Напрями виховної роботи в загальноосвітньому навчальному закладі

Розумове виховання. Розумове виховання - цілеспрямована діяльність педагогів з розвитку розумових сил і мислення учнів, прищеплення їм культури розумової праці. Мета розумового виховання - забезпечення засвоєння учнями основ наук, розвиток їх пізнавальних здібностей і формування на цій основі наукового світогляду. Його зміст - система фактів, понять, положень з усіх галузей науки, культури і техніки. Особлива роль у розумовому вихованні належить формуванню інтелектуальних умінь. Цьому сприяє робота з різними типами завдань: дослідницькими (спостереження, дослідництво, підготовка експерименту, пошуки відповіді в науковій літературі, екскурсії та експедиції з метою збирання матеріалу та ін.); порівняльними (від простіших до порівнянь, що виявляють подібність або відмінність понять, складних явищ); на впорядкування мислительних дій, використання алгоритмів або самостійне їх складання; пов'язані з аналізом і узагальненням ознак для виокремлення явища в певний клас чи вид.

Розвиткові інтелектуальних сил і здібностей учнів сприяють також різноманітні види позаурочної та позашкільної освітньо-виховної роботи за інтересами, самоосвіта.

Моральне виховання. У складному процесі формування всебічно розвиненої особистості чільне місце належить моральному вихованню. Моральне виховання - виховна діяльність школи і сім'ї, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі. Результати морального виховання характеризуються такими поняттями: мораль, моральність, моральна свідомість, моральні переконання, моральні почуття, моральні звички і моральна спрямованість.

Статеве виховання і підготовка до сімейного життя. Статеве виховання — складова загального процесу виховної роботи школи і сім'ї, що забезпечує правильний статевий розвиток дітей і молоді.

Потреба в поліпшенні статевого виховання учнівської молоді в сучасній школі зумовлена прискореним статевим розвитком школярів (акселерація), недостатнім рівнем обізнаності неповнолітніх у статевій сфері, отриманням ними інформації з цього питання (нерідко перекрученої, вульгарної) переважно на вулиці, статевою розпустою певної частини неповнолітніх, проституцією та злочинністю на статевому ґрунті.

Виховання свідомої дисципліни, почуття обов'язку та відповідальності. Життя вимагає від людини високої дисципліни і виконавської чіткості. У їх формуванні значна роль належить навчально-виховному процесу школи, зокрема шкільній дисципліні. Шкільна дисципліна — дотримання учнями правил поведінки в школі та за її межами, чітке й організоване виконання ними своїх обов'язків, підкорення громадському обов'язку.

Показниками високого рівня дисципліни є розуміння учнями необхідності дотримання її в школі, громадських місцях, в особистій поведінці; готовність і потреба у виконанні загальноприйнятих норм і правил дисципліни праці, навчання, вільного часу; самоконтроль у поведінці; боротьба з порушниками дисципліни в школі та за її межами.

Свідома дисципліна виявляється в усвідомленому суворому, неухильному виконанні суспільних принципів і норм поведінки й ґрунтується на сформованості в учнів такої риси, як дисциплінованість і почуття обов'язку та відповідальності.

Важливу роль у вихованні почуттів обов'язку і відповідальності відіграє робота вчителів щодо засвоєння учнями правил поведінки в школі. Необхідно привчати їх до виконання цих правил, формувати в них потребу в постійному їх дотриманні, нагадувати їх зміст, вимоги.

Правове виховання. Одним із аспектів усебічного розвитку особистості є висока правова культура. Правове виховання - виховна діяльність школи, сім'ї, правоохоронних органів, спрямована на формування правової свідомості та навичок і звичок правомірної поведінки школярів.

Мета правового виховання - формування в учнів правової культури громадянина України, що складається передусім зі свідомого ставлення до своїх прав і обов'язків перед суспільством і державою, закріплених у Конституції України, з глибокої поваги до законів і правил людського співжиття, готовності дотримуватися й виконувати закріплені в них вимоги, що виражають волю та інтереси народу, активної участі в управлінні державними справами, рішучої боротьби з порушниками законів.

Екологічне виховання. Екологічне виховання - систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури.

Завдання екологічного виховання - сприяти формуванню системи екологічних знань, виховувати любов до природи, розвивати вміння і навички діяльності в природі.

Екологічне виховання передбачає розкриття сутності світу природи - середовища перебування людини, яка повинна бути зацікавлена у збереженні цілісності, чистоти, гармонії в природі. Це передбачає уміння осмислювати екологічні явища, робити висновки про стан природи, розумно взаємодіяти з нею. Екологічне виховання здійснюється на всіх етапах навчання у школі, на кожному з яких ставиться певна мета, завдання, добирається відповідна методика з огляду на вікові особливості школярів.

Результат екологічного виховання - сформована екологічна культура людини, що характеризується різнобічними глибокими знаннями про навколишнє середовище (природне і соціальне); наявністю світоглядних ціннісних орієнтацій щодо природи; екологічним стилем мислення і відповідальним ставленням до природи та свого здоров'я; набуттям умінь і досвіду вирішення екологічних проблем (насамперед на місцевому та локальному рівнях); безпосередньою участю у природоохоронній роботі; передбаченням можливих негативних віддалених наслідків природоперетворювальної діяльності людини.

Трудове виховання. Трудове виховання - процес залучення школярів до різноманітних педагогічно організованих видів суспільне корисної праці з метою передання їм певного виробничого досвіду, розвитку в них творчого практичного мислення, працьовитості й свідомості людини праці.

Важливий аспект психологічної підготовки підростаючого покоління до праці - формування у нього почуття самовідповідальності, розуміння необхідності самому піклуватися про себе. Трудове виховання учнів здійснюється в усіх видах праці, передусім у навчальній праці. Навчання формує потрібні трудові якості людини лише за умови, що воно має істотні ознаки праці: свідому постановку мети, осмислення конкретним індивідом своєї ролі в досягненні поставлених завдань, напруження розумових сил, подолання труднощів і перешкод, самоконтроль.

Економічне виховання. З трудовим вихованням тісно пов'язане економічне виховання. Економічне виховання - організована педагогічна діяльність, спрямована на формування економічної культури учнів.

Важливим компонентом економічної культури є економічна свідомість - знання основних законів розвитку ринкової економіки, підвищення ефективності виробництва, перебудови його структури, вдосконалення виробничих відносин, системи управління та методів господарювання.

Складником економічної свідомості є економічне мислення - здатність до осмислення явищ економічного життя з урахуванням досягнень науки і техніки. Воно сприяє творчому розв'язанню особистістю економічних проблем, конкретних трудових завдань. Економічному життю людини властиві також соціальні почуття: колективізму, господаря, відповідальності, обов'язку та дисципліни.

Економічна культура передбачає і формування у школярів певних моральних та ділових якостей, необхідних для їх майбутньої трудової діяльності: суспільної активності, підприємливості, ініціативності, господарського, бережливого ставлення до суспільного добра, раціоналізаторських здібностей, відповідальності, прагнення до рентабельності, оновлення технологічних процесів і обладнання, продуктивності праці, високої якості продукції, особистого успіху й добробуту.

Економічна діяльність у сфері особистого життя передбачає: планування та організацію особистого бюджету, доходів і витрат сім'ї; економічно обґрунтовану оцінку товарів, які купують для особистого користування, їх раціональне використання; розумне ставлення до свого здоров'я, режиму і способу життя, використання вільного часу та ін.

Естетичне виховання учнів. Естетичне виховання - складова частина виховного процесу, безпосередньо спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини.

У процесі естетичного виховання формуються естетична свідомість і поведінка школяра. Естетична свідомість - форма суспільної свідомості, що являє собою художньо-емоційне освоєння дійсності через естетичні почуття, переживання, оцінки, смаки, ідеали тощо і концентровано виражається в мистецькій творчості та естетичних поглядах.

Естетичні почуття - особливі почуття насолоди, які відчуває людина, сприймаючи прекрасне в дійсності й у творах мистецтва.

Естетичний смак - здатність людини правильно оцінювати прекрасне, відокремлювати справді прекрасне від неестетичного.

Естетичний ідеал - уявлення людини про прекрасне, до чого вона прагне, на що рівняється. Естетика поведінки - риси прекрасного у вчинках і діях людини (у ставленні до праці й до суспільства, в манерах і зовнішньому вигляді, у формах спілкування з людьми.

Фізичне виховання. Компонентом усебічного гармонійного розвитку особистості є фізичне виховання. Фізичне виховання — система соціально-педагогічних заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я та загартування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини, формування життєво важливих рухових навичок та вмінь.

Функції класного керівника :

- організаторські:

· планування і координація всієї виховної роботи з класом;

· надання допомоги активу в організації класу;

· встановлення зв'язків із учнівським та педагогічним колективами, батьками, громадськістю;

· забезпечення єдності педагогічних вимог до учнів;

· ведення документації в класі;

· сприяння розвитку самоврядування в колективі.

- аналітико-узагальнюючі:

· сприяння всебічному розвитку учнів на основі вивчення і врахування їхніх індивідуально-психологічних особливостей.

- координаційно-узгоджуючі:

· забезпечення узгодженості роботи учнівського, вчительського, батьківського колективів.

- психологічні:

· встановлення довірливих стосунків із вихованцями,

· зняття-психологічного напруження в учнівському колективі.

План виховної роботи магістра-практиканта є складовою частиною індивідуального плану його роботи і має такі завдання:

- ознайомлення із системою навчально-виховної роботи у школі та класі;

- ознайомлення із системою роботи класного керівника;

- вивчення учнів класу4

- виконання обов’язків класного керівника;

- підготовка та проведення виховних заходів;

- відвідування виховних заходів, які проводять класні керівники та магістри-практиканти;

- індивідуальна вихована робота з учнями класу;

- робота із батьками учнів, співпраця із соціально-психологічною службою школи.

У своїй діяльності класного керівника магістри-практиканти керуються орієнтовною програмою діяльності класного керівника, яка складається із таких напрямів:

1. Вивчення культури поведінки учнів.

- вивчення запитів, нахилів, інтересів учнів.

- педагогічний аналіз контингенту учнів, які потребують особливої уваги.

- вивчення рівня вихованості учнів.

- педагогічна діагностика.

ІІ. Планування та розробка основних напрямів роботи

- визначення на основі рівня вихованості учнів, розвитку колективу класу, мети та конкретних завдань виховання;

- планування роботи класного керівника;

- планування конкретних виховних заходів:

- організація учнівського самоврядування.

ІІІ. Організація роботи з класним колективом

- розвиток творчих інтелектуальних здібностей учнів, залучення учнів до різноманітної діяльності за інтересами;

- організація морально-правового виховання;

- надання допомоги в організації роботи органам учнівського самоврядування;

- Організація суспільно-корисної діяльності учнів (проведення соціально значущих заходів).

VI. Зміст індивідуальної роботи з учнями класу:

- виявлення здібностей і нахилів учнів: формування інтересів до різних видів діяльності; залучення школярів до гуртків, творчих груп, об'єднань, товариств;

- допомога у складанні програми самовиховання; допомога у професійній орієнтації та життєвому самовизначенні; сприяння створенню позитивного морально-психологічного клімату у взаємостосунках між учнями на основі гуманності, співпереживання, взаємодопомоги, чуйності;

- коригування взаємин між вихованцями, формування у них морально-етичної культури;

- організація, за необхідності, допомоги учням (навчальної, моральної, матеріальної).

 

ІV. Робота з батьками

- організація та проведення батьківських зборів.

- організація педагогічного навчання батьків.

- залучення батьків до організації виховної роботи в класі.

- організація роботи батьківського комітету.

- планування роботи з батьками учнів.