Агровиробниче групування і рекоміндації щодо підвищення родючості ґрунтів господарства та сільськогосподарського використоння

 

У цьому розділі подається поняття про агровиробниче групування ґрунтів та розкриваються основні принципи їх розробки.

За агровиробничого групування окремі контури об`єднують у більші масиви, для яких можна рекомендувати відносно одні й ті ж заходи агротехніки та однакове сільськогосподарське використання.

Для складання агровиробничого групування ґрунтів необхідно:

1. Засвоїти принципи агровиробничого групування ґрунтів.

2. Згрупувати всі виділені на ґрунтовій карті різновиди орних ґрунтів у агрогрупи (найкращі, хороші, середньої якості, найгірші ґрунти).

3. На ґрунтовій карті об`єднати ґрунтові контури в агропромислові та проставити індекси агровиробничих груп (римськими цифрами поряд із ґрунтовим індексом). Наприклад:

, І (68е)

4. Намітити заходи щодо підвищення родючості ґрунтів, об`єднаних у кожну агропромислову групу.

5. Скласти агровиробниче групування ґрунтів усього господарства у вигляді таблиці з зазначенням ґрунтів, що об`єднані в одну агрогрупу, їх площу та заходи з підвищення родючості (агрономічні, культуротехнічні, агрохімічні, протиерозійні), рекомендації щодо використання. Результати агровиробничого групування узагальнити у вигляді таблиці 4.1.

Таблиця 4.1

Агровиробниче групування ґрунтів та заходи їх поліпшення

 

Номер агро-групи	Індекс ґрунтів, що вхо-дять до складу групи	Найменування ґрунтів, що входять до складу групи	Заходи щодо поліпшення та використання	Загальна площа, га	Порівняльна оцінка ґрунтових груп з якості у госпо-дарстві
загальні агро- технічні	меліо- ративні

 

Примітка. До однієї агровиробничої групи відносять ґрунти схожі за генезисом та рівнем родючості, за рельєфом, за величиною ґрунтових контурів та ступенем їх однорідності, за придатністю їх для вирощування певних сільськогосподарських культур.

За визначення агропромислових груп слід керуватися сукупністю найбільш суттєвих ознак ґрунтів, що показані на карті. До них відносяться: механічний склад, потужність гумусового горизонту та вміст гумусу в ньому, запаси рухомих форм сполучень елементів живлення, ступінь окультурювання, ступінь ерозійності, характер рельєфу, глибина залягання ґрунтових вод та верховодки. Крім того, у кожній ґрунтовій зоні необхідно врахувати ряд суттєвих показників, властивих ґрунтам цієї зони.

У зонах Південного та Сухого Степу слід брати до уваги ступінь карбонатності, солонцюватості, характер водного режиму, наявність комплексності. Чорноземи та каштанові ґрунти, карбонатні з поверхні або з підвищеного глибинного закипання, як правило, менш родючі внаслідок заниження рухомості сполучень та більш напруженого водного режиму. Серед каштанових ґрунтів та частково серед чорноземів суттєвим показником родючості є характер ґрунтових комплексів – ступінь поширення у цих комплексах солонців. Задовільними для гірських масивів слід вважати комплекси, що мають у своєму складі не більше 25% солонців. Усі масиви, в яких солонців більше 25%, слід рекомендувати під луки та пасовиська. Серед орних масивів на ґрунтах південних зон велике значення має ступінь засоленості та склад солей, що засолюють ґрунти.

Високий ступінь засоленості, содовий або хлоридний тип засоленості, найбільш згубний для більшості сільськогосподарських культур.

Даючи рекомендації щодо підвищення родючості ґрунтів кожної виробничої групи, спочатку треба зазначити найбільш вагомі заходи – необхідність меліорації (зрошувальної, розчистки чагарників, вилучення каміння), а також, на основі даних визначення кислотності та ступеня насичення, робиться висновок про необхідність гіпсування та вапнування, рекомендуються норми вапна і гіпсу. Виходячи з даних про кількість рухомих форм фосфору, калію та азоту, треба назвати ґрунти, що потребують тих чи інших мінеральних добрив, зазначити норми, згідно з розташуванням культур. На підставі даних про запаси гумусу в ґрунті слід подати рекомендації стосовно збагачення ґрунтів органічними речовинами (травосіяння, внесення органічних добрив – гною, торфу, торфогнойових комплексів тощо).

У рекомендаціях повинні бути пропозиції щодо обробки ґрунтів. Слід приділити увагу сінокісним угіддям, пасовиськам, зазначити основні заходи щодо підвищення продуктивності.

Висновки

У висновках дається загальна оцінка ґрунтів господарства та їх придатність для вирощування сільськогосподарських культур.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

До списку використаних джерел повинна входити вся навчальна, методична та наукова література, що використовувалася за виконання курсової роботи. Перелік літератури складають у алфавітному порядку.

 

 

ІІІ. Завдання для виконання курсової роботи

 

Варіанти завдань для курсової роботи визначаються за таблицею залежно від двох останніх цифр залікової книжки для 3-4 основних ґрунтів сільськогосподарського підприємства та таблиць 3.2, 3.3 додатку Ж.

Таблиця

Завдання для курсової роботи

Передос-тання цифра залікової

Характеристика ґрунту

Остання цифра залікової

тип та підтип

№ п/п ґрунту

0, 1

чорноземи звичайні

чорноземи південні

каштанові, темно-каштанові, світло-каштанові

лучно-чорноземні, чорноземно-лучні

лугові

-

болотні

-

солончаки

-

2, 3

чорноземи звичайні

чорноземи південні

каштанові, темно-каштанові, світло-каштанові

лучно-чорноземні, чорноземно-лучні

лугові

-

болотні

-

солончаки

-

4, 5

чорноземи звичайні

Продовження таблиці

4, 5

чорноземи південні

каштанові, темно-каштанові, світло-каштанові

лучно-чорноземні, чорноземно-лучні

лугові

-

болотні

-

солончаки

-

6, 7

чорноземи звичайні

чорноземи південні

каштанові, темно-каштанові, світло-каштанові

лучно-чорноземні, чорноземно-лучні

лугові

-

болотні

-

солончаки

-

8, 9

чорноземи звичайні

чорноземи південні

каштанові, темно-каштанові, світло-каштанові

лучно-чорноземні, чорноземно-лучні

лугові

-

болотні

-

солончаки

-

IV. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Основна

1. Ґрунтознавство: Підруч. / Д.Г. Тихоненко, М.О. Горін, М.І. Лактіонов та ін.; За ред. Д.Г. Тихоненка. – К.: Вища освіта, 2005. – 697 с.

2. Крикунов В.Г. Грунти і їх родючість: Підручник / В.Г. Крикунов. – К.: Вища школа, 1993. – 287 с.

3. Назаренко І.І. Ґрунтознавство: Підручник для студентів природничих спец. вищих навчальних зал / І.І. Назаренко. – Чернівці, 2003. – 400 с.

4. Почвоведение / Под ред. И.С. Кауричева – М.:Агропромиздат.1989.

5. Практикум по почвоведению / Под ред. И.С. Кауричева. – М.: Агропромиздат, 1986.

Додаткова

1. Агроклиматический справочник по Николаевской области. - Л.: 1958.

2. Атлас почв Украинской ССР / Под ред. Н.К. Крупского и Н.И. Полупана. – Киев.: Урожай, 1979. – 159 с.

3. Вернард Н.Б. Почвы УССР / Н.Б. Вернард, М.М. Годлин, Г.Н. Самбур, С.А. Скорина. – Киев, 1951.

4. Возбуцкая А.Е. Химия почвы / А.Е. Возбуцкая. – М.: Высшая школа, 1968.

5. Гаркуша И.Ф. Методика полевого иследования почв / И.Ф. Гаркуша. – Горкин: 1968.

6. Грунти України: властивості, генезис, менеджмент родючості: навч. посіб. / За ред. В.І. Купчика. – К.: Кондор, 2007. – 413 с.

7. Добровольский В.В. География почв с основами почвоведения / В.В. Добровольский. – М.: Высшая школа, 1989.

8. Качинский Н.А. Физика почв. ч.І / Н.А. Качинский. – М.: Высшая школа, 1965.

9. Качинский Н.А. Физика почв. ч.ІІ / Н.А. Качинский. – М.: Высшая школа, 1970.

10. Класификация и диагностика почв СССР. - М.: Колос, 1977.

11. Лактіонов М.І. Агрогрунтознавство. Навч. посібник / Харк. держ. Аграрний ун-т ім. В.В. Докучаєва. – Харків: Видавець Шуст А.І., 2001.

12. Медведєв В.В. Земельні ресурси України / В.В. Медведєв, Т.М. Лактіонова. – К.: Аграрна наука, 1998. – 150 с.

13. Орлов Д.С. Химия почв / Д.С. Орлов. – М.: Изд-во МГУ, 1985.

14. Почвоведение. В 2 ч. / Под ред. В.А. Ковды, Б.А. Розанова. – М.: Высшая школа, 1988.

15. Роде А.А. Почвоведение / А.А. Роде, В.Н. Смирнов. – М.: Высшая школа, 1972.

16. Составление и использование почвенных карт. – М.: Агропромиздат, 1987.

17. Тлумачний словник з агрогрунтознавства / За ред. М.І. Лактіонова, Т.М. Лактіонової. Харків. 1998. – 75 с.

Додаток А