Дослідження соціально-психологічного клімату колективу

Цілі дослідження: вивчення неофіційного структурного аспекту соціальної групи і психологічної атмосфери, що панує в ній. Обстеження загальних і специфічних здібностей вчителів до професійної діяльності і рівня організаторських здібностей керівника і його стилю управління.

Задачі дослідження:

1.Вивчення міри згуртованості/роз'єднаності в колективі.

2. Визначення особової спрямованості.

3. Вивчення стилю і структури міжособових стосунків, комунікативних здібностей.

4. Вивчення організаторських і конструктивних здібностей педагогів.

5. Вивчення здібностей рефлексії.

6. Визначення стилю керівництва трудовим колективом.

Методи дослідження: тестування, анкетування.

Опис контингенту: у дослідженні взяли участь 23 людини. Все 100% жінки. Вищу освіту має 68,2% опитаних, середню – спеціальну 18,2%, незакінчену вищу – 9,1%, не відповіли на це питання – 4,5%. Середній стаж роботи вчителів в цій школі – 5 років

Аналіз результатів:

У Навчально-Виховному Комплексі №7, м. Таврійська було проведено дослідження соціально-психологічного клімату та стилю управління колективом.

Дослідження проводилося на базі вищевказаної школи та включало 3 частини:

I.Вивчення міри згуртованості/роз'єднаності колективу,загальне ставлення співробітників до школи.

II.Визначення внутрішнього потенціалу колективу.

III.Визначення стилю управління трудовим колективом.

I. Під соціально - психологічним кліматом зазвичай розуміють загальний емоційно – динамічний настрій, в якому відбиваються стала система взаємин, пануючий настрій, задоволеність, привабливість роботи, стабільність і зростання кадрів, єдність колективних і особистих цілей, міра поєднання офіційних і неофіційних структур організації. Оптимізація психологічного клімату є важливим резервом підвищення ефективності групової діяльності. Одним з важливих параметрів соціально - психологічного клімату є групова згуртованість. Вона показує міру інтеграції будь-якої групи, її об'єднання в єдине ціле.

За результатами тих методик, де випробовувані усвідомлювали, що оцінюють свій колектив, групова згуртованість має середні показники, а за результатами методик, що виявляють той же індекс непрямим шляхом можна сказати про недостатню інтеграцію колективу в єдине ціле. Особливо яскраво це виявляється у сфері виробничих стосунків і в області довіри один до одного.

У колективі немає стійких мікрогруп,близьке спілкування переважає у діадах (наприклад, у завучів).

У колективі відсутній загальноприйнятий лідер. Серед членів колективу найбільшим рейтингом симпатій характеризується Корнійчук Є.В. Але тенденції до лідерства у неї відмічені лише в діловій сфері, а в області довіри, наприклад, вона має досить низькі показники. Крім того, в колективі є два аутсайдери.

В цілому можна сказати про невизначене відношення співробітників до колективу. Ця невизначеність найяскравіше виявляється в емоційному і поведінковому компоненті взаємодії.

86,4% респондентів зазначають, що їм подобається робота. 50% опитаних не хотіли б поміняти її на іншу. Працювати в даній школі виявляють бажання 63,6% вчителів. В цілому педагогів задовольняють такі умови праці, як рівномірність забезпечення роботою,

санітарно - гігієнічні умови, можливість підвищення кваліфікації, різноманітність роботи. Нарікання з боку викладацького складу викликає стан обладнання і розмір заробітної плати. 68,2% респондентів відзначають, що їх професійна діяльність у цій школі організована, загалом, не погано, хоча на їх погляд, є можливість поліпшення.

II. Для аналізу внутрішнього потенціалу колективу були взяті кілька параметрів: особистісна спрямованість співробітників, їх рефлексивні здібності, стиль і структура міжособистісних взаємодій, комунікативні навички, організаторські та конструктивні здібності до педагогічної діяльності.

Тут необхідно зробити застереження,що 47,8% отриманих результатів мають низьку валідність. Цей факт пояснюється тим,що у даної кількості обстежуваних показники шкали щирості знаходяться у критичному становищі. У цьому випадку вони сумнівні у плані достовірності. Можна припустити, що у цих обстежуваних результати методик,що не мають на меті перевірити достовірність отримуваних даних також невалідні. Це може бути результатом скритності випробовуваних, їх небажання оцінити себе відверто, що взагалі - то може вказувати на недовіру з боку співробітників керівництву школи. До цих результатів дослідження варто ставитися з певною часткою критичності.

Аналізуючи отримані результати можна сказати, що колектив школи у своїй більшості складається з інтровертних типів особистості, які характеризуються спрямованістю на свій внутрішній світ, слабкою

адаптивністю, деяким дистанціюванням у відносинах, нерішучістю у вчинках, інертністю.

50% опитаних мають адекватний рівень особистісної тривожності, 59,1% - реактивної тривожності. 40,9% досліджуваних мають високу особистісну тривожність, що говорить про їх схильність сприймати велике коло ситуацій як загрозливі, реагувати на такі ситуації станом тривоги. Це заважає адекватно оцінювати реальність і правильно планувати свої дії. 63,6% педагогів схильні до нервово-психічних зривів в екстремальних ситуаціях, а 22,7% вчителів мають високу ймовірність нервово-психічних зривів.

45,5% респондентів вказують на наявність стресорів в їх професійній діяльності. Підвищення стрессогенного фону відзначається в області конфліктності на роботі (18,2%), перевантажень (13,6%), напруженого відносини з керівництвом (9,1%). Таким чином, можна говорити про емоційну нестійкість, а в деяких випадках і про емоційну дезорганізацію практично половини членів колективу, що, безумовно, негативно

позначається на професійній діяльності, фізичному і душевному здоров'ї педагогів. Крім цього, даний факт може вказувати на деяке неблагополуччя соціально - психологічного клімату в колективі школи.

81,1% педагогів налаштовані на доброзичливе спілкування. У 68,8% опитаних спостерігається переважання конформних установок (прагнення відповідати загальноприйнятим нормам, підлаштовуватися під оточуючих). 76,2% педагогів мають помірний рівень конфліктності, 14,3% - низький. Основні тактики поведінки в конфлікті: компроміс, уникнення, поступка. При використанні цих тактик не можливо конструктивне вирішення конфліктних ситуацій. Конфлікт або вирішується поверхнево, або хтось із учасників залишається в програші. Лише 19% педагогів володіють різними тактиками спілкування в конфліктній ситуації і здатні до найбільш вдалому виходу їх неї. 63,3% схильні підтримувати ієрархічні відносини в системі, де їм доводиться працювати і найчастіше не здатні до відкритого вступу проти них.

В цілому можна сказати, що переважна частина колективу прагне відповідати загальноприйнятим нормам поведінки, підлаштовуватися під оточуючих, орієнтуватися на прийняття і соціальне схвалення, що, можливо, призводить до зниження прояву їх особистої ініціативи.

Здатність до педагогічної діяльності аналізувалася за кількома параметрами: спрямованість; система контролю; рівень розвитку емпатії.

Аналіз отриманих даних показав, що 45,5% опитаних орієнтуються на внутрішню систему контролю над педагогічною діяльністю. Це проявляється в здатності вчителя до самодіагностики, самоаналізу, самопроектуванні своєї роботи, схильністі до самостійного планування свого часу, контролі над собою в процесі спілкування з учнями.

50% вчителів характеризуються нестійкою системою контролю в педагогічній діяльності. Вони ситуативно віддають перевагу зовнішньому чи внутрішньому контролю. Більшість викладачів (61,9%) націлені на рішення практичних задач учбового процесу. Вони прагнуть,перш за все,добитися продуктивної роботи групи. 38,1% вчителів в педагогічній діяльності характеризуються направленістю на себе. Тут переважає мотив особистого благополуччя, прагнення до особистого першості, престижу. У роботі вони бачать, перш за все, можливість задовольнити свої домагання, при цьому, часто не враховуючи інтереси інших.

Аналіз результатів дослідження розвитку емпатійних тенденцій, як одного з важливих професійних якостей педагогів, показав: 33,3% опитаних мають високий рівень розвитку емпатії, 14,3% - середній, 52,4% - низький.

Таким чином, на основі вищевикладених фактів можна сказати, що у половини вчителів в недостатній мірі розвинені ті чи інші професійно значущі якості, необхідні для продуктивної педагогічної діяльності. Оцінюючи загальну працездатність, можна сказати, що в колективі переважають статичні соціотипи. 52,4% опитаних характеризуються як найменш енергійні співробітники, але вміють працювати розмірено і надійно. 33,3% вчителів здатні до енергійних дій спрямованих прямолінійно.

В цілому можна сказати, що в колективі домінують типи здатні напружено працювати, якісно виконувати практичні завдання, але при цьому насилу сприймають нові ідеї, не схильні до радикальних змін.

Серед провідних потреб вчителів можна виділити декілька: потреби в самореалізації, розкритті свого потенціалу привалюють у 47,1% опитаних, матеріальні потреби - 23,8%, потреби в безпеці - 14,3%. Всі вони знаходяться в зоні незадоволеності.

III. Аналіз стилю керівництва трудовим колективом показав, що при вирішенні виробничих завдань та у взаємодії адміністрації з співробітниками привалює авторитарний стиль управління із застосуванням деяких методів демократичного керівництва.