Види та загальна характеристика перегляду судових рішень.

Конституційна гарантія судового захисту прав і свобод людини та громадянина отримала ґрунтовне забезпечення у вигляді низки правових засобів. Так, законність та обґрунтованість постанов і ухвал адміністративних судів забезпечується зокрема:

– принципами адміністративного судочинства, якими є (ст.ст. 7-16 КАС України): 1) верховенство права; 2) законність; 3) рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі; 5) гласність і відкритість адміністративного процесу; 6) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду; 7) обов’язковість судових рішень; 8) мова адміністративного судочинства; 9) гарантування правової допомоги при вирішенні справ в адміністративному суді;

– участю в адміністративному процесі прокурора, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, які від свого імені можуть звернутись до адміністративного суду з адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах (ст. 60, 61 КАС України);

– встановленим порядком розгляду і вирішення адміністративних справ (наприклад, закріплений в ст.ст. 1, 2, 25 КАС України).

Разом з тим у судовій практиці ще зустрічаються помилки через суб’єктивні (некомпетентність, неуважність, спрощений підхід тощо) та об’єктивні (складність правовідносин, числен­ність співучасників тощо) причини, судами постановляються рішення, які не відповідають обставинам справи або нормам матеріального чи процесуального права.

Тому національним законодавством про адміністративне судочинство (Глава 1, Глава 2, Глава 3, Глава 4 Розділу ІV КАС України) в якості ще однієї гарантії захисту прав та інтересів, постановлення законного та обґрунтованого рішення у справі передбачено можливість оскарження та перегляду ухвал і постанов адміністративних судів [4] :

1) в апеляційному порядку;(див далі)

2) у касаційному порядку; (див далі)

3) перегляд судових рішень за винятковими обставинами;(ВСУ) (див далі)

4) перегляд постанов або ухвал суду, що набрали законної сили у зв’язку з нововиявленими обставинами.

 

138.Апеляційне провадження: підстави та процедура відкриття, особливості.

У загальному розумінні апеляція (від лат. appelatio “звернення) – 1) оскарження якої-небудь постанови до вищої інстанції, що має право переглянути справу; 2) одна з форм оскарження судових рішень до суду вищої (апеляційної) інстанції; 3) звернення за підтримкою до якої-небудь авторитетної інстанції (організації, окремих осіб), до громадської думки; 4) звернення з промовою.

Сучасний інститут апеляційного оскарження ухвал і постанов адміністративних судів передбачає апеляційний перегляд ухвал і постанов суду першої інстанції, суть якої полягає в новому (повторному) розгляді і вирішенні справи судом апеляційної інстанції.

Можливість апеляційного оскарження гарантується ст.ст. 7, 13 КАС України, в яких зокрема визначено:

1) принципами адміністративного судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішень адміністративного суду;

2) особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чиобов’язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках та порядку, встановлених КАС України.

Говорячи про апеляційне провадження, слід навести такі його основні риси.

– Апеляційна перевірка постанов і ухвал є гарантією здійснення права на судовий захист. Якщо сторони та інші особи, що беруть участь в справі, не згодні з рішенням суду, вважають його незаконним і необґрунтованим, то за їх скаргою справа розглядається судом апеляційної інстанції.

– Предмет процесу залишається незмінним: апеляційна інстанція розглядає лише вимоги, заявлені у суді першої інстанції. Разом із тим суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи (ст. 195 КАС України).

– При апеляційному оскарженні розгляд справи переноситься до вищого суду.

– Перегляд постанов і ухвал в апеляційному порядку є також засобом судового нагляду вищого суду, який перевіряє законність і обґрунтованість постанов і ухвал суду першої інстанції, виправляє допущені помилки і формує судову практику.

– Правила перегляду постанов і ухвал судів першої інстанції аналогічні правилам розгляду справи у нижчому суді.

– Безпосередньо норми, які регламентують апеляційне провадження містяться у ст.ст. 184-209 Глави 1 “Апеляційне провадження” Розділу ІV “Перегляд судових рішень” КАС України.

– Відповідно до ст. 184 КАС України судом апеляційної інстанції в адміністративних справах є апеляційний адміністративний суд, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий адміністративний суд (місцевий загальний суд як адміністративний суд чи окружний адміністративний суд), що ухвалив рішення.

Винятком з цього правила є те, що рішення окружного адміністративного суду щодо рішень, дій або бездіяльності Центральної виборчої комісії (ч. 3 ст. 172 КАС України) у порядку апеляції безпосередньо оскаржуються до Вищого адміністративного суду України (ч. 6 ст. 177 КАС України).

– Право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково (ст. 185 КАС України) мають сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки.

– Ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від постанови суду повністю або частково у випадках, встановлених КАС України (наприклад, відповідно до ч. 3 ст. 22 КАС України питання про передачу адміністративної справи суд вирішує ухвалою, яку може бути оскаржено). Заперечення на інші ухвали можуть бути викладені в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції.

– Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. І вже після її подання обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі (ст.ст. 186, 187 КАС України).

Заява про апеляційне оскарження рішень суду першої інстанції є новелою у національному процесі, оскільки до прийняття нових кодифікованих процесуальних нормативно-правових актів (Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року та КАС України) цей інститут взагалі був відсутній у судовому процесі.

По суті ця заява представляє собою своєрідне попередження суду апеляційної інстанції про намір реалізувати суб’єктивне право оскарження. Вона є важливим відокремленим елементом процесу апеляційного оскарження, характеризується певною самостійністю, а відтак – заяву про апеляційне оскарження не можна вважати додатком до апеляційної скарги.

Звернення із заявою про апеляційне оскарження є першим етапом апеляційного оскарження. Однак таке звернення не є обов’язковим елементом оскарження, оскільки законодавець допускає можливість подання апеляційної скарги до апеляційної інстанції й без попереднього звернення із заявою.

Спільним длязаяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги є їх процесуальні наслідки – зупинення процесу набрання рішенням суду законної сили; основне ж призначення заяви про апеляційне оскарження полягає у попередженні, недопущенні тяганини в набранні чинності та виконанні судових рішень, завдяки чому судові рішення, які не будуть оскаржуватись, швидше вступлять у законну силу.

Характеризуючи апеляційне провадження слід відзначити, що воно, представляючи собою окрему стадію адміністративного судочинства, разом із тим складається з таких частин: 1) порушення апеляційного розгляду адміністративної справи; 2) підготовка адміністративної справи до апеляційного розгляду; 3) апеляційний розгляд адміністративної справи у судовому засіданні.

Стаття 184. Суд апеляційної інстанції

1. Судом апеляційної інстанції в адміністративних справах є
апеляційний адміністративний суд, у межах територіальної
юрисдикції якого знаходиться місцевий адміністративний суд
(місцевий загальний суд як адміністративний суд чи окружний
адміністративний суд), що ухвалив рішення.

2. У випадку, визначеному частиною шостою статті 177 цього
Кодексу, судом апеляційної інстанції є Вищий адміністративний суд
України.

Стаття 185. Право на апеляційне оскарження

1. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також
особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про
їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити
в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю
або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

2. Ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в
апеляційному порядку окремо від постанови суду повністю або
частково у випадках, встановлених цим Кодексом. Заперечення на
інші ухвали можуть бути викладені в апеляційній скарзі на
постанову суду першої інстанції.

Стаття 186. Порядок і строки апеляційного оскарження

1. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду
апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив
оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно
надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

2. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції
подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі
застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а
також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна
скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії
постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку,
передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було
повідомлено про можливість отримання копії постанови суду
безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне
оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після
закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом
владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії
постанови суду.

3. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції
подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі
якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно
з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику
особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти
днів з дня отримання копії ухвали. Стаття 187. Вимоги до апеляційної скарги

1. Апеляційна скарга подається у письмовій формі.

2. В апеляційній скарзі зазначаються:

1) найменування адміністративного суду апеляційної інстанції,
до якого подається скарга;

2) ім'я (найменування), поштова адреса особи, яка подає
апеляційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адреса
електронної пошти, якщо такі є;

3) вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду
апеляційної інстанції;

4) обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу,
із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота
дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або)
застосування норм права;

5) у разі необхідності - клопотання особи, яка подає
апеляційну скаргу, про витребування нових доказів, про виклик
свідків тощо;

6) перелік матеріалів, які додаються.

3. В апеляційній скарзі зазначається, чи бажає особа взяти
участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, чи просить
суд розглянути справу за її відсутності.

4. Якщо в апеляційній скарзі наводяться нові докази, які не
були надані суду першої інстанції, то у ній зазначається причина,
з якої ці докази не були надані.

5. Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або
її представником, який додає оформлений належним чином документ
про свої повноваження, якщо цей документ не подавався раніше. В
апеляційній скарзі зазначається дата її подання.

6. До апеляційної скарги додаються її копії відповідно до
кількості осіб, які беруть участь у справі. До апеляційної скарги
додається документ про сплату судового збору, а також копії
доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості осіб,
які беруть участь у справі.