Історія держави і права зарубіжних країн як наука

ББК 67.2я73 О-66

Рекомендовано до друку Вченою радою

юридичного факультету Інституту державного управління і права

Київського національного університету культури і мистецтв

(протокол № 2 від 27лютого 2006р.)

Рецензенти

Білик Б. І. - доктор історичних наук, професор Бризгалов І. В. - кандидат юридичних наук, доцент

Орленко В. І.

О-66 Історія держави і права зарубіжних країн: Посіб. для підготов, до іспитів /В. І. Орленко, В. В. Орленко. -3-є вид. стереотип. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2008. - 244 с. - (Б-чка студента).

I8ВN 978-966-437-025-4.

Викладення матеріалу в посібнику здійснюється на основі типової програми з навчальної дисципліни "Історія держави і права зарубіжних країн", яку вивчають у вищих навчальних закладах І—IV рівнів акредитації. Автори коротко, майже в конспективній формі, охарактеризували основні риси права та держави провідних цивілізацій в історичній ретроспективі. Така форма подання матеріалу дає змогу ефективно готуватися до заліків та іспитів із цієї дисципліни, швидко повторити пройдений матеріал або зорієнтуватися в новому.

Призначений для студентів вищих навчальних закладів юридичного профілю як денної, так і заочної форм навчання.

ББК67.2я73

I8ВN 978-966-437-025-4

© Орленко В. 1, Орленко а а, 2006,2007, 2008 © Видавець ПАЛИВОДА А. а, 2006, 2007,2008

ЗМІСТ

Вступ.......................................................................................................... 10

ТЕМА 1. Історія держави і права зарубіжних країн як наука

1.1. Призначення курсу "Історія держави і права зарубіж­
них країн".................................................................................................. 12

1.2. Предмет історії держави і права зарубіжних країн......... 12

1.3. Методологія науки та курсу історії держави і права
зарубіжних країн.................................................................................... 13

1.4. Зв'язок історії держави і права зарубіжних країн

'•• іншими дисциплінами............................................................................... 13

1.5. Джерела та періодизація історії держави і права
зарубіжних країн.................................................................................... 14

ТЕМА 2. Держава і право Стародавнього Єгипту

2.1. Виникнення, періодизація та суспільний лад Старо­
давнього Єгипту:.......................................................................................... 14

2.2. Державний лад Стародавнього Єгипту.............................. 17

2.3. Джерела, зміст і основні риси права Стародавнього
Єгипту 19

ТЕМА 3. Держава та право Стародавнього Вавилона

3.1. Виникнення й основні етапи розвитку Стародавнього
Вавилона......................................................................................................... 20

3.2. Суспільний лад і правове становище населення Старо­
давнього Вавилона........................................................................................... 21

3.3. Державний лад Вавилона............................................................. 21

3.4. Реформи Хаммурапі............................................................................ 23

3.5. Загальна характеристика Законів Хаммурапі: історія
віднайдення пам'ятки, структура, принципи......................................................... 23

3.6. Право власності та зобов'язальне право в Законах
Хаммурапі....................................................................................................... 24

3.7. Шлюбно-сімейні відносини та спадкове право за Законами
Хаммурапі....................................................................................................... 26

3.8. Злочин і покарання в Законах царя Хаммурапі........................................ 26

3.9. Закони Хаммурапі про судовий процес....................................... 27

ТЕМА 4. Держава та право Стародавньої Індії

4.1. Виникнення держав у Індії...................................................................... 28

4.2. Система варн (каст) Стародавньої Індії........................................ 29

4.3. Державний лад і система управління Стародавньої Індії. ЗО

4.4. Джерела староіндійського права......................„............................ 31

4.5. Загальна характеристика Законів Ману: історія створення,
структура, форма викладу приписів........................................................... 31

4.6. Основні риси права Стародавньої Індії......................................... 32

ТЕМА 5. Держава та право Стародавнього Китаю

5.1. Виникнення й періодизація історії Стародавнього Китаю.... 34

5.2.Суспільний лад Стародавнього Китаю................................. 35

5.3.Організація державної влади в Стародавньому Китаї.. 36

5.4.Реформи Шан Яна..................................................................... 37

5.5.Судова система Стародавнього Китаю............................. 37

5.6.Основні риси права Стародавнього Китаю...................... 38

ТЕМА 6. Держава та право Стародавньої Греції

6.1. Формування державності в Стародавній Аттиці.
Поняття полісу та його органи влади................................................. 39

6.2. Реформи Солона....................................................................... 40

6.3. Реформи Клісфена.................................................................... 41

6.4. Державний лад Афін у період розвитку демократії........ 42

6.5. Джерела й основні риси афінського права........................ 43

ТЕМА 7. Держава та право Стародавнього Риму

7.1. Виникнення й основні етапи розвитку Римської рабо­
власницької держави...........................................................................,

7.2. Суспільний лад Стародавнього Риму.................................

7.3. Державний лад Риму в царський період...............,............

7.4. Реформи Сервія Тулдія............................................................

7.5. Державний лад Риму в республіканський період............

7.6. Римська держава в період імперії....... '.................................

7.7. Основні етапи розвитку римського права........... „...'.........

7.8. Джерела римського права......................................................

7.9. Поняття та характерні риси квіритського права.............

7.10. Закони XII таблиць: історія створення, структура,
форма викладу правових норм..........................................................

7.11. Кримінальне право Стародавнього Риму.......................

7.12. Кодифікація Юстиніана........................................................

ТЕМА 8. Ранньофеодальна держава і право франків

8.1. Загальна характеристика середньовічної держави та права.

8.2. Виникнення держави франків і основні періоди її розвитку.

8.3. Форми феодальної залежності селян у державі франків...

8.4.Центральне та місцеве управління держави франків....

8.5.Судова система держави франків........................................

8.6.Джерела права у Франкській монархії..........:.........-:.........

 

8.7. Салічна правда: історія створення, джерела, структура,
форма викладу правових норм..........................................................

8.8. Основні риси права франків....................................;.............

ТЕМА 9. Феодальна держава та право Франції

9.1. Виникнення Франції та її розвиток у ранньофеодальний
період........................................................................................................

 

9.2. Боротьба королівської влади Франції за централізацію
держави. Реформи Людовика IX............................................... 63

9.3. Франція в період станово-представницької монархії
(XIV-XV століття)...................................................................................... 64

9.4. Великий березневий ордонанс (1357 р.)............................. 65

9.5. Абсолютна монархія у Франції................................................ 66

9.6. Джерела права середньовічної Франції................................. 67

9.7. Основні риси права середньовічної Франції..................... 68

ТЕМА 10. Феодальна держава та право Англії

10.1.Суспільний і державний лад англосаксів.......................... 69

10.2.Феодальна монархія в Англії після нормандського
завоювання (XI —XII століття).............................................................. 70

10.3. Утворення станово-представницької монархії в Англії. 71

10.4.Велика хартія вольностей 1215 р.......................................... 73

10.5.Абсолютна монархія в Англії.................................................. 74

10.6. Джерела права середньовічної Англії............................... 75

10.7. Основні риси права середньовічної Англії.......................... 76

ТЕМА 11. Держава та право Німеччини в Середні віки

11.1. Утворення й особливості розвитку феодальної держави

в Німеччині................................................................................................ 77

11.2. Станово-представницька монархія в Німеччині.............. 78

11.3. Золота булла 1356 р.................................................................... 79

11.4. Абсолютизм у Німеччині........................................................ 80

11.5. Джерела й основні риси права середньовічної Німеччини. 81

11.6. "Саксонське зерцало".................................................................. 82

11.7. "Швабське зерцало"................................................................ 83

11.8. "Кароліна".................................................................................. 84

ТЕМА 12. Держава та право Арабського Халіфату

12.1. Виникнення й розвиток Арабського Халіфату................ 84

12.2. Державний лад Арабського Халіфату.............................. 86

12.3. Джерела й основний зміст права Арабського Халіфату.

ТЕМА 13. Виникнення та розвиток держави і права в західних та східних слов'ян

ТЕМА 14. Держава та право Федеральної Росії 14.1. Виникнення й державний лад Росії в XIV—XVI сто­ літтях...............................

13.1.Виникнення та розвиток феодальної держави і права
Болгарії

13.2. Виникнення й розвиток феодальної держави та права
в Чехії

13.3. Виникнення й розвиток феодальної держави та права
Польщі

20.11.Фінансова реформа.............................................................. 166

20.12.Контрреформи 1880-1890-хрр......................................... 167

20.13. Розвиток права Росії у другій половині ХІХст............. 168

 

20.14. Розвиток юридичної думки Росії в другій половині
ХІХст 169

20.15. Зміни в державному ладі Російської імперії на
початку XX ст......................................................................................... 171

20.16. Організація місцевої влади в період буржуазно-
демократичної революції 1905—1907 рр...................................... 173

ТЕМА 21. Державата право СІЛА в Новітній час 21.1. "Новий курс" президента Ф. Рузвельта............................ 176 21.2. Державний лад США............................................................ 177 21.3. Конгрес США.......................................................................... 178 21.4. Президент СІДА.

20.17. Розвиток права в період буржуазно-демократичної
революції 1905-1907 рр.......................................................................

20.18. Зміни в державному апараті та праві Росії в період
Першої світової війни...............................

 

21.5. Уряд США................................................................................ 180

21.6. Судова система США........................................................... 180

21.7. Основні риси розвитку правової системи США......

ТЕМА 22. Держава та право Німеччини Новітнього часу

кої

189 190 191

22.6. Судова система сучасної Німеччини., 22.7. Розвиток німецького права...................

 

22.1. Революція 1918р. й утворення Веймарської республіки. 183

22.2. Встановлення фашистської диктатури в Німеччині.... 185

22.3. Німеччина після Другої світової війни............................. 187

22.4. Конституція ФРН 1949 р...................................................

22.5. Приєднання НДР до ФРН і створення єдиної Німецьк<
держави............................................

ТЕМА 23. Держава та право Великобританії в Новітній час

23.1. Організація держав.""' =»=»*'

мої влади............................................. 192

23.2. Судова система Великобританії....................................... 193

23.3. Основні зміни в праві.................................................

ТЕМА 25. Держава та право Японії в Новітній час

25.1. Державний і політичний лад Японії у 1920 — 1940-х рр... 203

25.2. Конституція Японії 1947 р.................................................... 205

25.3.Розвиток Японії в другій половині XX — на початку
XXI століть................................................................................................ 206

25.4. Судова система сучасної Японії......................................... 207

25.5. Адміністративно-територіальний поділ сучасної Японії. 208

ТЕМА 26. Держава та право Китаю в Новітній час

26.1. Антифеодальна буржуазна революція 1911 —1913 рр.
в Китаї........................................................................................................

26.2. "Друга революція" в Китаї.................................................... 210

26.3. "Третя революція" в Китаї.................................................... 211

26.4. Соціалістичний Китай........................................................... 212

26.5. "Великий стрибок" у Китаї................................................... 213

 

26.7. "Культурна революція" в Китаї........................................... 214

26.8. Китай після Мао Цзедуна..................................................... 215

 

26.8. Система державних органів сучасного Китаю............... 216

26.9. Судова система сучасного Китаю..................................... 217

26.10. Конституція та основні риси права сучасного Китаю.... 217

ТЕМА 27,Держава та право Росії в Новітній час

.27.1. Держава і право Росії в період буржуазно-демокра­
тичної революції...................................................................................... 219

27.2. Соціалістична революція в Росії та створення радянської
держави...................................................................................................... 221

27.3. Радянська держава та право в період НЕПу (1921 —
1929рр.)...................................................................................................... 225

27.4. Радянська держава і право в період докорінного
зламу суспільних відносин (кінець 20-х рр. — 1941р.)................. 228

27.5. Радянська держава та право в 1941 —1945 рр.............. 233

27.6. Радянська держава та право в 1945—1991 рр............... 236

2.7.7. Держава та право Російської Федерації в період

реставрації капіталізму......................................................................... 240

ТЕМА 24. Держава та право Франції в Новітній час

202 202

24.1. Третя республіка у Франції між світовими війнами... 196

24.2. Четверта республіка у Франції. Конституція 1946 р... 198

24.3. Утворення П'ятої республіки. Конституція 1958 р....... 200

24.4. Судова система сучасної Франції..............................

24.5. Розвиток французького права......................................

Вступ

Навчальний курс історії держави і права зарубіжних країн є обов'язковою фундаментальною юридичною дисципліною та складо­вою частиною навчального процесу студентів, які навчаються за спеціальністю "Правознавство". Він передбачає вивчення процесів виникнення й розвитку держави та права різних народів світу від найдавніших часів і до наших днів. Вивчення цієї дисципліни має важливе наукове, світоглядне, політичне, виховне, прогностичне та практичне значення. По-перше, воно сприяє політичному само­пізнанню, усвідомленню місця і ролі незалежної України в сучасному світі. По-друге, історія держави та права зарубіжних країн є науковою базою для вивчення інших юридичних дисциплін, дає можливість роз­ширити межі юридичних знань, сприяє виробленню не лише юридич­ного мислення, але й загальної юридичної культури. По-третє, під час розгляду питань курсу аналізуються дані та факти загальної історії, економіки, політики, а також інша інформація, що хоча без­посередньо й не стосується юридичних наук, але сприяє розширен­ню загального світогляду. По-четверте, виникає потреба в розгляді низки положень з теорії держави та права, а також багатьох галузе­вих юридичних дисциплін. По-п'яте, історія держави і права зарубіж­них країн — це методологічна наука, що дає можливість глибше зрозуміти надзвичайно різноманітні й суперечливі процеси розвитку держави та права, а також їхні основні закономірності. По-шосте, вивчення досвіду державного та правового розвитку провідних країн світу має сприяти розв'язанню аналогічних питань у нашій державі. Це не означає, що зарубіжний досвід є готовим зразком для запозичен­ня, проте саме такий досвід, сконцентрований у теорії та практиці розвинених країн світу, можна сприймати як своєрідне мірило для прогнозування подальшого державотворчого та правового роз­витку України. Отже, сьогодні не можна бути кваліфікованим юристом, не маючи історично-правової підготовки.

Опанування історії держави і права зарубіжних країн є невід'ємною частиною та необхідним елементом вищої юридичної освіти. При вивченні цієї дисципліни доводиться мати справу з величезним обсягом інформації, що стосується державно-правового розвитку багатьох зарубіжних країн і охоплює проміжок часу в декілька тисячоліть. З огляду на сказане вище та беручи до уваги перевантаже­ність наявних підручників і навчальних посібників з цього курсу надмірною, нерідко несуттєвою інформацією, автори поставили 10

 

перед собою мету - коротко й доступно, майже в конспективній формі, викласти загальні та специфічні риси виникнення, розвитку й функціо­нування різних історичних типів і форм держави та права, що існували протягом усієї історії розвитку людства. Посібник подає відповіді майже на 200 питань, які сформульовано згідно із затвердженою Міністерством освіти і науки України програмою курсу з історії держави і права зарубіжних країн, більшість з цих питань, як свідчить практика провідних вищих навчальних закладів України, так чи так виносяться на екзаменаційну сесію. Сподіваємося, що запропоноване видання не тільки сприятиме систематизації отриманих студентами протягом року знань з курсу історії держави і права зарубіжних країн та добрій підготовці до іспиту, але й заощадить їхній час.

ТЕМА 1

Державний лад Вавилона

За формою правління Стародавній Вавилон був монархією за типом східної теократії, що характеризувалася необмеженою владою божественного правителя. На чолі всього державного механізму був лугаль, або патесі-лугаль. У його руках зосереджувалась уся влада, йому належали всі найвищі державні повноваження.

Правитель очолював державний апарат, був верховним воєначальни­ком і найвищим суддею. Особа правителя обожнювалася. Царська влада мала деспотичний характер, і цар міг втручатися в усі відносини між підданими, навіть у їхнє особисте життя.

У розпорядженні правителя перебував розгалужений апарат управління з великою кількістю посадовців. Центром управління був палац правителя. Не існувало розмежування між виконанням державних обов'язків і обслуговуванням особистих потреб правителя. Тож у руках одних і тих же урядовців зосереджувалось управління як країною загалом, так і палацом. Довіреною особою та першим помічником правителя був дворецький, котрого у Вавилоні називали "нубанда". Зазвичай, це був найближчий родич правителя. У його руках зосереджувались усі важелі управління державою. Нубанда керував великим штатом урядовців і слуг, управляв царськими маєтками, іригацій­ними спорудами, фінансами, господарськими роботами. За повноважен­ням після нубанди йшли інші вищі сановники: скарбник, начальник царської гвардії та охорони, радники царя, воєначальники. Всі вони були не тільки царськими придворними урядовцями, але й вищими службовими особами в державі. Містами управляли намісники царя. На місцях управління здійснювали органи общинного самовряду­вання, що наділилися адміністративними, судовими та фінансовими повноваженнями. За здійснення своїх повноважень посадовців наділяли землею, що могла передаватись у спадок.

Збройні сили формували з добірних частин, які охороняли правителя й ополчення. Царська охорона формувалася з професійних воїнів (редум, баїрум), які за свою службу отримували в користування майно "ілку". Таким майном (полем, садом, будинком) воїн володів і користувався, але не мав права його продати чи обміняти. Для управ­ління військами створювався спеціальний апарат, який очолював сам правитель. Були також звичайні воєначальники, начальники коліс­ниць, піших воїнів, кінноти на верблюдах тощо. Серед військових посадовців розрізняли начальників певних загонів, молодших воє­начальників, командирів сотень, десятків, п'ятірок.

Суд не був відокремлений від адміністрації. Верховним суддею був правитель, який сам міг розглядати будь-яку справу, а також скарги на рішення решти суддів. Значні судові повноваження мав нубанд і представники місцевої адміністрації. Дрібні позови розглядали органи общинного самоврядування. Існували жрецькі та храмові суди. В епоху Хаммурапі виникають професійні судді, котрих призначав правитель. Вони здійснювали судочинство колегіально—по три, чотири, вісім суддів. Судді мали помічників, які готували справи до слухання й були по­радниками суддів. Оскарженню підлягали лише рішення місцевих судів. 22

Реформи Хаммурапі

За правління Вавилоном Хаммурапі (1792-1750 рр. до Р. X.) від­бувається значне піднесення держави. Швидко розвиваються товарно-грошові відносини, приватні рабовласницькі господарства, централі­зується держава та зміцнюється царська влада, розвивається право. Ці досягнення значною мірою були зумовлені тими реформами, котрі здійснив цей правитель.

Економічна реформа:

- заборона продавати землі общинників;

- скасування стягнення податків із селян зерном, маслом, вовною
та запровадження податку сріблом;

- обмеження лихварства (до 20 % сріблом);

- обмеження терміну боргової кабали трьома роками;

 

- скасування накопичених у країні боргів (кілька разів).
Адміністративна реформа:

- упорядкування й удосконалення центрального апарату;

— створення відомств, серед яких провідне місце посіли військове, фінансове та відомства громадських робіт;

- поділ усієї країни на області, якими почали керувати царські
чиновники;

- на чолі міст поставлено призначених царем керівників, котрі
забезпечували збір податків, мобілізацію населення на громадські
роботи, в ополчення та ін.

Судова реформа:

- обмеження судових функцій храмів і общин;

- передання основних судових функцій посадовим особам
на місцях;

- запровадження у містах, так званих, царських судів, які діяли
колегіально.

Релігійна реформа:

- культ єдиного бога - Мардука;

- царську владу проголошено божественною, тому вона встановлює
згоду між людьми.

Виникнення держав у Індії

Індія за розмірами своєї території та кількістю населення вже в далекому минулому, як і сьогодні, належала до однієї з найбільших країн Азії. Перші паростки цивілізації на її території з'являються ще в сиву давнину. На стадії неоліту стали освоюватися долини рік Інд і Ганг. Від найдавніших часів землі Стародавньої Індії заселяли дравіди. Свою основну річку вони називали Синдху, грекам вона була відомою як Індос, звідси й назва країни - Індія. У середині III тис. до Р. X. тут з'являється приватна власність, раби-полонені, розпочинається роз­шарування вільних общинників, що зумовлює значні зміни в житті людей. Прагнення до збагачення стає одним з визначальних у їхній діяльності. Гонитва за чужим добром спричиняє війни між сусідніми общинами та племенами, утворення соціальної верхівки, що починає протистояти масі вільних общинників. Зароджується особлива організа­ція управління - військова демократія, основними елементами якої були народні збори чоловіків-воїнів, ради родових старійшин і військові вожді (раджани), це, фактично, зародки державної влади.

У процесі становлення державності відбувається піднесення військових вождів, які, поряд з військовими обов'язками, поступово привласнюють і господарські функції. Раджани вирізнялися багатством, мали право "карати тих, хто заслуговує кари, та підтримувати тих, хто заслуговує підтримки". Посада такого вождя стає спадковою. Навколо нього формувався державний апарат управління, тоді як народні збори та рада родових старійшин відходять на другий план. До такого державного апарату управління належали найближчі родичі й особисті слуги правителя.

Поступово формується і другий важливий елемент державності -розподіл населення за територіальною ознакою.

УІІІ-ІІ тисячоліттях до Р. X. у долині Інду виникає та розвивається культура Мохенджо-Даро і Хараппі, що вже знала державну владу. Однак у середині II тис. до Р. X. ця культура зникає. У ХШ-ХІІ сто­літтях до Р. X. розпочинається новий етап в історії Індії, пов'язаний з проникненням на її територію племен аріїв.

До VI ст. до Р. X. Індія поділялася на багато держав (більшість з них були монархіями, але існували й олігархічні республіки). Тільки в басейні Гангу нараховувалося 16 державних утворень. Одне з них — Магадха - з VI ст. до Р. X. швидко зміцнювалося та розширювалося. Його цар Бімбісара (543-491 рр. до Р. X.) заволодів гирлом Ганга 28

та дійшов до Бенгальської затоки, а його спадкоємці додають до своїх володінь увесь басейн цієї "священної" річки та довколишню місцевість.

У західній Індії роздроблення збереглося довше. Це полегшило (ахоплення Ахемеїдів, а пізніше й Олександра Македонського, котрий ча два роки (327-325 рр. до Р. X.) заволодів усією західною Індією та спустився до гирла Інду.

Греко-македонське панування на берегах Інду було нетривалим. Широкий народний рух проти західних завойовників очолив видатний і І Ідійський діяч Чандрагупта. Йому вдалося усунути царя Магадхи-Дхана Нанду (317р. до Р. X.), витіснити з долини Інду греко-македонські гарнізони та, об'єднавши всю Північну Індію, створити могутню державу Маур'я зі столицею в м. Паталіпутра. Скориставшись із супере­чок між спадкоємцями Олександра Македонського, що не могли мирно поділити між собою його державу, Чандрагупта уклав союз із одним з них - Селевком - і приєднав гірські місцевості біля долини 11 Іду (у межах сучасних Афганістану та Белуджистану).

Завойовницька політика продовжувалась і за послідовників ¹ Іандрагупти, особливо при його онукові Ашокі (268-231 рр. до Р. X.), який приєднав царство Калінга в південній Індії. Так утворилася иеличезна держава Маур'я, що охоплювала майже всю Індію, окрім І Іайпівденнішої окраїни.

Реформи Шан Яна

Шан Ян (390—338 р. до Р. X.) був головним радником цінського правителя Сяо Гуну. У 359-348 рр. до Р. X. він здійснив низку реформ, які відіграли значну роль у подоланні роздробленості та посиленні центральної влади. Унаслідок цих реформ уперше в історії Китаю узаконювалося право приватної власності на землю, офіційно дозволялася купівля-продаж земельних ділянок, стимулювалося землеробство (ті, хто виробляв багато зерна, звільнялися від виконання державної трудової повинності), обмежувалося вільне ремісництво й торгівля, частина ремісників і дрібних торговців була перетворена на державних рабів, аристократів було позбавлено права спадкування адміні­стративних посад, запроваджувалася кругова порука з метою до­тримання громадського порядку, заборонялася кровна помста, запроваджувалося правило доносів за злочини - за це нагорода, а хто не донесе чи переховає злочинця — зазнає смертної кари, земля була переділена залежно від кількості членів сім'ї, запроваджувались єдині міри та ін.

Після об'єднання Китаю з царством Цінь в 221 р. до Р. X. багато перетворень Шан Яна було поширено на всю країну. Перетворення Шан.Яна спричинили незадоволеність спадкової аристократії, за наполяганням якої його було страчено.

МСІННОТІ.

^ержували не менше від 200 медимів

гаі.

^ до 200 медимів і служили в легко-

 

|лише особи, належні до перших ]ого. Члени четвертого класу 'ЕІЧісадових осіб. 8. о^^ди, в роботі яких брали

 

оля обговорення [І і пня країною. Іріох юисін ЗОрокік. Іжмих)

Реформи Солона

У 594 р. до Р. X. першим архонтом Афін був обраний Солон (між 640 і 635 - близько 559 рр. до Р. X.), який, будучи наділеним великими повноваженнями, здійснив економічну, політичну та судову реформи. Вони відзначалися поміркованістю та компромісним характером і стали важливим етапом в утворенні Афінської держави.

В економічній сфері: ліквідовано боргове рабство та скасовано борги селян (проведено, так звану, сисахвію); коштом держави було викуплено та повернено на батьківщину всіх афінян, проданих за межі Аттики в рабство; законодавче визнано приватну власність на землю, допускався її продаж і роздроблення; запроваджувалася монета; було прийнято закон про те, що батьки мають навчити синів якогось ремесла; заборонялося не працювати.

У політичній сфері: скасовано владу родової аристократії (право на зайняття вищих посад і політичне керівництво за привілеєм від народження — геннекратію) та запроваджено привілеї майна та суспільної служби -тимократію (тиме—майновий ценз). За майновим 40

 

І Іензом усе цивільне населення поділялося на чотири класи. За основу цензу було взято земельний ценз, тобто прибуток, одержуваний

під землі.

/ клас — пентаксіомедімни — особи, що одержували від землі не менше від 500 медимів (один медам - 52,5 літра) сільськогосподарської продукції на рік. Вони повинні були служити у важко озброєній піхоті.

// клас — вершники — одержували не менше за 300 медимів і повинні були служити в кінноті.

III клас - зевгіти - одержували не менше від 200 медимів і служили в піхотному ополченні.

IVклас — фети — одержували до 200 медимів і служили в легко­озброєній піхоті та на флоті.

Державні посади мали право займати лише особи, належні до перших трьох класів, а архонта — тільки до першого. Члени четвертого класу брали участь у прийнятті законів і виборах посадових осіб.

Народні збори стали найвищим органом влади, в роботі яких брали участь громадяни, котрим виповнилося 20 років.

Було створено Раду 400, яка готувала справи для обговорення їх на народних зборах і здійснювала загальне управління країною. До її складу кожна філа щорічно обирала від громадян перших трьох класів на народних зборах по 100 представників з віковим цензом від ЗО років.

Було створено й новий судовий орган — геліею (суд присяжних). Це була судова установа Афін, яка складалася з 6000 осіб, які обиралися щорічно жеребкуванням з громадян усіх чотирьох класів, які досягли 30-літнього віку. Геліея поділялась на 10 колегій - дикастерій.

Реформи Солона були важливим етапом на шляху до формування політичної організації в Афінах.

Реформи Клісфена

У 509 р. до Р. X. першим архонтом Афін було обрано Клісфена, що провів низку реформ, зміст яких зводився до такого:

• було запроваджено новий територіальний поділ Греції. Аттика
поділилася на 10 територіальних округів—філ, - кожна з яких складалася
з трьох територій (трітгій)—міської, приморської та землеробської. Тери­
торії поділялися на деми. Так, на зміну родовому прийшов територіальний
принцип поділу населення, в результаті якого відбувається його
змішування, роз'єднання та послаблення сили впливових родів;

• замість Ради 400 утворено Раду 500 (буле), до якої кожна з 10
територіальних філ обирала по 50 осіб;

• створено колегію 10 стратегів-Ію одному від філи, що виконували
функції військових керівників, хоча мали й значні адміністративно-
політичні повноваження;

• запроваджено, так званий, остракізм - "суд черепків" метою! якого була охорона держави від можливого перевороту та захоплення і влади тираном.

Реформами Клісфена було завершено тривалий процес становлення держави в Афінах.

Реформи Сервія Туллія

Шостим за порядком царем (рексом), якого обрали римляни, був Сервій Туллій (578-534 рр. до Р. X.). Він увійшов в історію Стародавнього Риму як цар, який запровадив низку реформ, що завершили пере­творення родової общини на державу, ліквідували привілеї патриціїв, зрівнявши їх у правах з плебеями, сприяли переходу до республіки.

Усе вільне чоловіче населення Риму (і патриції, і плебеї) було поділено на п'ять класів залежно від майнового (а не за належністю до родової аристократії - як раніше) цензу. Кожний клас виставляв 46

певну кількість військових одиниць — центурій (сотень) - і отримував таку ж кількість голосів у Народних зборах (коміціях). Загалом було 193 центурії.

1 клас - особи, які володіли майном не менше 100 000 асів,
виставляли 98 центурій (голосів);

2 клас - 75 000 асів і 22 центурії (голосів);

3 клас - 50 000 асів та 20 центурій (голосів);

4 клас - 25 000 асів і 22 центурії (голосів);

5 клас -11 000 асів та ЗО центурій (голосів).

Поза класами залишалися найбідніші прошарки суспільства — пролетарі. Вони виставляли одну центурію та мали один голос у Народних зборах.

Отож, більшість голосів в центуріальних коміціях належала заможним громадянам.

Усі центурії поділялися на "молодших" (від 17 до 46 років, які мали йти на війну) та "старших" (від 46 до 60 років — перебували в резерві).

Кожні п'ять років мала відбуватися переоцінка майнового стану римських громадян. Запроваджені реформою центуріальні коміції (як новий вид народних зборів), поступово замінили куріатш коміції. Кожна центурія в центуріальних зборах мала один голос. Рішення приймалося більшістю голосів.

Територіальне країна була поділена на чотири міських і 17 сіль­ських триб (округів). На чолі триб стояли голови, що відповідали за збирання податків, набір війська, визначали майнову спромож­ність громадян. Діяли трибутні збори. У Народних зборах виникає нова складова частина — трибутні коміції.

Реформи Сервія Туллія створили умови для формування в Римі аристократичної республіки, що й відбулося після вигнання у 509 р. до Р. X. центуріальними зборами останнього царя.

Джерела римського права

Джерела права - це форми, в яких відображаються правові норми. У Стародавньому Римі вони були такі:

- звичаї, що в процесі становлення держави перетворюються
на норми звичаєвого права;

- рішення Народних зборів;

- рішення царів або рексів;

- закони;

- едикти преторів;

- постанови Сенату;

- конституції імператорів (едикти, рескрипти, декрети, мандати);
50

• інституції відомих римських юристів (Катона старшого, Квінта
Муцій Сцевола, Сервія Сульпіція, Гая, Папініана, Павла, Ульпіана,
Модестина та ін.);

— кодекси (Грегоріана, Гермогеніана, Феодосія, Юстиніана).

7.9. Поняття та характерні риси квіритського права
Квіритським (від імені стародавнього племені -квіритів) називалося

найдавніше римське право. Його характерні риси такі:

• суто національний характер (регулювало відносини тільки
між римськими громадянами (квіритами), що вважалися єдиними
суб'єктами правовідносин);

• тісно пов'язувалося з релігією;

• було обмеженим (що пояснювалося примітивністю господар­
ських відносин і проявлялось у відсутності правового врегулювання
важливих аспектів суспільного життя та розмежування на галузі
й інститути права);

• індивідуалізм (пріоритет інтересів особистості над інтересами
суспільства);

• формалізм і публічність (будь-якій правовій дії надавалася певна
форма, порушення якої спричиняло її нікчемність);

• символізм (певні предмети означали конкретне правове поняття
чи правову дію, що свідчило про недостатній рівень правового мислення,
його нездатність виробляти загальні абстрактні правові поняття);

• консерватизм (живучість старих форм при зміні змісту).
Така система права пізніше була названа цивільним правом.

7.10. Закони XII таблиць: історія створення,
структура, форма викладу правових норм

У Римі тривалий час монопольне право на тлумачення та за­стосування звичаїв і законів належало патриціям, а це спричиняло незадоволеність плебеїв. Останні вимагали встановлення зрозумілих і відомих усім законів. Саме під їхнім тиском у 451 р. до Р. X. було обрано комісію з 10 осіб (децемвірів) для складання таких законів. Комісія відвідала Грецію, де ознайомилася із законодавством Солона, та протягом року після повернення підготувала текст законів, які були схвалені Народними зборами, записані на 10 дерев'яних дошках і виставлені на Форумі. Оскільки в законах були виявлені певні прогалини, в 450 р. до Р. X. було утворено щ