Формування слов’янської культури на території України в архаїчну добу.

 

Анти вперше з'являються на історичній арені під час наступу тюрксько-монгольського племені гунів на Європу. Анти заселяли всю нинішню етнографічну територію українського народу і заснували союз племен, до якого наші північні сусіди ніколи не належали. Про це свідчать також археологічні дослідження. Анти вели довгі війни з візантійським царством Займалися вони землеробством, скотарством і торгівлею, залишаючись у межах північного лісостепу. вони дуже хоробрі й войовничі, одначе між собою незгідливі, в часи небезпеки вибирають свого вождя, і тоді його авторитет народ визнає беззаперечно.Якщо говорити про культуру, типову для антів, то її вперше відкрито в могильниках біля с. Зарубинці на Київщині і звідси названо зарубинецькою (II ст. до н.е.— II ст. н.е.). Продовженням її була відкрита біля с. Черняхів (теж на Київщині) черняхівська культура, яку археологи датують II—V ст. н.е., що постала як синтез попередніх культур.Для обох культур характерна, передусім, кераміка. у похованнях черняхівської культури знайдено кераміку, миски, горшки, кістяні гребені, намиста тощо. Знахідки черняхівської культурної доби виявили, без сумніву, високу культуру наших предкі. Всі археологічне відкриті селища антів вказують на високу хліборобську культуру: виявлені рештки пшениці і проса. Розвинуте товарне виробництво хліба здійснювалося вже не лише задля обміну на продукти іншої праці. Хліб продавався за гроші, спочатку римські, а потім візантійські.Політичне об'єднання антів проіснувало три століття і впало під навалою аварів. Тоді ж зникає сама назва анти, її змінює назва слов'яни, бо на історичну арену виходить нове, ширше етнічне об'єднання — Русь.Після падіння племінного угруповання антів утворюється 14 різноплемінних груп, що об’єднуються в союзи-князівства, створюючи передумови для виникнення східнослов'янської державності та розвитку культури.

 

15. Релігійні вірування та міфологія східнослов’янських племен.

Ранні релігії стародавніх слов´ян були анімістичними (лат. anima, animus — душа, живе). Людина вірила, що все навколо неї живе: почуває, розуміє, має свої бажання, бореться за існування. Тому до природи стародавні слов´яни ставились як до живої істоти. Культ природи лежав в основі первісного релігійного світогляду.Ранні релігійні вірування майже всіх народів Землі у своєму розвитку, крім анімізму, пройшли такі стадії: фетишизм, магія, тотемізм, землеробські культи, шаманство.

Фетишизм — віра в надприродні властивості різних предметів або об´єктів. Магія (буквально — чаклунство) — віра в існування надприродних засобів впливу на природу і людину. Тотемізм — віра в те, що людина має родинні зв´язки з певним видом тварин. Землеробські культи — це поклоніння богам-покровителям землеробства, тваринництва та інших господарських занять. Шаманство — це віра в методи екстатичного спілкування з надприродними силами спеціально визначених для цього осіб.

З давніх часів кожне плем´я стародавніх слов´ян поклонялося своєму богові, але з часом склався пантеон слов´янських богів. У літописі Нестора під 980 р. зазначається, що Володимир Великий після вокняжіння в Києві звів пантеон язичницьких богів.На перше місце було поставлено Перуна — бога-громовержця. Далі йшли боги місяця (Хорс), сонця (Дажбог), вітру, а можливо, і війни (Стрибог), охорони посівів (Симаргл) і єдине божество жіночої статі (Мокош) — покровителька домашнього вогнища, любові і розмноження. Стародавні слов´яни вірили у безсмертя душі, але досить своєрідно. Вони вважали, що після смерті небіжчика в залежності від його чеснот душа могла вселитись в раба, стати добрим духом дерева, птаха або тварини, могла вселятися в іншу людину. Незалежно від перевтілень душі, вона завжди відгукувалась добром на поклик людини.

 

 

Світоглядні та соціально-економічні передумови формування культури Київської Русі.

- розвивалася в контексті світової середньовічної культури з тяжінням до візантійських зразків

- специфічна риса – поєднання міфологічних та релігійних світоглядів. вироблення православної культури

-формується на основі розкладу родоплемінного ладу та зародження феодальних відносин

-майнова нерівність породжує відмінність між княжою та народною культурою і має багато запозичень з візантії

-прийняття християнства у 988 році

-через християнство культура К.Р. засвоїла спадщину античності, тобто долучилася до найкращих європейських традицій.

 

 

Язичницька культура Київської Русі.

 

Джерела формування язичницькій культурі: - Черняхівська культура давньослов’янських племен та культури попередників кочовиків. - Світогляд народу формувався на основі міфологічних вірувань (аполітизм, синкретизм). - Розвиток давньослов’янської мови та писемності. Остання (кирилиця) - наслідок поєднання грецьких та слов’янських літр, була поширена ще до прийняття християнства.

18.Християнство як чинник нових культурних процесів в Київській Русі.

 

Хрещення Русі князем Володимиром Великим 988р. долучило народ до європейського соціокультурного процесу.

Наслідки прийняття християнства та релігійний дух народу: - Християнство піднесло моральний та релігійний дух народу. – сприяло виникненню нових мистецтв та ремесел, їх розквіту в поєднання візантійських та місцевих традицій. – пожвавилися соціокультурні зв’язки з Візантією, країнами Центральної тв. Західної Європи. – під патронатом держави та церкви почала розвиватися освіта, література (переважно церковна). Отже, вплив в цілому позитивний.

Розвиток освіти та науки в Київській Русі.

Вони почали стрімко розвиватисяпісля прийняття християнства.

 

Особливості розвитку освіту в Київській Русі:

- Потреби церкви та держави спричинили утворенню перших шкіл після хрещення Русі.

- Свідчень про шкільну освіту в дохристиянській Русі немає, є відомості про наявність писемності та окремих освічених громадян

- Володимир створив першу школу при десятинній церкві для дітей аристократії. Навчалися читанню, письму, арифметики, основам християнства.

- Бурхливий розвиток економіки спричинив викликання спеціальних ремісничих шкіл.

- Ярослав Мудрий при Софії київській створив першу вищу школу з європейським рівнем викладання філософії, граматики, історії, грецької мови, та латини.

- В школах вчилися і хлопчики і дівчата.

- З 11 ст. освітним осередкам стає Києво-Печерський монастир, започатковано традиції літописання.

Отже, освітня система в к.р. складався під впливом візантійських традицій і поступово поширювалася від центрального київського регіону на периферію московських земель.

 

Особливості розвитку науки в Київській Русі:

- Центри науки – Київ, Новгород, Полоцьк, Чернігів, Галич

- Наукова парадигма базувалась на теології та релігійній філософії в поєднанні з античною традицією та елементами міфології.

- Галузі науки: богослов’я, історія, право, природознавство, математика, астрологія, медицина.

- Наука являла собою поєднання візантійських джерел та власних досліджень.

Література та книжна справа Київської Русі.

 

Особливості розвитку:

- В основному розвивалася релігійна література за Ярослава та його наставників.

- Основна маса літератури – це переклади візантійських джерел. Поступово розвивалась оригінальна література.

- Розквітла за часі Ярослава Мудрого

- Книги переписували в ручну

- Оформлення книг було мистецтвом.

- Перша бібліотека – при Софійському Соборі, пізніше при Києво-Печерському монастирі, в Новгороді та Чернігові.

Напрямки літератури: - апокрифи, житійна література, природничо-наукова література, історична література, повісті, паломницька література, повчання, оригінальна література.

Отже, література К.Р. поєднувала переклади і оригінальні твори.

 

 

Мистецтво Київської Русі.

 

- Мистецтво поєднувало східнослов’янську та візантійсько-християнську традицію.

- Емаль та різьбярство, різьба по каменю

- Мистецтво поєднувало релігійні та побутові мотиви з перевагою перших

- Досконалість в архітектурі фресковому розписі, мозаїці, декоративно-прикладному мистецтві

- Після занепаду К.Р. багато мистецьких технік було втрачено, мистецтво занепало.

- Ремісники та ситці К.Р. після її занепаду мігрували в західні князівства та на Північ, де прожували традиції К.Р., але вже з урахування місцевої культурної специфіки.