Структура і зміст прислів'їв

Прислів'я в загальному констатує властивості людей і явищ, дає їм оцінку, пропонує спосіб дій. Для прислів'їв характерний повчальний смисл, наприклад:

а) констатація явищ або властивостей:

Kеіne Regel ohne Ausnahme.

Unverhofft kommt oft.

Ein Unglück kommt selten allein.

б) їх оцінка:

Vorsicht ist die Mutter der Weisheit. Würden sind Bürden.

в) наказ:

Trau, schau, wem.

Man soll den Tag nicht vor dem Abend loben.

Прислів'я найчастіше вживаються в конкретній ситуації, але не позначають її окремих елементів, а ставлять усю ситуацію в зв'язку з якою-небудь загальною і загальновідомою закономірністю, яку вони, власне, і виражають.

Конденсуючи народний досвід, прислів'я орієнтовані своїм змістом майже виключно на людину - риси її характеру, поступки, відносини в сім'ї, колективі і суспільстві і т.д. Тому серед прислів'їв не важко виділити тематичні групи - прислів'я про любов і дружбу, чесність, лінь, розум, а також прислів'я, які відбивають побут народу, хоча чітких меж між такими тематичними групами провести не можна.

Прислів'я породжуються усною народною творчістю або запозичуються із певних літературних джерел, гублячи зв'язок з цими джерелами. В будь-якому випадку вони узагальнюють досвід народу. Соціальний розвиток веде в сучасних розвинених країнах до все більшої уніфікації мови в національних (державних) масштабах, до поступового

стирання діалектних відмінностей і виникненню (під впливом школи, літератури, радіо, телебачення і т.д.) єдиного повсякденно-розмовного мовлення із загальним для всієї нації (країни) запасом стійких фраз, в тому числі прислів'їв. Кількість таких прислів'їв, дійсно вживаних у німецькій мові, на сьогоднішній час значно менше, ніж може здаватись при знайомстві із збірниками, які містять десятки тисяч прислів'їв, зафіксованих в різний час і в різних районах Німеччини. Практично мова може йти максимум про одну-дві тисячі загальновживаних прислів'їв.

Прислів'я являють собою закінченні висловлення, які виражають певні переконання, тобто часто мають ідеологічний зміст. В цілому ці народні погляди об'єктивні і прогресивні.

Мовна форма прислів'їв у значній мірі визначається їх основними рисами: узагальненим характером змісту, фольклорним походженням, повсякденно-розмовною сферою вживання. Так, граматична форма прислів'їв відповідає характеру їх змісту. Саме тому німецькі прислів'я - це в основному розповідні, і частково спонукальні речення. Запитальні і окличні конструкції для них не характерні. Головна форма дієслова у прислів'ях -«позачасовий» презент індикатив. З цієї ж причини більшість прислів'їв побудовано як невизначено-особисті речення із займенником man, наприклад:

Den Freund erkennt man in der Not.

Kleine Diebe hängt man, große läßt man laufen.

Was man nicht im Kopf hat, muß man in den Beinen haben.

Серед прислів'їв існують також такі моделі як:

а) wer..., (der)...
Wer wagt, gewinnt.

б) wem..., dem...

Wem nicht zu raten ist, dem ist auch nicht zu helfen.

в) wie..., so...

Wie man den Karren schmiert, so läuft er.

г) wo..., (da)...

Wo ein Wille ist, da ist auch ein Weg.

д) wenn..., das...

Wenn man den Wolf nennt, so kommt er gerent.

е) was..., das...

Was der Bauer nicht muss, das tut er nicht.

У ряді німецьких прислів'їв можна побачити особливі синтаксичні структури, нехарактерні для інших німецьких фраз - стійких і вільних. Ці структури відрізняються відсутністю особових форм дієслова і відповідно, особливо ю лаконічністю форми, підвищеною експ ресивністю і порівняно нечітким формальним вираженням смислового зв'язку між частинами прислів'ю основні структури цього часу:

- Kein (e) + N¹ + ohne + N² Kein Rauch ohne Feuer. Keine Rose ohne Dornen. Kein Freud' ohne Leid.

- N¹, N²

Ein Mann, ein Wort. Ehestand, Wehestand. Schmeichler, Heuchler.

- (Adv.¹) Part. II¹, (Adv.²) Part. II²

Früh gesattelt, spät geritten.

Mitgegangen, mitgefangen.

- A¹N¹, A²N²

Roter Bart, untreue Art.

Kalte Hände, warme Liebe.

Gleiche Brüder, gleiche Kappen.

-Wie + N¹,so + N²

Wie der Baum, so die Frucht.

Wie der Kopf, so der Hut.

Wie der Herr, so's Gescherr.

- Je + Adv. comp.¹, je + Adv. comp.²

Je länger, je lieber.

За цими моделями можуть бути утворені нові вільні фрази, а також вони утворюють завдяки конструкції узагальнююче, «прислівне» значення, а деякі внаслідок цього можуть ввійти в ужиток.

Узагальнене значення характерне також для фразових схем, які складаються із двох лексично тотожних членів, сполучених зв'язком ist чи bleibt.

- N¹ + ist + N²

Befehl ist Befehl.

Sicher ist sicher.

- N¹ + bleibt + N² Recht bleibt Recht. Dumm bleibt dumm.

Ці дві конструкції, які надають висловленню значення «так воно і є», існують і самостійно в сучасному німецькому мовленні, вільно наповнюючись різними лексичними одиницями, але завжди зберігаючи загальний смисл і специфічне структурне значення.

До перекислених синтаксичних конструкцій необхідно також додати прислівні моделі з постійним лексичним компонентом.

- besser / lieber + N¹ + als + N²

Besser ein Sperling in der Hand als eine Taube auf dem Dach. Lieber die alten Kleider flicken als neue borgen.

- N¹ + geht vor + N² Recht geht vor Macht. Ehre geht vor Reichtum.

- Präp. + N + ist (nicht) gut + inf. I Nach getaner Arbeit ist nicht gut ruhn. Im Dunkeln ist gut munkeln.

- Erst + N¹ / inf.¹ + dann + N² / inf.²

Erst die Arbeit, dann das Spiel.

Erst wägen, dann wagen.

Самою типовою лексико-семантичною рисою прислів'їв є образність. Не являючись їх обов'язковим атрибутом, образність все є таки характерна більшості вживаних прислів'їв. З цієї точки зору всі прислів'я можна розділити на три групи:

а) повністю образні:

Ein falsches Ei verdirbt den ganzen Brei.

Stille Wasser sind tief.

Der Teufel läßt keinen Schelmen sitzen.

б) частково образні:
Lügen haben kurze Beine.
Alte Liebe rostet nicht.
Doppelt genäht halt besser.

в) необразні:
Wer wagt, gewinnt.
Man lernt nie aus.
Besser spät als nie.

В цілому образне перенесення значення найчастіше має метафоричний характер, в тому числі спирається на позначення абстрактних понять, людей і людських відносин найменуваннями неживих предметів, тварин і відповідних їм дій, а також на персоніфікацію абстрактних понять.

Образне перенесення характерне для прислів'я, робить все висловлення яскравим, емоціонально-експресивним, зберігаючи йому високу міру інтелектуального і естетичного впливу, а також широке розповсюдження в мовленні.

Яскравість і виразність форми прислів'я посилюється у багатьох із них спеціальними мовленнєвими засобами організації їх структури -використанням простіших форм рим, поетичного розміру, алітерації, а також лексичного і синтаксичного паралелізму.

Фактичний зміст прислів'я в більшій чи меншій мірі відрізняється від ЇЇ компонентного значення (тобто того значення, яке дістає із неї, наприклад людина, яка розуміє всі компоненти фрази, але не знає, що має справу із прислів'ям). Це означає, що прислів'я ідіоматичні. Елементом її змісту являється «цитатність», тобто посилання на авторитет загальноприйнятої думки, на яку посилається мовець, відтворюючи прислів'я в традиційній формі. Іноді це посилення знаходить вираження в мовленні за допомогою зворотів wie es im Volksmund heißt,... sagt ein Sprichwort і т.д.

Значення прислів'я таке ж стійке, як і форма. Але прислів'я часто виступають не в самому абстрактному узагальнено-переносному значенні, а лише в якому-небудь більш вузькому смислі. Інакше кажучи, ступінь фактичного узагальнення в прислів'ях може бути різний. Так, наприклад, прислів'я Aller guten Dinge sind drei означає, що в певних умовах потрібно що-небудь зробити тричі чи мати в трьох екземплярах. А прислів'я Der Mensch denkt, Gott lenkt - висловлює в устах сучасника не залежність від Божої волі, а реальну можливість яких-небудь передбачуваних обставин. Саме відхилення мовленнєвого смислу прислів'я від її більш узагальненого значення, випливаю чого із її компонентного складу, і можливість вживання прислів'я у такому специфічному смислі утримує в мовному вжитку деякі прислів'я, які початкового виражали мораль, погляди і соціальні умови; давно відійшли в минуле, наприклад:

Gott gibt es den Seinen im Schlafe.

Reden ist Silber, Schweigen ist Gold.

Традиційний, досить спеціалізований смисл мають також деякі прислів'я з нестандартним образом, суть якого важко пояснити із самого прислів'я, так як слова, які входять в нього не мають подібного переносного значення в ніякому другому випадку їх вживання в німецькій мові, а тому не викликають достатньо чітких асоціацій, наприклад: Jeder Topf findet seinen Deckel (кожна дівчина знайде нареченого) та ін.

Ряд німецьких прислів'їв містить не виражену словесну оцінку характерного явища - їм присутній іронічний смисл чи негативна оцінка, не витікаючи із компонентного складу, наприклад: Der Apfel fällt nicht weit vom Stamm; Gleiche Brüder, gleiche Kappen.

Мовна форма прислів'їв традиційна; вона дозволяє відрізнити прислів'я від звичайних регулярних фраз. Саме ця обставина, тобто мовна традиція, мішає лексичній і граматичній зміні чи варіації прислів'їв, так як інших (структурних чи смислових) перешкод для такої варіації чи зміни, в принципі, не існує. Здається, можна було б замінити, наприклад, в прислів'ї Der Apfel fällt nicht weit vom Stamm перше слово на die Birne, die Kirsche, die Pflaume, не порушуючи образу і смислу фрази. Але в дійсності ці варіанти можуть виникати лише як індивідуальні відхилення від мовленнєвого стандарту. Лише в певних прислів'ях є традиційні лексичні варіанти, наприклад: Eine Katze fällt immer auf die Füße / Pfoten; Kleinvieh macht / gibt auch Mist; Liebe ist / macht blind.

Характерна в цілому для прислів'їв лаконічність проявляється в тому, що у багатьох із них розвиваються зменшенні варіанти, які, як правило, стають більш вживаними, а іноді і повністю витісняють повну форму, наприклад: Wenn die Katze fort ist, tanzen die Mäuse (auf dem Tisch).

При бажанні відтворити в пам'яті у співбесідника чи читача зміст всього прислів'я часто використовують лише окремі її елементи в новому Середовищі. Завдячуючи такому «осколковому» використанню деякі образні елементи німецьких прислів'їв вичленовуються із прислівного контексту і отримують самостійність. Виникнете таким чином слово чи словосполучення існує паралельно із породивши її прислів'ям. Так, поряд із прислів'ям Wen man den Teufel an die Wand malt, kommt er існує дієслівний зворот den Teufel an die Wand malen, із якого, в свою чергу, поступово виділяється чітке

словосполучення etw. an die Wand malen - перебільшувати (яку-небудь небезпеку).

Велику роль відіграє прагнення досягнути різних стилістичних ефектів (переважно гумористичного чи сатиричного характеру), яке веде до заміни окремих слів чи частин прислів'я, розширенню її змісту і іншою індивідуальною зміною, наприклад: Aller guten Kinder sind drei; Morgenstunde hat Hast und Eile im Munde та ін.

Все це дозволяє зробити наступний висновок: як би далеко не заходила зміна прислів'я, її результат обов'язково повинен викликати в пам'яті слухача (читача) традиційну форму (і тим самим - смисл) певної стійкої фрази, тобто зберігати незмінним певний мінімум специфічних комбінацій слів чи конструкцій, відрізняючи цю фразу від всіх інших фраз.

Структура і зміст приказок

Приказки — це літературно-розмовні, повсякденно-розмовні і прості стійкі фрази, які здатні виражати лише окремий смисл. Приказки, відповідно, не містять узагальнень про закономірні зв'язки дійсності, як прислів'я, і застосовуються лише до одиничних, конкретних ситуацій. Правда, ці ситуації такі типові, що кожна приказка може без змін використовуватись багатьма людьми в схожих випадках велику кількість разів, наприклад: Mein Gott! Da härt sich alles auf! Da lachen ja die Hühner! Das wär's!

Приказки утворюють найбільш використовуючи, найбільш строкату по формі і змісту і, можливо, найбільш багаточисленну групу німецьких стійких фраз. Окремий смисл, властивий приказкам, може бути виражений будь-якою синтаксичною схемою речення з будь-якою формою дієслова. Але на відміну від регулярних фраз, приказки не допускають вільної заміни слів-компонентів і перетворення граматичної структури. Це означає, наприклад, що розповідна приказка не може бути перетворена в запитальну чи окличну, і навпаки; неможливе довільне включення в приказку чи вилучення з неї заперечення, зміна форми дієслова, зміна порядку слів, загортання чи розвертання висловлювання і т.д.

Вживання ряду приказок обмежене не лише певним колом ситуацій, але й пов'язане з певним контекстом. Так, існують стійкі діалогічні пари приказок. Наприклад: Wie geht's, wie steht's? Wunderbar ist nicht dagegen.

Група приказок служить поділу монологічного мовлення і використовується як вступ до повідомлення (Weißt du das? Die Sache ist...; ob du es glaubst oder nicht...); як засіб встановлення зв'язку з раніше сказаним (Doch zurück zu unserem Hauptthema); як перехід від констатації позитивних фактів до критичної частини (So weit, so gut); як завершальне повідомлення фрази: Das wär's; Soweit (unsere Meinung).

Основна особливість змісту приказок заклечається в тому, що думка в них вираження не прямо, а ідіоматично, з тим чи іншим відхиленням від стандартного компонентного значення фрази - через образ, гіперболу, іронію, непрямим умовиводом, недосказаність чи «зайві» елементи, наприклад: Das Ei will wieder mal klüger sein als die Henne (образність); Das fängt ja heiter an! (іронія); Da hört doch alles auf! (гіпербола); Wo haben wir denn zusammen Schweine gehütet? (непрямий умовивід); Dir werd'ich! (недосказаність); Aber sicher, sagte Blücher! («зайві» елементи) і т.д.

Відповідно до характеру співвідношення спільного смислу приказки з її компонентним значенням можна виділити образні приказки, побудовані на метафоричному переосмисленні; іронічні приказки, смисл який прямо протилежний їх компонентному значенню; приказки, смисл яких непрямо виводиться з їх компонентного значення; стійко недоказані приказки; приказки, об'єктивний зміст яких вичерпується їх першою частиною, та ін.

Окремий смисл, властивий приказкам, проявляється в тому, що в мовленні приказка завжди конкретна, завжди використовується мовцем для оціночної характеристики одиничної, конкретної ситуації. Приказкам в цілому властива підвищена експресивність, а більшість їх вимовляється з певною, незмінною окличною інтонацією. Підвищення експресивність пов'язана з безпосередньою «хвилинною» реакцією мовця на події чи слова співбесідника.

Суб'єктивні і об'єктивні моменти в змісті приказок переплітаються в самих різних комбінаціях і пропорціях. Але можна виділити основні типи і ряди проміжних груп.

Предметно-логічне, об'єктивне начало виступає на передній план в характеризуючих приказках, які виражають розгорнуто-логічну думку і включають, на крайній випадок, одне слово в його самостійному, не зв'язано фразеологічному значенні. Найчастіше це - особовий і вказівний займенник, який прямо позначає який-небудь елемент ситуації чи явище дійсності, тоді як окрема частина приказки дає цьому явищу ту чи іншу характеристику, наприклад: das sieht ja ein blinder! Найчастіше слова в таких приказках не зазнають ніяких смислових змін.

Пряму протилежність являють повністю переосмислені приказки, які виражають в цілому суб'єктивне відношення мовця до певної ситуації чи до слів співрозмовника, наприклад, зауваження, обурення, згоду чи незгоду: Mein lieber Mann! (здивування); Alle Wetter! (схвалення).

Приказки, зміст яких зводиться до елементарних емоціональних і модальних значень, - це вигукові і власне модальні фрази. Вони близькі за змістом до вигуків типу ach! nanu! pfui! Чи слова типу ja, nein, keineswegs, тобто не містять розвернутого судження. Займенники в їх складі не співвідносяться з конкретною особою чи предметом.

Поряд із вигуковими фразами існує багато інших емоціональних приказок. Ці фрази, які служать переважно для вираження тих чи інших емоцій, однаково побудовані по типу характеризуючи приказок, наприклад: Das ist aber die Höhe! та ін.

Таким чином вигукові фрази являються лише ядром поширеної групи емоціональних приказок. Емоціональні приказки дуже близькі до модальних фраз.

Не дивлячись на деяку нечіткість меж, виділяються дві основні функціонально-смислові групи приказок - характеризуючі (розповідні, запитальні і спонукальні) і емоційно-модальні, ядром яких являється семантико-нечленовані вигукові і модальні фрази.

Особливості структури приказок цих груп:

а) розповідні приказки

Розповідні німецькі приказки виражають в мовленні часткове судження про який-небудь предмет чи явище. Але найменування цього предмета, тобто суб'єкта судження, зазвичай відсутнє, і його місце в приказці займає займенник ich, du, es, das, darauf і ін. Цей займенник міцно закріплений в складі приказки і не може бути вільно заміненим іншим займенником.

Займенник в складі приказки також виконує роль конкретизаторів, чітко виражаючи окремий смисл приказки. В прислів'ях - фразах з узагальнюючим смислом - займенників, вказуючи на конкретну особу чи предмет, не існує. Саме наявність займенникового слова - конкретизатора в більшості випадків дозволяє легко відрізнити розповідну приказку від близьких по структурі прислів'їв, порівняємо:
Приказки: Прислів'я:

1. Umgekehrt wird ein Schuh daraus. 1. Umgekehrt ist auch etwas wert.

2. Wo er hinhaut, wächst kein Gras mehr. 2. Am betretenen Wege wächst kein

Gras.

3. So schnell schießen die Preußen nicht. 3. Eile mit Weile.

б) запитальні приказки

Небагаточисленні приказки, дійсно запитальні за своєю функцією, відрізняються тим, що на них можна дати відповідь, але яка не є регулярним синтаксичним і лексичним трансформом запитання. Це означає, що той, хто запитав Wo brennt es denn? - почує у відповідь, дивлячись по ситуації, самі різні роз'яснення, наприклад: In 12 Minuten geht mein Zug! - і т.д., але не фразу Es brennt...

Зазвичай приказки, які мають форму запитального речення, зовсім не містять запитання, а тому і не потребують відповіді. Вони мають емоціональне чи модальне значення, наприклад: Was fällt dir ein? та ін.

В запитальних приказках неможливі ні зміна комунікативного типу, ні лексичні перебудови, наприклад, заміна запитального слова. Окремі запитальні приказки мають переносно-образне значення і спираються на стійкі фразові звороти: Aus welchem Loch pfeift der Wind?

в)окличні приказки

Власне окличні приказки включають дієслівні і бездієслівні речення. Серед перших панують приказки-кліше, тобто дієслівні фразеологічні сполучення, які вживаються переважно в наказовій формі і тим самим утворюють склад цілої фрази.

Типічна структура бездієслівних окличних приказок - прийменникове (рідше безприйменникове) сполучення іменника з прислівником чи другим іменником: Kopf hoch! Schwamm darüber!

Групу окличних приказок утворюють також сполучення деяких іменників з kein(e), immer, nur, наприклад: Kein Aber! Immer Mut!

і) емоціонально-модальні приказки

Емоціонально-модальні приказки охоплюють саме широке коло синтаксичних структур - від односкладових речень до складних типу So etwas lebt, und Schiller mußte sterben!

Найбільш частою структурою нечленованих вигукових фраз являється іменна група, оформлена як звертання: Himmel und Wolken! (вираження здивування і переляку).

Ряди приказок-варіантів утворюють деякі вигукові фрази зі структурою двоскладового дієслівного речення, наприклад: Da hört aber alles / verschiedenes / die Weltgeschichte auf. Характерно, що слова, які варіюються в кожному ряді, не завжди мають між собою що-небудь спільне по своєму прямому значенні.

Існує також невелика група модальних фраз, які виражають експресивне підтвердження чи незгоду і складових із службових слів: Und ob! Und wie! і т.д.