Вплив антропогенних порушень біосфери Землі на здоров'я людини.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Вплив антропогенних порушень біосфери Землі на здоров'я людини.



Щохвилини організм дорослої людини видихає 6-8 літрів повітря, а протягом усього життя система дихання пропускає через себе 34108 л повітря. Тому чистота повітря має таке величезне значення для організму. Забруднене повітря передусім негативно впливає на дихальну систему, шкіру, імунну систему.

Дихальна система приймає на себе перший удар забрудненого повітря. Токсичні сполуки проникають до неї у вигляді аерозолів та туманів. Бензпірен та радіоактивні елементи, потрапляючи в органи дихання, ушкоджують епітеліальні клітини, порушують структуру їх ДНК, у результаті чого клітини мутують і перетворюються на ракові, які починають ділитися і руйнують нормальні тканини. Так виникає рак язика, глотки, трахеї, бронхів, легенів. Важкі й рідкісні метали руйнують альвеоли, а на їх місці розмножуються клітини сполучної тканини - виникає пневмосклероз. Сульфур- і нітроген- оксиди потрапляють у верхні дихальні шляхи у вигляді аерозолів, подразнюють слизову оболонку і викликають її захворювання (фарингіти, тонзиліти, трахеїти та бронхіти). Ці речовини у вигляді дисперсної системи - туману подразнюють альвеоли та бронхіоли, спричиняють приступи задухи, набряк легенів.

Синтетичні органічні сполуки, які потрапляють до альвеол легенів, руйнують сульфактант (протеїн, що не дає спадатися альвеолам), альвеоли спадаються (ателектоз) і в них припиняється газообмін. Високомолекулярні органічні сполуки природного походження(продукти життєдіяльності мікроорганізмів - антибіотики) подразнюють (сенсибілізують) імунні клітини (лімфоцити), запускаючи реакції підвищеної чутливості організму до цих сполук (алергічні реакції), які провокують бронхіальну астму. Пилинки великого діаметру затримуються у верхніх дихальних шляхах (до бронхів) і руйнують миготливий епітелій, що захищає систему дихання від нагромадження пилу та мікроорганізмів на слизовій оболонці. Це призводить до розвитку атрофічних процесів, а потім до розвитку інфекційних запальних процесів у порожнині носа, глотки, трахеї та бронхах. Ушкодження системи дихання виявляється у вигляді свербіння та болю в глотці, нежиті, кашлю, задухи. При ушкодженні дихальної системи в організмі розвиваються гіпоксичні явища (нестача кисню), які призводять до порушення обміну речовин у всьому організмі, проте найбільше ушкоджуються клітини кори великих півкуль мозку.

Шкіра та її придатки - друга система, яка бере на себе удар від забрудненого повітря у вигляді дії розчинених токсичних компонентів під час дощу (токсичний та кислотний дощі). Токсичні компоненти та зниження рівня рН< 7 призводить до ушкодження ліпідного захисного шару шкіри, руйнування захисних білків лізоциму й імуноглобуліну та слизових оболонок. Внаслідок цього в людини розвивається пересихання та злущування шкіри, з'являється лупа (суха себорея), виникають інфекційні запальні процеси шкіри - свербіння, почервоніння, припухання (алергічні та інфекційні дерматити), випадає волосся (алопеція).

Зміни імунної системи є наслідком загального впливу на весь організм людини забрудненого повітря. Знижується здатність лейкоцитів та макрофагів знешкоджувати мікроорганізми та віруси, які проникли в організм, блокуються імуноглобуліни (захисні білки організму), підвищується чутливість лімфоцитів до органічних речовин з виникненням алергічних реакцій у вигляді кропивниці, бронхіальної астми, спостерігаються інші зміни.

На жаль, не існує надійної специфічної системи захисту організму людини від дії токсичних речовин забрудненого повітря. Найбільш ефективним способом збереження здоров'я людини є збереження чистоти повітря. Кінець XX століття поставив людство й біосферу в зовсім нові умови існування, для яких традиційні стандарти життя навряд чи стануть придатними.

Через негативний вплив комплексу техногенних факторів (у тому числі шумових та фізичних полів) на мешканців Києва тривалість їх життя за останні 30 років скоротилася в середньому на 5-6 років, смертність збільшилася в 1,5-2 рази, захворюваність (особливо дітей ) підвищилася в кілька разів. Порівняно з Європою, смертність дітей у цих містах на сьогодні вища в 3 рази, а середня тривалість життя чоловіків (57-58 років) менша на 15-16 років. Окрім того, в дітей шкільного віку спостерігається зниження коефіцієнта інтелектуальності.

Вплив Чорнобильської аварії на здоров'я людей дуже значний і буде проблемою не тільки для нас, а й для кількох прийдешніх поколінь. Ще жодна катастрофа XX століття не мала таких тяжких екологічних наслідків, як Чорнобильська. В результаті катастрофи вже загинуло багато тисяч чоловік (понад 50 тисяч із 100 тисяч, які брали участь у ліквідації аварії).

Уже в 1991-1992 pp. у Житомирській та Київській областях, за даними МОЗ України, збільшилась кількість народження недоношених дітей і калік, кількість тяжких ускладнень вагітності (у 2,5-3 рази), є серйозні зміни здоров'я. Загрозливо зростають захворювання на рак та смертність.

Дії, спрямовані на охорону навколишнього середовища, в першу чергу допомагають збереженню і покращенню внутрішнього середовища людського організму, тобто зміцненню здоров'я людини завдяки обмеженню надходження з повітрям, водою та їжею чужорідних речовин.

 

Адаптивна, реактивна і резистентна здатність організму людини як фізіологічний механізм і як умова виживання в процесі зростання дії чинників екологічного забруднення

Проблеми адаптації людини до нового середовища існування були актуальні завжди. В паш час вирішення цих проблем особливо необхідне в зв'язку із складною екологічною і соціально-економічною ситуацією. До цього часу проблема взаємодії людини із середовищем її існування розглядалось із позицій акліматизації в екстремальних умовах. Процес адаптації пов'язаний із різкою зміною всіх звичних умов життя на фоні погіршення екологічних і соціально-економічних умов в Україні. Оточуюче середовище людини, з яким вона безпосередньо пов'язана адаптивними зв'язками, формується природними і антропогенними факторами. Людині необхідно не стільки пристосовуватися до середовища існування, скільки пристосовувати його відповідно до своїх потреб. Основною особливістю механізмів адаптації людини є існування залежності біологічного і фізіологічного розвитку від соціальних факторів. Тому розвиток механізмів адаптації в напрямку соціально-гігієнічному може дозволити послабити фізіологічні і біологічні процеси адаптації.

Реактивність - властивість організму реагувати на чинники зовнішнього середовища зміною своєї життєдіяльності, що забезпечує той чи інший ступінь пристосування організму до зовнішнього середовища.

Резистентність - стійкість організму до певних несприятливих факторів (патогенні мікроорганізми, отрути, забруднення).

Ці два поняття (реактивність і резистентність) мають взаємодоповнюючий зв’язок: спочатку спостерігається реакція організму на певний фактор чи чинник негативної дії, екологічного забруднення, а потім, як продовження цієї реакційної здатності, настає резистентна, що розширює свої межі і охоплює певне коло впливу.

Адаптація - пристосування організму до змінених умов, вироблене в процесі еволюційного розвитку, спрямоване на збереження постійності внутрішнього середовища організму - гомеостазу. В основі адаптації лежить сукупність морфологічних змін. Адаптація підвищує стійкість організму до різних факторів навколишнього середовища.

Адаптація - 1) процес пристосування організму до змінених умов середовища;

2) види вроджених і набутих властивостей пристосування діяльності організмів на клітинному, органному і органозміненому рівнях.

Адаптація виникає під дією відбору в конкретних умовах середовища з участю фактору мінливості. Довготривала спрямована зміна умов середовища викликає поступову перебудову організму або формування нової якості. У багатьох організмів прокидаються "сплячі" стадії, які дозволяють переживати несприятливі періоди.

Людина пристосовується до умов довкілля завдяки численним захисним і пристосувальним (адаптивним) реакціям організму, головні з яких: підтримання сталості властивостей внутрішнього середовища (гомеостаз), регенераційні процеси, імунітет, регуляція обміну речовин. В межах оптимуму захисні реакції організму забезпечують найефективніше функціонування, високу працездатність органів, ефективне відновлення клітин.

У результаті активності шкідливих факторів ефективність окремих адаптивних систем знижується або пристосувальна здатність взагалі втрачається. В організмі починаються патологічні зміни, що свідчать про певне захворювання. Патологічний стан під впливом несприятливих факторів середовища проявляється найчастіше в отруєннях (токсикозах), алергічних реакціях, злоякісних пухлинах, спадкових хворобах, уроджених аномаліях.

Заходи автоматичної підтримки сталості внутрішнього середовища (гомеостазу) ще відомі під назвою механізмів саморегулювання фізіологічних функцій. У механізмі саморегуляції внутрішнього середовища організму найважливішу роль відіграє функція, яку можна визначити як корисний пристосовний ефект (П.К. Анохін). Таким є оптимальний рівень вмісту різних речовин в організмі. Значне відхилення вмісту речовин в той чи інший бік негайно викликає ланцюг нейрогуморальних регульованих процесів, які відновлюють втрачену рівновагу. Велике значення у забезпеченні цих процесів належить інформації про успіх та користь дій, спрямованих на відновлення пристосовного ефекту, який безперервно надходить до ЦНС.

Під обміном речовин та енергії розуміють комплекс біохімічних та пов'язаних з ними енергетичних процесів, які лежать в основі життєдіяльності всіх організмів. Процеси обміну речовин та енергії перебігають послідовно й узгоджено, утворюючи в живих організмах єдність розпаду і синтезу (М.І. Хижняк, A.M. Нагорна).

За С.Гончаренком, імунітет - здатність організму зберігати гомеостаз, блокуючи чужородні антигени як екзо-, так і ендогенного походження, несприйнятливість організму до інфекцій та отрут, стійкість до утворення злоякісних пухлин. Забезпечується функціонуванням імунної системи. Первинний або вроджений імунітет обумовлений спадковістю. Вторинний, або набутий, імунітет утворюється після перенесеного захворювання або уведення вакцини. Штучний імунітет набувається в результаті введення антитіл, наприклад, протидифтерійної сиворотки.

Порівняно з іншими істотами, життєдіяльність людини має свою специфіку, адаптивні виміри та наслідки. При цьому важливо враховувати як спільне, так і відмінне в адаптації людини до біосфери порівняно з іншими видами.

Життєдіяльність будь-яких організмів поділяється на два види: гомеостатичну та екологічну. Гомеостатична життєдіяльність спрямована на підтримання стабільності внутрішнього середовища організму ( наприклад, температура тіла в межах (36-370 С); екологічна виконує аналогічні функції стосовно зовнішнього середовища.

Потреба предків у самозбереженні, набуті ними субстрактно-генетичні та поведінково-етологічні особливості викликали до життя спосіб екологічної життєдіяльності, сутність якого полягає в активному впливі на відмирання клітинних елементів даного органа чи тканини і заміни їх на новоутворені.

Безперервно заміщуються ферментні елементи крові, слизових оболонок травного каналу, дихальних шляхів. Циклічні процеси у жіночій статевій сфері призводять до ритмічного відторгнення й оновлення епітелію шляхом його регенерації. Усі ці процеси є фізіологічним прототипом патологічної реакції, яка визначається розмірами загибелі тканин і характером патогенних впливів. На відміну від патологічних реакцій репаративна регенерація охоплює широке коло процесів, які ведуть до відшкодування дефекту, спричиненого втратою тканини внаслідок її ушкодження.

Усі вище розглянуті механізми пристосування людини до навколишнього середовища характеризують адаптацію, яка включає:

1. Генетичний рівень - генетичний природній відбір, що забезпечує збереження популяції.

2. Фенотиповий рівень - індивідуальне пристосування до нових умов існування за рахунок ієрархічної системи адаптивних механізмів: зміни обміну речовин (метаболізму): збереження сталості внутрішнього середовища організму (гомеостазу); імунітету, тобто несприйняття організму до інфікованих та неінфікованих агентів і речовин, які потрапляють в організм ззовні чи утворюються під впливом певних чинників; регенерації (загоювання ран і

Т.д.); адаптивних безумовних та умовнорефлекторних реакцій (адаптивна поведінка).

Людина здатна переносити умови, які докорінно відрізняються від тих, у яких вона еволюціонувала, - вона швидко виробляє біологічну, соціальну та культурну пристосованість до несприятливих умов. Проте така адаптація досягається дорогою ціною і може призвести до хронічних захворювань, особливо у дітей та людей похилого віку.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.13.53 (0.013 с.)