Сутність банків і їхня структура

Одна з основних функцій фінансового менеджменту — одержання позичок та кредитів і сплата боргів по них. Щоб реалізувати ці функції, підприємство вступає в економічні відносини з банком. Сучасний підприємець повинен знати, які види банків існують і які операції вони виконують. Залежно від результатів діяльності і наявності боргів банкам формується платоспроможність підприємств.

Банк — фінансовий інститут (організація), що представляє підсистему підприємництва. Він забезпечує функціонування і розвиток позичкового капіталу, зокрема кредиту. У даному визначенні не названі основні операції і функції банку, тому воно розкриває сутність банків тільки частково.

Коротко функції банків у ринковій економіці можна охарактеризувати в такий спосіб:

- випуск, покупка і продаж, зберігання, надання в кредит і обмін грошей і цінних паперів;

- контроль за рухом фінансових ресурсів, обігом грошей і цінних паперів і внаслідок цього здійснення значною мірою контролю над окремими галузями економіки, їхньою власністю;

- надання платіжне-розрахункових послуг підприємствам і населенню та ін.

Згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність», банки можуть здійснювати такі операції:

- на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції:

1) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

2) відкриття і ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

- банк, крім перелічених операцій, має право здійснювати такі операції та угоди:

1) операції з валютними цінностями;

2) емісію власних цінних паперів;

3) організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

4) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);

5) надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

6) придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів (факторинг);

7) лізинг;

8) послуги з відповідального зберігання і надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

9) випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

10) випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

11) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

- за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки також мають право здійснювати такі операції:

1) здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;

2) здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;

3) перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;

4) операції за дорученням клієнтів або від свого імені:

- з інструментами грошового ринку;

- з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;

- з фінансовими ф'ючерсами та опціонами;

5) довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними і фізичними особами;

6) депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Банк — юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими).

Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій.

Залежно від форм власності виділяють: державні; акціонерні, кооперативні (комерційні); банк з іноземним капіталом.

Державний банк - це банк, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі.

Банки в Україні створюються у формі відкритого акціонерного товариства або кооперативного банку.

Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві й центральний кооперативні банки. Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб.

Банк з іноземним капіталом - банк, у якому частка капіталу, що належить хоча б одному іноземному інвестору, становить не менше 10 відсотків.

Банки мають право створювати банківські об'єднання таких типів: банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група. Банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп з дотриманням вимог антимонопольного законодавства України.

Банківська корпорація - це юридична особа (банк), засновниками і акціонерами якої можуть бути виключно банки. Банківська корпорація створюється з метою концентрації капіталів банків - учасників корпорації, підвищення їх загальної ліквідності й платоспроможності, а також забезпечення координації та нагляду за їх діяльністю.

Банківська холдингова група - це банківське об'єднання, до складу якого входять виключно банки. Материнському банку банківської холдингової групи має належати не менше 50 відсотків акціонерного (пайового) капіталу або голосів кожного з інших учасників групи, які є його дочірніми банками.

Фінансова холдингова група має складатися переважно або виключно з установ, що надають фінансові послуги, причому серед них має бути щонайменше один банк, і материнська компанія має бути фінансовою установою.

Сукупність різних видів банків і банківських об'єднань в їхній взаємодії і взаємозв'язку утворює банківську систему. У цю систему також входять спеціалізовані кредитно-фінансові установи, що здійснюють кредитування окремих сфер і галузей народного господарства. До них належать: інвестиційні банки, кредитні союзи, страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні компанії та ін.

На ринку банківських послуг в Україні підприємницька діяльність виконується кредитними організаціями на основі ліцензії, виданої Національним банком України (НБУ).

Кредитна організація — юридична особа, утворена на основі будь-якої форми власності як господарче товариство, яке для одержання прибутку як основної мети своєї діяльності на підставі ліцензії Національного Банку України має право проводити банківські операції.

Кредитній організації забороняється займатися виробничою, торговою і страховою діяльністю.

Розглянемо коротко сутність комерційних банків і спеціалізованих фінансово-кредитних інститутів, з якими безпосередньо мають справу підприємства.

Комерційні банки, як правило, не є державною власністю. Найпотужніші з них — відкриті акціонерні товариства.

До основних функцій комерційних банків відносяться: кредитні, фондові (випуск цінних паперів різних компаній і їхнє розміщення на валютних ринках), комісійні (платіжне-розрахункові) операції в межах усього народного господарства та ін.

Не менш важливими структурними елементами банківської системи виступають спеціалізовані фінансово-кредитні установи, до числа яких належать:

- інвестиційні банки, які здійснюють операції з випуску і розміщення акцій, облігацій. При цьому вони залучають капітал шляхом випуску і продажу власних акцій або за допомогою кредитів комерційних банків;

- банки взаємного кредитування, кредитні союзи та інші ощадні установи, що акумулюють заощадження населення і спрямовують їх здебільшого на фінансування будівництва (житла і комерційних установ та ін.);

- страхові компанії, які з метою залучення фінансових ресурсів продають страхові поліси, а потім вкладають їх у цінні папери компаній і держави, надають цим суб'єктам кредити;

- пенсійні фонди, що акумулюють кошти здебільшого з внесків у фонди соціального страхування. Серед них розрізняють фонди, які не інвестують свої кошти в цінні папери (отже сплачують пенсії тільки з поточних надходжень і доходів), і ті, якими керують страхові компанії або підприємства (чи з їхнього доручення – банки);

- інвестиційні компанії, які залучають кошти шляхом випуску акцій, їхнього продажу дрібним акціонерам і покупки цінних паперів промислових компаній в різних галузях промисловості.