Службова недбалість (ст. 367 КК).

Безпосереднім об'єктом злочину виступає встановлений порядок службової діяльності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності.

Об'єктивну сторону службової недбалості становить сукупність трьох ознак: 1) діяння у формі невиконання чи неналежного виконання службовою особою своїх службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них (дія чи бездіяльність); 2) суспільно небезпечні наслідки у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб (ч. 1 ст. 367 КК) або тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 367 КК); 3) причинний зв'язок між діянням та наслідками.

Сфера можливого скоєння службової недбалості чітко окреслена межами службової компетенції службової особи, колом її повноважень. Невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків може бути одноразовим (наприклад, втрата значної грошової суми) чи систематичним і набувати вигляду певної лінії поведінки по службі (наприклад, непроведення щоквартальної перевірки фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей на складі). Аналізуючи склад злочину, передбаченого ст. 367 КК, потрібно звернути увагу на таку обставину, як конкретність обвинувачення: у вироку має бути вказано, які саме обов'язки покладались на певну службову особу та які з цих обов'язків не виконані чи виконані неналежним чином, а також, які конкретні нормативні акти порушені винним.

Відповідальність за ст. 367 КК настає лише у тому разі, коли службова особа була не лише зобов'язана, а й мала реальну можливість діяти відповідним чином. Така можливість зумовлена об'єктивними та суб'єктивними факторами. Поняттям об'єктивних факторів зазвичай охоплюють наявність належної охорони товарно-матеріальних цінностей, адекватний обсяг роботи, правомірну поведінку інших працівників тощо. Суб'єктивні фактори - це, наприклад, досвід і кваліфікація службової особи, рівень її освіти, можливість забезпечити повний обсяг роботи та її належну якість. Істотна шкода, яка є результатом недостатніх досвіду, кваліфікації, знань, навичок службової особи, не розглядається в доктрині і судовій практиці як підстава притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 367 КК.

Поняття "істотна шкода" і "тяжкі наслідки", які є спільними для службових злочинів із матеріальним складом, проаналізовані вище. Суб'єктом злочину, передбаченого ст. 867 КК, є службова особа. Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 367 КК, характеризується необережністю у формі злочинної самовпевненості або злочинної недбалості. Специфіка злочинної самовпевненості у цьому злочині полягає в тому, що винний передбачає можливість настання суспільно небезпечних наслідків, які є результатом недотримання спеціальних правил, що регламентують службову діяльність службових осіб (правила проведення ревізій, інвентаризацій, відпуску і прийому товарно-матеріальних цінностей тощо).

Злочинна недбалість характеризується тим, що службова особа не передбачає, що в результаті недотримання спеціальних правил, які регламентують службову діяльність, може бути завдано істотної шкоди (тяжких наслідків), хоча повинна була і могла це передбачити.

У випадку вчинення умисної бездіяльності службовою особою (за умови наявності істотної шкоди) таке діяння не можна кваліфікувати за ст. 367 КК, оскільки службова недбалість може вчинятися лише необережно.

 

 

63. Жорстоке поводження з тваринами. Аналіз складу злочину.

Суспільна небезпека жорстокого поводження з тваринами полягає в тому, що шкоди зазнає передусім система моральних оцінок, принципів, традицій, цінностей, що історично склалися в суспільстві. Вони опосередковують взаємозв'язок системи "людина- тваринний світ", передбачаючи цілеспрямований вплив людини на один з компонентів навколишнього природного середовища819.

Ст. 63 Закону України "Про тваринний світ" від 13 грудня 2001 р. передбачає адміністративну (ст. 89 КпАП) та кримінальну відповідальність (ст. 299 КК) за жорстоке поводження з тваринами.

Основним безпосереднім об'єктом є відносини моральності у сфері гуманного ставлення людей до тварин.

Жорстоке поводження з тваринами є несумісним з вимогами моральності та гуманності, спричиняє моральну шкоду людині. Виховання гуманного ставлення до тварин є важливою складовою етичного, культурного та екологічного виховання громадян.

Предметом злочину є всі хребетні820. У юридичній літературі склалася догматична думка, що маються на увазі ссавці та птахи821, хоча в ст. 3. Закону України "Про тваринний світ" від 13 грудня 2001 р. поняття хребетних тлумачиться ширше (серед них риби, земноводні, плазуни, птахи, ссавці та ін.).

Однак вивчення І. А. Головко кримінальних справ засвідчило, що цей злочин вчиняється, як правило, щодо ссавців та птахів. У юридичній літературі підтримано позицію, що предметом злочину потрібно вважати хребетних - тварин, що мають кістковий хребет, головний і спинний мозок, кровоносну та нервову системи.

Предметом злочину можуть бути дикі тварини (тварини, природною середою перебування яких є дика природа, зокрема ті, що перебувають у неволі чи напіввільних умовах), домашні свійські тварини (тварини, що розплоджуються та утримуються людиною у помешканні для естетичних потреб і потреб у спілкуванні), сільськогосподарські тварини (тварини, що вирощуються людиною для отримання продуктів та сировини тваринного походження або тваринницької продукції), безпритульні тварини (домашні свійські тварини, що залишились без догляду їх власників або господарів і живуть в умовах, цілком або частково створюваних діяльністю людини), лабораторні тварини (тварини, які використовуються для проведення наукових дослідів, експериментів) у разі порушення правил "процедури".

Об'єктивна сторона складу злочину може виражатися у двох формах: 1) знущання над тваринами; 2) нацьковування тварин одна на одну.

Знущання - це діяння, що спричиняють страждання тварини, зокрема біль, каліцтво, травму, позбавлення місць природного перебування, порушення санітарно-гігієнічних норм утримання, вживання пристосувань, що змушують тварину перебувати у неприродній позі тощо або смерть тварини без застосування методів евтаназії.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони в першій із його форм є спосіб вчинення злочину (застосування жорстоких методів).

Знущання, вчинене із застосуванням жорстоких методів, вказує на таку ситуацію, коли винний усвідомлював, що завдає тварині особливих фізичних (шляхом заподіяння великої кількості ударів, мучення, в тому числі з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю, тощо) страждань.

Ураховуючи те, що "жорстокість" це оціночна категорія, слід ураховувати ст. 7. Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження" від 21 лютого 2006 р., яка визначила загальні правила утримання тварин, що виключають жорстокість.

Нацьковування тварин одна на одну - це дії, спрямовані на те, щоб примусити битися, кусатися, іншим чином змагатися тваринам між собою.

Згідно зі ст. 25 вказаного закону забороняється проведення боїв тварин, спортивних, видовищних заходів, що передбачають переслідування, умертвіння, спостереження передсмертної агонії тварин, використання для умертвіння тварин інших тварин.

Цей злочин вважатиметься закінченим, якщо особа вчинила діяння, зазначені в диспозиції ст. 299 КК.

Суб'єктом злочину може бути фізична осудна особа, яка досягла 16 років.

Із суб'єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом, тобто усвідомленням, що діяння щодо тварини призводять до її мучення та заподіяння їй фізичного болю. Хуліганський мотив може бути обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони в обох формах злочину (він визначений альтернативно).

Корисливий мотив визначений альтернативно в другій формі вчинення злочину.

Жорстоке поводження з тваринами, яке грубо порушувало громадський порядок і було обумовлене явною неповагою до суспільства, повністю охоплюється диспозицією ст. 299 КК і додаткової кваліфікації за ст. 296 КК не потребує.

Кваліфікований вид злочину - жорстоке поводження з тваринами, в присутності малолітнього. Під малолітньою особою розуміється дитина, якій не виповнилося 14 років. Ця кваліфікуюча ознака наявна тоді, коли винний достовірно знав, що присутня особа є малолітньою, або припускав це, або за обставинами справи повинен був і міг це усвідомлювати.

У здійсненні спочатку незаконного полювання (незаконного заняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом), а потім жорстокого поводження з твариною (тваринами) діяння особи слід кваліфікувати за сукупністю злочинів за ст. 248 (ст. 249) і ст. 299 КК825.

Не утворює складу злочину знищення шкідників сільськогосподарського виробництва, заразних і бездоглядних тварин з дотриманням нормативних вимог, а також використання тварин для проведення медичних експериментів і досліджень у спеціальних медичних та інших установах, які мають на це право.

Злочин, передбачений ст. 299 КК, слід відмежовувати від ст. 89 КпАП, яка передбачає адміністративну відповідальність за жорстоке поводження з тваринами. Основна відмінність зазначених злочину і правопорушення має залежати від характеру та ступеня суспільної небезпечності, а також спрямованості умислу винного, мотивів, цілей та обставин учиненого діяння.

Також кваліфікуючою ознакою злочину є вчинення дій способом масового знищення звірів, птахів чи інших видів тваринного світу (ч. 2 ст. 248 КК). До них належать такі прийоми полювання, які мають загальнонебезпечний або винищувальний характер та здатні викликати загибель великої кількості представників дикої фауни: використання автоматичної зброї, газу, вибухових речовин, електричного обладнання тощо.