Паремії як засіб відображення когнітивних процесів

Останнім часом щоразу більшу увагу дослідників привертає когнітивно-дискурсна парадигма. У мовознавстві з'являються нові розвідки, спрямовані на дослідження мови у зв'язку з людиною, її пізнавальною діяльністю.

У першій половині 70-х років XX ст. на Заході одночасно з'являються два напрями у мовознавстві, які згодом набувають великої популярності, -когнітологія та когнітивна лінгвістика (або когнітивна граматика).

Когнітивна лінгвістика (від англ. cognition - знання, пізнання, пізнавальна здатність) - мовознавчий напрям, у якому функціонування мови розглядається як різновид когнітивної, тобто пізнавальної діяльності, а когнітивні механізми та структури людської свідомості досліджуються через мовні явища [102:169].

«Когнітивна лінгвістика розглядає мову не як «систему в самій собі і для самої себе» (Ф. де Соссюр), а у зв'язку з людиною, без якої виникнення й функціонування цієї системи було б неможливим [40:24]. Тобто, мова розглядається як явище суспільне, яке перебуває у взаємозв'язках з історією народу, його культурою.

Когнітивна лінгвістика є складовою частиною когнітології - науки, що досліджує когнітивні процеси у свідомості людини, завдяки яким вона сприймає, пізнає та з'ясовує навколишній світ.

«Когнітологія досліджує моделі свідомості, пов'язані з процесами пізнання, з набуттям, виробленням, зберіганням, використанням, передачею людиною знань, з репрезентацією знань і обробкою інформації, яка надходить до людини різними каналами, з переробленням знань, прийняттям рішень, розумінням людської мови, логічним виведенням, аргументацією та з іншими видами пізнавальної діяльності» [40:24]. Таким чином, когнітологія -це, так би мовити, обчислювальна машина, яка характеризує людину, аналізуючи її психіку, розумову діяльність, і на перше місце серед поставлених завдань висуває дослідження мови в нерозривному зв'язку з людиною. Саме тому когнітивна лінгвістика стала провідною серед наукових дисциплін у межах когнітології, головним завданням якої є зображення мовної здатності людини як частини її когнітивної здібності.

Представниками когнітивної семантики на початковому етапі її становлення як науки були переважно американські вчені Дж. Лакофф, Р. Лангакер, Р. Джекендофф, Ч. Філлмор, А. Гольдберг, Дж. Тейлор, А. Ченкі та інші.

Головним завданням представників когнітивної семантики стало виявлення і пояснення організації знань про світ у свідомості людини, а також формування та відображення поняття про світ. «Тому вони розглядають семантику та й мовні проблеми загалом крізь призму, пов'язаних із лінгвістикою наук. Це герменевтика (від грец. hermeneutikos -пояснювальний, мистецтво тлумачення текстів, вчення про принципи їх інтеграції); гештальт-психологія (одна з основних шкіл зарубіжної, переважно німецької психології першої половини XX ст., яка висунула принцип цілісності як основу в дослідження складних психічних явищ); когнітивна психологія (один із напрямів переважно американської психології, що розглядає всі психічні процеси як опосередковані пізнавальними чинниками) та інші. Такий симбіоз різних наук у дослідження мовних явищ, з одного боку, сприяє всебічному їх вивченню, а з другого -призводить до втрати автономності лінгвістики як науки» [40:25].

У прислів'ях та приказках зосереджено всі когнітивні процеси: відображено сприйняття, розуміння і пізнання людиною навколишнього світу на різних етапах її розвитку; пам'ять поколінь про минулі часи, бо в них народ зосередив всі свої знання, аргументувавши їх.

Дослідження паремій торкається теорії категоризації, яка «ґрунтується на припущенні, що здатність людини до категоризації пов'язана з її досвідом та уявою, особливостями сприйняття, культурою» [104:214]. А також поняття ментальних репрезентацій, «під яким розуміють умовні функціонально-визначені структури свідомості та мисленні людини, що відтворюють реальний світ у свідомості, втілюють знання про світ і почуття, які він викликає, відображають стани свідомості та процеси мислення» [104:216]. Отже, процеси мислення і свідомості репрезентовано у прислів'ях та приказках, які відтворюють ментальні характеристики етносу.

«Створені у віках, переходячи від поколінь до поколінь, прислів'я та приказки підтримували основи народного життя, зміцнювали моральне й духовне обличчя народу. Це ніби духовний «кодекс» народу, який регламентував життя кожної простої людини. Ці прислів'я виражають ті думки, до яких народ прийшов у процесі своєї суспільної практики» [4:11].

Прислів'я та приказки (у мовознавстві поширений термін «паремія») -це мабуть, перші зразки мовної діяльності людини з часів зародження словесного мистецтва. З кожним етапом розвитку людства все більше зміцнювалось прагнення людини закріпити всі навички і досвід за допомогою мови. Паремія - це історія народу, вміщена в стислих, але мудрих висловах. У довготривалому процесі свого формування прислів'я та приказки вмістили все, що пережило суспільство, що його цікавило. Це й навички людей, здобуті у процесі трудової діяльності, вірування, спостереження за природою, а отже й замовляння, закликання. Це й давні літературні афоризми, мудрі слова тощо. Більшість паремій пов'язана «з (...) безпосереднім соціально-історичним досвідом народних мас. Це перше і основне джерело народних прислів'їв та приказок» [4:34].

З часом паремії змінювались, відмирали старі й народжувались нові зразки, відбувалось безперервне шліфування, розширення, звуження чи зміна значень, змінювалась їх семантика. Зародження прислів'їв та приказок вважають період розвитку сільськогосподарської діяльності людства. Найдавніші паремії пов'язанні з спостереженням людини над природою та своєю трудовою діяльністю, вони «зразково формують весь життєвий, соціально-історичний досвід трудового народу» [28:180].

На початкових етапах свого розвитку людина усвідомлювала себе як частину природи. Ця уява була дуже примітивною. Люди в процесі трудової діяльності постійно стикалися з прихильними і ворожими силами природи, відчували свою безпорадність, беззахисність, прагнення отримати добрий врожай, захистити себе породило бажання задобрити сили природи і людина звертається до магічної сили слова, вірячи, що саме так вона може вплинути на диких звірів і на природні явища. Спостереження людини над природою та віра в її магічну силу знаходили відображення в усній і народній творчості:

Je dunkler die Nacht, je schöner der Tag.

Große Wolken, kleiner Regen.

Es regent nicht aus jeder Wolke.

Ein kleiner Regen mag ‘nen großen Wind legen.

Ein hoher Baum fangt viel Wind.

Найбільше уваги, як ми бачимо, приділялось таким силам природи, як сонце, дощ, вітер, поважали землю-годувальницю, небо, вогонь, воду. Згодом зі зміною стереотипів первісні прислів'я та приказки змінювали своє значення. Більшість з них вживалося у переносному значення для зображення абстрактних понять: надії, волі, справедливості, сміливості та інших позитивних чи негативних рис характеру людини тощо.

Порівняємо:

In Hoffnung schweben, macht süß das Lebel.

Jedes Darum hat sein Warum.

Feuer macht Rauch.

Freiheit ist über Reichtum.

Freiheit verloren - alles verloren.

Glaube leidet keinen Zweifel.

Особливу увагу люди приділяли прикметам. Довгий час спостерігаючи за природою вони змогли підлаштувати свою сільськогосподарську діяльність завдяки когнітивній здатності сприймати і осмислювати навколишній світ люди навчилися жити й працювати в злагоді з природою. Ці спостереження, знання передавались від покоління до покоління. І в наші часи люди справно ними керуються.

Розглянемо мовний матеріал.

Fangen die Tage an zu langen, kommt der Winter erst gegangen.

Feuer und Wasser sind zwei gute Diener, aber zwei schlimme Herren.

Das Wetter schlägt gern in die hohen Türme.

Hart gegen hart nimmer gut ward.

Güße machen Flüße.

Kliener Regen macht auch naß.

Прислів'я про сільськогосподарську діяльність такі ж давні, як і про природу. Трудова діяльність розвивалась дуже повільно, повільно відбувались і зміни. Ця стабільність сприяла виробленню встановлених поглядів на працю, її результати, методи господарювання. Все це знайшло своє відображення і в народній мудрості. Прислів'я стверджували вічні істину про працю як основу людського життя.

Порівняймо:

Arbeit bringt Brot, Faulenzen Hungersnot.

Arbeit hat bittere Wurzel, aber süße Frucht.

Arbeit, Müßigkeit und Ruh schießen dem Arzt die Türe zu.

Arbeit schändet nicht.

Arbeit verkürzt den Tag.

З розвитком людства у свідомості людини когнітивні процеси набували змін, змінювалось світосприйняття, культура, історія. Змінювались життєвий, релігійний стереотипи, політичний стан країни, а отже соціальне положення і відношення між людьми. Усе це, певним чином, відображалося у фольклорі: казках, піснях, думах, легендах, прислів'ях та приказках.

Особливо яскраво у пареміях простежується історія народу. Такі прислів'я і приказки є ментальними репрезентаціями, що відбивають потік свідомості через досвід, уявлення, культуру і світосприйняття.

Любов до Батьківщини, думки про її долю знайшли своє відображення у пареміях. Це пояснюється тим, що пращури мріяли донести до свідомості нащадків правду про історичні події, тому що історія казна скільки разів переписуватиметься, а прислів'я та приказки - це скарбниця народної пам'яті: розворухни її - і на поверхню вийдуть реальні факти і події, що відбувалися в минулому.

Розглянемо кілька паремій:

Eigner Herd ist Goldes wert.

Mein Haus ist meine Burg.

Ost und West, daheim am best.

Jeder ist Herr in seinem Hause.

Der Hahn ist König auf seinem Mist.

Історія та розвиток людства ішли своїм шляхом. І вже складалися прислів'я та приказки про панів і слуг, бідних і багатих:

Arm oder reich, vor Gott sind alle gleich.

Arm und frei ist besser als voller Kopf und eine Kette um den Hals.

Arme haben die Kinder, Reiche die Rinder.

Arme Leute machen reiche Heilige, singen die Mönche.

Reichen gibt man, Armen nimmt man.

Наведені приклади свідчать про соціальну нерівність, яка сприймалася дуже болісно. Правлячі верстви населення порівнювались з тваринами; засуджувалась скупість, зажерливість.

Поява паремій про панів та селян була зумовлена соціальними умовами. Усвідомлення народом несправедливості, нерівності, жорстокого ставлення до простих людей відобразилось у народному слові, що вмістило в собі весь біль страждань. Прислів'я того періоду близькі нам, тому що з тих часів мало що змінилося: є бідні і багаті, жорстокі і милосердні, всюди панує несправедливість.

Спостереження за відносинами між різними верствами населення породило й відповідні прислів'я-поради:

Adler fliegen nicht mit Holzkrähen.

Der Herren Sünde, der Bauern Buße.

Die süßesten Früchte fressen nur die großen Tiere.

Reich und arm gehen selten Arm in Arm.

Минали століття, роки, із уст в уста передавались корисні поради, які у наші часи стають доречними, хоча змінилися герої.

Понад третину національного фонду паремії становлять прислів'я та приказки про людину, її життя, риси характеру, родинні стосунки, в яких характеризують фізичні та моральні якості особи, часом вдається філософське осмислення її буття та поведінки. У деяких зразках гумор поєднується з сатирою, ліризм із логічними роздумами над списком людського життя.

Прислів'я розподіляють людей на добрих і поганих, заклинають не чинити іншим зла, засуджують хвальків, егоїстів, таврують підступних, нечесних, хитрих:

Eigenlob stinkt.

Vor Augen gut, falsch hinterrück.

Stille Wasser sind tief.

Neid frisst seinen eigenen Herrn.

Neid hat scharfe Augen.

Offene Hand macht offene Hand.

Це тільки загальний аналіз паремій як предмета когнітології, зокрема когнітивної лінгвістики. Будучи невіддільним від людського життя вони найяскравіше характеризують людство від часів його виникнення й до сьогодні. Це - історія, пам'ять, досвід народу тощо. Вони органічно увійшли в нашу пам'ять, закріпилися в ній і стали невід'ємною частиною життя.

Простеживши історію розвитку й функціонування паремій, можна зробити висновок, що:

1) когнітологія досліджує когнітивні процеси у свідомості людини, когнітивна лінгвістика розглядає функціонування мови у зв'язку з когнітивними процесами соціуму. З'ясувавши значення термінів «когнітологія», «когнітивні лінгвістика», зауважимо, що паремія — це мовне явище, яке відображає усі когнітивні процеси, пов'язані з досвідом та пізнавальною активністю особистості;

2) прислів'я та приказки якнайповніше відбивають усі етапи розвитку свідомості нації, та пов'язані з ними історичні події. Це приклад мовної вдосконаленості людства. В одному реченні зосередилась уся когнітивна сутність людини: історія, досвід, пам'ять, уявлення, світосприйняття, горе і радість, страждання і щастя. В одній фразу поєдналося пряме й переносне значення. Тому паремія, як мовне явище та ментальна репрезентація, заслуговує на увагу мовознавців і потребує детального дослідження;

3) історія виникнення паремій - це досить тривалий процес. За всю історію людства прислів'я та приказки зникали й народжувалися, шліфувалися і переосмислювалися, залежно від часу їх побутування змінювалося їх пряме значення, а отже й призначення. Когнітивні процеси посідають значне місце у творенні паремій.

Отже, функціонування німецьких паремій, у сферах людського спілкування базується на використанні нових знань, пов'язаних із національною культурою німців.

Висновки

У магістерській роботі ми розглянули актуальний аспект сучасної пареміології німецької мови, а саме проблему структури, семантики, пареміологічних одиниць та їх функціонування в різних сферах людської діяльності.

Базуючись на аналізі даних фразеологічних словників німецької та української мов, стилістичних та тлумачних словників, збірників загальновживаних прислів'їв у німецькій та українських мовах, ми зробили наступні висновки:

1. Паремії займають важливе місце в лексичній системі німецької мови. Вони досить широко представлені у пареміології і відображають різноманітні сфери життя, такі як сучасне суспільство, колективів, сім'я.

2. Одна з характерних особливостей прислів'я і приказок прихована, відповідно, замкненості їх форми. Їх невід'ємною властивістю можна вважати повчальний зміст тому, що замкненість форми можна зустріти в окремих ідіомах.

3. Структура прислів'їв відзначається своєрідністю на лексичному, граматичному і структурно-стилістичному рівнях мови. Своєрідність німецьких прислів'їв на лексичному рівні зумовлюється сигналізаторами лексичного характеру.

4. До специфічних особливостей семантики прислів'їв належать також характер їх ідіоматичності. Значення, що виходить із мовного складу прислів’їв, тобто з їх лексичного наповнення і граматичної структури, є основним, на нього нашаровується додатковий зміст, унаслідок чого прислів'я одержує нове, ширше, або фактичне значення. Іншими словами практичний зміст прислів'їв - це поєднання основного змісту, який виводиться безпосередньо із лексико-структурної організації прислів'їв, з додатковим. Додатковим змістом у прислів'ях є посилання на народну мудрість.

5. До специфічних ознак семантики прислів'їв слід віднести також характер їх сталості. Прислів'я - це сталі на всіх рівнях мови конструкції, які відтворюються свідомо зі збереженням їх лексико-граматичного складу, хоча їх зміст і повчальний характер не змінюються в результаті трансформацій.

6. Прислів'я та приказки мають комунікативний статус, адже, вони не можуть володіти комунікативними потенційними можливостями, які визначають їх використанням зі словом та словосполученням в якості складових змісту висловлення.

7. Значна роль прислів'їв, які володіють образною основою та
характеризуються експресивністю та оцінюванням, полягає у виконанні
комунікативних функцій.

8. Функціонування німецьких паремій у різних сферах мовлення є найхарактернішою ознакою динамічності сучасної мови. Тому прислів'я і приказки не позначають чи виділяють окремі елементи ситуації, а пов'язують всю ситуацію з будь-якою загальною чи загальновідомою закономірністю, яку вони, власне, і виражають. Вони виявляють здатність народу відбирати і осмислювати найтиповіші явища природи, суспільного життя, праці й побуту, узагальнювати їх в стислій й зручній для запам'ятовування і масового поширення формі.

9. Прислів'я та приказки функціонують як у філології, так і у фольклорі, адже до фольклору вони належать за своїм походженням. Проте, беручи до уваги широку вживаність паремійних одиниць, їх функціонування в словниковому складі мови як одного з елементів емоційно-експресивного мовлення, оціночну функцію, яка їм властива, а також те, що вони кожного разу відтворюються в мові, а не утворюються в ній знову. А тому необхідно розглядати їх у складі лінгвістики.

10. Проте сфера застосування прислів'їв та приказок у порівнянні з іншими паремійними одиницями, значно вужча. Пов'язано це з тим, що прислів'я як еквівалент фрази, як цілий вислів з повчальним змістом, потребують відповідного контексту. Вони не повинні включатися у речення в якості його частини, як інші паремійні групи. Необхідно також відмітити, що фонд прислів'їв німецької мови не дивлячись на його велике багатство, швидше здатний зменшуватися, ніж збільшуватися.

У процес вивчення прислів'їв, які відображають усі сфери людського спілкування, ми склали словник-мінімум прислів'їв, що вживаються у різних сферах життєдіяльності.

Ми вважаємо, що магістерська робота являється важливою та актуальною, так як дозволяє всім тим, хто бажає вивчати німецьку мову, правильно використовувати прислів'я у мовленні залежно від комунікативних ситуацій та допомагає уникнути мовленнєвих труднощів під час читання або у безпосередньому зв'язку з носієм мови. Для людини, яка вивчає іноземну мову та володіє повним запасом слів, паремії викликають значні труднощі, а особливо у тому випадку, коли в рідній мові комуніканта не існує аналогічної за змістом паремії.

Загальновідомо, що паремійні одиниці, зокрема прислів'я, відображають національну специфіку мови того чи іншого суспільства, його самобутність. Правильне та майстерне використання прислів'їв та приказок у мові надає їй неповторну своєрідність, особливий колорит та виразність. На жаль, багато людей спілкуються стандартно, не відхиляючись від загальноприйнятих штампів та забуваючи про те, що існує жива емоційна мова. Крім того необхідно враховувати і ту обставину, що одна з основних задач комунікації складається не тільки з передачі інформації співрозмовнику, але й у вираженні свого відношення, оцінки тих чи інших подій.

Підсумовуючи, слід підкреслити, що прислів'я та приказки відіграють істотну роль в акті комунікації. Оволодіти пареміологією іноземної мови - означає досягнути високого рівня оволодіння мовою, так як пареміологія являється одним з найбільших аспектів вивчення мови. Сподіваємося, що створений нами словник прислів'їв допоможе усім тим, хто бажає вивчити німецьку мову досконало оволодіти розмовним стилем мовлення.

Отже, прислів'я та приказки - це мовне багатство, невіддільне від життя людини. Вони свідчать про багатий духовний світ, високу мораль, розум народу. Це - справжній скарб, який слід берегти і передавати прийдешнім поколінням.