Система національних рахунків як міжнародний стандарт

Макроекономічного рахівництва

С-ма нац. рахунків — це сукупність категорій, які відображують заг. умови та сукупні результати функціонування кожної нац. економіки.

У своєму розвитку міжнар. стандарт м/е рахівництва пройшов кілька етапів. Першим таким стандартом був документ, прийнятий ООН в 1953 р. під назвою «С-ма на­ц. рахунків і допоміжних таблиць». Другий стандарт бу­ло схвалено Статистичною комісією ООН у 1968 р. Останній стан­дарт схвалено цією комісією у 1993 р. На його основі Держ. комітет статистики У розробляє нац. рахунки й обчислює м/е показники.

СНР спирається на низку методологічних принципів:

1. Продуктивною є будь-яка діяльн., що приносить дохід її суб’єктам.

2. В основі екон. рівноваги лежить тотожність між виробленим продуктом і доходом, одержаним від його реалізації.

3. У процесі відтвор. економіка перебуває в постійному кругообігу, що є безперервний потік перетворень витрат у доходи, а доходів у витрати.

СНР спирається на с-му категорій, за доп. яких здійсн. облік екон. діял. в країні. Осн. з них — інституційна од., сектор, екон. операція, рахунок.

Інституційні одиниці — екон. одиниці, які можуть володіти активами і брати на себе певні зобов’язання. Економіка країни являє собою сукупність лише тих інстит. од., які є резидентами даної країни. Інстит. од. вважається резидентом країни, якщо її екон. інтереси зосереджені на екон. території даної країни протягом тривалого часу (не менше ніж один рік).

Екон. територія певної країни — територ., яка адміністративно упр. урядом цієї країни і в межах якої люди, товари і гроші вільно переміщуються. Вона не охоплює терит. анклави інших країн (посольства, консульства), розташовані на географ. території даної країни, але включає зазначені анклави даної країни, розміщені на географ. території ін. країн.

Залежно від головних цілей та ф-ій всі інстит. од., які є резидентами країни, об’єднуються у п’ять секторів: нефін. корпорації; фін. корпорації; органи заг. держ. упр.; д/г; некомерц. організ., що обслуговують д/г.

Усі операції в СНР поділяються на чотири групи: операції з т і п; розподільчі операції; операції з фін. інструментами; інші операції.

У СНР облік операцій здійснюється за доп. рахунків. Рахунок — балансова таблиця, яка складається з двох розділів. Перший — ресурси, або зміна у зобов’язаннях; другий — викор., або зміна в активах.

Всі рахунки можно класиф. на окремі групи. В СНР–93 розрізняють такі групи нац. рахунків: для економіки в цілому (консолідовані рахунки); для секторів економіки; для галузей економіки; для окремих екон. операцій.
9.Показники результатів макроекономічної діяльності.

Первинним показником результ. функціон. економіки країни є випуск — сукупна ринк. вартість т і п, виробл. резидентами країни за відповід. період. Згідно з межами виробн. сфери, визнач. в СНР, випуск включ.:

— товари, вироблені одиницями — резидентами країни, незалежно від того, як вони викор. (поставлені іншим інституційним одиницям або викор. для власного невиробничого спожив. чи нагромадження, включаючи приріст запасів матеріальних оборотних коштів);

— послуги, надані іншим інституційним одиницям, зокрема неринкові послуги органів держ. упр. і некомерц. організацій, що обслуговують д/г;

— послуги д/г за проживання у власному житлі і домашні послуги, які надаються оплачуваною домашньою прислугою.

Для обчислення випуску враховуються різні ціни. Переважно випуск оцінюється в основних (базисних) цінах. Основна ціна — ціна, яку отримують виробники т і п і яка не включає податки на продукти, але враховує субсидії на продукти. Якщо оцінка в основних цінах є неможливою, то викор. ціни виробників, які крім основних цін включають також податки за мінусом субсидій на продукти, крім податків, аналогічних податку на додану вартість. В операціях, які характеризують викор. т і п, застосовуються ринкові ціни (ціни покупців). Такі ціни включають всі податки за мінусом субсидій на продукти. Це означає, що ринкові ціни відображують усі витрати покупців на придбання продукції.

Серед показників, які характеризують результати екон. діяльн. країни, центральне місце посідає валовий внутр.й продукт (ВВП). За своєю сутністю ВВП — це ринкова вартість кінцевої продукції, виробленої резидентами країни за відповідний період.

Для обчислення випуску, в тому числі й ВВП, викор. відповідні ціни. Проте деякі т і п не продаються на ринках і не мають реальної ціни. У такому разі, обчислюючи ВВП, застосовують умовне оцінювання. Умовну оцінку наз. приписаною вартістю. Вона застосов. у певних випадках.

До основних м/е показників слід також віднести кінцеве спожив. та національні заощадження. Кінцеве спожив. — вартість товарів і послуг, викор. для задоволення як індивідуальних, так і колективних потреб людей. Воно складається з витрат на кінцеве спожив. д/г, органів держ. упр. та некомерційних органі­зацій, що обслуговують д/г.

Національні заощадження — та частина валового нац. наявного доходу, яка не викор. на кінцеве спожив., а може бути спрямована на здійснення нагромадження, що охоплює приріст осн. капіталу, зміну товарно-матер. запасів і придбання за мінусом вибуття цінностей.
10. Валовий випуск та валовий внутрішній продукт (ВВП).

Первинним показником результ. функціон. економіки країни є випуск — сукупна ринк. вартість т і п, виробл. резидентами країни за відповід. період. Згідно з межами виробн. сфери, визнач. в СНР, випуск включ.:

— товари, вироблені одиницями — резидентами країни, незалежно від того, як вони викор. (поставлені іншим інституційним одиницям або викор. для власного невиробничого спожив. чи нагромадження, включаючи приріст запасів матеріальних оборотних коштів);

— послуги, надані іншим інституційним одиницям, зокрема неринкові послуги органів держ. упр. і некомерц. організацій, що обслуговують д/г;

— послуги д/г за проживання у власному житлі і домашні послуги, які надаються оплачуваною домашньою прислугою.

Серед показників, які характеризують результати екон. діяльн. країни, центральне місце посідає валовий внутр.й продукт (ВВП). За своєю сутністю ВВП — це ринкова вартість кінцевої продукції, виробленої резидентами країни за відповідний період.

Для з’ясування сутності ВВП важливе значення мають такі поняття, як «внутр.й продукт» і «кінцева продукція». Визначення ВВП як внутрішнього продукту означає, що при його обчисленні враховуються результати виробн. діяльн. внутрішньої економіки, до якої відноситься діяльність резидентів на географ. терит. даної країни. На відміну від цього нац. економіка — екон. діяльн. усіх резидентів даної країни, незалежно від їх місцезнаходження.

ВВП порівняно з випуском точніше вимірює обсяг нац. в-ва, оскільки всі т і п, що виробл. в країні, враховуються у ньому лише один раз. Отже, ВВП виключає кількоразове врахування результатів вироб. діяль­н..

Для обчислення випуску, в тому числі й ВВП, викор. відповідні ціни. Проте деякі т і п не продаються на ринках і не мають реальної ціни. У такому разі, обчислюючи ВВП, застосовують умовне оцінювання. Умовну оцінку наз. приписаною вартістю. Вона застосов. у певних випадках.

Згідно з СНР результати екон. діяльн. виступають, з одного боку, як вироблений продукт, з іншого — як утворений дохід. ВВП є не лише виробленим продуктом, а й показником первинних доходів, які утворюють резиденти всередині країни. Проте дохід країни залежить і від результатів їх екон. відносин із зовн.м світом. Це означає, що ВВП не повною мірою відбиває доходи, які може мати країна у своєму розпорядженні. Тому поряд із ВВП у СНР застосовуються й інші показники, які повніше відбивають величину доходу країни.

Методи обчислення ВВП: виробничий, кінцевого використання,

Розподільчий.

ВВП можна обчисл. за трьома методами: виробничим, розподільчим (за доходами) і за методом кінцевого викор. (за витратами). Величина ВВП не залежить від методу його обчислення.

Виробничий метод: ВВП обчисл. як сума валової доданої вартості всіх галузей економіки + чисті продуктові податки:

ВВП =. Випуск мінус проміжне спож.=валова додана вартість, створена в окремих галузях економіки; Податки на продукти (податки, що стяг. пропорц. до к-сті або вартості продуктів, які виробл. та продані як всередині країни, так і за кордон, або імпор. резидентами: акцизний збір, імпорт­не та експор. мито) мінус субсидії на продукти (субсидії, які надаються з держ. та місц. бюджетів одиницям-резидентам для відшкодув. поточних збитків під-в) =чисті продуктові податки.

Розподільчий (за доходами): сума первинних доходів, створених резидентами за певний період.

Заробітна плата найманих працівників охоплює оплату праці у грош. і натур. формі, що нараховується всім найманим працівникам, та відрахування роботодавців до страхових фондів. Валовий прибуток характер. перевищення доходів під-в над їхніми поточними в-ами і розподіляється на прибуток і спожив. основного капіталу (амортизаційні відрахування). Прибуток під-в розподіляється на такі елементи: а) податок на прибуток; б) дивіденди акціонерам; в) нерозподілений прибуток.

Змішаний дохід — дохід від індивід. бізнесу (невеликі майстерні, магазини, перукарні). Особливістю індивідуальних під-в є те, що вони знаходяться у власності окремих осіб або невеликих груп людей, первинні доходи яких неможливо розподілити на заробітну плату та прибуток.

Податки на в-во та імпорт склад. з двох елементів: а) податки, які сплачують одиниці-резиденти до держ. бюджету, що пов’язані з в-вом та імпортом т і п; б) платежі, які стягує держава з одиниць-резидентів за викор. факторів в-ва та отримання дозволу на здійснення окремих видів екон. діяльн. (податок на землю, транспортні засоби). Податки на в-во та імпорт розглядаються як первинний дохід держави в особі уряду. Субсидії на в-во та імпорт включають крім поточних субсидій на продукти й інші субсидії, що мають природу капітальних трансфертів.

Метод кінцевого викор. (за витратами): сума всіх видів кінцевого викор. (кінцеве спожив., валове нагромадження, чистий експорт).

.

До кінцевого спожив. входить спожив. д/г, некомерц. організацій, що обслуговують д/г та органів держ. упр..

Валове нагромадження розраховується як сума валового нагромадження основного капіталу, зміни запасів оборотних коштів та чистого придбання цінностей. Витрати, пов’я­зані з валовим нагромадженням основного капіталу та зміною товарно-матер. запасів, є інвест., оскільки вони спрямовані на збільш. виробн. потенціалу економіки.

За впливом на осн. капітал у складі валових інвест. вирізн. два елемен.:

— чисті інвест. — це та частина валових інвест., що спря­мовується на приріст основного капіталу;

— відновлювальні інвест. — та частина валових інвест., що використовуються на відновлення зношеного капіталу.

Отже,

Чистий експорт відображує вплив зовн. торгівлі на ВВП. Експорт відображає витрати нерезидентів на закупівлю і в-во нац. т і п, а імпорт, навпаки — вит­рати резидентів на закупівлю і в-во іноземних т і п.

У процесі м/е аналізу з метою розмежування кінцевих витрат прив. та держ. секторів викор. аналітична формула ВВП, обчисленого за методом кінцевого викор. формула: Y = C + I + G + NX,

де Y — (ВВП); C — прив. спожив.; I — валові приватні внутр. інвест.; G — держ.; NX — чистий експорт.