Макроекономіка та економічна політика.

М/е є частиною екон. теорії, що розглядає функціонування економіки в цілому. Осн. проблемами, що вивчаються на м/е рівні є:

- визначення обсягу і структури нац. продукту і нац. доходу;

- виявлення факторів, які регул. зайнят. в масштабах нац. економіки;

- аналіз природи інфляції; - вивчення механізму екон. зрост.;

- дослідження зовн. екон. взаємодії нац. економік.

М/е підхід до дослідження екон. процесів і явищ має ряд особливостей. він направлений на вивчення принципів формуванняагрегатних показників, що характер. рівень або тенденції розвитку економіки в цілому: нац. дохід, заг. обсяги зайнят. та інвест., заг. рівень цін. По-друге, вивчення економіки в цілому передбачає необхідність розгляду взаємодії міє екон. суб’єктами через с-му взаємопов’язаних ринків. По-третє, при м/е підході розшир. число екон. суб’єктів, які визначають стан і розвиток економіки. Сюди входять держава, виробники і споживачі як на мікро- так і на макрорівні аналізують позит. і нормат. економіка. В позит. плані розглядають факт. зв’язки в економіці і дії її осн. суб’єктів. На макрорівні в нормат. аспекті аналізується екон. п-ка держави. У мин. волюнтаризм був головним методом вираження всіх питань у нашому житті.

Роль держави як екон. центру зводиться до головної ф-ії – зміцнення та примноження держ. власності. Держава зобов’язана була формувати екон. п-ку і розробляти на її основі загальнодерж. плани розвитку нар. г-ва, активізувати роль місцевих органів для вироблення планів на різних рівнях: рег., міжгал., галуз. П-ка як концентроване вираження економіки має будуватис на врахуванні вимог об’єктивно діючої с-ми екон. законів.

Наук. обгрунтування екон. п-ки сприятиме глибокому оновленню матер. життя, більш повному розкриттб соц. ресурсів с-ва.

Для виробл. екон. стратегії першорядне значення має забезпечення реалістичної, об’єктивної оцінки, з одного боку, досягнень у вирішенні соц-екон. завдань, виявленні труднощів і недоліків, їх причин, а ін. - такої самої реалістичної оцінки наявних можливостей, ресурсів для подальшого соц.-екон. розвитку. Екон. п-ка, вироблена с-вом, має втілюватись у життя через владні органи, труд. колективи.

М/е п-ка – цілеспрямована діяльн. держави, її інститутів, як законодавчих, так і виконавчих, яка визначена сукупністю обставин, направлена на створ. сприятливих всіма учасниками різних ринків рац. госп. рішень.

М/е вивчає види, способи аналізу і механізми задовол. нар.-госп. потреб. Розумна м/е п-ка сприяє раціоналізації госп. рішень, які приймаються колективно, підвищ. якість розвитку вітчизн. економіки.
5. Методологія макроекономіки.

Для викон. своїх ф-ій (пізнавальну та прикладну) м/е має спиратися на певні методи, які в сукупності склад. її методологію. Згідно з методом сходження від абстрактного до конкретного процес пізнання причинно-наслідкового механізму функц. економіки можна розкласти на два етапи.

Перший – викор. фактів екон. практики з метою обгрунт. теорет. положень про поведінку економіки, при цьому м/е-ти можуть рухатися як від фактів до теорії так і від теорії до фактів. Цього можна досягти за доп. таких заг.наук. методів: індуктивний і дедуктивний. За індуктивним м/е-ти збирають та систематизують факти і на цій основі формулюють певні теорет. положення (принципи, закони), які характер. відповідні зв’язки та залежності в економіці. Приклад: крива Філліпса, яка відобр. обернений зв’язок між інфляцією і безроб.м у короткостр. періоді.

Дедуктивний метод являє собою продукування нових теорет. положень на основі уже відомих науці знань. Спираючись на певну суму знань і викор. інтуїцію та логічні міркування, макроекономісти формулюють нові теор. положення, що носять форму гіпотези. Це означає, що в основі дедуктивного методу лежить висунення гіпотези, яка підлягає перевірці фактами. Не всі гіпотези отримують статус теорії. Деякі з них досить складно перевірити фактами. Так, в сучасній м/е отримала логічне обґрунтування ф-ія спожив., яка враховує життєвий цикл людини. Згідно з цією ф-ією рівень спожив. людей залежить не лише від поточного доходу, а й від доходу упродовж всього їх життя, який перерозподіляється між окремими періодами життя за доп. заощаджень та позик. Але оскільки перевірити фактами зв’язок спожив. з доходом людей, отриманих протягом їх життєвого циклу, досить складно, то логічний інструментарій цієї ф-ії частіше наз. не теорією, а гіпотезою.

Другий – викор. теор. положень про поведінку економіки з метою цілеспрям. впливу на екон. практику. На даному етапі сукупність теор. положень, отриманих в процесі узаг. фактів або перевірки гіпотез за доп. фактів, викор. при виробл. екон. п-ки (заходів, спрямованих на вирішення певних проблем і досягнення поставлених цілей). Приклад, спираючись на теор. положення про обернену залежність між інфляцією і безроб.м, м/е робить висновок: безроб. можна зменш., але ціною певного зрост. інфляції. Головним методом узаг. та відображення реальних м/е процесів є моделювання. Модель – спрощена картина реальн., абстрактне узаг. факт. поведінки дослідж. явищ. Воно дає можливість нехтувати несуттєвими, другорядними деталями і зосереджуватися на головних, принципових зв’язках, які спостер. в реальному житті.
6.Моделюванняя як основний метод макроекономічногоаналізу.

Головним методом узаг. та відображ. реальних м/е процесів є моделювання. Модель – спрощена картина реальн., абстрактне узаг. факт. поведінки досліджуваних явищ. Воно дає можливість нехтувати несуттєвими, другорядними деталями і зосереджуватися на головних, принципових зв’язках, які спостерігаються в реальному житті. В м/е моделях викор. два види змінних: ендогенні та екзогенні. Ендогенні – чинники, поведінку яких потрібно пояснити в процесі побудови моделі. Екзогенні – чинники, поведінка яких визнач. за межами даної моделі. В процесі моделювання з’ясовується як екзогенні змінні впливають на ендогенні.

Застосовуються різні типи моделей: графічні, матем., табличні. В м/е найбільше застосовуються матем. та графічні моделі.

Якщо змінюється екзогенна змінна, тобто ціна, то це змінює обидві ендогенні змінні, тобто попит і пропозицію. На графіку це відображається через відповідну зміну місцезнаходження точки попиту на нерухомій кривій попиту і точки пропозиції на нерухомій кривій пропозиції

Залежність між змінними графічних моделей проявляється за доп. нахилу кривої, який визначається за формулою:

нахил =

Нахил кривої показує, наскільки од. змінюється ендогенна змінна у відповідь на зміну екзогенної змінної на од.. При цьому екзогенна виконує роль причини (в знаменнику), а залежна – є наслідком (в чисельнику). Нахил кривої може бути додатною (пряма залежність між змінними) або від’ємною величиною (обернена залежність між цими змінними).

В графічних моделях часто викор. змінні, які між собою не пов’язані. За цих умов нахил кривої може бути або нульовим або безмежним, а крива може приймати вигляд або горизонтальної або вертикальної лінії.

В графічних моделях відображається залежність між двома змінними, одна з яких є ендогенною, а інша – екзогенною. Оскільки ці змінні формують конструкцію моделі, то їх можна назвати базовими змінними.

Результати м/е моделювання в значній мірі залежить від того, який період часу охоплює модель. Короткостр. період – проміжок часу, упродовж якого ринкові регулятори не володіють здатністю адекватно відреагувати на збурення сукупного попиту і/або сукупної пропозиції і відновити в економіці повну зайнят.. Довгостр. – це проміжок часу, упродовж якого ринкові регулятори спроможні адекватно відреагувати на збурення сукупного попиту і/або сукупної пропозиції і завдяки цьому відновити в економіці повну зайнят..
7.Становлення та розвиток макроекономіки.

М/е відноситься до наймолодших екон. наук. Зрілого рівня вона досягла у 30-ті роки ХХст., у період після світової екон. кризи, коли почала впливати на екон. практику. Але свій початок м/е наука бере ще у ХVIст.

У 1576 р. фр. Жан Боден прийшов до висновку, що зрост. цін (інфляція) виникає внаслідок певної зміни у співвіднош. між к-стю грошей і товарів (перші спроби пояснення інфляції на основі к-сної теорії грошей). У 17 ст. дослідж. м/е рівня здійснив В. Петті, який вперше у світ. практиці зробив розрахунки нац. доходу, дослідив вплив с-ми оподаткув. на економіку і розподіл доходів.

У ХVIІІ ст. основоположник школи фізіократів Франсуа Кене розробив модель екон. кругообігу («Екон. таблиця»), вона відображала обмін тов. і посл. між основними секторами екон. і класами сусп., що давало заг. уявлення про механізм функт. екон. в цілому. Проте теор. база фізіократів, у т. ч. їхня позиція щодо держ. невтручання в економіку, не могла дати відповідь на питання, як можна протидіяти цьому явищу. Зазначений недолік стосується і екон. таблиці Ф.Кене (не давала пояснення, в чому полягає ринковий механізм саморегулювання економіки).

Відповідь на це питання дали предст. класичн. теорії. Згідно з цією теорією здатність ринку до саморегулювання, до підтримання т. з. природного порядку в екон. забезп. за доп. цінового механізму (Адам Сміт).

Згідно з клас. теорією регулююча роль цін в економіці реаліз. через відхилення ринкової ціни від природної під впливом попиту і пропозиції

Екон. криза 1929 р. викликала необхідність розробки нової екон. теорії. Її засновником став англ. економіст Дж. Кейнс, а його теорія дістала назву кейнсіанська..

Центральним пунктом теорії Кейнса було положення про те, що економіка з ринковими відносинами не володіє здатністю до швидкого саморегулювання. Кейнс показав, що в ринковій економіці може одночасно існувати рівновага і неповна зайнят.. Для подолання кризи держава має здійснювати стабілізаційну політику, впливаючи на заг. попит за доп. бюджетно-податкових та монетарних інструментів.

В умовах зниж. авторитету кейнс. теорії почали інтенсивно розвиватися альтернативні варіанти екон. теорії. Серед альтернативних теорій найрельєфніше виділяються монетаристська теорія, теорія раціональних очікувань, теорія економіки пропозиції, теорія реального ділового циклу.

Прихильники монетар. виступили на підтримку основного положення клас. теорії про те, що ринкова економіка є саморегулюючою і не потребує держ. втручання.

Прихильники теорії економіки пропозиції вважають кейнс. теорію односторонньою, оскільки головну увагу вона зосереджує на сукупному попиті і недооцінює необхідність регулюв. сукупної пропозиції.

На думку прихильн. теорії реального ділового циклу причини екон. нестабільності знаходяться не в сфері попиту або екон. п-ки, а в технолог. шоках. Згідно з цією теорією, збурення в економіці – це об’єктив. реакція на зміни у технологічній базі в-ва, які відбув. нерівномірно.

Отже, м/е як наука не стоїть на місці, а постійно розвивається. При цьому зміни, що відбув. в ній, стосуються як суті окремих питань, так і відповідей на ці питання. Зміни відбув. під впливом двох груп факторів. По-перше, в м/е, як і в будь-якій науці, постійно розробляються нові теоретичні положення, які витісняють застарілі, що не витримали перевірки практикою; по-друге, причинно-наслідковий механізм функціонування економіки теж постійно розвивається, що породжує нові питання і вимагає на них наукових відповідей.