Основні шляхи вдосконалення виставкової діяльності в Україні

Проблеми розвитку виставково - ярмаркової діяльності не можуть бути вирішені одноразовими діями або рішеннями. Необхідна послідовна державна політика, спрямована на вирішення основних проблем, які гальмують розвиток виставкової галузі.

 

До їх числа можна віднести наступні:

- Відсутня детальна концепція регулювання виставково- ярмаркової діяльності, її форми, компетенція органів;

- Відсутня концепція системи ліцензування виставково -ярмаркової діяльності;

- Немає чіткої законодавчої бази, що відбиває специфіку виставково- ярмаркової діяльності, розмежовує компетенцію органів управління та інших суб'єктів;

- Є проблеми в організації взаємодії окремих виставкових структур, з яких найбільш очевидна - узгодження календарів виставок;

- Немає єдиної програми державної підтримки виставково- ярмаркової діяльності, зокрема її форм і масштабів;

- Ні загальновизнаною методики економічного аналізу виставково- ярмаркової діяльності та її впливу на економіку України;

- Відсутня система статистичної звітності, інформаційні ресурси розосереджені і важкодоступні. Звідси - відсутність ясних прогнозів розвитку галузі.

Індустрія виставок і конгресів в силу своєї природи покликана в кризових умовах допомогти вітчизняним компаніям і підприємствам вистояти. Вона дозволяє знайти управлінські, технологічні та інші рішення, які були б адекватними ситуації, мінімізувати витрати проходження через економічний шторм і вибудувати оптимальну траєкторію бізнесу в післякризовий період.

Організатори виставок сьогодні усвідомлюють зростаючу актуальність своєї діяльності для російських компаній. Виставки надають експонентам універсальні, насамперед маркетингові інструменти, дозволяють взяти на озброєння кращі світові досягнення і технології, знайти нових партнерів та ефективні рішення з розвитку бізнесу.

На думку провідних економістів країни, головна проблема виставкової індустрії в період кризи - це відсутність конкретного зв'язку між антикризовими заходами і довгостроковими завданнями модернізації нашої економіки.

Криза допомогла глибше усвідомити і те, що виставка - майданчик для системного отримання нових знань, методик, оцінки прийнятих рішень, підвищення професійної кваліфікації.

Безсумнівно, робота в кризових умовах привела до оздоровлення виставкової галузі. Виставковий бум останніх років мав свої витрати: розплодилося величезна кількість виставок однаковою тематики - виставок- клонів, виставок- одноденок, і з їх відходом авторитет виставкової діяльності тільки зміцниться.

Представники виставкових організацій підкреслюють, що "вулиця антикризових заходів повинна бути з двостороннім рухом". Якщо виставочники декларують зниження цін, пакетні послуги, то і ті організації, чия діяльність супроводжує проведення виставок і ярмарків, також повинні бути солідарно залучені в цей процес. Перш за все, маються на увазі транспортні організації, ресторанне обслуговування, готелі.

За існуючими сьогодні нормам держава може авансувати тільки до 30 відсотків витрат на участь у виставках, а решту грошей експоненти повинні шукати самі: брати кредит або використовувати свої власні кошти. У кризових умовах це стає дуже обтяжливим, особливо коли кредит дається під величезні відсотки.

Економічна культура розвинених держав органічним чином передбачає і глибоке концептуальне розуміння ролі виставкової діяльності в економіці країн, і системну підтримку виставкової індустрії.

Вражає інформація, наприклад, про підтримку південнокорейської виставкової галузі з боку держави. Вона не зводиться тільки до надання субсидій підприємствам на участь у виставках або надання патронату, а передбачає пряме фінансування самої галузі. Виставкова індустрія Південної Кореї перебуває під щільною державною опікою і є об'єктом тісної приватно-державного партнерства.

 

Необхідно ще раз підкреслити особливе значення виставкової діяльності в період кризи для реальних секторів економіки, для просування новітніх технологій та інноваційних методів розвитку. Незважаючи на всі складнощі кризової ситуації, її потрібно використовувати для оновлення продукції, щоб інноваційна складова була превалюючою. Інновації, імпортозаміщення і всі інші позитивні фактори проявляють себе власні очі на найбільших виставках. Саме виставки - це той єдиний механізм, де можна відстежити сучасні тенденції галузі, одночасно зібрати в одному місці сотні, а то і більше споживачів і виробників.

Потрясіння останньої кризи виявилися досить відчутними для України, яка пізніше інших в нього увійшла і, судячи з усього, пізніше інших зуміє і вийти.

Нові труднощі, викликані кризою, стимулювали консолідацію в галузі. З ринку поступово витісняються дрібні компанії, для багатьох з яких виставки не є профільним бізнесом.

З огляду на вищесказане, основними напрямами удосконалення виставкової діяльності є:

1. Підготовка пропозицій щодо основних напрямів удосконалення матеріально-технічної бази суб'єктів виставкової діяльності за рахунок їх власних коштів, кредитів банку та інших джерел, не заборонених законодавством, створення належних і рівних умов для учасників та відвідувачів виставок і ярмарків;

2. Надання методологічної і консультативної допомоги центральним та місцевим органам виконавчої влади у розробленні концепцій проведення виставок і ярмарків з частковим фінансуванням витрат за рахунок коштів з державного та місцевих бюджетів;

3. Удосконалення нормативно-правової бази виставкової діяльності;

4. Ссприяння із залученням закордонних дипломатичних установ України участі суб'єктів господарювання у міжнародних виставках і ярмарках, піднесенню міжнародного авторитету України;

5. Запровадження державних стандартів у сфері виставкової діяльності;

6. Розроблення рекомендацій щодо підвищення ефективності та порядку проведення виставок і ярмарків в Україні та за кордоном, стимулювання участі в них суб'єктів господарювання;

7. Удосконалення механізму державного статистичного спостереження у сфері виставкової діяльності;

8. Розвиток професійної освіти і підвищення кваліфікації фахівців у сфері виставкової діяльності, зокрема тих, що працюють на підприємствах, в установах та організаціях, є учасниками виставок і ярмарків.

9. Забезпечення прозорості виставкової діяльності, захисту від проявів недобросовісної конкуренції та створення рівних умов для суб'єктів виставкової діяльності,включаючи проведення незалежного аудиту виставок і ярмарків;

Стимулювання участі вітчизняних підприємств у виставкових
заходах відбувається шляхом надання державою фінансової підтримки
українським підприємствам з метою активізації їхньої участі в
міжнародних виставках та ярмарках з урахуванням важливості
виставкового заходу для розвитку вітчизняної економіки, створення
перспектив просування українських товарів на зарубіжні ринки,
підвищення міжнародного іміджу України, врахування
політико-економічного значення країни, де проводиться виставка,
для інтересів України, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції.

Визначення організатора чи розпорядника, який забезпечує
реалізацію рішень, пов'язаних з участю у виставкових заходах,
здійснюється на тендерних засадах з подальшою звітністю про
використання наданих державою коштів. Такий механізм дасть
можливість створити умови для зменшення валютних витрат на
проведення виставкових заходів та належного використання наданих
коштів.
1) Рада з питань виставкової діяльності в Україні -
консультативно-дорадчий орган при Президентові України, яка діє
відповідно до Положення, затвердженого Розпорядженням Президента
України від 27 березня 2001 р. N 74 (74/2001-рп) "Про Раду з
питань виставкової діяльності в Україні";

Міністерство економіки готує на підставі пропозицій Ради з питань виставкової діяльності в Україні проекти розпоряджень Кабінету Міністрів
України щодо затвердження щорічних планів участі українських
підприємств та організацій у міжнародних виставках за кордоном з
частковим фінансуванням витрат на їх проведення за рахунок коштів
державного бюджету;

3) інші центральні органи виконавчої влади;

Національний комплекс «Експоцентр України» сприяє реалізації державної політики в галузі
науково-технічної інформації, культури та освіти;

- бере участь у підготовці пропозицій щодо вдосконалення
законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань
виставкової діяльності;

- організовує національні виставкові заходи за актуальною
тематикою, що відповідає пріоритетам розвитку вітчизняної економіки та потребам господарського комплексу України.

Створення у державі сприятливого економіко-правового
середовища для стимулювання участі у виставковій діяльності
підприємств усіх форм власності, належних умов для роботи
вітчизняних виставкових фірм потребує вдосконалення
нормативно-правової бази у цій сфері.

Удосконалення нормативно-правової бази передбачає приведення митного законодавства України у відповідність із
з міжнародною практикою організації та проведення виставкових
заходів, зокрема у відповідність з Конвенцією про тимчасове
ввезення товарів (1990 року), що дасть можливість спростити та
уніфікувати процедури переміщення товарів через митний кордон,
визначити строки ввезення, вивезення та реалізації виставкових
експонатів, сприятиме залученню іноземних партнерів до участі у виставкових заходах, що проводяться в Україні; розроблення порядку проведення виставково-ярмаркових заходів
в Україні та участі у виставках за кордоном; розроблення та впровадження спрощеної системи реєстрації і
регулювання роздрібної торгівлі на ярмарках.

Держава в особі Антимонопольного комітету, Ради з питань
виставкової діяльності в Україні, органів виконавчої влади, а
також інших уповноважених органів сприяє розвитку конкуренції у
сфері виставкової діяльності та запобіганню недобросовісній
конкуренції шляхом недопущення монополізму окремих суб'єктів виставкової діяльності; захисту вітчизняного ринку виставково-ярмаркових послуг; недопущення перешкоджання виставковій діяльності окремими
органами виконавчої влади, якщо ця діяльність не суперечить
законодавству; запобігання недобросовісній рекламній діяльності, притягнення
до відповідальності згідно із законодавством підприємств, що
вдаються до недобросовісної конкуренції;
узгодження та координації планів виставкових заходів, надання
відповідного статусу запровадження аудиту і сертифікації виставок; залучення державних засобів масової інформації до всебічного
висвітлення виставкової діяльності, ролі і значення виставкової
справи для розвитку економіки та суспільства.

Інформаційне забезпечення виставкової діяльності. Рада з питань виставкової діяльності в Україні розробляє та
координує плани реалізації виставкових заходів. Секретаріат Ради з питань виставкової діяльності в Україні
систематизує та аналізує пропозиції та наміри суб'єктів
виставкової діяльності і готує проект зведеного плану (переліку)
виставкових заходів в Україні. Національний комплекс "Експоцентр України" видає та надсилає
центральним і місцевим органам виконавчої влади, а також
дипломатичним представництвам іноземних держав, акредитованим в
Україні, щорічні зведені переліки виставкових заходів в Україні,
складені секретаріатом Ради з питань виставкової діяльності в
Україні.

При цьому повинні бути враховані положення програми розвитку
та підтримки галузей, секторів ринку, окремих підприємств,
проблеми і реальні можливості розвитку виставкової діяльності

Розвиток виставкової індустрії, як ми бачимо, істотно залежить від темпів зростання економіки в цілому, а також від її структурної перебудови: в " банановій республіці" може бути який завгодно зростання врожайності бананів, але виставки залишаться незатребуваним інструментом, а в інноваційній економіці навіть невеликий спад не призводить до зниження кон'юнктури на виставковому ринку. Виставки є індикатором ліберальності економіки - там, де галузь монополізована або зарегульована, виставки не потрібні і неможливі. Однак тут, як і всюди в економіці, має місце свого роду " квантовий ефект ": будучи індикатором лібералізації, виставка водночас є інструментом лібералізації, впливаючи на зниження бар'єрів входу на ринок, його прозорість, балансування цін, введення конкуренції в цивілізовані рамки, розвиток споживчої культури.

Таким чином, перспективи виставкової індустрії напряму пов'язані з українським економічним зростанням, а також із зростанням значимості країни на міжнародній арені - очевидно, цей потенціал ще також не вичерпаний. Великий ресурс розвитку зосереджений в туристичній привабливості України - у цій області робота ще практично й не починалася, а європейська ділова публіка вже перенаситилася традиційними місцями. Поява в столиці хоча б одного сучасного великого конгрес - центру здатне перетворити Київ на одну з нових конгресних столиць Європи, конкуруючу з Будапештом і Прагою. Відсутність візового режиму як для європейців, так і для громадян колишніх радянських республік створює суттєву конкурентну перевагу також і в боротьбі за право стати однією зі східноєвропейських виставкових столиць.

Зрозуміло, український виставковий ринок ще порівняно невеликий. Однак історичні та культурні традиції, приватна ініціатива, технологічна зрілість, звичка чесно відпрацьовувати гроші клієнтів і готовність до швидкого зростання вивели провідних українських гравців на рівень їхніх європейських колег. У найближчі роки ми станемо свідками багатьох цікавих подій на цьому ринку.

 

Висновки

Однією з проблем, з якою стикаються багато організатори виставково - ярмаркової діяльності, є відсутність цільових відвідувачів. У цій ситуації вкрай важливий вибір правильного рекламного носія і грамотно складеного обігу. Організатор виставково- ярмаркового заходу, який грамотно висвітлив свою подію в ЗМI і залучив велику кількість відвідувачів (клієнтів для фірм - експонентів), заробляє імідж професіонала.

Ще одна проблема - відсутність кваліфікованого персоналу.

Для ліквідації даної проблеми необхідно задуматися над впровадженням навчальних програм і програм перепідготовки працівників виставкової галузі.

Серйозну, як внутрішню, так і зовнішню, проблему для виставково- ярмаркових організацій уявляю: недобросовісна конкуренція, непрозорість бізнесу відсутність достовірної інформації. Дані проблеми мають деструктивний вплив на міжнародні виставкові відносини, що може бути причиною конфліктів в міжнародній діяльності інших галузей. У цій ситуації держава повинна прямо впливати на діяльність підприємств шляхом впровадження нових державних стандартів, відповідних законодавчих актів.