Співвідношення адміністративного процесу й адміністративного процесуального права.

Адміністративно-процесуальне право - це сукупність встановлених обов´язкових правил, які визначають процедури розгляду, вирішення конкретних адміністративних справ у сфері державного управління, адміністративної юрисдикції та інших галузей суспільних відносин.

Адміністративний процес - це врегульований адміністративно-процесуальними нормами порядок вирішення індивідуальних справ відповідними органами держави, їх посадовими особами при здійсненні функцій державної виконавчої влади, а також спорів, що виникають між органами державної виконавчої влади, їх посадовими особами та іншими суб´єктами адміністративно-правових відносин

Система адміністративного процесу.

Адміністративний процес - діяльність, врегульована нормами адмін-процес права, систему якої можно розглядати через стадії.

Можна виділити наступні стадії адміністративного процесу:

- Стадія аналізу ситуації, в ході якої збирається та фіксується інформація про фактичний стан справ, реальні факти, оцінюється перспектива подальшого руху справи, приймається рішення про необхідність такого руху. Фактично це стадія становить елементи порушення адміністративної справи.

- Стадія прийняття рішення по справі, в коді якої дається юридична оцінка зібраної інформації, повно та всебічно досліджується матеріали справи з метою встановлення об´єктивної істини, приймається конкретне рішення.

- Стадія оскарження або опротестування рішення по справі, що носить факультативний характер.

- Стадія виконання прийнятого рішення, в ході якої логічно завершується діяльність по адміністративній справі.

Всі стадії можна розбити на процесуальні етапи та процесуальні дії. Етапи - визначені безпосередніми цілями та завданнями. Дії - поділ на попередні, проміжні та завершальні

Поняття та класифікація принципів адміністративного процесу

Принципи адміністративного процесу – це закріплені у статтях Конституції України, законодавчих актах керівні, найголовніші та непорушні правила здійснення адміністративного процесу, які в імперативній формі регламентують поведінку учасників такого процесу та у загальній формі визначають процедури адміністративного судочинства.

Принципи АП можна класифікувати за рядом критеріїв:

1)за способом закріплення:

а) конституційні та законодавчі (які закріплені в конституції або у законодавчих нормативно-правових актах)

б) писані (закріпленні у чинному національному законодавстві) та неписані (ті, що реалізуються у судовій практиці і виводяться із положень законодавства про адміністративне судочинство)

2) за сферою поширення:

а) загально правові – що поширюються на всі без винятку галузі національного права. (свобода, рівність,гуманізм,демократизм)

б) міжгалузеві – діють у межах кількох галузей права. (принципи судочинства)

в) галузеві – діють виключно в адміністративному судочинстві.

3) за цільовою спрямованістю:

а) організаційні (ті, які сприяють створенню належних умов здійсненню адміністративно процесу – принцип незалежності суддів)

б) функціональні – основні засади, на яких має здійснюватись адміністративне судочинство (принцип гласності і відкритості адміністративного процесу)

Конституційні принципи в адміністративному процесі.

До конституційних принципів адміністративного права належать:

принцип верховенства права (ст. 8 КУ - Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.);

принцип рівності громадян перед законом(п.2 ст 129 КУ - рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом)

принцип здійснення правосуддя виключно судами (ст 124)

принцип незалежність і недоторканністі суддів (ст. 126)

принцип законності,демократизму,гласність судового процесу.

Галузеві принципи адміністративного процесу.

галузеві – діють виключно в адміністративному судочинстві.

Принцип офіційного з’ясування суті та обставин справ (цей принцип є винятково галузевим принципом, оскільки застосовується лише в АП)- є протилежність принципу диспозитивності, оскільки передбачає можливість адміністративного суду на власний розсуд всупереч бажанню сторони витребувати ті докази, які первісно не були заявлені ані позивачем ані відповідачем. Крім того до змісту даного принципу відноситься здатність адмін. суду встановлювати обставини справи на власний розсуд, навіть якщо про ці обставини не було заявлено у позовній заяві.

 

Міжгалузеві принципи адміністративного процесу

Міжгалузеві принципи – обов’язкові для кількох процесуальних галузей.

До них відносяться:

1)змагальності – означає однакову можливість сторін, користуючись наданими повноваженнями, доводити свою правоту, у межах адміністративного процесуального законодавства обґрунтовувати факти, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечнь.

2)диспозитивності – можливість, сторін, третіх сторін, їх процесуальних представників, органів та їх осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси вільно розпоряджатися своїми правами щодо предмету спору.

3) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження – принцип покликаний гарантувати учасникам адміністративного процесу захист,здійснення та відновлення їх законних прав та інтересів.

Верховенство права.

У ст. 8 КУ закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі КУ і повинні відповідати їй.

Також спроба дати визначення зазначеному принципу зроблена у КАС України у ч.1 ст 8 якого наголошується, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Зазначений принцип, кажучи про адміністративний суд, вимагає щоб він не застосовував положення правового акта, у тому числі і закону, якщо його застосування порушуватиме права і свободи та інтереси особи.

Законність.

Законність - єдність законності, гарантування прав і свобод громадян, непротиставлення законності і доцільності, невідворотність відповідальності

Статтею 9 КАСУ зміст принципу законності закріплено таким чином:

1) Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого всі органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені КУ та законами України.

2) Суд вирішує справи на підставі Кута законів Укр, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана ВРУ.

3) Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана ВРУ, встановлені інші правила поведінки, ніж ті, що встановлені законом, то застосовується правила міжнародного договору.

4) У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону, суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права. (аналогія права).

5) Рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

1. Усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. (ст. 10)

2. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.;(ст.11).