Тема 2. Дидактичні основи використання інформаційних телекомунікаційних технологій у навчально-виховному процесі.

Лекція№3-4. Дидактичні основи використання інформаційних телекомунікаційних технологій у навчально-виховному процесі.

Мета: ознайомити студентів з проблемою використання ІКТ в навчально-виховному процесі, розглянути можливості використання комп’ютера як засобу навчанята застосування ІКТ як складової професійної діяльності, вивчити вимоги до вчителя початкових класів інформаційному суспільстві; розвивати мотивацію до оволодіння ІКТ та застосування їх в подальшій професійній діяльності, позитивну «Я-концепцію» майбутнього вчителя; виховувати інформаційну культуру, творчий підхід до організації уроків.

Навчальний час: 4 год.

Обладнання: мультимедійна презентація, комп’ютер, проектор.

П лан лекції:

1. Проблема використання інформаційно-телекомунікаційних технологій вначально- виховному процесі.

2. Використаннякомп’ютера як засобунавчання.

3. Застосування ІКТ як обов’язкова складовапрофесійноїдіяльності педагога.

4. Вимоги до вчителя початкових класів в інформаційному суспільстві.

Ключові поняття: інформаційно-телекомунікаційні технології, інформаційна підтримка навчального процесу, інформаційна компетентність особистості,інформатичні компетентності вчителів початкової школи.

Література:

1. Концепція інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів, комп’ютеризації сільських шкіл // Комп’ютер у школі та сім’ї. - 2001. - №3. - С.3-10.

2. Національна доктрина розвитку освіти України у XXIстолІКТті. - К.: Шкільний світ, 2001. - 16 с.

3. Новиков А.М. Постиндустриальноеобразование: Публицистическаяполемическаямонография. - М.: Издательство «Эгвес», 2008. - 136 с.

4. Образцов П.И. Психолого-педагогическиеаспектыразработки и применения в вузеинформационныхтехнологийобучения / П.И. Образцов. Орловскийгосударственныйтехническийуниверситет. - Орел, 2000. - 145 с.

5. Петухова Л.Є. Теоретичні основи підготовки вчителів початкових класів в умовах інформаційно-комунікаційного педагогічного середовища: монографія дис. на здобуття наук. ступеня доктора пед. наук: спец. 13.00.04 «теорія і методика професійної освіти» / Л.Є.Петухова. - Херсон: Айлант, 2007. - 200 с: іл.

6. Рибалко О. Молодший школяр і комп’ютер / О.Рибалко // Комп’ютер у школі та сім’ї. - №5. - 2010. - С. 21 - 24.

7. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів. - К.: Генеза, 2002. - 368 с.

8. Сафонова О. Комп’ютер - надійний помічник учителя початкових класів / О.Сафонова // Комп’ютер у школі та сім’ї. - 2008. - № 4. - С. 47 - 49.

9. Таргоній О., Чабанюк Т. Використання інформаційних технологій на уроках у початкових класах / О.Аргоній, Т.Чабанюк // Сучасна школа України. - 2011. - № 2. - С.
42 - 44.

10. Хоружа Л. Інтерактивні smart-технології у початковій школі / Л. Хоружа, Т. Носенко //Початкова школа. - 2007. - №8. - С. 11 - 14.

11. Шакотько В.В. Комп’ютер у початковій школі: навч.-метод. посібник / В.В. Шакотько. - К.: ТОВ Редакція «Комп’ютер», 2007. - 128 с.

12. Шакотько В.В. Методика використання ІКТ у початковій школі: навч.-метод. посібник / В.В. Шакотько. - К.: ТОВ Редакція «Комп’ютер», 2008. - 128 с.

13. Юзик О. Підготовка студентів до проведення уроків інформатики у початкових класах / О.Юзик // Початкова школа. - 2011. - № 3. - С. 41 - 42.

Основний зміст

Питання 1.Традиційний зміст педагогічної освіти концентрується в одноманітних джерелах – підручниках і посібниках, інколи в методичних рекомендаціях, основне призначення яких – трансляція студентам відібраного змісту. Прогресуюче збільшення обсягу і доступності освітньої інформації, яка є у Web-середовищі, на CD- і DVD-носіях, в електронних книгах та віртуальних бібліотеках, дозволяє використати дані, в яких немає єдиного інформаційного джерела, що значно розширює потенційне освітнє середовище. Наприклад, застосування в ролі навчальних посібників „web-quests” – тематично підібраних гіпертекстових матеріалів із посиланнями на локальні чи глобальні ресурси, дозволяє студентам максимально індивідуалізувати освітню траєкторію навчання.

Українські науковці визнають, що „проблема використання інформаційно-телекомунікаційних технологій набула глобального характеру”, а „запровадження інформаційно-комунікаційних технологій в освіті, окрім усього іншого, є обов’язковою передумовою формування інформаційного суспільства в широкому розумінні”. На думку Р.С.Гуревича, стрімкий розвиток ІКТ є невід’ємним атрибутом ІС, і саме вони „надають людині можливість керувати інформацією, одержувати до неї доступ і використовувати її, а також розповсюджувати знання в усі галузі модельної діяльності, забезпечуючи тим самим появу економіки та суспільства, заснованих на інформації та знаннях”.

Історія розвитку ІКТ характеризується швидкою зміною концептуальних уявлень, технічних засобів, методів і сфер застосування. В умовах ринкової економіки і конкуренції досить актуальним для більшості фахівців, у тому числі педагогів, психологів, логопедів, стало вміння користуватися ІКТ. Стрімкий розвиток цих технологій, що відповідають інтересам молодої людини, яка вже не уявляє своє життя без ПК, з одного боку, і реформи освіти, з іншого, по суті не залишають учителю іншого вибору, окрім як рішуче їх упроваджувати в освітній процес.

У дослідженні специфіки ІД вчителя О.М.Гончарова акцентує на необхідності його вмінь використовувати такі засоби:

· сканери, цифрові камери, графічні планшети, пристрої для підготовки текстової, графічної, звукової та відеоінформації;

· інформаційно-пошукові системи, банки даних, розподілені ресурси Інтернет;

· електронні документи з гіперзв’язками;

· технології мультимедіа;

· власні мультимедійні засоби навчального призначення;

· системи „віртуальний клас”;

· електронну пошту, телеконференції.

Проте, як показують наші дослідження, таких умінь на сьогоднішній день стає вже замало. Вони є необхідною, але не достатньою умовою ефективної професійної діяльності вчителя. Робота з інформаційними джерелами, вміння знайти необхідну інформацію, грамотно її проаналізувати і використати – все це стає одним із основних видів пізнавальної діяльності майбутніх учителів початкових класів. Швидкий розвиток комп’ютерних телекомунікацій у світі за останні роки, відносна доступність ІКТ формують навчально-матеріальну базу для виконання завдань, поставлених перед системою освіти, а нові інформаційні технології перетворилися на могутній інструмент вивчення навколишнього світу. Виникають принципово нові можливості підвищення ефективності використання ПК через розробку і впровадження навчальних систем. На думку багатьох фахівців, які займаються використанням ІКТ в навчанні, подібний процес навчання може привести як до оволодіння комп’ютерною грамотністю, так і до підвищення ефективності самого процесу навчання. Тому до складу комп’ютерного навчання має бути включена наочна основа використання комп’ютера з урахуванням специфіки викладання предмету.

Педагогічна праця вчителя початкових класів переважно заснована на перетворенні інформації, тому практичні застосування ІКТ різноманітне: підготовка навчально-методичних матеріалів, оформлення наочного приладдя, створення нових форм навчання, проведення психолого-педагогічних досліджень, оформлення службової документації тощо.

Проблемі використання ІКТ присвячена сьогодні значна кількість наукових досліджень: щорічно проводяться десятки науково-практичних конференцій, захищаються кандидатські і докторські дисертації. Серед останніх особливої уваги заслуговують дисертаційні дослідження І.М.Богданової “Професійно-педагогічна підготовка майбутніх учителів на основі застосування інформаційних технологій”, М.І.Жалдака “Система підготовки вчителя до використання інформаційних технологій у навчальному процесі”, І.М.Пустиннікової “Сучасні інформаційні технології в підготовці вчителя фізики”, Д.С.Карпова “Педагогическиеусловияформированияинтереса к овладениюинформационнымитехнологиями у студентовгуманитарныхспециальностейпедвузов”, Л.Л.Макаренко „Комп’ютерна грамотність як складова професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи” та ін. Але в кожній з них студент розглядається як пасивний споживач готової комп’ютерної продукції.

Незважаючи на те, що в дослідженнях підкреслюється визначна роль ІКТ у процесі підготовки вчителя, методичний аспект цієї проблеми залишається недослідженим. Проте швидка інформатизація суспільства передбачає широку комп’ютеризацію загальноосвітньої школи, а отже, і високий рівень ІК вчителя, що містить його методичні вміння з упровадження ІКТ у навчальний процес. На жаль, таким умінням у педагогічних ВНЗ навчають переважно вчителів інформатики, інколи – математики й фізики.

Залишається мало вивченою проблема застосування ІКТ у навчально-виховному процесі початкової школи, хоча науковці і зазначають, що „перед вчителем початкової школи лежить низка завдань, які він може розв’язувати за допомогою комп’ютерної техніки”. Ми вважаємо, що учитель початкової школи має володіти вміннями використовувати ІКТ у навчально-виховному процесі, а використання ІКТ у його професійній підготовці є однією з умов, що прискорюють процес професійного становлення. Формування навичок такої діяльності може здійснюватися навіть під час лекційних занять з гумантарних наук, а не лише з ПМ дисциплін, де ці технології просто незамінні.

Сучасні ІКТ дозволяють викладачу використовувати для цих цілей мультимедійні програми навчального призначення й авторські інструментальні засоби. Кожний викладач має можливість спроектувати необхідну комп’ютерну навчальну програму, що відповідає всім дидактичним вимогам, але в цьому саме і полягає технологічна складність її створення, її інноваційність.

Проектування викладачем процесу навчання має здійснюватися з урахуванням психологічних процесів пізнання. Успішність вибору та реалізація технологій навчання багато в чому залежить від глибинного розуміння викладачем сутності розумових і психічних процесів, що відбуваються в свідомості студентів. Ураховуючи дані інформаційної психології, робимо висновок, що в навчанні має бути багато підходів, які враховували б такі моменти:

· наведення асоціацій під час викладу нового матеріалу;

· формування стійких асоціативних зв’язків шляхом неодноразового повторення навчального матеріалу;

· активізація пізнавальної діяльності шляхом створення проблемних ситуацій, узагальнення і систематизації навчального матеріалу.

Оскільки навчання передбачає накопичення корисної інформації, що відповідає цілям навчального процесу, та її активне застосування в діяльності, а сприйняття залежить від особливості пам’яті, типу мислення, а також типу темпераменту або центральної нервової системи, то викладачу слід знати і враховувати ці особливості, вибудовуючи технологію навчання.

Відомо, що органи зору людини сприймають в 100 разів більше інформації, ніж органи слуху. Це означає, що все побачене сприймається краще, ніж почуте. Крім того, 20% сприйнятої на слух інформації губиться, оскільки швидкість мовлення викладача і швидкість думки студента відрізняються приблизно в 10 разів. До того ж, у повідомленнях лектора часто міститься надлишкова інформація, його зовнішній вигляд, тембр голосу, міміка і жести, а також інші зовнішні подразники можуть слугувати відволікаючими чинниками, що втомлюють мозок. Знаючи таку особливість мислення, досвідчені педагоги використовують моменти повторення найбільш цінної інформації, але на це витрачається додатковий час.

Цікавими є дослідження Н.В.Краснова про те, що сприймаючи інформацію на слух, людина запам’ятовує 15% її обсягу, лише за допомогою зору – 25%, а за наявності обох способів передавання інформації – біля 65%. Висновок очевидний: треба одночасно поєднувати обидва способи подання нового матеріалу. Проте в педагогіці вважається, що матеріал засвоєно, якщо в пам’яті учня залишилося більше 70% нової навчальної інформації. Тому потрібні додаткові чинники, які сприяли б інтенсифікації засвоєння знань.

Ураховуючи, що обсяг засвоєної інформації має тенденцію зменшуватися досить швидкими темпами, викладачу треба вмІКТи зменшити інтенсивність забування. Цього досягають шляхом повторення пройденого матеріалу. Проте одна й та сама форма подання навчального матеріалу знижує інтерес до інформації, не стимулює мислення. Тому від повторного проведення тієї самої сухої академічної лекції рівень знань студентів зросте не значно. Матеріал має повторюватися на інших прикладах, за допомогою різних дидактичних і технічних засобів.

До чинників, що впливають на інтенсивність засвоєння інформації, слід віднести ще й емоційний фон, інтерес і мотивацію. Інтерес відіграє величезну роль у навчанні молодших школярів, проте зі зростанням віку учня його значення зменшується. Крім того, складний абстрактний матеріал, наприклад з математики, зробити цікавим не завжди вдається. Для цього використовують історичні довідки, біографічні дані про математиків, цікаві факти з життя. При цьому головне – не загубити серед додаткового матеріалу суті математичного твердження, що вивчається. Якщо ж при цьому і цікаві факти, і математичні доведення повідомляються одним і тим самим викладачем, у тій самій формі і на тому самому емоційному фоні, то не сприйметься ні історія виникнення теореми, ні її доведення.

Висновки:

· необхідно комбінувати вплив візуальної та аудіоінформації;

· доцільно використовувати додаткові емоційні подразники;

· потрібно постійно варіювати форми повторення матеріалу;

· форма подання нової інформації має структуруватися так, щоб за найменшого обсягу вона мала найбільшу наукову ємкість.

Питання 2. Усі ці вимоги достатньо задовольняють сучасні ІКТ, що дають можливість поєднувати нові можливості презентації навчального матеріалу (гнучка гіпертекстова форма, аудіо-, відео- наочність і т.ін.) з ефективними системами управління й контролю за процесом навчання.

Крім того, як справедливо зазначає Г.О.Козлакова, „нові інформаційні технології визначають конкурентоздатність вищого закладу освіти, перспективи розвитку всіх сфер його діяльності, можливість оперативного подання і опрацювання необхідної інформації”. Розглянемо основні напрями застосування комп’ютера в освітньому процесі, що реалізуються нині в навчальних закладах. На сучасному етапі розвитку освіти найбільшого поширення одержали такі напрями, де комп’ютер – це:

· засіб для вивчення інформатики;

· основне джерело навчального матеріалу;

· тренажер для розвитку навичок;

· засіб для виготовлення і розмноження роздаткового матеріалу;

· засіб для контролю знань;

· засіб для інформаційної підтримки навчального процесу і додаткове джерело інформації.

Усі названі напрями по-різному представлені в освітніх процесах навчальних закладів, що пояснюється різною підготовленістю викладацького складу до впровадження ІКТ, різним фінансовим станом. Очевидно, що обмеження ролі комп’ютера в освітньому процесі якимось одним чи двома напрямами веде до зменшення дидактичної ефективності комп’ютерної техніки. Завданням ВНЗ є комплексний розвиток усіх напрямів. Використання комп’ютера як засобу навчання виявило необхідність перегляду багатьох теоретичних положень дидактики і педагогічної психології. Так, експертні системи, що дозволяють довести учня до правильного розв’язку задачі будь-якої складності, а також гіпертекстові навчальні системи, що надають учню чи студенту значних можливостей у виборі послідовності вивчення навчального матеріалу, вимагають внесення коректив у відповідні принципи навчання.

Революційні зміни в теорії комп’ютерного навчання, що відбуваються на даному етапі, пов’язані з появою і широким упровадженням мультимедіа і гіпертекстових технологій. Особливо зростає останнім часом інтерес до мережевих технологій, активно розробляються концепції розвитку форми навчання, заснованої на таких технологіях. Все більшого поширення набуває інтернетівська концепція, побудована на взаємодії “клієнт-сервер”. Це пояснюється тим, що сучасні ІКТ спроможні забезпечити передавання знань і доступ до різноманітної навчальної інформації нарівні, а іноді і набагато ефективніше, ніж традиційні засоби навчання. Нові електронні технології, такі, як інтерактивні диски CD-ROM, електронні дошки оголошень, мультимедійний гіпертекст, доступні через глобальну мережу Інтернет за допомогою інтерфейсів Mosaic і WWW, можуть не тільки забезпечити активне залучення студентів до навчального процесу, а й дозволяють керувати цим процесом на відміну від більшості традиційних навчальних засобів.

За допомогою глобальних мереж долаються кордони, студент входить у єдиний освітній простір. Під час роботи в мережі Інтернет створюється найсильніша мотивація для самостійної пізнавальної діяльності студентів в групах та індивідуально. Така сумісна діяльність стимулює студентів до ознайомлення з різними точками зору на досліджувану проблему, на пошук додаткової інформації, на оцінку одержаних власних результатів.

Основною стратегією формування змістового простору інтерактивного навчального середовища в цій концепції є гіпертекстовий принцип структурування та представлення інформації. Навчальні матеріали, підготовлені на основі мультимедійних гіпертекстових технологій, володіють низкою переваг як для викладача, який забезпечує, спрямовує і контролює процес навчання, так і для студента: перш за все, це принципово нові можливості презентації навчального матеріалу, пов’язані із застосуванням зорової і аудитивної наочності.

Слід також зазначити, що сама гіпертекстова структурованість навчального матеріалу має власне дидактичне значення, оскільки є гнучкішою формою подання інформації, що дозволяє максимально враховувати індивідуальні потреби студента. Кожне звернення до автоматизованого навчального курсу, основою якого є база даних, виконана в гіпертекстовому форматі, є процесом створення свого власного навчального тексту, що найбільш адекватно відповідає даному актуальному завданню, внаслідок чого процес навчання набуває творчого аспекту. Встановлюючи логічні зв’язки інформаційних блоків, будуючи інформацію, слідуючи власній логіці її осмислення, студент стає співавтором навчального процесу, що є однією з найбільш привабливих сторін використання комп’ютерних технологій.

Але на даний момент освітніх сайтів, що успішно функціонують, в глобальній мережі Інтернет створено мало. Це пояснюється складністю підготовки навчального матеріалу і відсутністю методичних та методологічних розробок інтерактивних стратегій. Проблемою є також організація “навігації”, яка теж має вирішувати дидактичні завдання. В дослідженнях з теорії гіпертексту організація “читання” інформації розглядається в сукупності з формальним аналізом структури гіпертекстового поля, можливостями технічних засобів управління “навігацією”, а також особливостями когнІКТивних стратегічних пріоритетів людини, що є найменш дослідженою галуззю.

Рис. Вигляд гіпертексту автоматизованого навчального курсу з методики викладання математики

Вже зустрічаються дані [ [e-mail]; [e-mail]], що текстова інформація має займати не більше 1,5 або 2 екранів, в абзаці має бути не більше 1-2 посилань. Допустима ієрархічна глибина зв’язків, відповідно з теорією сприйняття інформації і когнІКТивної лінгвістики, не повинна перевищувати 5. Проблему становлять також такі ключові поняття, як обсяг і місце інформаційних вузлів з різним рівнем складності, топологічна ієрархія зв´язків між ними, рівень інформаційної компактності та індекс стратифікації. Останній дозволяє оцінити допустимий ступінь свободи вибору послідовності читання гіпертекстового документу.

Іншою важливою складовою використання ІКТ є формування стилю фахової діяльності майбутньогопедагога. Мультимедійні заготовки не тільки “оживляють” лекційне заняття, а й формують фаховий стиль учителя, тому що студент спостерігає конкретну педагогічну реальність, усвідомлює, осмислює, відчуває, розуміє, оцінює, сприймає або відхиляє її. Використання ІКТ у процесі навчання сприяє формуванню креативності в майбутнього вчителя, а саме заняття може бути зразком проведення аналогічного заняття в школі. Ці технології ефективно працюють під час проведення лекційних, семінарських і лабораторних занять, а також під час самостійної роботи студента.

Крім того, „застосування комп’ютера дозволяє індивідуалізувати навчальний процес, він значною мірою слугує матеріальною основою особистісно орієнтованого навчання”. Практика педагогічних ВНЗ доводить необхідність використання в сучасних умовах ІКТ, спрямованих на конструювання оптимальних навчальних систем, проектування навчальних процесів, розробку методів і засобів одержання, перетворення, передавання, збереження і використання інформації.

ІКТ виконують такі основні дидактичні функції:

· наочність, що забезпечує усвідомленість і осмисленість навчальної інформації, формування уявлень і понять;

· інформативність, оскільки засоби навчання є безпосередніми джерелами знання, тобто носіями визначеної інформації;

· компенсаторність, що полегшує процес навчання, сприяє досягненню цілі з найменшими витратами сил, часу;

· адаптивність, орієнтовану на підтримку сприятливих умов перебігу процесу навчання, організацію демонстрацій, самостійних робІКТ, наступність знань;

· інтегрованість, що дозволяє розглядати об’єкт або явище як частину і як ціле.

У дослідженнях Г.О.Гірняка, А.М.Гуржія, В.П.Гладуна, Ю.О.Дорошенка, Г.В.Івшина, М.І.Жалдака, В.І.Клочка, Ю.С.Рамського, В.В.Сєрікова й ін., що стосуються проблеми створення й використання електронних засобів навчання, можна виділити два основних підходи: педагогічний і інформаційний. Педагогічний підхід заснований на необхідності реалізації в навчальному процесі різноманітних дидактичних цілей. Інформаційний підхід спрямований на створення своєрідного навчального середовища, в якому відбувається процес пізнання, інтелектуального розвитку.

Основні тенденції розвитку ІКТ знаходять свій конкретний прояв в організаційних і суто дидактичних вимогах. До організаційних вимог належать: цільова настанова ІКТ і її загальна організаційна чіткість (логіка) - своєчасність початку і створення установок на конкретний вид діяльності, максимальне використання можливостей кожного етапу, оптимальний темп навчання, логічна стрункість і завершеність, свідома дисципліна студентів; розмаїтість засобів організаційної побудови і проведення занять; раціональне використання навчально-наочних посібників і технічних засобів навчання.

Дидактичні вимоги до заняття зводяться до дотримання принципів навчання. На конкретному занятті єдність принципів забезпечує чітку постановку навчальних завдань і їхнє послідовне розв’язування; оптимальний добір змісту, вибір форм навчальної роботи, методів, прийомів і засобів, спрямованих на розвиток пізнавальної активності і самостійне набуття знань під керівництвом викладача.

ІКТ функціонує ще й на основі особливих педагогічних принципів, що відрізняються від прийнятих у дидактиці. До них необхідно віднести, насамперед, принцип вербального спілкування; принцип індивідуально-орієнтованого підходу до навчання; принцип самоорганізації студентів; принцип інтерактивної взаємодії в системі „викладач – студент” і т.ін. ІКТ, надаючи можливість студентам вивчення матеріалу в інтерактивному режимі, забезпечують зв’язок із будь-якими доступними інформаційними джерелами, наприклад, у мережі Інтернет. Ще однією важливою перевагою використання ІКТ є можливість зміни змісту запропонованих курсів безпосередньо в процесі навчання.

Усі розглянуті дидактичні основи використання ІКТ у навчально-виховному процесі переконують у тому, що вони володіють необмеженими можливостями інтенсифікації процесу засвоєння інформації. Тому сучасний учитель, зокрема й учитель початкової школи, має бути озброєним таким засобом як ІКТ, знати їхні переваги і недоліки, вміти застосовувати в навчально-виховному процесі початкової школи з найбільшою ефективністю і доцільністю, вмітии оцінювати якість навчальних та інших інформаційно-комп’ютерних ресурсів.

 

Питання3. Застосування ІКТ стаєобов’язковоюскладовоюпрофесійноїдіяльності кожного педагога. Найважливішоюскладовоюкомп’ютерноїграмотностівчителяпочатковихкласів, на нашу думку, має стати не знаннямовпрограмуваннячиоволодіннянавичкамипрограміста, а детальнезнайомство з програмнимзабезпеченнямкомп’ютерів. У першу чергу, цемають бути засобиінформаційно-пошукових систем і баз даних, призначених для непрофесійнихкористувачів. Ефективнозасвоїтивідповіднепрограмнезабезпеченнякомп’ютерів, яке, до того ж, швидкопоновлюється, майбутній учитель зможелише за умови, якщо в процесійогопідготовкитакезабезпечення широко використовується. Зцією метою в педагогічних ВНЗ створено комп’ютернікласи, в якихвідбуваються не лишезаняття з інформаційнихтехнологій, а й лекції та практичнізаняття з іншихпредметівспеціальностей. Ми виходили з того, що, користуючиськомп’ютернимитехнологіями в процесінавчання, майбутній учитель опановуватиме і методику їхзастосуваннявшколі.

Проте намагання повністю замінити комп’ютерами традиційні засоби навчання, а інколи і викладачів, часто не приводить до суттєвого поліпшення якості та ефективності навчання. Очевидно, що використовувати комп’ютерну техніку в процесі навчання необхідно в тих випадках, коли це логічно обгрунтовано і виправдано з педагогічної точки зору. Тому, на наш погляд, більш ефективним і доцільним буде органічне впровадження комп’ютерної техніки в інші педагогічні технології через органічне проникнення комп’ютерних технологій в інші.

Ще однією важливою умовою успішного застосування комп’ютерних засобів у навчанні є мотивація. Мотивація – це загальна назва для процесів, методів, засобів спонукання студентів до активного освоєння змісту освіти. Мотивація навчання, інтерес до пізнавальної діяльності, предмета займають провідне місце серед чинників, що визначають продуктивність дидактичного процесу. Вони впливають на інтенсивність уваги, якість запам’ятовування, розуміння навчального матеріалу, результати розумової діяльності.

Мотиваційна сфера особистості є не лінійною, а складною багаторівневою структурою з централізованою свідомо-вольовою системою управління. Дослідження американських учених показали, що максимальну користь від застосування ІКТ в навчальному процесі одержують студенти з більш високими показниками успішності і мотивації. Хоча багато педагогів відзначають, що включення ІКТ у навчальний процес відіграє і самостійно стимулюючу роль.

Проте психологи стверджують, що тільки пізнавальні мотиви сприяють стійкій активності студентів і підвищують ефективність процесу навчання. Традиційна система навчання спрямована на стимуляцію мотивації досягнення, тобто одержання високої оцінки, успішного складання іспиту. Навчання ж із застосуванням ІКТ орієнтоване саме на дію пізнавальних мотивів студентів, тобто на мотивацію пізнання. Цьому сприяє та обставина, що оцінка залежить не від яких-небудь суб’єктивних чинників, а тільки від рівня знань студента.

Однією з причин низького рівня підготовки вчителів початкових класів до використання комп’ютера в навчальному процесі, як доведено в дослідженні Л.Л.Макаренко, є саме відсутність стійкої мотивації до застосування ІКТ в професійній діяльності, необізнаність та недооцінка можливостей використання ІКТ в навчальному процесі початкової школи. Ці причини, як показало наше дослідження, частково можна усунути за допомогою організації професійно спрямованої ІД.

Внутрішня мотивація закладена в матеріалі, що вивчається, і має стійкий, тривалий характер. Розвиток внутрішніх мотивів, які виходять із самої ІД, є основним завданням навчання із застосуванням ІКТ, оскільки в цьому випадку працює не стимуляція, а внутрішня спонука, мотивація виявляється не внесеною в навчання ззовні, не нав’язаною йому, а є прямим породженням самого методу навчання. На заняттях з інформатики студент вчиться виконувати ту чи іншу операцію, працюючи на комп’ютері. Залучити ж до використання комп’ютерних технологій в практичній діяльності студента, коли цей засіб стане для нього не об’єктом вивчення, а одним із необхідних засобів засвоєння культури, таким, як книга, радіо, телебачення, може тільки викладач-предметник, “занурений” у це середовище. Отже, визначальним чинником інформатизації системи вищої освіти і суспільства загалом є професійна діяльність викладача-предметника, який володіє навичками роботи в комп’ютерному інформаційному середовищі хоча б на рівні користувача, а в ідеалі – на професійному і творчому рівнях. Споживчого рівня (як мінімум) володіння ПК від викладача педагогічного ВНЗ сьогодні вимагає суспільство в цілому і студенти зокрема.

Інформаційна підтримка навчального процесу комп’ютерними технологіями допомагає розв’язати такі дидактичні проблеми:

- інтенсифікація та оптимізація навчального процесу;

- індивідуалізація та диференціація навчальної діяльності студентів;

- активізація пізнавальної і творчої діяльності;

- розвиток самостійності в розв’язуванні навчальних завдань;

- організація поетапного та підсумкового контролю результатів навчання;

- діагностування рівнів інтелектуальної активності студентів, їхніх особистісних якостей.

Питання 4. Вимоги до вчителя початкових класів в інформаційному суспільстві.

Нині вчитель початкових класів повинен мати відповідні компетентності аби відповідати вимогам часу.

Серед ключових компетентностей, визначених російськими науковцями (А.Хуторський, І.Зимня, А.Маркова, С.Шишов), є компетентності у сфері інформаційних технологій: отримання, опрацювання, подання інформації, перетворення її (читання, конспектування), масмедійні, мультимедійні технології, комп’ютерна грамотність; володіння електронною Інтернет-технологією (за І. Зимньою).

У переліку ключових компетентностей, визначених українськими педагогами, також містяться компетентності з інформаційних ікомунікаційних технологій, що передбачають здатність орієнтуватись в інформаційному просторі, володіти й оперувати інформацією відповідно до потреб ринку праці.

У сучасній науково-педагогічній літератураі зустрічається багато трактувань визначення компетентності вчителів у галузі використання ІКТ:

Інформаційна компетентність (О.Зайцева, О. Іванова,О.Кизик,О. Нікулочкіна, О. Смолянинова, О.Толстих, С. Трішина, М. Холодна); комп’ютерна компетентність (С. Литвинова);інформаційно-технологічна компетентність (П. Беспалов);ІКТ-компетентність (М. Жалдак, А. Єлізаров, О. Овчарук, А. Семенова, О. Урсова, О. Шилова),компетентність з ІКТ (І.Зимня, А.Маркова, А.Хуторський, С.Шишов);нформатична компетентність(Н. Бібік, Н. Морзе,Л. Петухова,Є. Смирнова-Трибульська).

Інформаційно-комунікаційні технології – це сукупність методів, засобів і прийомів, що використовуються для добору, опрацювання, зберігання, подання, передавання різноманітних даних і матеріалів, необхідних для підвищення ефективності різних видів діяльності.

Вивчаючи проблему інформаційної компетентності, М. Головань робить досить цікавий висновок про аспекти трактування цього поняття