Суб’єктні трансформації у перекладі

Суб'єктну перекладацьку трансформацію можна визначити як міжмовну синонімічну заміну поверхневої структури речення оригіналу в перекладі, коли підмет вихідного речення змінює свою синтаксичну функцію в реченні. При цьому глибинна структура речення залишається незмінною, оскільки перетворення відбувається лише на рівні функцій у реченні.

В нашому дослідженні було використано класифікацію трансформацій, запропоновану Н. Федотовою [46, c.213], на думку якої суб'єктні трансформації можна поділити на три групи: якісні та кількісні трансформації і трансформації перегрупування. Такий розподіл виконано з урахуванням двох чинників:

а) зміна порядку розташування членів речення при перекладі;

б) зміна складу синтаксичної структури речення у перекладі.

Відтак, якісні суб’єктні трансформації полягають у тому, що елемент, який у вихідному реченні виконував функцію підмета, у перекладі змінює свою синтаксичну функцію на додаток, обставину присудок або означення.

Найпоширенішими з якісних суб’єктних трансформацій у французько-українському перекладі є так звані суб’єктно-об’єктні перетворення, тобто заміна підмета на додаток, а також зворотні трансформації [46, c.214].

Il développe alors des sentiments d’aggressivité à l’ égard du père mais en même temps il intériorise son autorité [1, c.81]. – Під його впливом виникаєпочуття агресивності щодо батька, але водночас він притлумлює свої зазіхання… [6, c.55]

Якісні суб’єктні трансформації можуть бути обумовлені невідповідністю синтаксичних конструкцій французької та української мов. Наприклад, трансформація стає необхідною у випадку, коли у вихідному реченні присутня інфінітивна конструкція. Відтак, зміна вектору дії спричиняє зміну синтаксичної функції елемента з підмета на додаток.

Le mot “femelle” fait lever chez lui une sarabande des images... [1, c.35] – В його уяві зі словом «самиця»зринає ціле сонмище образів… [6, c.44]

Cependant puisque l’ équilibre production-réproduction reussit toujours à s’etablir... [1, c.111] – Хай би там як, але рівновагу «виробництво-відтворення» завжди вдавалося встановити … [6, c.73]

Якісні суб’єктні трансформації досить часто супроводжуються зміною стану з активного на пасивний або навпаки. У такому випадку в українській мові може використовуватися зворотне дієслово з постфіксом «–ся».

Diderot considère que leur infériorité a été en grande partie faite par la société [1, c.185]. – Дідро вважав, що саме суспільство значною мірою спричинилося до так званої жіночої неповноцінності [6, c.108].

Достатньо широко вживаною є також трансформація підмета в обставину, до якої вдаються за умови, що підмет у вихідному реченні має обставинне значення.

Le XVIIIe siècle aussi est divisé [1, c.185]. – У XVIII столітті суперечка тривала [6, c.107].

Elles apparaissent à la plupart des philosophes comme des êtres humains égaux à ceux du sexe fort [1, c.185]. – Більшість філософів убачали в них людські істоти, рівні представникам сильної статі [6, c.107].

Для того, щоб зрозуміти причини цього явища, перекладач має в процесі перекладу розрізняти три рівні аналізу структури речення: семантичний, інформаційно-комунікативний та формально-синтаксичний. Причому перші два рівня не можуть бути змінені в процесі перекладу, тож для їх відтворення перекладач вдається до змін на формально-синтаксичному рівні. Перекладач не може змінювати семантичні елементи висловлювання або замінити тему ремою, проте він може обирати лексеми, словоформи, словосполучення та синтаксичні структури, щоб передати якомога краще зміст двох перших рівнів [45, c.212],

До кількісних суб’єктних трансформацій належить зміна загальної кількості елементів синтаксичної структури вихідного речення, що полягає у вилученні або додаванні підмета до структури речення. Ця трансформація регулярно використовується при перекладі узагальнено-особових та неозначено-особових речень із займенниками on, il у функції підмета, а також конструкцій з цими займенниками.

On peut dire aussi en un autre langage que l’homme atteint une attitude authentiquement morale... [1, c.238] – Інакше кажучи, людина досягає істинно моральної поведінки… [6, c.144]

On ne nait pas femme: on le devient [2, c.13]. – Жінкою не народжуються: нею стають [6, c.216].

Застосування кількісних трансформацій у разі перекладу неозначено-особових та безособових речень можна пояснити тим, що у французькій мові існує вимога обов’язкового заповнення позиції підмета. В такому разі конструкції з безособовими конструкціями (il est) можуть перекладатися у вигляді односкладних речень.

Il est toujours difficile de décrire un mythe: il ne se laisse pas saisir ni celer... [1, c.242] – Описати міф завжди важко: його ніяк не охопиш, не окреслиш… [6, c.148]

Також варто зазначити, що введення або вилучення додаткового члена речення при перекладі з французької на українську спрямоване головним чином на те, щоб уникнути у цільовому реченні зворотів та структур, нетипових для української мови. Кількісні трансформації майже не зустрічаються в чистому вигляді. Найчастіше йдеться про кількісно-якісну трансформацію, оскільки введення до структури українського речення додаткового елемента у функції підмета майже завжди приводить до змін у дієслівному вузлі, тобто до якісних трансформацій.

Plus tard on accorda plus prix à l’enfant [1, c.112]. – Згодом значення дитини зростає [6, c.74].

Найменш поширеною є трансформація перегрупування, що зводиться до зміни місця розташування підмета в реченні. На рівні синтаксису підмет, який в оригіналі був у препозиції до присудка, у перекладі переноситься в постпозицію. Подібна трансформація необхідна для того, щоб зберегти комунікативне членування вихідного речення, тобто позиції теми та реми.

У французькій мові порядок слів сталіший, ніж в українській, тому підмет переважно займає перше місце в реченні і, зазвичай, є темою речення. Проте в деяких випадках підмет може бути рематичним, тобто нести «нову» інформацію. Рематичний підмет французького речення може займати початкову позицію в реченні або бути інвертованим стосовно присудка. У такому випадку комунікативне та синтаксичне членування речення можуть не збігатися і тому виникає потреба в застосуванні суб'єктної трансформації перегрупування. За цих умов не відбуваються кількісні та якісні зміни, тобто склад синтаксичної структури не зазнає трансформацій.

Трансформація перегрупування може бути обумовлена особливостями побудови комунікативних структур французького та українського речень, а також їх співвідношенням з формально-граматичною структурою. Таким чином, позиція підмета, що виступає носієм певної інформації (найчастіше – реми), визначає порядок розгортання висловлювання. У більшості випадків підмет-рема переноситься у постпозицію до присудка, змінюючи порядок розгортання висловлювання з регресивного на прогресивний, при чому інформаційна структура висловлювання залишається незмінною:

Aucun destin biologique, psychique, économique ne definit la figure que révet au sein de la société la femelle humaine... [2, c.13] – Її становлення в суспільстві як людської особини жіночої статі не визначають ні біологічні, ні психічні, ні економічні чинники зокрема [6, c.216].

У той же час, переклад інвертованого французького речення відбувається українською мовою без зміни порядку слів, за умови, якщо інверсія слугує саме для виділення нової інформації. Перекладачеві варто звернути увагу на індикатори теми і реми, такі як, наприклад, вживання неозначеного або означеного артикля перед підметом.

…si bien que se dessine au coeur de l’autre une subdivision... [1, c.120] – … таким чином, всередині Іншого вимальовується підрозділ [6, c.79].

У більшості випадків трансформації перегрупування у висловлюванні пов’язані з іншими суб’єктними трансформаціями, найчастіше якісними. Зміна порядку розгортання висловлювання внаслідок зміни позиції підмета може спричинити заміну активного діяча, що виконує функцію підмета у висловлюванні.

Chez les filles et les garçons, le corps est d’abord le rayonnement d’une subjectivité [2, c.14]. – І дівчатка, й хлопчики як суб’єкти пізнання виявляють себе насамперед через своє тіло [6, c.217].

Структурні трансформації

Трансформація є засобом адаптації вихідного тексту цільової мови, а відтак допомагає досягти адекватності його сприйняття читачем. Синтаксичні трансформації диктуються нормами та узусом мови перекладу, вимогами логічного викладу думки, особливостями образної системи твору та індивідуальним стилем перекладача [43, c.38].

Серед основних типів трансформацій формальної структури речення можна зазначити такі: синтаксичні уподібнення, що полягають у калькуванні вихідної структури речення, членування вихідного речення, об’єднання речень та граматичні заміни, що полягають у зміні форм слова, частин мови або членів речення [23, c.172].

Необхідність членування вихідного речення зумовлена тим, що французька мова має тенденцію до довгих речень, ускладнених зв’язками сурядності та підрядності. Саме тому трансформації об’єднання та членування речення забезпечують легкість сприйняття перекладу.

Pendant toute son enfance la fillette a été brimée et mutilée; mais, cependant, elle se saisissait comme un individu autonome; dans ses relations avec ses parents, ses amis, dans ses études et ses jeux, elle se découvrait au présent comme une transcendance: elle ne faisait que rêver sa future passivité [2, c.89]. – Протягом усього дитинства дівчина зазнає кепкувань, глуму. А проте сама вона завжди почувається незалежним індивідуумом. У стосунках з батьками, друзями, у навчанні та іграх дівчина поступово виявляє в собі здатність до трансценденції. Та попри все, вона тільки те й робить, що мріє про свою майбутню пасивність [6, c.275].

Специфіка художнього перекладу як засобу передачі насамперед художнього образу, а також необхідність приведення перекладу у відповідність до граматичних та синтаксичних норм мови перекладу зумовлює необхідність широкого застосування граматичних замін. Відтак, заміна дієприслівниковий зворот французького речення трансформується при перекладі в складнопідрядне атрибутивне речення.

«Non, la femme n'est pas notre frère; par la paresse et la corruption, nous en avons fait un être à part, inconnu, n'ayant d'autre arme que son sexe, ce qui est non seulement la guerre perpétuelle mais encore une arme pas de bonne guerre…» [2, c.643]. – «Ні, жінка нам не посестра; лінощами й розбещеністю ми зробили з неї своєрідну невідому істоту, котра не має іншої зброї, крім своїх статевих органів, – призвідника не лише вічної війни, а й війни поза правилами…» [7, c.373].

Загальна тенденція української мови до вираження в реченні дії, а не номінації предмету, спричиняє взаємозаміну підмета та присудка, а також розширення речення.

«… adorant ou haïssant, mais pas compagnon franc, un être qui forme légion avec esprit de corps, franc-maçonnerie — des défiances d'éternel petit esclave.» [2, c.643]. – «…здатна любити або ненавидіти, вона не може бути щирим товаришем; істота, котра завдяки своєму тілу перетворюється на легіон, табір, франкмасонство, – це недовіра вічної рабині» [7, c.373].

Варто відзначити, що граматичні трансформації в романі мають комплексний характер, тобто практично не відбуваються окремо від лексичних трансформацій. До таких комплексних трансформацій відносяться: антонімічний переклад, експлікація (описовий переклад) та компенсація [23, c.173].

Отже, ключовими аспектами, що зумовлюють необхідність застосування синтаксичних трансформацій є: явище міжмовної асиметрії, тобто можливість вираження елементів денотативної ситуації різними членами речення; а також необхідність виконання адекватного перекладу, що полягає в збереженні глибинної структури речення і, в той же час, приведення формальної структури у відповідність до граматичних та синтаксичних норм мови перекладу.