Попередня проба на фенол ацетон в сечі

Реакція утворення йодоформу. Під час взаємодії ацетону з розчином йоду в лужному середовищі утворюється йодоформ:

I₂+2OH^- = IO^- + I^- + H₂O

3OI^- + CH₃COCH₃ = I₃C-CO-CH₃ + 3OH^-

I₃C-CO-CH₃ + OH^- = CHI₃ + CH₃COO^-

I. Підтверджуючі реакції

1. реакція з натрію нітропруссидом. В лужному середовищі в результаті цієї реакції утворюється інтенсивно-червоне забарвлення. При підкисленні оцтовою кислотою забарвлення переходить у червоно-фіолетове.

CH₃COCH₃ + Na₂[Fe(CN)₅NO] + 2NaOH = Na₄[Fe(CN)₅ON=CHCOCH₃] + 2H₂O

2. реакція з фурфуролом основана на здатності ацетону конденсуватися з альдегідами з утворенням забарвлених сполук:

 

3. реакція з о-нітробензальдегідом у лужному середовищі призводить до утворення молекули індиго синього забарвлення.

Малі кількості ацетону з о-нітробензальдегідом реагують повільно. При цьому спочатку з’являється жовте забарвлення, яке переходить у жовто-зелене, а потім у зелено-синє. Індиго, що утворилося у цій реакції, добре екстрагується хлороформом, який набуває синього забарвлення.

оцтова кислота СН₃СООН являє собою безбарвну гігроскопічну рідину або безбарвні кристали з різким запахом. Вона змішується з водою, етиловим спиртом і діетиловим ефіром у всіх співвідношеннях. Ця кислота переганяється з водяною парою. Оцтову кислоту отримують при бродінні деяких органічних речовин і шляхом синтезу. Ця кислота міститься в продуктах сухої перегонки дерева. У невеликих кількостях оцтова кислота може міститися в людському організмі. Оцтова кислота застосовується для синтезу барвників, одержання ацетату целюлози, ацетону і багатьох інших речовин. У вигляді оцту і оцтової есенції вона застосовується в харчовій промисловості і в побуті для приготування їжі. Відзначено випадки отруєння оцтовою кислотою (головним чином оцтовою есенцією), прийнятої всередину. 10-20 г оцтової есенції або 200-300мл оцту є смертельною дозою. При контакті зі шкірою крижана оцтова кислота викликає опіки і утворення бульбашок. Після прийому концентрованої оцтової кислоти або оцтової есенції всередину уражається верхня частина травного каналу, з'являється кривава блювота, пронос, розвивається гемолітична анемія, гемоглобінурія, анурія і уремія. При вдиханні парів оцтової кислоти відбувається подразнення слизових оболонок дихальних шляхів, можуть розвиватися бронхопневмонія, катаральний бронхіт, запалення глотки та м. д.
Метаболізм. Метаболітом оцтової кислоти є ацетальдегід, що перетворюється частково в етиловий спирт і частково розкладається з утворенням оксиду вуглецю (IV) і води.

Попередня проба на оцтову кислоту в крові

Реакція з хлоридом заліза – з'являється червоне забарвлення, зумовлене утворенням основного ацетату заліза:

8CH₃COO^- + 3Fe³⁺ + 2H₂O = [Fe₃(OH)₂(CH₃COO)₆]⁺ + 2CH₃COOH

I. Підтверджуючі реакції

1. реакція утворення індиго. При нагріванні з солями кальцію утворюється ацетон:

2CH₃COOH + CaO = (CH₃COO)₂Ca + H2O

(CH₃COO)₂Ca = CH₃COCH₃ + CaO + CO₂

При наявності лугів ацетон взаємодіє з о-нітробензальдегідом з утворенням молекули індиго синього кольору:

2. реакція з нітратом лантану і йодом. Поява темно-синього забарвлення або осаду свідчить про наявність оцтової кислоти в пробі.

9CH₃COO^- + 3La(NO₃)₃ + I₂ + NH₃ + H₂O = [La₃(OH)₂(CH₃COO)₆]⁺CH₃COO^-

3, Реакція утворення оцтово-етилового ефіру:

CH₃COOH + CH₃CH₂OH = CH₃COOCH₂CH₃ + H₂O

Кількісне визначення:

Ацетон – Метод мікродифузії. Оснований на реакції з альдегідом саліцилової кислоти. ГРХ

Оцтова кислота – метод нейтралізації

CH₃COOH + NaOH = CH₃COONa + H₂O

Фенол – йодометрично, бромометрично або ГРХ

КBrО₃ + 5КВг + 3H₂SO₄ → 3Вг_г + ЗК₂SO₄ + ЗН₂О

Вг₂ + 2KI → I₂ + 2КВг

I₂ + Na₂S₂O₃ → 2NaI + 4Na₂S₄O₆

 

Формальдегід - метод ГРХ

 

Группа соединений, которые изолируются экстракцией полярными растворителями (“лекарственные” яды). Общая характеристика группы. Физико-химические свойства, строение и действие на организм ядовитых и сильнодействующих соединений органической природы.

В даний час найбільш численну групу отруйних і сильнодіючих речовин складають алкалоїди, їх синтетичні аналоги і деякі інші речовини, для ізолювання яких з біологічного матеріалу застосовують етиловий спирт або воду, підкислені відповідними кислотами.

47. Предварительная подготовка объекта, природа растворителя, рН раствора, природа кислоты, степень ионизации, способы осаждения белков. Характеристика растворителей, которые наиболее часто используются для изолирования. Современные общие и специальные методы изолирования ядов полярными растворителями (подкисленный спирт, подкисленная вода) Стаса-Отто, В.Ф. Крамаренко, П. Валова, В.И. Поповой.

В. Ф. Крамаренко із співробітниками встановили, що сполуки білкових речовин з більшістю алкалоїдів, їхніх синтетичних аналогів та інших азотистих сполук основного характеру розкладаються кислотами при рН = 2... 3. Ці дані послужили підставою для вибору рН екстрагуючих рідин (підкисленою води або підкисленим спиртом), за допомогою яких проводиться ізолювання алкалоїдів та інших органічних основ з біологічного матеріалу. Відповідно до методів, які в даний час застосовуються в хіміко-токсикологічному аналізі для ізолювання алкалоїдів та інших азотистих основ, екстрагуючі рідини підкисляють до рН = 2,5... 3,0. При цих значеннях рН відбувається руйнування зв'язків між білками і алкалоїдами, а також іншими азотистими основами, які у вигляді солей переходять у витяжки з біологічного матеріалу.

До екстрагуючих рідин, що застосовуються для ізолювання отруйних речовин з біологічного матеріалу, пред'являється ряд вимог. Ці рідини повинні добре проникати в клітини і тканини біологічного матеріалу; руйнувати зв'язки між отрутами і білковими речовинами в тканинах; добре розчиняти солі отруйних речовин, які утворюються в біологічному матеріалі під впливом кислот, що входять до складу цих рідин; розчиняти якомога менші кількості домішок, які переходять з біологічного матеріалу у витяжки.

Залежно від природи кислоти, що міститься в екстрагуючих рідинах, отруйні речовини, що знаходяться в біологічному матеріалі, перетворюються в ньому в солі цієї кислоти. Чим краще розчиняються солі отруйних речовин в цій рідині, тим легше ізолюються ці отрути з біологічного матеріалу. Це можна показати на прикладі морфіну. Ацетат морфіну добре розчиняється у воді (1: 2,5). Гірше розчиняються у воді тартрат (1: 10), потім сульфат (1:21) і гідрохлорид (1: 40) морфіну. У етиловому спирті краще розчиняється гідрохлорид і ацетат морфіну (1: 100), ніж сульфат і тартрат (1: 1000) цього алкалоїду.

Способи осадження білків діляться на дві групи:

1) Способи осадження нативного білка

а) Висолювання за допомогою NaCl, Na ₂ SO _4, (NH _{4) 2} SO _4, CaCl ₂

б) застосування водовіднімаючих засобів

2) Способи осадження денатурованого білка

а) дія солей важких металів

б) кип’ятіння