Метод застосування коефіцієнта сумнівності

Як ми вказували, метод застосування коефіцієнта сумнівності визначається множенням суми залишку дебіторської заборгованості на початок періоду на коефіцієнт сумнівності. Коефіцієнт сумнівності розраховується такими способами:

1) визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході;

2) класифікація дебіторської заборгованості за строками непогашення;

3) визначення середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості у сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3-5 років.

Розрахунки коефіцієнтів різними способами розглянемо на прикладах.

Приклад розрахунку коефіцієнта сумнівності способом 1. Для цього підприємству треба спочатку обрати періоди для аналізу, а далі аналізувати неоплачені доходи в цих вибраних періодах. У прикладі 3, наведеному у П(С)БО 10, Мінфін обирає період три роки. Але підприємство може самостійно обрати й інші періоди, як-от останній рік за місяцями, останні чотири квартали. Найголовніше, щоб ця інформація реально дозволила визначити сумнівність чи безнадійність тієї чи іншої заборгованості. Щоб визначити РСБ на кінець 2007 р., проаналізуємо три попередні роки. Чистий дохід від реалізації товарів, робіт, послуг за попередні роки візьмемо зі Звіту про фінансові результати за відповідні роки (форма №2) - рядок 035 «Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)». Але з чистого доходу за відповідний період треба визначити ті суми, які не були оплачені в ті періоди. Це і буде чистий дохід від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати. Також треба за ці періоди визначити суми дебіторської заборгованості, які визнані безнадійними.

Приклад 2 Сальдо на кінець 2007 р. за рахунком 38 становить 500 грн. Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на умовах наступної оплати за 2007 р. становить 550000 грн. Решту даних наведемо у таблиці 1.

Таблиця 1 Вихідні дані до прикладу розрахунку коефіцієнта сумнівності способом 1

Період (рік)	Чистий дохід від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати	Сума дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги, що визнана безнадійною
		-
Разом

 

Коефіцієнт сумнівності дебіторської заборгованості становить 0,004 (14500: 3600000). За п. 8 П(С)БО 10 ми повинні помножити коефіцієнт на суму залишку дебіторської заборгованості на початок періоду. Але у прикладі 3 додатка до П(С)БО 10 зазначено, що розрахований коефіцієнт застосовується до чистого доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати за період. Адже коефіцієнт розраховувались виходячи з питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході. Якщо чинити аналогічно до прикладу 3 П(С)БО 10, то відрахування на створення резерву сумнівних боргів за 2007 р. становить 2200 (550000 х 0,004). Разом із залишком резерв сумнівних боргів на 31 грудня 2007 р. становить 2700 (2200 + 500).

Приклад розрахунку коефіцієнта сумнівності способом 2.

Щодо цього способу у П(С)БО 10 є два приклади. Різниця полягає в обраному періоді класифікації дебіторської заборгованості за строками непогашення. У першому прикладі вибрано період півроку, у другому - три роки. Перший варіант варто застосовувати підприємствам з великою кількістю дебіторів та регулярними продажами. Другий - підприємствам, у яких дебіторська заборгованість має нерегулярний характер. У всіх випадках підприємству спочатку треба провести класифікацію дебіторської заборгованості за строками непогашення. Тобто вся «дебіторка», яка є на певну дату у підприємства, має бути поділена на групи. Наприклад, зі строком непогашення до 3-х місяців, від 3-х до 6-ти місяців, від 6-ти до 12-ти місяців (розподіл дебіторської заборгованості за такими періодами передбачений при заповненні розділу IX «Дебіторська заборгованість» Приміток до річної фінансової звітності. Тому, можливо, варто керуватися такими групами і при обчисленні резерву. Хоча суб’єкт може обрати будь-який інший принцип поділу на групи).

Далі треба обрати період спостереження, і його підприємство визначає самостійно, так само, як і період груп. За кожною із груп обирається сальдо дебіторської заборгованості на певну дату і визначається, яку частину таких заборгованостей буде визнано безнадійною в наступних періодах. Коефіцієнт сумнівності можна розрахувати як суму відношень фактично списаної безнадійної дебіторської заборгованості відповідної групи за n-ий місяць обраного для спостереження періоду до дебіторської заборгованості відповідної групи на кінець n-го місяця обраного для спостереження періоду, а суму треба поділити на кількість місяців в такому періоді (див. приклад 1 у П(С)БО 10).

Інший спосіб розрахунку коефіцієнта сумнівності - це відношення суми безнадійної дебіторської заборгованості відповідної групи у складі дебіторської заборгованості цієї групи на дату балансу в обраному для спостереження періоді до суми дебіторської заборгованості відповідної групи на дату балансу в такому періоді (приклад 2 у П(С)БО 10).

Приклад 3 Розглянемо останній варіант розрахунку коефіцієнта сумнівності. Дані див. у таблиці 2.

 

Таблиця 2 Вихідні дані до прикладу розрахунку коефіцієнта сумнівності способом 2

 

Дата балансу	Сальдо дебіторської заборгованості відповідної групи (грн)	Заборгованість, що визнана безнадійною в наступному році, у складі сальдо дебіторської заборгованості відповідної групи на кінець попереднього року
Група 1	Група 2	Група 3	Група 1	Група 2	Група 3
31.12.2004 р.				-	-
31.12.2005 р.
31.12.2006 р.			-	-		-
Разом
31.12.2007 р.				-	-	-

 

Коефіцієнт сумнівності для відповідних груп становитиме:

групи 1 – 1000: 2500000 = 0,0004;

групи 2 – 21000: 950000 = 0,022;

групи 3 – 15000: 150000 = 0,1.

Величина резерву сумнівних боргів на 31 грудня 2007 р. має становити:

390000 х 0,0004 + 105000 х 0,022 + 55000 х 0,1 = 7966. Якщо у нас сальдо на кінець 2007 р. щодо рахунка 38 становить 500 грн, то ми повинні ще зробити проведення Д-т 84 (944) К-т 38 на суму 7466 (7966 - 500).

Якби залишок на рахунку 38 у нас був більший, то треба було б зробити проведення сторно на зайву суму. Підставою для нарахування або сторнування по рахунку 38 буде бухгалтерська довідка, яку треба оформити, включивши до неї розрахунок РСБ та відповідне проведення.

Приклад розрахунку коефіцієнта сумнівності за способом 3. Цей спосіб називається так: визначення середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості у сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3 – 5 років. Це відносно новий спосіб визначення коефіцієнта сумнівності – його застосування починається з 01.01.2007 р. Щоправда, крім назви у П(С)БО 10, про нього більше нічого немає, тобто не наведено навіть прикладу. Хотілося б, щоб Мінфін принаймні листом роз’яснив своє бачення нарахування РСБ за допомогою такого коефіцієнта.

Приклад 4 Розрахуємо коефіцієнт способом 3. Дані для обчисленні наведемо у таблиці 3.

Таблиця 3 Вихідні дані до прикладу розрахунку коефіцієнта сумнівності способом 3

Період (рік)	Сума дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду	Списана сума дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги
Разом

На нашу думку, коефіцієнт сумнівності можна розрахувати так: (25000: 1000000 + 15500: 1250000 + 8000: 2000000): 3 = (0,025 + 0,0124 + 0,004): 3 = 0,0138. Якщо взяти відношення сукупної суми списаної заборгованості до сукупної суми дебіторської заборгованості на початок періодів за попередні три роки (за умовами прикладу), тобто 48500: 4250000, то коефіцієнт сумнівності дорівнюватиме 0,0114.

3. Витрати майбутніх періодів – це видатки, здійснені у поточному періоді, які відносяться до наступних облікових періодів і будуть визнані витратами у тих облікових періодах, коли буде отримано дохід, пов’язаний з ними.

До витрат майбутнiх перiодiв вiдносяться витрати, пов'язанi з пiдготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловостi; з освоєнням нових виробництв та агрегатiв; сплаченi авансом оренднi платежi; оплата страхового полiса; оплата торгового патенту; передплата на газети, журнали, перiодичнi та довiдковi видання тощо.

Списувати ці суми одразу на витрати періоду не можна, оскільки, наприклад, орендні або лізингові відносини підприємства продовжуються протягом тривалого часу, а одночасне списання великої суми орендної плати призведе до необумовленого й значного збільшення витрат і, як наслідок, - зменшення фінансового результату (прибутку), що порушує принцип нарахування та відповідності доходів і витрат.

Розподіл витрат майбутніх періодів здійснюється залежно від терміну (кількості місяців), до якого вони відносяться, та інших факторів.

Наприклад, якщо підприємством була здійснена передоплата за періодичні видання на наступний рік в сумі 1200 грн., то щомісячному списанню підлягає сума 100 грн. (1200 грн.: 12 місяців).

Аналогічно здійснюється розподіл витрат на виконання поточного ремонту, орендної плати тощо. Наприклад, планується освоєння нової продукції — нових верстатів. Витрати на підготовку виробництва становлять 2500 грн.; протягом 2 років заплановано виготовити 10 шт. верстатів. У такому випадку до собівартості верстатів щомісячно слід включати 104,17 грн. ((2500: 10) X 5: 12 міс).

Списання частини витрат оформлюється розрахунком бухгалтерії, в якому зазначається сума витрат майбутніх періодів, які відносяться на витрати звітного періоду, а також назва, номер документу, на підставі якого було здійснене віднесення таких витрат до витрат звітного періоду.

Облік витрат майбутніх періодів ведеться на активному,балансовому, рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів", призначеному для узагальнення інформації щодо здійснених витрат у звітному періоді, які підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах.

За дебетом рахунку 39 "Витрати майбутнiх перiодiв" вiдображається накопичення витрат майбутнiх перiодiв, за кредитом - їх списання (розподiл) та включення до складу витрат звiтного перiоду.

Належним чином оформлені документи є підставою для відображення в обліку витрат майбутніх періодів (табл.).