Тема 8. Структура та інфраструктура ринку

 

1. Структура ринку.

2. Ринок предметів споживання.

3. Ринок виробничих ресурсів.

4. Фінансовий ринок.

5. Роль інфраструктури в регулюванні економічних процесів.

 

Сучасна економіка включає велику кількість взаємодіючих ринків. Залежно від умов в яких діють суб’єкти господарського життя, вирізняють вільний, монополізований і регульований ринки.

Вільний ринок – це ринок з великою кількістю виробників однорідної продукції, які не в змозі впливати на рішення один одного. В ньому немає обмежень в інформації про попит, пропозицію, ціни, якість продукції тощо. Тут вільне ціноутворення, відсутні штучні бар’єри при входженні на ринок того чи іншого товару та виходу з нього.

Монополізований ринок – це ринок, для якого характерна незначна кількість виробників даного товару, існує дефіцит необхідної інформації, утруднений доступ до ресурсів, погоджуються дії учасників ринкових відносин.

Регульований ринок – це ринок який контролюється і регулюється державою за допомогою спеціальних заходів економічного та адміністративного характеру.

Вирізняють також місцевий, регіональний та світовий ринки. Може бути легальний і тіньовий ринки.

Залежно від об’єктів купівлі-продажу розрізняють такі ринки: товарів широкого вжитку, товарів промислового призначення, праці, цінних паперів, інформації і т.д.

Отже ринки класифікуються за такими ознаками:

а) за ступенем зрілості ринкових відносин;

б) за адміністративно-територіальною ознакою;

в) відповідно до чинного законодавства;

г) за економічним призначенням об’єктів ринкових відносин.

 

2.Одним з найважливіших компонентів суспільного ринку є – ринок предметів споживання.

Ринок предметів споживання і послуг призначений для задоволення фізіологічних та соціальних потреб людини. Він безпосередньо відображає виробництво і споживання, попит і пропозицію товарів. Виробництво товарів і послуг мають бути адекватними платоспроможному попиту населення. Якщо цієї рівноваги немає то в суспільстві настає дисбаланс. Ринок через конкуренцію, ціни прибуток перелив капіталу та інші його механізми впливає на виробництво змінюючи його структуру, ліквідує тим самим диспропорції в економіці та у сфері обігу. Так відновлюється рівновага між платоспроможним попитом населення та пропозицією товарів і послуг.

До галузей, які безпосередньо виробляють споживчі блага, належать легка і харчова промисловості, значна частка виробництва машинобудівного, аграрного, будівельного, транспортного комплексів і галузей нематеріального виробництва (охорона здоров’я, освіта, культура тощо).

На ринку споживчих товарів функціонують товари особистого споживання. Вони поділяються на матеріальні блага і послуги.

Зростаючу роль на ринку споживчих товарів виконують послуги. Послуги – відповідна діяльність людини, що спрямована на задоволення особистих потреб, але не набуває речово-матеріальної форми.

Особливим елементом ринку товарів особистого споживання є духовні блага: книги, журнали, газети, наукові відкриття тощо.

У сучасній економіці України прийняття більшості важливих рішень щодо особистого споживання ґрунтується на системі ринків і цін. У ринковій системі споживачі віддають свої гроші, щоб купувати те, що найбільше хочуть.

Отже, виробництво взаємодіє з особистим споживанням людей через такі ключові категорії, як пропозиція, продуктивність праці, витрати виробництва, якість продукції та платоспроможний попит споживачів.

 

. Ринок виробничих ресурсів

Для діяльності підприємств будь - якої галузі народного господарства потрібні виробничі ресурси: праця, земля, засоби виробництва, підприємницькі здібності.

Ринок засобів виробництва спрямований на задоволення виробничих потреб. Його суб’єктами є фізичні та юридичні особи, що займаються економічною діяльністю. Самостійність цих суб’єктів залежить від забезпеченості засобами виробництва, можливості вільної реалізації продукції, встановлення на неї цін, укладення договорів. Реальний ринок неможливий без розвиненої торгівлі засобами виробництва. Саме вона сприяє певній заінтересованості підприємств у ефективному використанні матеріально-технічних ресурсів, спонукає вивчати та прогнозувати виробництво з урахуванням замовлень споживачів, приймати оперативні самостійні рішення при зміні кон’юнктури.

Ринок засобів виробництва, як і будь-який товарний ринок, передбачає економічну і юридичну відповідальність за виконання контрактів і поставок. Порушення їх призводить до втрати прибутку, а іноді й до банкрутства.

Продавці засобів виробництва – фізичні та юридичні особи, що створюють продукцію виробничого призначення, реалізують її на спеціалізованому ринку, який називають товарною біржею.

 

Фінансовий ринок (ринок капіталу, фондовий ринок) – це специфічна сфера економічних відносин, де відбувається купівля-продажа фінансових ресурсів. Вона характерна лише для розвиненої ринкової економіки і включає: кредитний ринок і ринок цінних паперів. У розвиненому конкурентному середовищі він створює гнучкий механізм мобілізації та перерозподілу вільних коштів для забезпечення фінансування витрат підприємств та організацій, істотного розширення можливостей для виробничого і соціального розвитку.

Кредитний ринок є системою відносин з приводу позики в товарній або грошовій формі. Суб’єктами кредитного ринку виступають юридичні особи (підприємства, організації, банки, держава) через свої через свої повноважні органи, а також фізичні особи (громадяни). Залежно від суб’єктів і змісту відносин розрізняють:

- взаємний кредит, тобто кредитні відносини між підприємствами, фізичними особами і небанківськими закладами; різновидом взаємного кредиту є комерційний кредит у товарній формі, що надається постачальником покупцеві;

- банківський кредит – надається банками, як правило у грошовій формі;

- державний кредит – кредитором виступає держава;

- споживчий кредит надається фізичним особам.

За користування кредитом сплачується певний відсоток, який залежить від терміну на який він видається, рівня інфляції та інших економічних чинників.

Ринок цінних паперів у вигляді акцій, облігацій, зобов’язань державного казначейства, ощадних сертифікатів та векселів не тільки є прямим продовженням кредитного ринку, з яким він взаємодіє, а й має багато особливостей. Одна з таких особливостей полягає у необхідності правового регулювання відносин між усіма його учасниками. Цінні папери – це грошові документи, які визначають взаємовідносини між суб’єктами що їх випустили, і тими хто їх придбав. Вони передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передавання грошових та інших прав, передбачених цими документами, особам, що є їх власниками.

Акція свідчить, що її власник має право на отримання певної частки прибутку, який називають дивідендом; на управління підприємством; а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного підприємства.

Власник облігації є кредитором одного із суб’єктів господарювання, за що отримує певний фіксований відсоток.

Різні види ринків не існують відокремлено, вони взаємопов’язані і взаємодіють один з одним. Для їх ефективного функціонування необхідна ринкова інфраструктура.

Інфраструктура ринку - комплекс інститутів, служб, підприємств. організацій, які забезпечують нормальний режим безперебійного функціонування ринку.

Вона покликана забезпечувати цивілізовані стосунки між суб’єктами через свої функції. Завдяки ринковій інфраструктурі створюються сприятливі умови для їхнього ефективного функціонування. Елементами інфраструктури є - біржі, банки, фінансово-кредитні посередники, комерційні фонди, страхові агенції, служби зайнятості, торговельні та інші організації.

Ринкова інфраструктура значно полегшує і спрощує обіг товарів, послуг, природних ресурсів, грошей та цінних паперів, дає змогу доцільніше розподіляти й використовувати трудові ресурси, оптимальніше розміщувати і використовувати капітал, створює безпечніші умови для діяльності ринкових установ.

Одним із найважливіших інфраструктурних елементів є біржі.

Біржа – організаційно - правова форма оптової торгівлі масовими товарами за стандартами та зразками (товарна біржа) або систематичних операцій з купівлі продажу цінних паперів (фондова біржа), валюти (валютна біржа), робочої сили (біржа праці) тощо.

Складовою частиною ринкової інфраструктури є банки.