Використання силового тиску в бізнесі

 

Перейдемо тепер до іншої сторони "ненормативної" ділової поведінки - застосування силових заходів, погрози вимагання.

Опитування суспільної думки п'яти останніх років показують, що злочинність посідає друге місце, уступаючи лише росту цін. Для бізнесу організоване насильство також стало вкрай болючою проблемою.

Понад чверть (26,2%) керівників малих підприємств заявляють, що вимагання й погрози практикуються часто, більше половини (57,1%) вважають їхнім нерідким явищем, і тільки 16,7% заперечують сам факт застосування силових заходів у малому бізнесі.

У період Перебудови велося чимало розмов про рекет у відношенні нових господарських структур. Сьогодні положення не змінилося, але відбулося зміщення акцентів: мова йде вже не про рекет, а про організовану охорону. І малі, і великі підприємства змушені шукати професійний захист, який надають, по-перше, представники офіційних правоохоронних органів (на комерційній основі), по-друге, офіційно зареєстровані приватні охоронні агентства, організовані найчастіше колишніми працівниками правоохоронних органів, і, нарешті, кримінальні угруповання, що забезпечують так званий дах. У результаті бізнесмени систематично оплачують послуги "своїх" охоронців і не платять "чужим".

Арсенал силових методів досить-таки широкий, і вони вбудовані як важлива частина в механізм контролю ділових зобов'язань. Професійні силові групи беруть найактивнішу участь у з'ясуванні відносин з несумлінними й необов'язковими партнерами й клієнтами, вибиванні боргів. Ціна послуг висока. За деякими відомостями, участь у конфлікті "братух" обходиться в половину суми, що повертається, а офіційно зареєстровані агентства вимагають від 15 до 40%.

Організоване насильство замінило собою тиск на партнерів через партійні органи в радянський час, стало своєрідною компенсацією за втрату адміністративного й правового захисту. Відсутність діючого законодавчого і судового регулювання привело до того, що силові методи вросли в тканину господарських відносин. Коли закон мовчить, а мораль сліпа, тих, що зарвалися, приводять до тями грубими і примітивними методами.

Загальновідомо, що частіше інших об'єктом вимагань стають фінансові й торгівельні структури, що мають справу з наявним грошовим оборотом. Опитування підтвердило, що фінансисти найбільше стурбовані даною проблемою, однак не виявило значного розриву в оцінках зайнятих у торгівлі й сфері послуг від думки основної маси підприємців.

Респонденти з високим освітнім рівнем частіше скаржаться на вимагання, але, ймовірно, не тому, що частіше з ним зустрічаються, а тому що болючіше реагують на насильство.

Державні діячі, що служать і, громадські організації більш песимістичні в оцінках, ніж підприємці.

На запитання про те, чи можна успішно господарювати без застосування погроз і силових заходів, більше половини опитаних відповіли ствердно, понад третину погодилися з деяким застереженням (можна, але із труднощами), і тільки 10% категорично заперечували подібну можливість.

Керівники малих підприємств дотримуються більш оптимістичного погляду на можливість відмови від насильства, чому великі підприємці, державні суспільні діячі, що служать і, особливо ті представники малого бізнесу, які прогнозують підйом у цьому секторі економіки і не побоюються масових банкрутств.

10.3. Організація взаємовідносин із владою при веденні бізнесу

Якщо зі сфери "горизонтальних" господарських відносин перейти до "вертикальних", то неминуче постане питання про корупцію й вимагання чиновників.

Бюрократія завжди займала п'яте-шосте місце в рейтингу найбільш гострих проблем малого бізнесу. У руках чиновників чимало важелів, що дозволяють впливати на підприємців. Ще не почавши діяти, бізнесмен потерпає від чималих труднощів через ускладнений порядок реєстрації підприємств, необхідності платити за кожен "папірець", труднощі в оформленні й т.п. На цьому його труднощі не закінчуються. Влада маніпулює ставками орендної плати й інших зборів. З'являються численні контролери, які влаштовують перевірки за найрізноманітнішими приводами. Словом, представники влади не раз доводили, що здатні зруйнувати будь-яке починання, причому в рекордно короткий термін.

Бюрократизм - діючий інструмент прямого вимагання оплати легальних, напівлегальних і нелегальних зборів. До перших відносяться податки й обов'язкові платежі. Напівлегальними можна вважати "добровільно-обов'язкові" відрахування на муніципальні потреби (благоустрій міста, ремонт будинків, інші потреби комунального господарства). Відрахування ці не передбачені законами, однак влада рораховує достатні можливості, щоб примусити бізнесмена до "доброчинності". Незаконні по суті дії чиновників переходять в законну, офіційну форму. Нарешті, підприємець змушений давати хабара.

На думку експертів, хабарництво - найпоширеніше із злочинних діянь у господарській сфері. Перебудова й ринкові реформи послабили адміністративний контроль, і масштаби корупції явно розширились. Розкриті й оприлюднені факти зловживання владою одиничні, однак непрямі відомості дозволяють припустити, що хабарі досягають небачених у радянський час розмірів.

Втім, не варто покладати провину тільки на чиновників і обділяти підприємців. В угоді беруть участь дві сторони. Бізнесмени нерідко використовують і досить цинічно, користолюбство можновладців, щоб одержати доступ до дешевих ресурсів, добитися пільг, звільнити себе від частини легальних платежів і "доброчинності".

Опитування показало, що більшості (9/10) керівників малих підприємств доводилося зустрічатися з вимаганням чиновників, у тому числі 40,7% вказали, що воно носить систематичний характер. Лише 9,4% підприємців не зустрічалися з хабарництвом. Ці оцінки близькі до даних опитування, але все-таки частота проявів вимагання трохи зросла (з 80% до 90%).

Керівникам середнього й великого бізнесу, очевидно, ще частіше доводиться мати справу з нечистими на руку чиновниками: більше половини (56%) вважають хабарництво повсякденним явищем.

Викривачами корупції виступають суспільні діячі, які всі як один переконані, що малий бізнес страждає від незаконних зборів. Щодо самих державних службовців, то вони вважають не акцентувати проблему. Звичайно, мало хто (лише кожний шостий) бере на себе сміливість стверджувати, що адміністративний механізм зовсім не торкнувся корупції, але більшість не бажає визнавати вимагання повсякденним фактом.

Найбільше від хабарництва страждають фінансисти, а також зайняті в сфері науки, консалтингу, торгівлі й транспорту, у меншій мері - будівельні фірми.

Спостерігається цікавий зв'язок між тиском криміналу й чиновницьким гнітом, начебто це дві сторони однієї медалі, не даремно ж у побут увійшов вираз "бюрократичний і кримінальний рекет". Якщо вірити даним опитування, то виходить, що одна група підприємців живе в зоні насильства, а інша перебуває в згоді з усім світом.

Підприємці не мають райдужних надій у відношенні того, що можна з успіхом вести справи, не даючи хабарів. Подібних ідеалістів набралося всього 16,6%. Близько 42% вважають, що добитися цього можна із труднощами, і майже стільки ж (41,3%) не будують ніяких ілюзій. Таким чином, якщо ситуація з необов'язковістю ділових партнерів представляється бізнесменам хоч і несприятливою, але поправною, то в перемогу над корупцією ніхто не вірить, окрім самих чиновників.

 

 

Принципи ділової моралі

 

Найбільші західні експерти в області етики висувають наступні найважливіші вимоги ділової моралі:

- відповідальне відношення до прийнятих зобов'язань;

- забезпечення трудової, виконавчої й правової дисципліни не примусовими, а економічними методами - за рахунок формування колективу однодумців, згуртованого корпоративним духом;

- справедлива оплата праці персоналу, поділ зі співробітниками всіх труднощів, що випали на долю фірми;

- людяність, товариськість, здатність прийти на допомогу співробітнику і його родині;

- підтримка ініціативи персоналу;

- відданість своїй справі;

- врахування інтересів суспільства.

Багато фірм зі світовим ім'ям нині замислюються про ділову культуру. Власники й менеджери поспішають обновити застарілі моральні цінності. Ще фахівці інституту Бателле стверджували, що на зміну дисципліні, ієрархії, владі й централізації приходять самовизначення, участь, колектив, орієнтація на потреби, творчість і децентралізація.

Підприємець, що започатковує свою справу заради того, щоб забезпечити існування, розбагатіти, досягши цієї мети, нерідко працює вже заради самої справи, а не прибутків, які стають уособленням успіху, що звеличує людину в суспільстві. Підприємець може задатися високими цілями: дати заробітки населенню, забезпечити країну продуктами, звільнити її від економічної залежності.

Прагнення до успіху, як відзначав американський психолог Дж. Макклеланд, тісно пов'язане з економічним ростом суспільства. На стадії розвитку, на підйомі соціум заохочує пошуки нових способів застосування енергії, здібностей. Макклеланд стверджував, що зріст потреби в успіху, що відбиваються, наприклад, у настрої газетних публікацій, дозволяє прогнозувати економічний ріст.

Негативна мотивація згубна для будь-якого індивіда, а для бізнесмена особливо. Невдача з усіма її наслідками постійно рисується в думках; наростає страх; уся енергія йде на те, щоб уникнути невдачі, не понести збитків. Тому заради досягнення мети бізнесмен повинен настроїти себе на успіх, мислити позитивно.

Дейл Карнегі, найбільший психолог бізнесу, ґрунтуючись на загальнолюдських цінностях, придумав ряд чудових правил, що забезпечують успіх у справах.

- Дійте активно.

- Живіть сьогоденням.

- Не турбуйтеся про дріб'язки.

- Умійте зупинитися вчасно при здійсненні фінансових операцій.

- Рахуйте успіхи, а не свої нещастя.

- Будьте самі собою.

- Не витрачайте час на ворогів.

У книгах Карнегі можна знайти й рекомендації як правильно побудувати ділове спілкування.

- Посміхайтеся.

- Вибачайте.

- Слухайте з інтересом.

- Називайте людину по імені.

- Починайте з похвали достоїнств людини.

- Говоріть про свої помилки перш, ніж критикувати чужі.

- Не говоріть приказним тоном, радьте.

- Не зачіпайте чуже самолюбство.

- Заохочуйте.

Американці, які взагалі люблять створювати керівництво на всі випадки життя і учити близьких тому, як розбагатіти, або схуднути, або завоювати симпатії протилежної статі, розробили ще ряд рекомендацій, які можуть здатися прописними істинами, але саме тому, напевно, завжди спрацьовують.

Робіть усе вчасно, радять вони. І насправді, запізнення сприймаються навколишніми як перша ознака необов'язковості. На людину, яка запізнюється, не можна покластися. Запізнення на ділову зустріч може зірвати угоду. Якщо затримка неминуча, краще заздалегідь попередити партнера, щоб зберегти за собою репутацію надійного контрагента.

Думайте про інших, а не тільки про себе. Чим би не займався бізнесмен, інтерес до думки клієнтів дозволить йому досягти цілей. Треба поважати думку інших, намагатися зрозуміти їхню точку зору, прислухатися до критики і порад.

Одягайтеся, як прийнято. У бізнесі, як і скрізь, спрацьовує правило: зустрічають по одежі. Зовнішній вигляд і манери значною мірою визначають успіх.

Говоріть й пишіть гарною мовою. Підприємець повинен мати високу культуру мови, як усну, так і письмову.

Особливу увагу слід приділити правилам ділового етикету: представлення й знайомства, поведінки на переговорах, ділової переписки, телефонної розмови.

Основні норми ділового спілкування можуть бути закріплені в бізнес-кодексі фірми, який звичайно відбиває норми взаємодії з постачальниками, споживачами й суспільством у цілому.