Відновлення монархії. Бредська декларація

Річард Кромвель був слабким політиком і не мав авторитету ні в армії, ні в суспільстві. Влада фактично перейшла до рук вищого офіцерства, що змусило його піти у відставку. У 1660 р. зібрався Парламент, який відновив Палату лордів і колишню конституційну монархію та проголосив сина страченого під час революції короля — Карпа II Стюарта - англійським королем. Та запросивши на престол Карла II, Парламент уклав з ним певну угоду, що була оприлюднена королем 4 квітня 1660 р. у так званій "Бредській декларації" (підписана в м. Бреда, де Карл перебував в еміграції). Вона гарантувала загальну амністію всім учасникам громадянської війни в Англії; свободу віро­сповідання; збереження права власності на майно, набуте під час революції; дійсність усіх прийнятих під час революції актів і угод; перед­бачала повернення королю його земель і призначення йому платні.

Фактично, в Англії відновлювалася конституційна монархія. Прийшовши до влади, Стюарти відразу ж почали грубо порушувати цю декларацію (хоч формально вона й не була скасована): роз­почався жорстокий терор проти діячів революції та республіки, повернуто застарілу виборчу систему з її так званими "гнилими містечками", що забезпечувало більшість у Парламенті великим земле­власникам; відновлено Таємну раду. Робилася спроба відновити абсолютизм і католицтво. Усе це привело до незадоволення не тільки серед буржуазії, але й серед земельної аристократії.

Боротьба переміщується до Парламенту, де сформувалося дві основні партії- торі (прибічники короля) і віги (супротивники короля, захисники інтересів буржуазії та нового дворянства). У травні 1679р. на парламентських виборах перемогу здобули віги, яким 26 травня 1679 р. вдається провести НаЬеаз согрш аЬІ ("Акт про краще за­безпечення свободи підданого та про запобігання ув'язненням за морями"), котрий регламентував порядок звільнення з в'язниці під заставу.

Феодально-абсолютистська політика Стюартів привела до того, що торі та віги об'єдналися й у 1688 р. здійснили династичний пере­ворот, відомий в історії як Славна революція.

НаЬеаз согриз аісі

У 1679р. в період реставрації Стюартів англійський Парламент прийняв закон, який став важливою складовою частиною некодифіко-ваної британської конституції. За першими його словами він уві­йшов в історію як НаЬеаз согрих аііі. Він врегулював і остаточно

оформив давно відомі англійському праву правила арешту та при­тягнення обвинувачених до суду. Документ відображав намагання англійської буржуазії захистити свої інтереси від абсолютистського свавілля. Згідно з ним:

• судді були зобов'язані (за скаргою особи, що вважала свій арешт
або арешт будь-якої іншої людини незаконним) вимагати негайного
судової перевірки законності арешту чи судового розгляду справи;

• ув'язнення обвинуваченого могло здійснюватися тільки після
пред'явлення наказу зі вказівкою про підстави арешту;

• у разі затримки судового розслідування закон передбачав можли­
вість звільнення заарештованого під заставу (це положення
не поширювалося на боржників, а на практиці ним, хоч і мали право,
не могли скористатися незаможні люди);

• заборонялося незаконне ув'язнення "за морями", тобто не­
законне заслання до колоній.

Текст документа містив багато застережень, які практично ігнору­вали інтереси народних мас і свідчили про вузькокласовий характер акта. Уряду надавалося право призупиняти дію цього Закону, що й використовували панівні класи, коли виникала загроза їхньому пануванню. Та, попри все, НаЬеаз согриз акї, як і Велика Хартія вольностей та Петиція про права, заклав міцний фундамент захисту особистих прав англійських підданих.

Славна революція 1688-1689 рр.

На відміну від Першої революції, Друга - Славна - була абсолютно безкровною. Це був державний переворот, у результаті якого панівні класи передали королівську владу штатгальтеру (від мім. зІаІІИаІІег- намісник) Нідерландів Вільгельму Оранськаму, зятю Якова II Стюарта, усунувши останнього з англійського престолу. Переворот став результатом компромісу між буржуазією та "новим дворянством" (партією вігів) і частиною великих консервативних землевласників, інтереси яких відстоювала партія торі.

Причиною перевороту було незадоволення партії вігів і частини торі самодержавною та прокатолицькою політикою Якова II, що за­грожувала активізацією народного руху та притісняла інтереси буржуазії й "нового дворянства". Запрошуючи Вільгельма на пре­стол, парламентарі вважали, що він, заклопотаний проблемами на континенті, не дуже буде втручатися в англійські справи.

Підсумком перевороту було встановлення в Англії конституційної монархії, в якій вищою владою, що відображала волю значної частини земельних аристократів і великої буржуазії, став Парламент. Перемога цих сил над королівським абсолютизмом була закріплена в 1689 р.

Білем про права, підписанням якого супроводжувалася коронація та який і донині є чинним конституційним актом Великобританії.

Біль про права 1689 р.

Прийнятий в жовтні 1689 р. англійським Парламентом Біль про права юридична закріпив встановлення в Англії конституцій­ної монархії. Цей акт істотно обмежував королівську владу на користь Парламенту, а саме:

- король не мав права без згоди Парламенту скасовувати, при­
зупиняти закони чи звільняти будь-кого від їхньої дії;

- без згоди Парламенту король не міг встановлювати та збирати
які-небудь податки;

- королю заборонялося без згоди Парламенту збирати й утриму­
вати армію;

- вибори до Парламенту мали бути вільними;

- виступи й обговорення актів у Парламенті не повинні були
обмежуватися та контролюватись будь-яким чином;

- Парламент мав право приймати будь-які закони;

- Парламент мав скликатися досить часто;

- королівські витрати щорічно затверджував Парламент.

Крім цього, Біль про права встановлював відповідальність міністрів перед судом, надавав право підданим звертатися з петиція­ми безпосередньо до короля, встановлював порядок успадкування престолу та ін.

15.11. Акт про престолонаступництво 1701 р.
Основні положення Акта про престолонаступництво:

- після смерті Вільгельма королевою мала стати його донька
принцеса Анна Донська;

— якщо в Анни не буде дітей - корона мала перейти до німецьких князів Ганноверзьких;

- особа, що вступала на королівський трон, повинна була при­
єднатися до Англіканської (протестанської) церкви та не підтриму­
вати жодних зв'язків з Папою Римським;

- король не мав права без згоди Парламенту виїздити за межі Англії;

- особа, що була народжена за межами Англії, не могла бути
членом Таємної ради, депутатом Парламенту, обіймати будь-яку
іншу відповідальну посаду в державному апараті;

- усі акти короля потребували підпису відповідного міністра
("міністерська відповідальність перед Парламентом");

- заборонялося обіймати посаду в королівській адміністрації
й одночасно бути членом Парламенту;

- судді, призначені короною, залишалися на своїх постах "доки
ведуть себе добре", їх можна було змістити тільки за рішенням
Парламенту;

- король не мав права милувати тих своїх міністрів, які були
засуджені Парламентом у порядку імпічменту.

У цьому акті простежується намагання Парламенту бачити на престолі невпливову особу, котра не становила б загрози для нього та водночас закріпити своє верховенство в державі. Наприкінці XVII-XVIII століть в Англії сформувалася буржуазна конституційна монархія з розподілом влади (дуалістична) та зверхністю Парламенту.