Перспективи виставкової індустрії в Україні

Перспективи виставкової індустрії в Україні

Григорчак Ярослав Іванович

Мемт 51

Розділ 1 Теоретичні аспекти виставкової діяльності

Сутність і функції міжнародних виставок

 

Виставкова діяльність є однією з найдинамічніших сфер сучасної світової економіки, оскільки відіграє важливу роль у зміцненні міжнародних зв’язків, внутрішньої і зовнішньої торгівлі, пропаганді нових технологій та нових видів продукції, стимулює зміцнення позитивних структурних змін в економіці, сприяє науково-технічному та технологічному оновленню вітчизняного вироб- ництва. Детальніше на цю тему, що є актуальною й для України, далі.

Слід насамперед зауважити, що виставкова діяльність має визначальне значення саме для розвитку бізнесу. Особливо малого й середнього, який обмежений у фінансових можливостях для організації рекламних заходів із просування своїх товарів та послуг на ринок. Разом з тим, навіть при незначному маркетинговому бюджеті своїх підприємств, вони можуть брати участь в масштабних міжнародних виставках. Цю нагоду, до речі, підприємці, у тому числі вітчизняні, як можуть, намагаються використовувати.

Про роль виставок як економічного інструменту свідчить той факт, що серед фахівців, які приймають рішення щодо купівлі чи інвестицій, 48 % використовують з цією метою саме виставки. Більше того, за результатом опитування 500 компаній, проведеного під егідою Німецької асоціації виставок та ярмарків, виявилося, що виставки є важливим елементом комунікації у діловому середовищі.

Важливо зауважити, що виставка передбачає різні форми участі. Це допомагає більш повно, лагідно та ефективно використовувати весь потенціал виставкової діяльності, не обмежуючись лише окремими, чітко окресленими стандартами (реклама, маркетингове дослідження, обговорення актуальних проблем і перспектив розвитку галузі). Очевидно, саме вдале поєднання декількох форм участі й забезпечує позитивні результати для учасників виставки та визначає привабливість виставкової діяльності.
Розглянемо деякі суттєві сучасні визначення виставкових понять — "виставка" та "ярмарок".

Основними суб’єктами ринку виставкових послуг є:

- компанія-організатор;
- компанія-учасниця;

- відвідувач виставки

 

Організатор виставки — це юридична особа або група юридичних осіб, що займаються організацією виставки. Організатором виставки також може бути підприємець, група підприємців або група юридичних осіб і підприємців.
Учасники виставки (експоненти) — юридичні особи і підприємці, котрі одержали запрошення для участі у виставці задля експонування своїх товарів і послуг.
Відвідувачі — представники підприємств і організацій, підприємці та громадяни, які відвідують виставку задля ознайомлення з експонатами, укладання договорів або придбання товарів.

Таблиця 1.1.

Сучасні визначення понять "виставка" та "ярмарок"

Автор	Тлумачення терміна "виставка, ярмарок"
Лукашова Л. В., к. е. н, доцент КНТЕУ	Виставка — це показ (експонування) товарів (послуг), що освоєні чи визначені до виробництва, з метою ознайомлення з ними потенційних покупців чи споживачів
КОНЦЕПЦІЯ розвитку виставково-ярмаркової діяльності, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 р. № 1065	Виставка — захід, пов’язаний з демонстрацією продукції,товарів та послуг, що сприяє просуванню їх на внутрішній та зовнішній ринки з урахуванням їх кон’юнктури, створенню умов для проведення ділових переговорів задля укладання договорів про постачання або протоколів про наміри, утворення спільних підприємств, отриман- ня інвестицій. Ярмарок — захід, безпосередньо пов’язаний з роздрібною або опто- вою торгівлею
Міжнародне бюро виставок, м. Париж	Виставка — показ, яким би не була його назва, основна мета якого полягає у просвітянстві публіки шляхом демонстрації засобів, що є у розпорядженні людства, для задоволення потреб, а також задля про- гресу в одній або декількох галузях його діяльності або майбутніх перспектив
Клікс Р. Р., кандидат архітектури, заслужений діяч мистецтва РФ	Виставка — спеціально створене і художньо перевтілене предметно просторове середовище, призначене для публічного показу з певни- ми соціальними цілями
Петелин В. Г., "Основы менеджмента выставочной деятельности"	Виставка — організація з персоналом, адміністрацією і відповідним статусом, яка на основі спеціально створеного та художньо перевтіленого предметно-просторового середовища, призначено- го для публічного показу, вирішує рекламні, торговельні або інші соціальні завдання, що визначаються в кожному випадку її менед- жерами та замовниками
Проект Закону України "Про виставкову діяльність в Україні"	Виставка — організована за допомогою виставкового підприємства демонстрація експонентами своєї продукції, яка провадиться на пев- них площах

Найбільші виставки проводяться за такими "гарячими" тематиками, як будівництво, меблі, автомобілі, промислові технології. До найконкурентніших тематик відносяться будівництво та продукти харчування.

Виставково-ярмаркова діяльність набуває все більш актуального значення та дозволяє комплексно вирішувати такі завдання [1–3]:

- розширення міжнародних та міжрегіональних зв’язків, поглиблення виробничої кооперації;

- поширення новітніх технологій, розширення використання інноваційних методів

- виробництва, сприяння технічній та технологічній модернізації підприємств;

- залучення додаткових інвестиційних коштів внутрішніх та іноземних інвесторів;

- закріплення позицій підприємств на стратегічно важливих ринках збуту товарної продукції та послуг, освоєння нових перспективних ринків відповідно до основних напрямів зовнішньоекономічної політики держави;

- стимулювання впровадження систем якості на підприємствах області, активізація процесів стандартизації та отримання сертифікатів на відповідність міжнародним вимогам, підвищення конкурентоспроможності продукції;

- визначення попиту на стратегічно важливих та перспективних ринках збуту в країнах та регіонах світу, формування відповідної виробничої політики підприємств.

Виставки та ярмарки поступово стали дзеркалом технічного розвитку, біржею інформації, індикатором цін, економічно-політичним форумом прогнозування кон’юнктурних змін, а також особливим соціальним явищем з економічним, політичним і культурним змістом.

Із здобуттям Україною незалежності та переходом економіки на ринкові засади, бізнесмени, посередники, виробники, представники органів державної влади набули певного досвіду у виставковій справі. Тематика сучасних виставок віддзеркалює нинішній стан економіки України.

Виставкова діяльність в Україні органічно вписується в розбудову ринкової економіки, яка формується. Виставки дають можливість швидко вивчити ринок і зібрати в короткий термін часу необхідну інформацію. Це найбільш вигідне місце для формування партнерських договірних відносин із посередниками, споживачами, іншими господарюючими суб'єктами ринку.

З метою здійснення державної політики у сфері виставкової діяльності, підвищення ефективності науково-технічних та промислово-торговельних виставок для розвитку народного господарства, розробки нормативно-правової бази з питань здійснення виставкової діяльності,

запровадження міжнародного досвіду в організації виставок було створено Раду з питань виставкової діяльності в Україні.

У всіх країнах світу виставкова діяльність контролюється державою, однак, останнє слово у прийнятті суттєвих для галузі рішень залишається за виставковими об'єднаннями, яких в світі існує десятки. В Україні вагоме місце займає міжнародна громадська організація «Виставкова федерація України», що об'єднує на добровільних засадах та спільності інтересів громадян України, іноземних громадян та їх об'єднань для реалізації мети та завдань Федерації. Метою діяльності Федерації є сприяння розвитку виставкової діяльності в Україні, захист законних прав членів Федерації, задоволення їх соціальних, економічних, творчих та інших спільних інтересів.

Методики аудиту виставкової статистики, які використовуються у більшості країн Європи, попри певні незначні розбіжності, загалом узгоджені між собою. Саме ці методики використовують українські фірми, які проводять аудит вже сьогодні («Євроіндекс» та «Київський міжнародний контрактовий ярмарок»). Виставкова федерація України (ВФУ) у 2003 році прийняла Кодекс чесного бізнесу, який заохочує проведення аудиту статистичних даних про виставки в Україні, але наразі більшість виставкових компаній не поспішає до прозорості.

Отож, виставка - це найбільш вигідне місце для позиціювання підприємства, формування партнерських договірних відносин із посередниками, споживачами, іншими господарюючими суб'єк­тами ринку. Виставка - це багатофункціональний, ефективний захід, який має свої специфічні переваги та особливості.

Вони полягають в тому, що вис­тавкова діяльність це:

- важливий інструмент маркетингових та комерційних комунікацій учас­ників виставки;

- засіб просування товарів та послуг на внутрішній і зовнішній ринки;

- джерело необхідної інформації про товари та послуги, про виробників, постачальників, посередників, конкурентів, споживачів;

- місце, де здійснюються безпосередні контакти виробника (продавця) зі споживачем та відбувається налагодження ділових контактів;

- можливість покупців ознайомитись із товаром шляхом його демонстра­ції безпосередньо на виставці;

- швидкий спосіб (економія часу) і вивчення певного ринку;

запропонованого товару та комерційними умовами його продажу. можливість отримати матеріальний і моральний ефект - прибуток, імідж, визнання, рекламування фірми її продукції, марки;

- зібрання найбільш активної частини продавців і споживачів певної галузі;

- дзеркальне відображення досягнень науки, техніки і технологій та обмін досвідом;

- можливість проведення аналізу та прогнозування кон'юнктурних змін на ринку;

- імідж міста, регіону, країни, де відбуваються виставки.

 

Роль виставкової індустрії

 

По відношенню до сучасних перспективних технологій всі країни світу умовно можна розділити на чотири групи:

• країни, що створюють нові технології та виробляють продукцію та послуги за цими технологіями;

• країни, що володіють науковим потенціалом і набувають нові перспективні технології для їх освоєння, виробництва товарів і послуг за цими технологіями;

• країни, що володіють кадровим потенціалом, в які вивозяться нові технології для складання та виробництва товарів за цими технологіями;

• країни, які не мають ні наукового, ні кадрового потенціалу для освоєння передових технологій, і, відповідно, не здатні здійснювати випуск продукції і послуг за цими технологіями.

Європа все ще залишається центром світової виставкової індустрії з оборотом більше $ 120 млрд. Але за темпами розвитку Азія давно вже вирвалася вперед.

За рік близько 2,8 млн компаній-учасниць беруть 260 млн відвідувачів на 30700 виставках, що займають 103 млн кв. м. Таким є сучасний стан світової виставкової індустрії, за даними дослідження Global виставкової індустрії Статистика, проведеного Всесвітньою асоціацією виставкової індустрії (UFI). За його оцінками, річний обсяг ринку можна дуже приблизно оцінити в $ 120 млрд. Незважаючи на те що криза 2008 серйозно вдарила по активності експонентів, бізнес розвивається. сукупний розмір критих виставкових площ з 2006 по 2011 г, за підрахунками UFI, збільшився на 13 % до 32,6 млн кв. м. Інша справа, що попит на наявні площі після кризи остаточно не відновився: загальний обсяг орендованих організаторами виставкових площ в 2011 р. був на 6 % менше, ніж у піковому для індустрії 2006 році - 103 млн кв. м проти 109 млн кв. м. Попит на оренду сильно відрізняється від регіону до регіону:. США - лідер світової виставкової індустрії за кількістю наявних виставкових площ - після кризи здає на 7 % менше, ніж до 2008 г, Німеччина, Італія і Франція - на 5% менше. У Росії падіння склало 13 %. Зате в Азіатсько -Тихоокеанському регіоні обсяг орендованих площ виріс на 13 %.

Якщо вважати квадратні метри, то вийде, що 80 % сучасних виставкових площ розташовано в 15 країнах. У трійці лідерів - США з 6,7 млн кв. м (21 %), Китай з 4,76 кв. м (15 %) і Німеччина (3,38 кв. м, 10 %). Росія - на 11 -му місці з 566 777 кв. м площ, придатних для проведення великих виставок (2 %).

Але за кількістю проведених великих виставок безумовним лідером залишається Європа - на неї припадає 46 % виставкового ринку. При цьому частка Старого Світу за останні роки знизилася: у 2006 р. тут проводилося 50 % великих виставок. Зате частка ринку Північної Америки та Азії підросла за той же період на 2 і 4 процентних пункти - до 26 і 20 % відповідно.

Найбільші виставкові майданчики (за даними UFI) поки також прописані в Європі - це німецькі Hannover Messe в Ганновері площею 466100 кв. м і Франкфурт Мессе з 345697 кв. м, а також італійська Fiera Milano Ро - Перо в Мілані з 345 000 кв. м.

Їх наздоганяє китайський Комплекс Pazhou в Гуанчжоу, який володіє 338 000 кв. м закритих виставкових площ. Російський «Крокус експо» поки займає в списку найбільших майданчиків 11 - е місце з 226 399 кв. м.

На Китай припала майже половина обсягу нових виставкових площ, побудованих у світі за останні шість років, відзначають експерти UFI.

Розцінки на оренду площ в Китаї з 2006 р. зросли майже на 56 %, а в Німеччині - на 4 %. Середній оборот виставки площею більше 5000 кв. м в Азії досягає $ 2 млн, тоді як, наприклад, в Північній Америці - $ 1,2 млн (дані UFI за 2012 р.).

У розвитку світового виставкового бізнесу зараз проглядаються дві основні тенденції: спеціалізація і зростаюча конкуренція, говорить президент групи «Форміка» Максим Зверков. Основний прояв спеціалізації - велика кількість виставок з дуже вузькою тематикою. Hannover Messe спочатку виникла як ярмарок, що об'єднує безліч тематик. Тепер в Ганновері проводиться окрема виставка Столичні Solutions, присвячена питанням урбаністики. А виставка CeBIT, колись теж запущена як частина Hannover Messe, також стала самостійним заходом - найбільшою виставкою, присвяченій ІТ -технологій і пристроїв.

Яскрава ілюстрація посилення глобальної конкуренції - виставка Drupa, вже багато років проходить у німецькому Дюссельдорфі, колись найбільша міжнародна виставка друкованої та поліграфічної промисловості. В останні роки її тіснить аналогічна по темі виставка Китай Роздрукувати в Пекіні, відзначає Зверков: експоненти галузі переміщаються туди, де більше перспектив, більше клієнтів. І якщо ще 20 років тому ці виставки могли б існувати незалежно один від одного, одна - у Німеччині, інша - в Китаї, кожна зі своєю аудиторією, то сьогодні вони неминуче відтягують аудиторію один одного через процеси глобалізації, пояснює він.

Але поки більшість учасників ринку налаштовані оптимістично: за даними останнього дослідження UFI Глобальний виставковий барометр, більшість операторів у всіх регіонах світу чекають в найближчі роки зростання виручки і доходу. Наприклад, в Росії на зростання обороту сподіваються 75 % виставкових операторів.

Цікаво, що самі гравці ринку припускають, що темпи зростання в Азіатсько -Тихоокеанському регіоні можуть сповільнитися: тільки 41 % учасників дослідження UFI з цього регіону чекає зростання в 2013 р. проти 72 % в 2012 р. Зате американські оператори сповнені оптимізму: тут на збільшення виручки розраховує 77 % операторів.

Необхідність стимулювання позитивних структурних змін української економіки на користь наукоємних і високотехнологічних виробництв, ставлять нові завдання по просуванню вітчизняних технологій, товарів і послуг на внутрішній і зовнішній ринки. Як показує світова практика, одним з найбільш ефективних методів вирішення вищевикладених проблем є виставкова індустрія.

Виставки є сполучною ланкою між внутрішніми і міжнародними ринками і сприяють залученню іноземних інвестицій для реалізації перспективних напрямків розвитку економіки. Як один з найважливіших інструментів торговельній, інвестиційній, промисловій та зовнішньоекономічної політики країни, виставкова індустрія стає системним сегментом національного господарства, що просуває ключові галузі. І, як наслідок, розвиток країни безпосередньо залежить від того, наскільки розвинена виставкова діяльність.

Характерною особливістю сучасного етапу розвитку виставкового бізнесу є необхідність вдосконалення механізму комплексного розвитку виставкових послуг. Це пов'язано як із загальними економічними тенденціями, так і з появою нових ринкових законів: жорстка конкуренція, необхідність пошуку оптимальних контрагентів і формування нових способів збуту продукції, зростання ролі реклами.

Прискорене технологічний розвиток, насамперед інформаційних та комунікаційних технологій, і пов'язане з цим наступ глобалізації призводить до зростання значення виставкових проектів в ряду комунікативних інструментів, які:

- стають одним з ефективних механізмів реалізації інноваційного процесу;

- забезпечують мобільність ринку;

- створюють необхідне інформаційне поле;

- формують значні фінансові потоки;

- приносять додатковий дохід до бюджетів усіх рівнів.

Динаміка розвитку виставкового бізнесу в даний час свідчить про перехід кількісних змін у якісні. Інакше кажучи, відбувається перетворення виставкового ринку в бік його глобалізації, переважання тенденцій кооперації. Зазначена тенденція є результатом зникнення дрібних фірм, скорочення як виставок і ярмарків, так і операторів; поступового зникнення однотипних виставок.

Перспективи розвитку виставкової індустрії сьогодні пов'язані із забезпеченням на державному рівні її координації та підтримки, забезпеченням правового захисту вітчизняних виставочників, оцінкою виставкової діяльності за результатами ефективності виставкових заходів, розвитком конгресовий індустрії, створенням сучасних (і оновленням діючих) виставкових комплексів, формуванням багаторівневої системи підготовки та підвищення кваліфікації кадрів для виставкової галузі і, як первинний етап вдосконалення якості та ефективності реалізації бізнес- проектів у даній області - методичне забезпечення процедур підготовки та реалізації виставкових проектів.

 

Рис. 2.2. Розподіл виставкових заходів, проведених у 2011 році, за регіонами

 

На таблиці 2.1. зображено динаміку основних показників виставкової діяльності.

 

Таблиця 2. 1.

Таблиця 2.2.

Рис. 2. Блок-схема формування системи управління розвитком виставкової діяльності у регіоні

 

Під час управління звичайно необхідно також враховувати / прогнозувати прямий / непрямий вплив зовнішніх факторів (економіко-політичний стан) та наявність / відсутність тих чи інших ресурсів у регіоні (у т.ч. проводячи аналіз потреби у кваліфікованих виставкових кадрах, вивчаючи технічні параметри регіональних виставкових майданчиків тощо). При цьому всі вищезазначені дані стануть підґрунтям для розробки виваженої (науково обґрунтованої) програми розвитку ВД у регіоні. Зауважимо, що в процесі розробки та реалізації цієї програми з метою забезпечення формування саме ефективної системи управління розвитком ВД у регіоні, варто зважати та оцінювати вплив зовнішнього середовища на ВД і процес регіонального управління її розвитком. Водночас варто пам’ятати (оскільки зовнішнє середовище нині практично в усіх регіонах України є дуже мінливим та непередбачуваним), що дуже важливо під час реалізації програми розвитку ВД в регіоні проводити контроль її виконання, вносити необхідні корективи з урахуванням зміни зовнішніх факторів.

Отримані результати під час оцінювання ефективності виконання завдань програми розвитку ВД у регіоні покажуть (висвітять), наскільки були дієвими та доцільними ті чи інші управлінські рішення, які прийматимуться різними суб’єктами регіональної політики розвитку ВД. Поряд з цим, важливою складовою системи управління розвитком ВД у регіоні має, на наш погляд, стати визначення мультиплікативного впливу ВД на соціально-економічний розвиток регіону.

У ринкових умовах господарювання ВД, реалізуючи функцію генератора процесів обміну між країнами, регіонами, містами, набуває специфічних рис. Одна з ключових таких рис, на нашу думку, проявляється у виставкових можливостях поширення інформації про: стан кон’юнктури регіональних ринків і тенденції їх розвитку; інтенсивність конкуренції на галузевих ринках та особливості зміцнення конкурентних переваг підприємств залежно від виду їх економічної діяльності (зокрема, завдяки проведенню професійних конференцій, круглих столів, дискусій у межах виставкового заходу) тощо. Інша специфічна риса проявляється через виставкові можливості у створенні сприятливих передумов для формування та зміцнення контактів між виробниками різних підприємств, галузей, регіонів, між виробниками та споживачами. Все це у сукупності дозволяє говорити про ймовірність вагомого мультиплікативного впливу (ефекту) від проведення активної ВД для всіх учасників ринкових відносин.

На сам кінець зазначимо, що в процесі управління розвитком ВД у регіоні варто користуватися наявними та адаптованими до сфери ВД методами та інструментами теорії стратегічного менеджменту. У зв’язку з цим вважаємо, що механізм формування організаційної системи загальнодержавної стратегії розвитку ВД в країні має здійснюватись на основі принципів взаємоузгодженості розробки та реалізації стратегічного курсу на кожному щаблі управління (рис. 3).

 

Рис. 3. Організаційна система формування та реалізації загальнодержавної стратегії розвитку виставкової діяльності в країні

 

При цьому загальнодержавна стратегія розвитку ВД в Україні повинна формуватися та реалізуватися за двома напрямами: згори – від центру, який обґрунтовує та впроваджує ключові засади та принципи стратегії розвитку ВД у регіонах країни на державному рівні; знизу – від конкретних територій, де в дію вступає організаційно-економічний механізм формування стратегії розвитку ВД з урахуванням специфіки певних регіонів. Водночас підприємства та організації регіону, що долучаються до проведення або беруть участь у ВЯЗ, які проводяться в регіонах країни та поза її межами, формуючи / коригуючи власні стратегії розвитку ВД, мають включати положення загальнодержавної стратегії розвитку ВД. Крім того, вищезазначеним підприємствам та організаціям регіону, а також різним адміністративно-територіальним одиницям у регіоні (містам, районам) варто у своїх стратегіях брати до уваги те, які саме напрями розвитку ВД визначені у відповідних стратегічних програмах того чи іншого регіону країни. Останнє дозволить їм краще використати ті можливості, які створюються для розвитку ВД на регіональному рівні управління в цілому.

Для забезпечення ефективного управління розвитком ВД регіональним органам влади необхідно розробляти / удосконалювати стратегічні програми розвитку ВД у регіоні. Поряд з цим, удосконалюючи діючі стратегічні програми розвитку ВД, варто брати до уваги наявну в регіоні нині виставково-ярмаркову активність та враховувати вплив на неї різних факторів. За результатами проведених нами досліджень, визначено стратегічні напрями розвитку ВД у регіонах України (табл. 1), що, на наш погляд, мають знайти своє відображення у відповідних програмах.

 

Таблиця 3.1.

Першочергові (основні) та другорядні стратегічні напрями розвитку виставкової діяльності в регіонах України ¹

Примітка. О – основний, тобто першочерговий стратегічний напрям розвитку ВД у регіоні; Д – другорядний напрям; «+» – напрям, що реалізується вже нині.

 

Кращі за нинішнім розвитком ВД регіони України, як свідчать дані табл. 1, у стратегічній перспективі цілком можуть планувати проведення світових ВЯЗ. Зокрема, у цьому стратегічному напрямі варто працювати м. Києву, Львівській, Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Харківській, Одеській областям. Водночас такі області, як: Тернопільська і Київська, на нашу думку, повинні активізувати роботи, пов’язані не тільки з участю підприємств регіону у ВЯЗ, але і з організацією та проведенням ВЯЗ на території своїх регіонів.

Одна частина регіонів України у своїх стратегічних цільових установках має орієнтуватися на прискорення зростання у сфері ВД регіону, а інша частина – на розроблення та впровадження заходів, що зможуть запобігти спаду у розвитку ВД (див. табл. 1). Більшість регіонів країни, реалізуючи стратегії розвитку ВД, мають вживати заходи щодо покращання якості виставкових послуг у регіоні та проведення якісного аудиту ВЯЗ. Важливу роль (хоча часом і не основну) відіграє у розвитку ВД регіонів України і проблема забезпечення цієї сфери економічної діяльності кваліфікованим персоналом. Це обумовило визначення в якості одного з стратегічним напрямів розвитку виставкової індустрії у регіонах України напрям «Підвищення кваліфікації персоналу у сфері виставкової індустрії регіону».

Крім того, незалежно від регіону України подальше регіональне управління розвитком виставкової діяльності повинно передбачати: 1) розробку і впровадження ефективних механізмів координації дій суб’єктів виставкової діяльності у регіоні; 2) створення у регіоні інформаційно-консультативного(их) (навчального(их)) центрів з питань ефективної участі у ВЯЗ та створення інформаційно-аналітичної бази про виставково-ярмаркову діяльність в регіоні, країні за кордоном; 3) розширення співпраці організаторів ВЯЗ, що проводяться у регіоні, з регіональними виробниками, представниками державних органів управління та бізнесових кіл з різних куточків України та інших країн світу; 4) розробку заходів щодо стимулювання підприємств і організацій регіону до участі у ВЯЗ усіх рівнів (і особливо національних та міжнародних) з метою їх виходу на нові перспективні ринки збуту та підвищення ефективності просування регіональних товарів і послуг як всередині регіону, так і поза його межами; 5) підвищення ефективності використання трудових та інших ресурсів у сфері ВД регіону; 6) розширення номенклатури виставкових послуг для експонентів і відвідувачів ВЯЗ у регіоні, розробку нових перспективних виставкових проектів, що сприятимуть не тільки просуванню регіональних брендів та вирішенню деяких соціальних проблем у регіоні (наприклад, пов’язаних із зайнятістю населення регіону (особливо працездатного віку)), але і забезпечать зростання надходжень від виставкової діяльності до регіонального бюджету; 7) формування належного фінансового забезпечення (з різних джерел фінансування) для реалізації стратегічних заходів, що сприятимуть прогресивному розвитку виставкової діяльості у регіоні.

Висновки. У результаті дослідження виділено 9 груп регіонів залежно від кількості проведених ВЯЗ протягом року. Формування ефективної системи управління розвитком виставкової діяльності у регіоні, має передбачати комплекс дій, пов’язаних із визначенням завдань щодо розвитку виставкової діяльності, необхідних для цього ресурсів, очікуваних результатів, оцінювання ефективності виконання поставлених завдань та мультиплікативний вплив результатів управління виставкової діяльності на соціально-економічний розвиток регіону. Стратегічні напрями розвитку виставкової діяльності в регіонах України, пов’язані із запобіганням спаду в розвитку виставкової діяльності, забезпеченням динамічного, ніж нині розвиток виставкової діяльності у регіоні, розвитком матеріально-технічної бази, підвищенням кваліфікації персоналу та якості виставкових послуг, збільшенням кількості міжрегіональних та міжнародних ВЯЗ, підвищенням ефективності використання виставкових ресурсів, організацією якісного аудиту ВЯЗ, підвищенням ефективності просування ВЯЗ регіону на ринку виставкових послуг.

Висновки

Однією з проблем, з якою стикаються багато організатори виставково - ярмаркової діяльності, є відсутність цільових відвідувачів. У цій ситуації вкрай важливий вибір правильного рекламного носія і грамотно складеного обігу. Організатор виставково- ярмаркового заходу, який грамотно висвітлив свою подію в ЗМI і залучив велику кількість відвідувачів (клієнтів для фірм - експонентів), заробляє імідж професіонала.

Ще одна проблема - відсутність кваліфікованого персоналу.

Для ліквідації даної проблеми необхідно задуматися над впровадженням навчальних програм і програм перепідготовки працівників виставкової галузі.

Серйозну, як внутрішню, так і зовнішню, проблему для виставково- ярмаркових організацій уявляю: недобросовісна конкуренція, непрозорість бізнесу відсутність достовірної інформації. Дані проблеми мають деструктивний вплив на міжнародні виставкові відносини, що може бути причиною конфліктів в міжнародній діяльності інших галузей. У цій ситуації держава повинна прямо впливати на діяльність підприємств шляхом впровадження нових державних стандартів, відповідних законодавчих актів.

 

Перспективи виставкової індустрії в Україні

Григорчак Ярослав Іванович

Мемт 51