ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Особливості інформації при прийнятті рішень у бізнесі



В процесі підприємницької діяльності реалізуються функції управління, які потребують прийняття рішень та інформаційних комунікацій. Склад і обсяг визначається багатьма чинниками. Головні з них це специфіка бізнесу, його мета, необхідна точність інформації, періодичність одержання інформації, способи фіксації інформації та інше.


Управління бізнесом забезпечується великою кількістю рішень, що складають строгу ієрархію. За характером керуючого впливу рішення ділять на традиційні та ситуаційні. Для традиційних рішень характерна повторюваність, висока стабільність кола завдань, з яких вони приймаються, визначеність наслідків реалізації, традиційність методів розробки рішень. Для ситуаційних рішень характерним є великий їх різновид, випадковий характер виникнення завдань, необхідність використання широкого спектру спеціальних методів розробки рішень, та необхідність оцінки їх ефективності за допомогою значної кількості критеріїв, часто суперечливих. При прийнятті ситуаційних рішень виникають наступні умови:

1) вирішення ситуації в бізнесі для відповідного ринку є строго обов’язковим та практично не може бути скасованим та передорученим;

2) як правило, для прийняття рішення та його реалізації об’єктивно визначені терміни (дефіцит часу);

3) прості та легкі рішення виключаються, так як у більшості вони приймаються з приводу відсутності або малої кількості необхідних ресурсів (дефіцит ресурсів);

4) прийняття або неприйняття рішень містить в собі цілком очевидні загрози для бізнесу (присутність ризику);

5) існує значна кількість можливих варіантів вирішення ситуацій з яких необхідно вибрати один раціональний варіант.

Темпи сучасного бізнесу та прийняття рішень диктують необхідність оперативної обробки інформації. І це завдання вирішують інформаційні системи. Базисом будь-якої інформаційної системи є програмне забезпечення, яке включає прикладні й системні програми, а також операційну систему. Прикладні програми вирішують інформаційні завдання, орієнтовані на конкретних користувачів. Системні програми управляють прикладними, забезпечують взаємодію в мережах: передачу команд, завдань, контроль передачі інформації, виправлення помилок і т.п.

Операційна система управляє системними програмами й, як правило, усією інформаційною системою. Створення інформаційної системи - складний процес, що припускає рішення наступних завдань:

- технічних - вибір типу комп'ютера й периферійних обладнань, визначення обсягу оперативної й зовнішньої пам'яті й інших параметрів;

- програмних - вибір або створення програмного забезпечення;

- лінгвістичних - вибір зручної для користувача машинної мови;

- організаційних - добір персоналу для обслуговування інформаційної системи;

- інформаційних - відпрацювання методики введення, зберігання, пошуку і видачі інформації.

Сучасний користувач - не програміст (у тому числі підприємець) діє в зручному для нього інформаційно-оперативному середовищі, яке дозволяє обробляти різноманітну за видом й змістом інформацію в єдиному комплексі, який називається інтегрованою системою обробки інформації.

Електронний офіс дозволяє розв'язати цілий ряд проблем, до числа яких відносяться:

- організація електронної пошти із застосуванням телетайпа, факсу;

- планування і контроль діяльності (підготовка зустрічей, нарад, нагадування, автоматичне розсилання листів і т.п. );

- виправлення помилок у текстах, складених різними мовами (російською, англійською та ін.);

- організація ефективної системи негайного сповіщення (про попит і пропозицію товарів і послуг та ін.);

- контроль доступу, захист даних і забезпечення конфіденційності інформації.

Таким чином, кожна традиційна функція одержує нове, більш ефективне втілення.

Створення електронного офісу починається з освоєння текстового редактора - сервісної програми, за допомогою якої текст виводиться на екран дисплея й коректується, дані організують у вигляді таблиць і форм документів, тексти або таблиці заносяться на магнітний диск і при необхідності викликаються на екран або принтер.


6.2. Економічні інформаційні системи в бізнесі

Для бізнесу великий інтерес представляють банки економічної інформації, значна частина якої раніше була недоступна або збиралася час від часу і з великими трудозатратами.

Припустимо, ви маєте намір укласти угоду з якоюсь фірмою, і прагнете знати, хто фактично нею володіє, з ким насправді буде укладений контракт, кому принесе дохід розташоване замовлення і т.д. Хоча формально фірма незалежна, серед власників її акціонерного капіталу може виявитися інша фірма, що володіє контрольним пакетом акцій і, скоріш за все, контролює політику вашого контрагента. У свою чергу, ця інша фірма, також формально незалежна, може фактично належати комусь ще і т.д. Виявлення фактичного власника завжди було досить вигідної формою економічної діяльності, однак розквіту воно досягло лише з появою банків даних.

Нині десятки фірм пропонують свої послуги у відстеженні структури власності, без чого будь-який підприємець або менеджер виявляється сліпим у виборі союзників і в боротьбі з конкурентами. Так, контрольний пакет акцій італійської фірми "Фіат" з кінця 1960- х рр. тримає американська компанія "Дженерал моторс". Ця обставина, ймовірно, не була суттєвою у той час, коли укладався контракт на будівництво заводу в Тольятті. Але тепер, коли об'єднання АВТОВАЗ одержало право виходу на зовнішній ринок, воно набуло нового значення.

Серед американських фірм, що займаються збором інформації про структуру власності, найбільшою популярністю користується компанія "Дан і Бред- Стрит", заснована в 1841 р. У ній зайнято 54 тис. працівників. Компанія має філії в 26 країнах.

Друга за значимістю американська фірма того ж профілю - "Мур і Предикаст" - має систему із шести баз даних, що містять річні огляди, прогнози, статистику, результати аналізу ринку.

У Західній Європі найбільш відомі компанії "Хоппенштедт" ( Німеччина) і "Інформєйшн сервісіз" (Великобританія).

Існує й чимало інших великих банків економічної інформації (табл. 2).

 

Таблиця 2.

Банки економічної інформації

 

Банк даних Характер інформації Примітки
SCAN Крупні проекти, особливо в країнах, що розвиваються Створений під егідою ООН
BUSINESS Міжнародна торгівля, контракти, пропозиція і попит на технології, устаткування, ліцензії -
HARFAX Поточні дослідження ринку з товарних груп і окремих товарів Використана міжнародна класифікація SIC. Форма відображення — реферати
PASCAL Економіка Франції Фінанси і банки Франції -
SGBD Економіка Франції Фінанси і банки Франції За джерелами банка «Сос’єте Женераль»
COMEXT Торгівельні зв'язки країн ЄЕС Код класифікації – NIMEXE, код доступу - SITC. Форма відображення - таблиці
CISI Перспективи розвитку галузей економіки країн — членів ЄЕС за стандартами Спільного ринку Створений у 1965 р., 21 база даних, 10 млн. чисел
BRIL Науково-дослідницькі розробки (тема, виконавець, строки) -
WATS   Поточна економічна ситуація, американські фірми (2 млн.) Зведення повідомлень телеграфних агентств Всього 10 баз даних
PUNS Компанії інших країн (133 країни, 500 тис. компаній) Міжнародні концерни, їх дочірні фірми і підприємства (25 концернів)  
ICOF Британські компанії (600 тис. фірм) Для 100 тис. найбільш розгорнутих довідок
JORDAN Те ж саме (1 млн. фірм) Коло показників звужене (капітал, чисельність зайнятих, оборот, баланс)
IML Те ж саме (130 фірм) Дані деталізовані (аж до номенклатури продукції)
BODAC Французькі фірми. Продажі, структура, стосунки власності -
ESSOR Французькі фірми (75 тис. фірм). Капітал, оборот, чисельність зайнятих -
DETOFEL Те ж (2 тис. фірм, акції яких котируються на біржі) Довідки детальні

 

Японці шанобливо ставляться до інформації, тому часто пояснюються їхні успіхи на світовому ринку. Представники японських фірм збирають будь-які відомості, які можуть прояснити ринкову ситуацію,що склалася, - навіть фотографії машин і устаткування, магнітофонні записи конференцій і семінарів. Фірми виписують величезну кількість економічної та технічної літератури.

Кожна японська фірма, що має торгівельні зв'язки із закордонними компаніями, має власну інформаційну мережу. Ці мережі в цілому настільки розгалужені, що у випадку ускладнення міжнародної обстановки до їхніх послуг звертаються працівники дипломатичних служб та інших урядових установ.

Японський досвід - лише один з показових прикладів того, яку роль інформація відіграє у виробничій сфері. Не менш яскравий приклад - практика великих американських підприємств. Близько 70% з них наймають менеджера для управління інформаційними ресурсами. У його веденні знаходиться не тільки обчислювальний центр, але й усі без винятку інформаційні служби, які не просто обслуговують інші підрозділи, але організують потоки інформації в самостійну цілісну систему.

На 79% підприємств США сформовані в цей час так звані інтегровані інформаційні системи, що досягається установкою терміналів на всіх робочих місцях і масовим освоєнням навичок роботи з персональними комп'ютерами.

У Західній Європі першим (в 1976 р.) увів посаду інформаційного менеджера автомобільний концерн " Бе-Ем-Ве " (BMW). У розпорядження цього менеджера були передані обчислювальний центр, усі програмісти, усі служби організаційно-планової інформації. Усього в його підпорядкуванні опинились 650 постійних працівників і 450 програмістів, що працюють за разовими договорами. При загальній чисельності зайнятих 52 тис. чол., це не так уже й багато, хоча й не мало.

Фірма "Сіменс" з ініціативи відділу методів планування і управління вивчила можливості прискорення інформаційних процесів на підприємствах фірми. Дослідження показали, що обіг інформації можна прискорити в середньому вдвічі. Особливу економію часу дає перехід до діалогу з банком даних.

Наприклад, при ручній обробці інформації оформлення заявки включало дев'ять операцій: заповнення форми, відправлення її у відділ документації, витяг документів з архіву, обробка даних, копіювання, обрізка, оформлення у відділі документації, формування комплекту із заявок і копій, повернення до початку у випадку помилки. На кожну операцію йшов день. Разом - дев'ять днів.

Перехід до діалогу з банком даних зменшив число операцій до шести: введення особистого номера й пароля, вибір формуляра й ключових слів, виклик даних на екран і обробка, друк й перевірка інформації, повернення до другої операції (якщо допущена помилка) або стирання пароля й особистого номера ( якщо помилки немає). Вони займають шість хвилин. Виходить, продуктивність праці зросла (при однозмінній роботі) в 720 раз (в 9 робочих днях 4320 хв).

Звичайно, дев'ять днів на одержання документа з архіву це забагато, якщо із заявками й документами постійно працюють. Але за результатами дослідження, проведеного у фірмі "Сіменс", 95% часу і заявки, і документи перебувають без руху.

Вартість надання комерційної довідки про фірму залежно від регіону (країни близького зарубіжжя, Західна Європа, США, Канада, Азія) і строку надання послуги коливається від 40 до 720 дол. США.

На жаль, у цей час навести довідки про закордонного партнера значно простіше, ніж роздобути дані загальних відомостей про українського контрагента.

Найважливішим класом інформаційних систем є економічні інформаційні системи (ЕІС).

До основних функцій ЕІС належать:

- збір і підготовка економічної інформації для її наступного введення в систему;

- введення вихідних даних, що відбивають основні параметри об'єкта управління;

- вирішення завдань економічного характеру, спрямованих на підтримку характеристик системи на заданому рівні;

- виконання операцій, внутрішньо обумовлених функціонуванням самої ЕІС.

Найважливішими принципами побудови ефективних ЕІС є:

- розумна централізація - більшість операцій перетворення даних зосереджується в одному або декількох центрах, оснащених комп’ютерами, що дозволяє знизити собівартість операцій і одночасно створює передумови для інтеграції обробки;

- системність - дані обробляються в різних розрізах, щоб отримати інформацію на всіх рівнях і у всіх функціональних системах управління;

- комплексність - автоматизують усі процедури перетворення інформації на всіх стадіях (одержання, збір, реєстрація, передача, зберігання, обробка, вивід інформації й ухвалення рішення, тобто вироблення управляючих впливів).

При створенні ЕІС основними є аналіз і синтез циркулюючої інформації, під якою в самому загальному змісті розуміють відображену різноманітність явищ, фактів, процесів, що мають місце в реальній системі. Аналіз інформації дозволяє виділити основні проблеми, вирішені дослідниками й проектувальниками ЕІС: побудова моделей ЕІС; аналіз структур даних; оптимізація розміщення інформації в пам'яті системи; організація зберігання, коректування й перетворення даних ЕІС; визначення раціональної структури й функцій ЕІС; вибір ЕІС, ефективних в умовах ринкової економіки.

У цей час практикується два принципово різні підходи до побудови ЕІС. Перший підхід зводиться до того, що потоки інформації й алгоритми її перетворення вибудовують виходячи з існуючої системи управління, другий припускає розробку "ідеальної" системи управління без врахування особливостей існуючої. На наш погляд, необхідно поєднувати обидва підходи.

Для економічної інформації характерні більші обсяги, багатократне повторення циклів одержання й перетворення у встановлених часових межах, значна питома вага логічних операцій обробки й порівняльна простота математичної обробки.

Структурно економічна інформація складається з показників - параметрів об'єкта управління, що контролюються та характеризуються найменуванням і значенням. Показник формується із сукупності реквізитів, що має закінчений вагомий зміст і споживчу вартість.

Реквізит - це логічно неподільний елемент показника, що співвідноситься з певною властивістю відображеного об'єкта або процесу. Кожний показник складається з одного реквізиту-підстави, що визначає кількісну сторону об'єкта або процесу й значення показника, і одного або декількох реквізитів-ознак, які характеризують якісну сторону й найменування показника.

Складання рефератів з врахуванням заданого набору ключових слів - завдання складне і у практичному, і в теоретичному відносинах, але в його актуальності поступово переконується усе більше фахівців, тому немає сумніву, що рано або пізно його буде вирішено.

Описаний підхід прийнятний для банків даних зі змінним складом користувачів. Для постійного їхнього кола застосовують так звані конференційні системи. Кожний користувач працює як би в режимі незупинної науково-виробничої конференції. Інформаційні повідомлення, що надходять у базу даних, перетворюються в стандартну форму й відразу ж передаються тим, кого сама конференційна система вважає необхідним ознайомити зі змістом повідомлення.

Правила функціонування системи визначають не тільки сферу інтересів кожного користувача, але й категорію джерел, від яких йому дозволено одержувати інформацію. Якщо в інформаційній системі з'являється повідомлення із забороненою адресою, то система цілком здатна повідомити його автору: "Ви не маєте повноважень передавати повідомлення даному адресатові".

Крім того, у системі враховується гранична кількість повідомлень, переданих одній особі. Потік інформації відфільтровується з метою не допустити інформаційного перевантаження користувача.

Ідея створення конференційних систем була підказана практикою складання так званих мемо, документів, що прижилися в американському діловому житті і не мають аналогів у вітчизняному.

Мемо (скор. від memorandum) - розгорнута службова записка, що не потребує ухвалення негайного рішення. Автор документа попросту повідомляє свою точку зору й підкріплює її аргументами. Саме традиція обміну мемо й викликала до життя "Іквал " (EQUAL) - внутрішню інформаційну систему фірми "Ай-Ві-Ем", що працює за принципом постійно діючої конференції.

Перспективним вважається аналіз взаємин між учасниками електронних конференцій. Наприклад, один читає праці іншого, а той - ні, контакт стає однобічним. Подібні факти дозволять, не прибігаючи до опитування, удосконалювати роботу інформаційних систем.

Загалом, постійне звертання системи до користувача з питаннями вижило себе. Комп'ютери в недалекому майбутньому стануть вгадувати, що потрібно людині.

Конференційні системи зближають банки даних з електронною поштою. Колись дві сфери людської діяльності, нині принципово різні, - переписка й одержання інформації із друкованих джерел - зіллються в одну, якщо вдасться дозволити протиріччя між індивідуалізацією кожного повідомлення, типовою для переписки, і масовим характером інформації, що поставляється друкованими виданнями й іншими засобами комунікацій.

У західних фірмах практикується регулярне автоматичне складання оглядів поточної преси, хоча подекуди цим зайняті не комп'ютери, а люди. Наприклад, у німецькій компанії "Люфтганза" один співробітник регулярно складає щоденний огляд преси на 10 сторінках. У фірмі "Дойч шелл" двоє співробітників щодня з ранку до полудня становлять короткий, на дві сторінки, прес-бюлетень. У відомому "Коммерцбанку" група з 12 людей з раннього ранку й до 11 годин робить 15-сторінкову добірку інформації з газет.

Досить істотна ймовірність інформації. При використанні обчислювальних засобів, що володіють можливостями логічного висновку, фахівець має право зажадати від комп'ютера оцінити ймовірність отриманої інформації, привести аргументи за та проти її істинності.

Економічна інформація може розглядатися на різних рівнях: синтаксичному, семантичному й прагматичному.

Синтаксичний рівень аналізу дозволяє абстрагуватися від змісту інформації й рівня її корисності. Він розглядає відносини між знаками системи економічних даних і характер цих відносин. На синтаксичному рівні встановлюють правила побудови певних груп даних, документів, показників і т.п.

На семантичному рівні аналізуються вагомі характеристики інформації з метою усунення багатозначності висловлювань. Вивчення даних на семантичному рівні не припускає аналізу їх цінності для управління.

Прагматичний аспект розгляду пов'язаний із цінністю, корисністю інформації для вироблення правильного управлінського рішення. Із цієї точки зору аналізують споживчі властивості інформації.

Перший рівень відповідає сприйняттю зовнішніх структурних характеристик, тобто синтаксичної сторони інформації, другий рівень - формуванню понять і відображень, виявленню змісту інформації і узагальнення, третій безпосередньо пов'язаний із практичним використанням інформації, відповідністю її цільової функції діяльності системи.

Інформація в ЕІС є і предметом, і продуктом праці, тому від її якості суттєво залежать ефективність і якість функціонування системи.

Якість інформації можна визначити як сукупність властивостей, що зумовлюють її використання для задоволення визначених відповідно до її призначення потреб.

Можливість і ефективність використання інформації для управління визначаються такими її споживчими показниками, як репрезентативність, змістовність, повнота, доступність, актуальність, своєчасність, стійкість, точність, ймовірність, цінність.

Інформація цінна, оскільки вона сприяє досягненню поставленої мети. Та сама інформація може мати різну цінність, якщо її розглядати з точки зору різних споживачів. Цінність інформації, таким чином, прямо залежить від мети, яку ставить перед собою її споживач.

Ефективність інформації в значній мірі визначається її корисністю й цінністю. Перша якість випливає із властивості задовольняти практичні потреби людини. Корисна та інформація, яка дає конкретний ефект сьогодні, сприяє ухваленню правильного рішення. Цінність також має інформація, що дає об'єктивні уявлення про предмет вивчення. Друга властивість, таким чином, визначає характеристику, яка втримується в об'єктивності, адекватності інформації сутності явищ, що відображаються. Корисність більш конкретна. Цінність може визначитися не обов'язково сьогодні, а корисність нерідко проявляється й у самий момент збору інформації, її переробки або ухвалення рішення.

 

6.3. Вартість інформації та інформаційних продуктів

Американський економіст Піл Самуельсон, автор відомої праці " Еко-номікс", що довгий час займав третє місце у світі з тиражу, розглядає дуже цікавий приклад з маяком. Кораблі, що проходять повз маяк, користуються його повідомленнями безкоштовно. Витрати на підтримку вогню в маяку не залежать від числа минаючих повз суден. Однак вигоду від інформації, яку несе в собі світловий сигнал, що попереджає про небезпеку, можна оцінити через вартість кораблів, що рятуються їх, і вантажі. Припустимо розрахувати ефект через суми страховок. У цьому випадку, як і в багатьох інших, інформація має ціну, вона може бути перелічена в зекономлені гроші, у тонни різноманітних товарів. Але найбільш показове перерахування її в енергетичний еквівалент.

У Великобританії на оплату енергії витрачається 27 млрд ф. ст. на рік, 40% з яких припадає на промисловість і торгівлю. Ця стаття витрат - друга після зарплати, а в металургії, наприклад, вона на першому місці в усьому світі.

За оцінками експертів Загального ринку, сучасна обчислювальна техніка дозволяє заощадити 15-20% енергії, що витрачається на житловий сектор.

Інший очевидний шлях заміни кіловат на кілобайти - економія розходу палива в автомобільному транспорті за допомогою обчислювальних пристроїв. Зараз в усьому світі інтенсивно розробляють математичні моделі двигунів внутрішнього згоряння й динаміки руху автомобіля. Електроніка в автомобілі здатна заощадити не менше половини бензину, що зараз витрачається, і більше половини дизельного палива.

Ми привели приклад конкретні економічні ситуації, щоб показати: інформація має самостійну економічну цінність, вона представляє собою такий же фактор виробництва, як матеріальні ресурси.

На думку впливового журналу "Менеджмент сервісіз", у США з початку століття аж до 1940- х рр. частка зайнятих переробкою інформації залишалась постійною, а за наступні сорок із зайвим років ця частка монотонно зростала й до 1975 р. досягла половини всіх зайнятих.

Величезний ринок управляючої інформації - комп'ютерних програм. Щоб переконатися в цьому, досить на будь-якій виставці подивитися на роботу спеціальних обладнань, що копіюють записи на диск протягом декількох секунд. Тиражування програм стало новою галуззю потокового виробництва. Продукт даної галузі виробництва - інформація.

Ціни на інформаційні послуги й системи залежать від багатьох факторів: витрат, середньої норми прибутку й рентабельності, співвідношення попиту й пропозиції на конкретний товар, купівельної спроможності гривні й т.п. В цілому ціни на інформацію формуються на базі світових цін, які прийняті в міжнародній торгівлі й поширюються на значну частину товарообігу. На практиці це ціна великих партій товару, що регулярно продається або купується на вільно конвертовану валюту. В Україні інформації ще тільки складається, що спричиняє ряд особливостей.

Практично ціна визначається співвідношенням витрат виробництва й середнього прибутку. Однак у більшості випадків в економічних розрахунках використовується не дійсна процентна ставка або реальна норма прибутку, а так звана мінімальна норма прибутку. Ця величина в економічних розрахунках за кордоном відіграє ту ж роль, що й нормативний коефіцієнт економічної ефективності - у вітчизняних оцінках. Однак мінімальна норма прибутку не є постійною величиною, а змінюється в різних ситуаціях і в різних інвесторів. Її значення визначається мінімальним доходом із вкладень, який може бути отриманий при досить розумній і відносно низкому рівні ризику. Із практики відомо, що значення мінімальної норми прибутку становить 7-10% на вкладений капітал. Однак через високі темпи відновлення інформаційних систем і послуг реальні значення прибутку можуть становити 20-40% на вкладений капітал.

У цей час вартість комп'ютерних систем коливається в межах від 1000 до 2000 дол. (а при розширенні можливостей системи - до 4000 дол.). Ціна на програмні продукти змінюється від 25 до 2000 дол. Вартість передачі інформації в комп'ютерних мережах залежить від обсягу переданих даних і становить від 3 до 7 центів за кілобайт. Необхідно відзначити, що для ряду нових систем ціна визначається їхньою ефективністю, співвідношенням попиту та пропозиції, а не фактичними витратами на розробку.

 

Рекомендована література до лекції теми 6

а) основна:

1. Мировой рынок информационных услуг: электронная и коммерческая информация. М.: Данные, информация, знания, 2001.-243с.

2. Экономика знаний: Учебное пособие./ В.В, Глухов, С.Б. Коробко, Т.В. Маринина. – СПб.: Питер, 2003.-528с.

 

б) додаткова:

3. Компьютерные технологи обработки информации: Учебное пособие/ С.В. Назаров, В.И. Першиков, В.А. Таринцев и др.. Под ред. С.В. Назарова. М.: Финансы и статистика, 2005.-248с.

4. Основы информатизации предпринимательства. Учебное пособие/М.А. Горенбургов М.А. – СПб.: СПбУЭФ, 2005.-155с.

 

Питання до самостійної роботи щодо змісту лекції теми 6

1. Якими видами інформації користується підприємець?

2. Які умови виникають при прийнятті рішень в бізнесі?

3. Що являє собою електронний офіс та які завдання він вирішує?

4. Що таке ринок інформації?

5. Що являють собою банки інформації?

6. Які основні елементи інформаційної системи?

7. Які функції економічних інформаційних систем?

8. Які принципи побудови економічних інформаційних систем?

9. Які виділяють рівні економічної інформації?

10. Які фактори визначають ціни на інформаційні послуги?

 

Тести для перевірки знань до лекції теми 6

1. За характером керуючого впливу рішення в бізнесі поділяють на:

а) директивні;

б) традиційні;

в) ситуаційні;

г) випадкові.

 

2. До основних функцій економічних інформаційних систем відносять:

а) збір і підготовка економічної інформації;

б) розв’язання завдань економічного характеру;

в) виконання розрахунків з економічних питань;

г) мотивації ціноутворення.

 

3. Принципами побудови ефективних економічних інформаційних систем є:

а) централізація;

б) системність;

в) комплексність;

г) науковість.

 

4. Рівнями економічної інформації є:

а) синтаксичний;

б) сематичний;

в) прагматичний;

г) філософський.

 

Ключові терміни і поняття до лекції теми 6

Операційна система

Інформаційна система

Електронний офіс

Банк економічної інформації

Економічна інформаційна система





Последнее изменение этой страницы: 2016-06-06; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.232.96.22 (0.053 с.)