Поняття захисних механізмів та їх характеристика.

Поняття психічний захист було введене 3. Фрейдом як засіб розв'я­зання конфлікту між свідомим і несвідомим. Основну функцію за­хистів 3. Фрейд вбачав у зниженні емоційної напруженості, що прово­кувалася тривогою за досягнення соціально значущих цілей, яким супе­речили потяги, що йшли від «Ід». Психологічні захисти викривлюють реальність, проте тимчасово дозволяють уникнути потрапляння до свідомості травмую чого фактору. Ґрунтовно досліди­ла цей феномен дочка 3. Фрейда — Анна Фрейд (1948).

Витіснення – витіснення зі свідомості хворобливих спогадів, почуттів чи імпульсів. Лежить в основі подальшої поведінки людини в житті (так вважав З.Фрейд). Витіснені переживання проявляються в обмовках, описках, помилкових діях.

Сублімація – це процес і механізм перетворення енергії сексуального потягу, що характеризується заміною мети на більш віддалену і більш цінну соціально. Забезпечує перенесення нереалізованої енергії в інші галузі (спорт, наукова діяльність, творчість).

Заперечення – ігнорування хворобливих фактів та відмова розуміти реальну поведінку.

Раціоналізація – це спроба раціональним способом пояснити власну поведінку. Дозволяє людині виправдати неприйнятні для неї, але реальні бажання та мотиви.

Регресія – це повернення до способів поведінки, властивих більш раннім стадіям психосексуального розвитку.

Проекція – перенос власних неусвідомлюваних мотивів поведінки на іншу людину.

Інтроекція – це включення індивідом у свій внутрішній світ поглядів, мотивів, установок інших людей та сприйняття їх за свої власні. Інтроекція є однією з основ ідентифікації.

Ідентифікація – неусвідомлюване уподібнення себе значущому об’єкту на основі емоційного зв’язку з ним.

Катарсис – це вивільнення енергії негативного змісту шляхом за діяння емоційної сфери (сміх, плач і т.д.).

Трансфер – перенос почуттів, які людина відчувала на нові об’єкти.

Контртрансфер (конртрперенос) – аналітик ідентифікує себе з клієнтом.

Заміщення – це вивільнення накопиченої енергії на доступний або безпечний об’єкт, коли на справжньому об’єкті її розрядити неможливо.

Компенсація – розвиток тих сторін, якостей чи здібностей особистості, які дозволяють їй подолати почуття неповноцінності за рахунок отримання соціального визнання в доступних галузях діяльності.

Система психічних захистів в контексті психодинамічної теорії. Поняття психічний захист було введене 3. Фрейдом як засіб розв'я­зання конфлікту між свідомим і несвідомим. Основну функцію за­хистів 3. Фрейд вбачав у зниженні емоційної напруженості, що прово­кувалася тривогою за досягнення соціально значущих цілей, яким супе­речили потяги, що йшли від «Ід». Саме таке тлумачення психологічних захистів превалює в психоаналітичній літературі. Ґрунтовно досліди­ла цей феномен дочка 3. Фрейда — Анна Фрейд (1948). Інші автори (Ф. Басін, О. Бодальов, Ф. Василюк, Я. Коломийський, Б. Паригін, А. Дреєр, Б. Фурст) хоч і вказували на поняття психічних захистів як доволі вагоме явище для розуміння психіки, проте спеціально його не досліджували. Все це ускладнило розуміння психічного захисту як окремого механізму, що існує автономно і функціонує як система. У психології відомі лише окремі механізми: раціоналізація, проекція, пе­ренесення, регресія, катарсис, ідентифікація, заміщення тощо.

Багаторічний досвід проведення групової психокорекційної роботи засвідчив, що психічні захисти функціонують у певній цілісній динамічній системі, індивідуально неповторній для кожного суб'єкта. Системність є головною характеристикою психічних захистів, яка задається центральним механізмом: «від слабкості до сили». Такий підхід до функціональної організації всієї захисної системи дає можливість зрозуміти інтегративне ядро захистів у всіх його виявах. Аналіз отрима­ного емпіричного матеріалу показує, що завдання захистів може тракту­ватися як прагнення, з одного боку, зберегти незмінними й задовольни­ти інфантильні інтереси «Я», з іншого — забезпечити захист «Я» в його ідеалізованих надбудовах. У зв'язку з цим є підстави виокремити два дуже важливі види захистів (відкриті академіком АПН України Т. С. Яценко): базові й ситуативні (периферійні).

У базових захистах знаходить відображення весь інфантильний емо­ційно значущий досвід суб'єкта, пов'язаний із лібідними об'єктами. Таким людям властиві первинні лібідні потяги (або, навпаки, мортидні відштовхування), які невидимо програмують актуальну поведінку. Ця система виражається в певній логіці несвідомого, яка є когнітивною базою психічних захистів. Когнітивний рівень захистів характеризується системними якостями, що не усвідомлюються суб'єктом. Вони підпо­рядковуються єдиному механізмові: «від слабкості до сили». Поняття психічної слабкості й сили ми розуміємо в загальноприйнятому їх тлу­маченні у психології, хоч у кожного суб'єкта вони доволі індиві­дуалізовані.

Індивідуальна неповторність виражається в системі «умовних цінно­стей», в їх їєрархізації за силою значущості для суб'єкта, оригінальній у кожному конкретному випадку. «Умовні цінності» ближчі до базових захистів, ніж «захисні» засоби, пов'язані з актуальною ситуацією. «Умовні цінності» та периферійні захисти виконують функції проміжно­го ланцюга між базовими захистами та об'єктивною реальністю.

Багаторічний досвід роботи з групами АСПН переконує у важливо­сті об'єктивування логіки несвідомого, яка й виражає когнітивну осно­ву базових захистів. Ця логіка щоразу індивідуально-неповторна, тому класифікувати ситуативні захисти й форми їх вияву недоцільно, бо вони невичерпні через індивідуальну варіативність. Механізми захистів, відкриті 3. Фрейдом, можна віднести до форм вияву периферійних захистів. Що ж до базових захистів, то вони не підлягають категори-зації. їм властива неповторність, зумовлена логікою несвідомого, яка визначає глобальні захисні настановлення суб'єкта. Логіка несвідомого є чіткою, незмінною, неповторною та імперативною у впливі на поведінку суб'єкта. Базові захисти однобічно відображують ситуацію «зовні», за­лишаючись невидимими для свідомості. Саме тому несвідоме «мудрі­ше» за свідоме.

Завдяки цьому логіка несвідомого залишається недосяжною з боку критики свідомості, а ригідність захисних установок — непорушною. Аналіз емпіричного матеріалу дає підстави твердити: логіка несвідо­мого єдина, вона є цілісною, завершеною, їй властива послідовність і чіткість, вона виражається в кожному поведінковому акті, хоч і не підлягає безпосередньому спостереженню. Пізнання її краще здійснювати на конкретному матеріалі, що розгортається в часових параметрах. В одно­актній поведінці свідоме й несвідоме виражаються симультанно. Дискрет­ність у їх розмежуванні може бути досягнута лише в результаті цілісного аналізу поведінкового матеріалу суб'єкта упродовж тривалих групо­вих занять.

 

ДОДАТКОВО

Техніки індивідуальної психології:

1. Техніка ранього спогаду

Адлер стверджував, що перший спогад безпосередньо пов'язаний із стилем життя. Дана техніка дозволяє розглянути вплив значущої події на формування стилю життя. Набір запитань до техніки: «Я б хотів почути про ваш перший дитячи спогад», «Розкажіть, що-небудь із ваших самих перших вражень», «Хотілося б почути ваше самий яскрвий спогад, який відноситься до перших шести років життя». У відповідях клієнта фіксують: домінуючу тему, реакцію, яка повторюється, позицію (учасник чи спостерігач),одинокість чи включення в групу, центральне почуття, яке виражається в спогадах.

2. Аналіз сновидінь

Якшо Фрейд зазначав про нереалізовані в минулому бажання, то Адлер говорить про бажання, які заявляють про необхідність своєї реалізації. В адлерівській інтерпритації відсутня фіксована символіка. Велика увага приділяється дитячим снам.

3. Негативна практика

Клієнту пропонують підсилювати симптоми, що проявляються. Один із аспектів лікування.

4. Історія життя

Аналіз біографічних даних, виявлення стилю життя, направленості особистості.