Поняття злочинів проти власності

Злочини проти власності є однією з найпоширеніших і найнебезпеч­ні­ших груп злочинних діянь, оскільки вони посягають на одне з найцін­ніших соціальних благ – право власності. Захист права власності має особливе суспільне значення, оскільки економічна свобода власності є підґрунтям політичної, національної та релігійної свобод. Нормальне функціонування відносин власності забезпечує стабільність усієї економічної системи, підвищення рівня добробуту народу.

Злочини проти власності – це суспільно небезпечні та протиправні діяння, що, порушують право власності, спричиняють майнову шкоду приватній особі, колективу чи державі й учиняються, зазвичай, із корисливих мотивів.

Об'єктом злочинів проти власності є суспільні відносини власності, що охороняються кримінальним законом як частина економічних відносин, як основа економічної системи держави.

Юридичним вираженням відносин власності є право власності — це, врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Це визначає, що власність в Україні виступає в таких формах: приватна, комунальна, державна. Відповідно до Конституції України від імені українського народу права власника на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси України здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Таким чином, суб'єктами права власності виступають — держава, юридичні та фізичні особи. Стаття 13 Конституції України проголошує рівність усіх суб'єктів права власності перед законом і забезпечення захисту їх прав державою.[1;ст.28] Тому кримінальне законодавство також охороняє всі форми власності, що існують в Україні.

Небезпечність злочинів проти власності, важливість її охорони кримінально-правовими засобами визначається тим, що вона є найважливішою соціальною цінністю: нормальне функціонування відносин власності забезпечує стабільність всієї економічної системи, підвищення рівня добробуту народу.

Єдність об'єкта — відносин власності — не виключає того, що безпосереднім об'єктом конкретних злочинів може виступати та чи інша форма власності. Крім об'єкта, злочини проти власності мають також інші загальні об'єктивні і суб'єктивні ознаки.

Особливе значення для цих злочинів має їх предмет. Ним є приватне, колективне або державне майно.

Майно як предмет злочину має певні ознаки:

1) юридична — право на майно належить певному власнику або особі, якій воно на законній підставі ввірено, знаходиться у її веденні чи під її охороною. Для винного майно є чужим;

2) економічна — майно має представляти певну матеріальну цінність, мати певну вартість. Іноді цю ознаку називають соціальною, оскільки вона означає, що в майно вкладена праця людини. Цінність, вартість майна якраз і вимірюється цією працею;

3) фізична — це предмети, речі, які можна вилучити, привласнити, спожити, пошкодити, знищити тощо.

Не відносяться до предметів злочинів проти власності предмети, що знаходяться в природному стані: ліс на корені, риба та інші водні тварини в природних водоймах, звірі у лісі тощо, їх незаконне знищення, пошкодження, вилов відносяться до злочинів проти довкілля (статті 246, 248 і 249 ККУ). Але ці предмети стають предметом злочинів проти власності, якщо вони вже витягнуті з природного стану за допомогою праці людини, або вирощуються людиною в спеціальних розплідниках, ставках тощо. [2; ст. 267]

Не є предметом злочинів проти власності вогнепальна зброя, бойові припаси, вибухові речовини, радіоактивні матеріали — ст.262—267 ККУ; наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги та прекурсори — ст. 312 ККУта ін.; військове майно — статті 410, 411ККУ та ін.

Крім майна у деяких злочинах проти власності предметом можуть бути право на майно, а також дії майнового характеру, наприклад, при вимаганні (ст. 189 ККУ) та шахрайстві (ст. 190 ККУ).[2;ст.200]

Специфіка об'єкта і предмета визначають і загальні об'єктивні та суб'єктивні ознаки злочинів проти власності.

З об'єктивної сторони більшість з них сконструйовані законодавцем як злочини з матеріальним складом — їх обов'язковою ознакою є спричинення внаслідок протиправного діяння суспільне небезпечних наслідків у вигляді матеріальної шкоди відносинам власності. Тому закінченими вони є з моменту настання цієї шкоди. Однак для закінчення таких злочинів як розбій, вимагання, погроза знищення майна не потрібно фактичного настання шкоди (це так звані усічені склади злочинів).

З суб'єктивної сторони більшість злочинів проти власності характеризуються прямим умислом, за якого особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, на яку вона не має права, передбачає спричинення матеріальної шкоди і бажає цього, одночасно бажаючи та власного незаконного збагачення. Поряд з цим знищення або пошкодження майна (ст. 194 ККУ) може бути вчинене і з непрямим умислом, а необережне знищення або пошкодження майна (ст. 196 ККУ) і порушення обов'язків щодо охорони майна (ст. 197 ККУ) можуть бути вчинені через необережність.

За наявності ряду загальних ознак, що характеризують злочини проти власності, вони істотно розрізняються між собою за характером діяння, способом їх вчинення, мотивами. Саме це дає можливість класифікувати їх на різні групи, побудувати їх систему. Так, за наявності корисливого мотиву злочини проти власності поділяються на корисливі і некорисливі. Корисливі злочини, у свою чергу, за характером діяння, за способом їх вчинення можуть бути поділені на злочини: пов'язані з незаконним обертанням чужого майна на користь винного або інших осіб і не пов'язані з таким обертанням.

Це можна представити за такою системою.

Злочини проти власності (статті 185—198 ККУ):

1) корисливі (статті 165—193): пов'язані із обертанням чужого майна на користь винного або інших осіб (статті 185—191 ККУ); не пов'язані із обертанням чужого майна на користь винного або інших осіб (статті 192, 193 ККУ);

2) некорисливі (статті 194—198 ККУ)

Поняття шахрайства та сутність шахрайства

Одним з найпоширеніших злочинів проти власності, в результаті якого завдаються майнові збитки власнику є шахрайство. Це суспільно-небезпечне діяння, позначене терміном «заволодіння» полягає в тому, що винний не сам вилучає майно, а власник це майно дає, правомочності, вручає щодо цього майна

Шахрайство – це заволодіння чужим майно або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою

Традиційні промисли шахраїв:

1) азартні ігри, лотереї (гра в наперстки, „експрес-лотерея”, гра в карти, ігри в казино);

2) гадання;

3) цілителі (“зняття порчі”, наркологи-шахраї, “ясновидці”, (“зняття порчі”, наркологи-шахраї, “ясновидці”,екстрасенси);4) жебраки-бізнесмени;5) весільні аферисти.· Купівля-продаж товарів та послуг:1) презентації;2) рекламні компанії з продажу товарів та надання послуг;3) угоди щодо нерухомості, автотранспорту, виробів із дорогоціннихметалів.

· Фінансові операції: фінансові піраміди, страхування, обіг цінних паперів, банківські махінації; злочинні махінації з пластиковими платіжними засобами; шахрайства під час обміну валюти та готівкових розрахунків.

· Інші види та способи шахрайств: працевлаштування, відпочинок в Україні та за кордоном; шахрайства, вчинювані на різних видах транспорту, видавання себе за посадову особу з метою незаконного отримання товарно-матеріальних цінностей та послуг; сексуальні шахрайства; релігійні (секти, молебні будинки) та багато інших

Істотними ознаками шахрайства є те, що:

1) особа, яка передає винному майно чи гроші, не усвідомлює факту обману;

2)особа, яка передає винному майно чи гроші, помиляючись, вважає, що отримання – передача майна є правомірною і добровільно передає його винному назавжди;

3) разом з передачею майна чи грошей винному передаються і всі повноваження власника.[ 9;ст. 169]

Предмет шахрайства

Предметом шахрайства може бути майно в розумінні речі та право на майно. Важливим є те, що предметом даного злочину можуть бути як рухомі так і нерухомі речі. Майно як предмет шахрайства повинно володіти певними фізичними, економічними, юридичними ознаками.

По-перше, предмет шахрайства повинен бути матеріальними (фізичним), тобто повинен бути речовинним, матеріальним предметом зовнішнього світу, обкресленим в просторі. При застосуванні даного положення на практиці останнім часом виникають певні труднощі. Не можуть бути предметом шахрайства, як майнового злочину ідеї, погляди, прояви людського розуму, інформація.

Друга ознака предмету шахрайства - економічна. Її суть в тому, що предметом може бути тільки річ, що має певну економічну цінність.

Предмет шахрайства втілює людську працю.

Це означає, що предмет:

а) виготовлений людиною;

б) містить людську працю, якщо йдеться про продукт біологічного природного походження.

Предметом шахрайства, будь-якої його форми, можуть бути товарно-матеріальні цінності в будь-якому стані і вигляді, що володіють економічною властивістю вартості, а також гроші, як загальний еквівалент вартості як особливий товар, що виражає ціну будь-яких інших видів майна.

Будь-який продукт має не тільки вартість як вираз міри вкладеної абстрактної праці, але і споживчу вартість - корисність. Як для потерпілого, так і для злочинця мають значення, обидві ознаки предмету розкрадання. Не можна говорити про розкрадання, коли особа заволодіває речами, викинутими власником за непотрібністю.

Звичайний вираз цінності речі - її вартість, грошова оцінка. Тому гроші, валютні цінності й інші цінні папери (акції, облігації і т.п.), що є еквівалентом, теж можуть бути предметом розкрадання. І, навпаки, не можуть бути предметом розкрадання речі, що практично втратили господарську цінність, або природні об'єкти, в які не включена праця людини.

І третя ознака предмета шахрайства - юридична. Тобто, таким предметом може виступати лише чуже майно. Чужим є майно, на яке особа не має ні речових прав, коло яких обмежене законом, ні зобов'язальних прав, які можуть створюватися на розсуд самих осіб. [11;ст.188]

До речових прав, наприклад, відносяться: право власності, право довічного володіння або постійного (безстрокового) користування земельною ділянкою, сервітути і т. п., а до зобов'язальних прав відносяться: право оренди, зберігання, найму і т.п.[10;ст.68]

Значною мірою специфіка предмету шахрайства детермінує дії злочинців із підготовки, вчинення, приховання злочину, що у свою чергу, впливає на механізм утворення слідів - джерел доказів. Подібні свідченням закономірного зв'язку між предметом шахрайства та іншими елементами криміналістичної характеристики злочину обстановкою, місцем, часом, осооливостями осіб потерпілого та злочинця, природи їх стосунків, способу підготовки, вчинення, приховання злочину).

Отже можна сказати що предметом шахрайства є майно в розумінні речі та право на майно, яке повинне відповідати таким ознакам як матеріальність (фізичність), економічну цінність, відсутність права на нього у суб'єкта злочину.