Галузева структура народного господарства.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Галузева структура народного господарства.



1. ГАЛУЗЕВА СТРУКТУРА НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА
Народногосподарський комплекс України охоплює всі ланки суспільного виробництва, розподілу та обліку на своїй території. Для економіки України характерною є диференційована та диверсифікована структура, для якої характерно висока вага важкої індустрії, недостатній розвиток галузей та виробництв товарів народного споживання, наявність галузей забезпечення НТП, розширення та поглиблення внутрішньогалузевих та міжгалузевих виробничих зв'язків. На галузеву структуру значно впливають економічні та природні фактори (рівень розвитку продуктивних сил, елементи зростання виробництва, рівень забезпечення сировинною та паливо - енергетичними ресурсами).
Удосконалення народногосподарського комплексу пов'язане з раціональним використанням природних, матеріальних та трудових ресурсів, інтенсивним розвитком економіки, охороною навколишнього природного середовища.
У галузевій структурі України виділяється машинобудування (38,7 % вартості продукції народогосподарства), харчова промисловість (15,3 %), легка промисловість (12 %).
Структура засобів виробництва складається з співвідношення видобувних та обробних галузей. До видобувних належать видобуток мінерального палива, виробництво електроенергії, видобуток руд чорних та кольорових металів, чірничо - хімічна та мінерально - будівельна сировина, лісозаготівлі, вилов риби та морських продуктів.
Видобувна промисловість має підвищену фондомісткість, на неї припадає 20% основних виробничих фондів, а фондовіддачу має нижчу.
Галузі є однорідними, тобто подібними між собою за призначенням продукції, яка виробляється (галузі паливної промисловості), спільності використовуваної сировини (галузі машинобудування) та за характером технології.
Науково - технічний прогрес посилює динамічність зрушення у структурі промисловості. Існують значні відмінності у територіальній концентрації промислового виробництва між південно - східними та деякими західними і центральними областями, у господарчій структурі яких висока питана вага аграрного сектора економіки.
Потрібні пропорції можна забезпечити на основі удосконалення інвестиційної політики, управління, економії сировини та енергії.

127. Для нафто будівної галузі характерні такі проблеми та перспективи…\

Нафтова промисловість відіграє значущу роль в економіці країни, адже вона забезпечує більшість галузей народного господарства необхідною сировиною.

Нафта була і залишається стратегічною сировиною і одним з найважливіших факторів економічної незалежності будь-якої держави.

Дослідженнями ринку нафти та нафтопродуктів України займалися такі сучасні науковці: О. Соскін, І. Барабаш, В. Ніколаєв, В. Дутчак, В. Саприкін, К. Бородін, Ю. Березовська та інші.

Необхідність підвищення ефективності української нафтопереробної промисловості зумовлює об’єктивно нагальну потребу в подальших спеціальних економічних дослідженнях. В Україні досі немає фундаментальних досліджень з цієї теми. Раніше виконані роботи, в тому числі державні програми, носять переважно технологічний характер, тоді як їх економічні аспекти базуються переважно на постулатах централізованої економіки і не повністю враховують особливості ринкових відносин. Отже, дослідження джерел формування інвестиційних ресурсів, факторів їх ефективного використання, аналіз сучасного стану нафтопереробної промисловості України і визначення перспектив її розвитку в умовах ринкової економіки є досить актуальним науковим завданням, вирішення якого має практичне значення.

На сьогодні Україна посідає 19 місце в світі з видобутку нафти при щорічному видо­бутку 3–4 млн. тонн. Потреби країни в нафті становлять 35–40 млн. тонн на рік. Забезпечуючи їх лише на 10% за рахунок власного видобутку, Україна залишиться імпортером нафти, навіть якщо справдяться найоптимістичніші прогнози щодо власного видобутку цих ресурсів [2].

Рівень технічної оснащеності вітчизняних підприємств надзвичайно низький, про що, передусім, свідчить якісний бік — глибина переробки нафти і процент відбору світлих нафтопродуктів. Зношення основних фондів більшості технологічних установок нафтопереробних заводів України становить до 58%, відносно низьке завантаження виробничих потужностей підприємств (у середньому 40%) і недостатня глибина переробки нафти (67% проти 86–94% у технічно розвинених країнах США і Західної Європи та 71,6% у Російській Федерації). Відсутність або недостатня потужність установок з вторинної переробки нафти, процесів із поліпшення фракційного складу нафтопродуктів та гідроочищення дистилятних фракцій на більшості підприємств є причиною гірших експлуатаційних і екологічних показників якості моторних палив від зарубіжних аналогів. Ці фактори і визначають неконкурентноздатність підприємств і продукції, що вони випускають. З огляду на стрімке зростання світових цін на нафту (за останні два роки — у 2,5 рази) серед виробників нафтопродуктів йде напружена боротьба за кожний відсоток збільшення глибини переробки нафти [3].

Внаслідок низького рівня завантаження виробничих потужностей, собівартість української переробленої нафти є дуже високою. Україні необхідно вирішувати проблему із завантаженням виробничих потужностей нафтопереробних заводів.

Практика підтверджує, що собівартість нафти ВАТ «Укрнафта» як основного продукту, на якому, головним чином, ґрунтується грошовий потік компанії, значно перевищує собівартість 1 тонни нафти основних конкурентів в Україні — «Лукойл» та «ТНК».

Високорозвинуті країни приділяють велику увагу розвиткові нафтопереробної промисловості, поглибленню переробки нафти, енергозбереженню, поліпшенню екології й автоматизації нафтопереробних заводів (НПЗ). Інші постсоціалістичні країни, крім країн-членів СНД, створивши привабливий інвестиційний клімат, одержали від міжнароднихорганізацій-донорів значні інвестиції і майже повністю закінчили реструктуризацію нафтопереробної промисловості.

Інвестиційне забезпечення розвитку виробництва в перехідній економіці має свою специфіку. Нинішня промислова й інвестиційна політика України є суперечливою, оскільки вона базується частково на ліберальній економічній концепції, а частково — на традиції адміністративного регулювання. Розробка ефективного механізму інвестиційного забезпечення виробництва в перехідній економіці потребує як теоретичного дослідження, так і поглибленого аналізу економічного стану конкретних галузей.

Досягнення суттєвого прогресу в залученні коштів для перебудови вітчизняної нафтопереробної галузі можливе лише завдяки створенню певних умов, зокрема: податкових та кредитних стимулів для конкретних інвесторів; проектів реконструкції та модернізації діючих нафтопереробних заводів.

Фінансування розвитку галузей ПЕК може здійснюватись за рахунок таких заходів: оптимізації цінової і тарифної політики та доведення інвестиційної складової тарифу на енергоносії з врахуванням цільової надбавки до рівня, що забезпечує достатню інвестиційну привабливість проектів; законодавчого запровадження прискореної амортизації основних фондів ПЕК, забезпечивши при цьому цільове використання амортизаційного фонду; залучення коштів від реструктуризації та погашення боргових зобов’язань минулих років учасників енергоринку відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» від23.06.2005 р. № 2711–IV; державних коштів відповідно до обсягів, визначених чинним законодавством та бюджетом розвитку на відповідний рік; створення умов для збільшення доходності та підвищення рівня капіталізації прибутку енергетичних підприємств [4].

Прийняті в 2005 році документи — Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації цін на ринку нафтопродуктів», Указ Президента України «Про заходи щодо стабілізації ситуації на ринку нафти і нафтопродуктів» та Доручення Президента України Прем’єр-міністру України щодо забезпечення передачі до статутного фонду ВАТ «Укрнафта» належних державі пакетів акцій ЗАТ «Укртатнафта», ВАТ «НПК „Галичина“» та ЗАТ «Нафтохімік Прикарпаття» є дієвим заходом початкового етапу забезпечення стабільного функціонування ринку нафти на нафтопродуктів.

Стан українського ринку нафти і нафтопродуктів відображає особливості кризисних явищ в економіці і в нафтопереробній промисловості.

Нафтовий сектор виявися нездатним відреагувати на зміни в соціально-економічному становищі України, а ринкові реформи, які проводились в галузі, не є ефективними. З урахуванням великих потенційних можливостей підвищення ефективності і впливу на економіку, розвиток нафтопереробної промисловості слід вважати одним з основних пріоритетів структурної перебудови паливно-енергетичного комплексу і інвестиційної політики в Україні.

Для виводу з кризового стану української нафтопереробної галузі, для досягнення рівня країн Заходу, необхідно, з урахуванням поточної ціни світового ринку нафти, модернізувати діючі українські НПЗ, для того, щоб збільшити показники переробки нафти до рівня глибокої схеми, тобто до 90–95%. З цією метою доцільно, скориставшись допомогою провідних західних нафтових компаній, розпочати застосування принципово нових схем розвитку НПЗ, інноваційних для вітчизняної нафтопереробки.

Можливо декілька варіантів розвитку нафтопереробної галузі України. Необхідно приймати до уваги, що розвиток нафтопереробної галузі може бути ефективним як при передачі підприємств галузі приватним компаніям (на прикладі Польщі), так і за умови повного державного контролю галузі. Для досягнення ефективного функціонування нафтопереробної галузі за будь-якого з вище наведених варіантів, обов’язковою умовою є стабільність законодавства в країні.

 

128. До основних важкі кольорові метали відносять…

Важкі кольорові метали,назва групи кольорових металів, включаючою Cu, Ni, З, Pb, Sn, Zn, Cd, Bi, Sb, Hg. Світове виробництво Cu, Pb, Zn, Ni обчислюється мільйонами тонн в рік. Сировиною для здобуття Т. ц. м. служать сульфідні і окислені поліметаллічеськие руди, в яких зазвичай містяться також багато благородних, рідких і ін. коштовні елементи, що добуваються попутно з основними металами. Різноманіттям типів руд і номенклатури металів обумовлено велике число всіляких і досить складних методів їх здобуття, що забезпечують максимально повне витягання всіх коштовних складових сировини. Методи здобуття Т. ц. м. підрозділяються на пірометалургічних (здійснювані при високих температурах зазвичай з розплавленням всієї маси сировини; див.(дивися) Пірометалургія ) і гідрометалургійних (засновані на виборчому розчиненні коштовних складових у водних розчинах кислот або ін. розчинниках і подальшому виділенні з розчину методами електролізуабо цементації ; див.(дивися) Гідрометалургія ) . Пірометалургічній переробці зазвичай передує механічне збагачення руд, в процесі якого відбувається часткове розділення (методами флотації або гравітаційного збагачення ) коштовних мінералів і мінералів порожньої породи. Отримані тим або іншим методом чорнові метали піддають рафінуванню .сплавів з ін. кольоровими металами і залізом. У промисловості і сільському господарстві широке вживання знаходять також багато хімічних сполук Т. ц. м.; деякі з'єднання (PBS, CDS, ZNS, Hgte, Cdte і ін.) володіють коштовними напівпровідниковими властивостями і грають важливу роль в розвитку електронної техніки.

 

133. Екологічні проблеми електроенергетики полягають…

Енергетика в Україні є одним з головних забруднювачів довкілля. При населенні, що складає близько 1 % від населення світу Україна споживає приблизно 2,5% світового споживання енергії, що говорить про надзвичайно енерговитратну економіку, яка справляє потужний негативний вплив на довкілля. Гідроелектростанції (ГЕС) Гідростанції будують на рівнинних і гірських річках. Найбільшої шкоди завдають ГЕС споруджені на рівнинах. З господарського обігу під водосховища вилучаються великі площі кращих земель (заплавних луків). Стоячі води перетворюючись у відстійник-термостат, гниють. Вони є резервуаром для утворення і накопичення шкідливих і небезпечних речовин. У водосховищах спостерігається активне розмноження хвороботворних мікроорганізмів. Велика шкода наноситься тваринному світу водоймищ внаслідок зміни характеристик середовища їх існування та обмеження можливостей пересування вздовж течії річок, наприклад для нересту. При спорудженні ГЕС змінюється мікроклімат місцевості, рівень ґрунтових вод, відбувається заболочення великих територій. Великі водосховища є причиною техногенних землетрусів, активного руйнування берегів. В разі прориву греблі ГЕС можливі тяжкі наслідки, які зачіпатимуть десятки тисяч людей. Греблі ГЕС мають термін експлуатації 70-100 років. Після чого водосховища необхідно зливати. Враховуючи величезну кількість відходів, яка накопичується в їх акваторії за час експлуатації, виснаженість земель, ці території довгий час будуть малопридатними для господарського вжитку.

Теплоелектростанції (ТЕС) теплові електростанції один з найактивніших факторів руйнування довкілля. Вони спричиняють забруднення довкілля димовими і пиловими викидами, оксидами сірки, вуглецю, азоту, радіоактивними речовинами, здійснюють теплове забруднення довкілля. ТЕС — основне джерело утворення золошлакових відходів, які займають великі площі і є чужорідними для екосистем.

Атомні електростанції (АЕС) здійснюють згубний вплив на довкілля. Забруднення починається ще на стадії видобування сировини і супроводжує весь цикл виробництва енергії шляхом ядерного розпаду. Навіть безаварійно працюючий реактор є постійним джерелом радіоактивних елементів штучного походження. Надзвичайно гостро стоїть проблема з похованням відходів атомних станцій. Ефективної методики їх переробки і дезактивації немає досі в жодній країні світу.

 

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.214.224.207 (0.012 с.)