на майно, розгляд скарг та ін.


У XVII—ХУШ століттях створюється регулярна армія.Наприкінці XVII ст. були розформовані стрілецькі полки та припинило своє існування дворянське кінне ополчення. У 1687 р. було створено "потішні" полки (Преображенський і Семенівський), що стали ядром нової армії. У 1699-1705 рр. у Росії була запроваджена рекрутська система комплектування армії. Рекрутській повинності підлягало все податкове чоловіче населення. Служба була довічною. Солдати набиралися з селян і міщан, офіцери—з дворян. Для підготовки офіцерів були відкриті воєнні школи: бомбардирів (1698 р.), артилерійські (1701, 1712 рр.), Морська академія (1715р.) та ін. Управління армією спочатку здійснювали прикази (Розрядний, Військових справ, Артилерії, Провіант­ський тощо), а згодом - Сенат, Військова колегія (1719р.), Адм іралтейська колегія (1718 р.). Армія поділялася на полки, полки - на ескадрони та батальйони, а ті, своєю чергою, - на роти.

Розвивається система каральних органів.Боротьбу з антифеодаль­ними виступами наприкінці XVII ст. вели прикази (Розбійний, Таємних справ, Преображенський). У 1718 р. виникає Таємна канцелярія. Після ліквідації Таємної канцелярії (1726 р.) і Преображен-ського приказу (1729 р.) їхні повноваження переходять спочатку до Сенату та Верховної Таєм ної ради, а потім - до Канцелярії таємних розшукаєш справ (1731 р.). Після її ліквідації в / 762р. було створено Таємну експедицію Сенату, що перебувала під контролем імпера­триці Катерини II.

На початку XVIII ст.у структурі державного апарату виникаєновий орган - поліція,що у своїй діяльності спиралася на старост вулиць і десятників (обиралися з-поміж купців і ремісників). До ком­петенції поліції належали: охорона порядку, боротьба зі злочинністю, міський благоустрій, виловлення селян-утікачів, протипожежні заходи.





Последнее изменение этой страницы: 2016-06-26; просмотров: 87; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.161.24.9 (0.018 с.)