Джерела економічного зростання.

Внесок факторів в-ва в екон. зрост.. Згідно з методом обліку екон. зрост. зв’язок між приростом продукту і джерелами цього приросту визначається за доп. виробн. ф-ії. При її використанні спочатку розглянемо лише джерела екстенсивного зрост. і тому будемо спиратися на просту виробничу функцію: .

Якщо капітал збільш. на од., то приріст продукту складе од.. При збільш. обсягів праці на од., обсяг продукту зрост. на од.. Вплив обох факторів в-ва на зрост. продукту: .

Якщо частку капіталу у виробл. продукті позначити символом α, то частка праці складе . Звідси випливає спрощена форма рівняння, яке пов’язує темп приросту продукту із темпом приросту капіталу і праці: . Звідси вираз відображає внесок капіталу в приріст продукту, а вираз — внесок праці в його приріст.

Внесок техн. прогресу в екон. зрост.. Для визначен. впливу техн. прогресу на екон. зрост. застос. показник сукупної продукт. факторів, який модифікує виробн. ф-ію: , де А - сукупна продукт. факторів, підвищ. якої слугує індикатором впливу техн. прогресу на обсяг в-ва.

Обсяг в-ва збільш. не лише внаслідок збільш. к-сті виробн. факторів, а й завдяки такому фактору інтенсивного зрост., яким є техн. прогрес, що здатний підвищ. продукт. факторів в-ва.

Незважаючи на те, що макроекономісти інтерпретують залишок Солоу як частку екон. зрост. за рахунок техн. прогресу, в дійсності на сукупну продукт. факторів впливає багато ін. чинників. До них слід віднести освіту, організацію в-ва, держ. регулювання. Тому можна стверджувати, що залишок Солоу відображає ту частку в екон. зрост., яка обумовлена факторами, що не піддаються прямому вимірюванню.

У підсумку з урахуванням всіх джерел темп приросту продукту дорівнює сумі трьох складових

— темпу приросту обсягів капіталу , помноженого на частку капіталу у виробл. продукті ;

— темпу приросту обсягів праці , помноженому на частку праці у виробл. продукті ;

— темпу сукупної продукт. факторів, який є способом вимірювання внеску техн. прогресу у приріст продукту.
50. Економічний цикл та його фази. Види економічних циклів.

Екон. зрост. не буває безперервним, оск. періоди екон. чергуються з періодами екон.о спаду. Отже, особливістю суч. економіки є її зрост. на основі періодичного чергування збільш. та зменш. обсягів в-ва. Період від одного спаду/піднесення до іншого спаду/піднесення на умовах збереження заг. тенденції до зрост., наз. екон. циклом (діловим, циклом ділової активності, бізнес-циклом).

Окремі екон. цикли істотно відрізняються між собою. Проте всі вони мають одинакову структуру і склад. із 4 фаз: 1) пік (вершина), 2) спад (рецесія), 3) дно, 4) піднесення.

Екон. цикли проявляють через коливання ділової активності навколо зростаючого тренду. В процесі цикл. коливань відносно лінії тренду економіка послідовно проходить чотири фази. При цьому відлік циклічного коливання починають з т., яку наз. піком циклу і в якій обсяг в-ва сягає максимального рівня. У цій фазі циклу в економіці досягається повне викор. наявних ресурсів і тому в-во працює на повну потужність, а ціни зрост..

За піком настає фаза спаду, протягом якого обсяг в-ва зменш.:

— попит на спожив. т і п, особливо товари трив. корист. різко зменш..

— звужується попит на р/с.

— внасл. зменш. попиту на спожив. та інвест. товари зрост. товаро-матер. запаси, падають з/п і ціни на кінцеву продукцію.;

— зменш. прибутковість під-в і, як наслідок, падають курси акцій..

Дно — наст. фаза екон. циклу. Відображ. найнижчу точку спаду (або депресії). Вона може бути короткостр., або тривати досить довго. Все залежить від характера причин, які викликали спад в-ва.

Піднесення — фаза екон. циклу, протягом якої обсяг в-ва спочатку відновлюється до рівня, що передував фазі спаду, а потім продовжує збільш. поки не досягне нового максимального значення, тобто поки не перевищить фазу пік поперед. циклу.

Головні ознаки, які відрізняються екон. цикли: їх тривалість та рушійні сили.

— короткостр. (цикли Кітчена). Тривалість складає 3—5 р, а причини їх виникнення пов’язують із збуреннями на фін. ринках;

— середньостр. (цикли Джаглера і Кузнеця). Тривалість коливається в межах 10—20 р. Їх пов’язують із структурними зрушеннями в економіці та суттєвими міжгалузевими переливами капіталу;

— довгостр. або довгохвильові (цикли Кондратьєва). Їх тривалість складає близько 50 р, а головною рушійною силою є радикальні зміни в технологічній базі.

Всі теорії екон. циклів можна об’єднати за 2 напрямами: - одні теорії пояснюють цикл. коливання в економіці зовн. факторами (вбачають причини цикл. коливань в імпульсах, які породжуються за межами екон. с-ми) - війни, революції, пол. збурення, демограф. вибухи, відкриття нових родовищ корисних копалин, крупні науково-технічні нововведення; - інші – внутр. факторами (причини екон. циклів випливають із середини самої екон. с-ми. До осн. внутр. факторів вони відносять нераціональну монетарну п-ку, нестабільність інвест., негнучкість цін і з/п).