Право мирного проходу територіальним морем.

У ст. 17 Конвенції 1982 р. встановлюється: "За умови дотримання цієї Конвенції судна всіх держав, як прибережних, так і тих, що не мають виходу до моря, користуються правом мирного проходу через територіальне море". Прохід повинен бути безперервним і швидким. Разом з тим він може включати зупинку та стоянку на якорі, але лише настільки, наскільки вони пов’язані зі звичайним плаванням або необхідні внаслідок непереборної сили, або лиха, або з метою надання допомоги потерпілим від лиха. Прохід може вважатися мирним тільки в тому випадку, якщо ним не порушується мир, правопорядок або безпека прибережної держави. Підводні човни при здійсненні мирного проходу повинні підійматися на поверхню і піднімати свій прапор. Конвенція 1982 р. містить перелік дій, які вважаються такими, що порушують мир, порядок або безпеку прибережної держави при проході іноземним судном територіальних вод: погроза силою або її застосування проти прибережної держави; будь-які маневри або навчання зі зброєю будь-якого виду; збирання інформації на шкоду обороні або безпеці прибережної держави; пропаганда, що має на меті зазіхання на оборону або безпеку прибережної держави; підйом у повітря, посадка або прийняття будь-якого літального апарата або військового пристрою; порушення митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів і правил прибережної держави; навмисне і серйозне забруднення; рибальська діяльність; проведення досліджень; створення перешкод функціонуванню будь-яких систем зв’язку (ст. 19).

Правила, які застоссовуються до торгових суден, які здійснюють мирний прохід територіальним морем..

На борту іноземного торгового судна діє кримінальне та цивільне законодавство держави прапора судна, за виключенням випадків встановлених в конвенційному порядку. В конвенційному порядку встановлено, що кримінальна юрисдикція здійснюється прибережною державою у відношенні злочину скоєного на борту іноземного торгового судна під час проходу через територіальне море у випадках, якщо:

1) наслідки злочину розповсюджуються на прибережну державу;

2) злочин порушує спокій в країні чи добрий порядок в територіальному морі;

3) капітан судна, дипломатичний агент чи консульська посадова особа держави прапора судна звертаються з проханням про надання допомоги;

4) застосовувані міри необхідні для присікання незаконної торгівлі наркотиками чи психотропними речовинами.

Під час мирного проходження іноземним суднам забороняються будь-які маневри або навчання зі зброєю будь-якого виду, збирання інформації, яка може зашкодити обороні або безпеці прибережної держави, пропаганда з метою замаху на оборону і безпеку прибережної держави, підняття в повітря, посадка або прийняття на борт будь-якого літального апарата або військової будови, завантаження або розвантаження товарів чи валюти, забруднення, рибальська діяльність, провадження гідрографічних досліджень, створення перешкод у роботі систем сполучення та ін.

Правила, які застоссовуються до військових кораблів, які здійснюють мирний прохід територіальним морем.

У відкритому морі військові кораблі мають свободу судноплавства у мирних цілях, тому перебувають та переміщуються там вільно і без узгодження з іншими державами. До того ж у відкритому морі військові кораблі користуються абсолютним імунітетом від юрисдикції будь-яких держав, крім держави прапора. Інша справа, коли військові кораблі потрапляють до територіального моря чи до внутрішніх вод, на які поширюються суверенні права інших держав. Свобода мореплавства стає обмеженою, за винятком випадків, передбачених нормами міжнародного морського права. Суверенна територія прибережної держави має внутрішні води та води територіального моря. Правовий статус останнього визначається переважно нормами Конвенції ООН з морського права 1982 р. (далі – Конвенція 1982 р.). За умови додержання її норм кожне судно, у тому числі й іноземний військовий корабель, має право мирного проходу через територіальне море прибережної держави. Конвенція 1982 р. передбачає чіткі випадки, коли прохід не може вважатися мирним. Якщо іноземний військовий корабель не додержується законів і правил прибережної держави, що стосуються проходу через територіальне море, та ігнорує вимогу, яка звернена до нього, прибережна держава має право вимагати від такого військового корабля негайно залишити територіальне море і внутрішні води.

Правовий статус внутрішніх морських вод визначається національним законодавством прибережної держави. Вона може встановити режим перебування іноземних військових кораблів на свій розсуд і взагалі заборонити заходження таких кораблів до внутрішніх вод на тривалий час. Більшість прибережних країн видають спеціальні правила, що регламентують доступ іноземних військових кораблів на їхню територію. Україна, як і інші прибережні держави, приймає законодавство, яке встановлює режим внутрішніх вод і територіального моря. У чинному вітчизняному законодавстві можна виокремити два порядки (чи види) заходження і перебування іноземних військових кораблів у територіальних водах України залежно від мети їх заходження чи перебування. Перший порядок передбачає такі цілі перебування: а) участь у спільних військово-морських навчаннях та інших заходах щодо вдосконалення військової підготовки в рамках домовленостей про міжнародне військово-морське співробітництво; б) транзитне переміщення через територіальні води України; в) надання Україні на її прохання військової допомоги у відсічі збройної агресії з боку третьої країни чи надання допомоги в ліквідації стихійного лиха; г) обслуговування інших військових частин, які розміщені на території України відповідно до міжнародних договорів. Цей порядок передбачений Законом України «Про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України»

Внутрішні води – поняття, межі, правовий статус.

Внутрішні морські води – це прибережні морські води держави, на які поширюються її суверенітет і юрисдикція в повному обсязі.

До них належать води морських портів, заток, бухт, лиманів, історичні води, а також води, розташовані у бік берега від вихідних ліній, від яких відлічується ширина територіального моря.

Зовнішньою межею внутрішніх морських вод портів є пряма лінія, що з’єднує найбільш віддалені у бік моря точки портових споруджень. Затока – це добре окреслене поглиблення берега, що вдається в сушу і включає замкнуті сушею води; при цьому таке поглиблення утворює дещо більше, ніж просту звивину берега. При ширині входу в затоку під час найбільшого відпливу менше 24 миль вся затока належить до внутрішніх вод прибережної держави. Це правило не застосовується щодо заток, які мають ширину входу більше 24 миль, але не вважаються історичними водами.

Головною відмітною рисою правового статусу історичних вод, як і внутрішніх морських вод у цілому, є те, що в їхніх межах іноземні судна не користуються правом мирного проходу. Прибережна держава своїми нормативними актами визначає їхній правовий режим, зокрема, встановлює порядок заходу іноземних суден у внутрішні морські води.

Іноземні судна повинні у внутрішніх морських водах дотримуватися законів та інших правил, встановлених прибережною державою щодо імміграційного, митного, санітарного контролю, безпеки плавання, охорони навколишнього середовища.

На іноземні торговельні судна, які перебувають у внутрішніх морських водах прибережної держави, поширюється кримінальна, цивільна й адміністративна юрисдикція прибережної держави.

Кримінальна юрисдикція.

Оскільки внутрішні морські води – це частина державної території, то злочини, скоєні на борту іноземних торговельних суден, що перебувають у межах цих вод, за загальним правилом підлягають юрисдикції прибережної держави. Однак на практиці найчастіше в силу двосторонніх договорів, судова влада прибережної держави не здійснює кримінальної юрисдикції щодо злочинів такого роду, якщо вони не порушують мир і добрий порядок, якщо втручання не є міжнародним зобов’язанням прибережної держави або якщо про інше не просять дипломатичні або консульські посадові особи держави прапора судна. Іноземні торговельні судна не повинні надаватись як притулок для осіб, переслідуваних владою прибережної держави за скоєний злочин.

Цивільна юрисдикція.

Судовою владою прибережної держави можуть розглядатися цивільні позови щодо іноземного торговельного судна і майна, що перебуває на його борту, під час стоянки судна в порту. Реалізація цивільної юрисдикції стосовно іноземного торговельного судна може охоплювати затримку або арешт такого судна з метою забезпечення позовних вимог або виконання судових чи арбітражних рішень.

Рішення про затримку або арешт має виноситися компетентним судовим органом прибережної держави.

Адміністративна юрисдикція.

В основному норми адміністративного права встановлюють режим перебування іноземних суден у внутрішніх морських водах прибережної держави.

Згідно з цими нормами іноземні судна, як державні, так і приватні, зобов’язані підкорятися адміністративній юрисдикції прибережної держави в повному обсязі. Насамперед це стосується виконання митних і санітарних правил, а також заходів контролю безпеки суден, охорони людського життя, допуску іноземців.

Слід зазначити, що іноземні військові кораблі звільняються від митного огляду. Прибережні держави завжди приділяли особливу увагу регламентації заходу іноземних військових кораблів у внутрішні морські води й порти.

У законодавстві більшості держав встановлено дозвільний порядок заходу іноземних військових кораблів у внутрішні води й порти.

Відповідно до цього порядку зацікавлена держава дипломатичними каналами не пізніше певного строку повинна направити запит державі, у чиї порти передбачається захід її кораблів, і одержати на це відповідний дозвіл.